Українські кадети викликали фурор на ЧЄ з настільного тенісу

Тренер з настільного тенісу Олександр Мінін - про минулий ЧЄ та секрети підготовки спортсменів

Українські кадети викликали фурор на ЧЄ з настільного тенісу
© Facebook. Софія Шередега та Вероніка Матюніна

Виступ збірної України на останньому чемпіонаті Європи з настільного тенісу серед кадетів став історичним. Насправді, за 30 років незалежності Україна ще не мала такої кількості завойованих нагород на таких змаганнях.

YouTube-канал Setka Cup TV нещодавно опублікував інтерв'ю з Олександром Мініним — тренером з Сєвєродонецька, який виховав двох юних тенісисток, призерок останнього чемпіонату Європи в Хорватії — Вероніку Матюніну і Софію Шередегу. Дівчата вибороли 4 нагороди. Вони взяли медалі у всіх розрядах чемпіонату. Олександр розповів ведучій каналу про те, як пройшов чемпіонат Європи, про власні секрети підготовки спортсменів, а також про роль тренера і батьків в спортивному розвитку дитини.

— Скажіть, будь ласка, ви були готові до такого результату спортсменок? Чи для вас це було несподіванкою?
— Загалом ми готувалися до золота. Було відразу зрозуміло над чим потрібно працювати: у мене було бачення гравців і розуміння їх результатів. Для нас головне — мета, впевненість в результаті та робота. У кожного тренування є мета, тренувань без мети для нас не існує. Тому я спортсменам намагаюся завжди вселити думку, що потрібно боротися саме за золото.

— Але ви ж не професійний спортсмен? Звідки у вас такі тренерські навички?
— Згадайте, як люди навчаються в інститутах. Є книги, практики. Може мені легше, тому що у мене нестандартна ситуація і підхід. Я сам обираю найкраще і практикую зі спортсменами. Якщо щось не виходить, то вибираємо щось інше.

Втім, кожен спортсмен потребує індивідуального підходу. Якщо у тренера стоїть завдання навчити цього гравця, то він його навчить. І тут вже не важливий талант, тому що у кожного гравця він свій: хтось швидкий, хтось силовик, третій добре відчуває м'яч, четвертий добре рухається. Так, кожному чогось не вистачає, але у кожного є сильні сторони і, головне, мета.

Як ось Шередега Софія: ще в 2018 році вона навіть не могла пройти в перший фінал чемпіонату. Але власними стараннями вона отримала результат. Ми підбирали інвентар, ставили під нього техніку. Звичайно ж, ми відштовхувалися від даних спортсменки, а не від того, що в ідеалі повинно бути.

— Як впливають батьки на спортсменів і на їх розвиток?
— 50% нашої роботи зі спортсменами — це робота з їх батьками. Ось дитина захотіла грати, пішла до батьків. І якщо вони готові слухати дитину і допомагати, а не нав'язувати їй свої ідеї, а також якщо у них є довіра до тренера, то цей трикутник спрацює.

На жаль, більшість батьків зараз думає тільки про вищу освіту дітей і вважає, що після ВНЗ дитина виходить вже мільйонером. А спорт це таке, травми. Зламав руку — зі спортом зав'язано.

Багато батьків знають все, у них є свій життєвий досвід, тобто вони завжди знають як буде далі. Але водночас, коли дитина закінчує школу та інститут, батьки зазвичай кажуть: якщо дитина нічого не досягла, то сама винна. Але відповідальність за дітей завжди несуть дорослі. І все, що дитина отримує на виході, це те, що в неї вклали дорослі.

— Як ви вважаєте, якщо дитина неймовірно талановита, чи може вона отримати хороший спортивний результат без фінансової допомоги?
— Звичайно, талановиту дитину можна розвивати і без фінансування. Але часто неймовірний талант дітям шкодить на початковій стадії спортивного розвитку. Дитина думає, ось у мене виходить, а це означає, що я і далі можу так. Талант іноді заважає роботі. Але я помітив, що більшість талановитих спортсменів приходять з глибинок нашої країни.

—  Для вас має значення, якого рівня турніри? Однаково готуєтеся до різних типів змагань? Підготовка до чемпіонату Європи чимось відрізнялась?
— Ми навіть до міні-чемпіонату готувалися, але там нам не вистачило міжнародної практики. Вероніка була абсолютним чемпіоном України, пройшла на міні-чемпіонат, але там були абсолютно інші умови, інші гравці. Ми дійшли висновку, що необхідно грати з різними гравцями, бажано з інших країн, тому що до своїх звикаєш, і падає рівень підготовки.

Зазвичай я на тренуваннях намагаюся давати завдання гравцям. Тобто вони не грають просто: вийшов, пограв, виграв. Вони відпрацьовують подачу, комбінацію, елемент удару. Загалом я впевнений, що вони вже можуть грати не на 100%, але на 60% самостійно. Не просто бити м'ячик, а замислюватися і давати собі якісь завдання. І сам процес важливий.

—  У вас є режим на змаганнях? Чи дотримуються його діти?
— У нас на кожному змаганні є режим та розминки. Діти не завжди хочуть робити все, що говорить тренер, вони хочуть розслабитися, відпочити. Але у нас є режим дня, харчування, секундування, заминка на тренуваннях, розминка перед тренуванням. Це процес, який ми проходимо щоразу на змаганнях: сам процес гри, як грати, як виконувати завдання, як готуватися, о котрій лягати спати.

Гаджети я намагаюся прибирати повністю. Звичайно, багатьом це не подобається. Діти кажуть «а чого іншим можна, а нам — ні», а я тренер, значить у нас ось такі правила. Ми готуємося, я обіцяв дати такий результат, він вимагає певних умов.

Так само і зарядка. Кажуть постійно, що ми ж там в залі будемо розминатися. Ні, ми встаємо, робимо зарядку, а потім на змаганнях у нас ще розминка. Я їм завжди ставлю в приклад Маргариту Песоцьку: всі прийшли в зал — Маргарита вже розминається, всі йдуть — Маргарита досі займається в залі. Усі бачать спортсмена під час гри, його топси, удари, як він кричить. А те, що він робить до гри, ніхто не бачить.

Ось ми бачили фізичну підготовку спортсменів з Тайбея, у них це дійсно фізична підготовка, а не тренування. А у нас більшість спортсменів звикла без підготовки грати.

—  Чому інші тренери не роблять як ви? Хоча всі знають про розминки на тренуваннях.
— У мене мислення, напевно, простіше. Щось цікаве є, треба спробувати. У мене немає шаблону або стандарту певного. Багато хто боїться втратити час на якісь безцільні дії. От не пішло, а ми на це час втратили ... Я вважаю, що просто тренувати топс — ніколи не буває достатньо, потрібно тренувати реакцію, вирішення ситуацій, вибір.

—  Давайте повернемося до чемпіонату Європи. У Вероніки був неймовірно напружений матч у півфіналі: вона програвала суперниці 0:3, а потім наздогнала і виграла. Таке нечасто буває, тому що захисниці складні і ґрунтовні. Ви вірили в перемогу Вероніки? Як оцінюєте фінальні матчі ваших спортсменок?
— Чесно, було важко дивитися. Я був впевнений, але є багато «але». Особливо коли бачиш, що ось зараз вона повинна зробити інакше, ми з нею це проговорювали, пропрацьовували, але ось вона робить зовсім інший рух. І я навіть знаю, що їй підказати в цей момент, але я не можу цього зробити в момент гри. Спостерігати таке з боку складно, потрібно тренувати «дзен» напевно.

Але ми до перемоги йшли. Я їх налаштовував на це з самого початку. Батьки зазвичай говорять, що друге місце теж чудово. Але я завжди налаштовую на перемогу. Треба вірити в себе і в перемогу.

— Який був найбільш хвилюючий матч? І чому не вдалося перемогти у фіналі?
— Найбільш хвилюючим був матч Вероніки з тієї захисницею (Avezou Agathe Anne, Франція - прим.). Щодо перемоги, так, нам дійсно поки досить срібла. З огляду на той факт, що вони грали без тренера. Без тренера складно грати, тобі необхідна його підтримка і настанови.

— Ви не замислювалися про відкриття власної школи?
— Я в цьому напрямку працюю. Думаю, що все одно у нас буде колись великий центр, куди ми будемо запрошувати всіх, у кого бачитимемо талант і бажання, будемо підтримувати фінансово. Не тому, що важливий рейтинг, а тому, що у тебе є величезне бажання, і ти хочеш грати. І тренеру буде легше, якщо він буде знати, що у нього є команда, практика, місце, де він зможе свої знання застосовувати, і таланти. І це все можливо, гроші країна має.

—  Що допомагає спортсменам на змаганнях? Може якісь особливі ритуали спортивні?
— Крик допомагає спортсмену тримати форму і розкритися під час гри. І налаштування тренера. Вероніку я налаштовував на те, що вона може. А Соню налаштовував на те, що ми все пропрацювали.

Якщо потрібно посварити спортсменів, то я роблю це для якоїсь мети, це зсередини йде, і не для того, щоб принизити. А іноді можна і щось приємне сказати, щоб вивести людину з шокового стану. До кожного свій підхід і свої методи.

— Як впливають батьки на впевненість спортсменів і на психологічний розвиток?
— Дуже багато вирішує в підготовці спортсмена виховання і налаштування батьків. Багато батьків не вірять в своїх дітей. І коли тренер вкладає одне, а батьки інше, тут стає складно.

Але ми знаємо, що все можливо, якщо ми робимо це разом. Спільними зусиллями ми зібрали гроші, щоб Вероніка змогла взяти участь в змаганнях. Збирали всією Україною, і з Луганська, і з Західної України, і з Центральної надсилали гроші. Допомагали всі.

Я вважаю, якщо ми робимо хороші справи, то нам хороше і повернеться. Не знаю, карма це чи ні, але точно колообіг хороших справ в природі. Зазвичай той, хто працює, у того і виходить. Так народжуються профі в будь-якому виді спорту.

І у нас такі діти отримують стипендії. Соня, наприклад, отримує 2000 гривень на місяць. Для дитини це гарне заохочення і мотивація. Гарний початок покладено, є підтримка талановитих дітей. І діти думають, що вони можуть заробити спортом, і вони люблять своє місто.

У нас сильна країна, спортивна. І дитячі перемоги тільки надихають.

Повну версію інтерв'ю дивіться на каналі Setka Cup TV.

Юрій Штембєрг, Sport.ua

(21 голос)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter.

Новини партнерiв
Коментарі
Спочатку:
    LeMishoK
    LeMishoK, 24.08.2021 16:33
    +2
    Поздравляю! Толковый тренер, а девочки настоящие МОЛОДЦЫ! Слушайте тренера и верьте в себя! Успехов!
    Work W1901
    Work W1901, 29.08.2021 09:43
    +1
    сучасне мислення, такі тренери є і в футболі, але завжди у керма чомусь фізруки... такі справи, хех
Ви не авторизовані.
Якщо ви хочете залишати коментарі, будь ласка, авторизуйтесь.
Якщо ви не маєте облікового запису, ви повинні зареєструватися.
Продовжуючи переглядати SPORT.UA, Ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності