Україна на Олімпіадах. 2008-2021 – під зірками Ломаченка, Харлан і Чебана

У другій частині історичної ретроспективи згадаємо Олімпійські ігри в Пекіні-2008, Лондоні-2012, Ріо-де-Жанейро-2016 і Токіо-2020, які через пандемію коронавірусу відбулися в 2021-му.

Перша частина матеріалу тут.

На перших трьох літніх Олімпійських іграх у статусі незалежної команди Україна виступала успішно найперше завдяки кадровому потенціалу, вихованому в часи СССР. Оскільки українці привозили з головних стартів чотирьохліття по декілька десятків медалей і під червоним стягом окупації, перемоги в Атланті-1996, Сіднеї-2000 та Афінах-2004 виглядали логічним продовженням традицій. Проте час минав і наприкінці першого десятиліття 2000-х наша країна вперше відправилася на Ігри з атлетами, які в основній своїй масі виховувалися в часи незалежності. Результати на чотирьох наступних Олімпіадах є яскравою ілюстрацією до ефективності системи розвитку спорту в державі, починаючи з грудня 1991 року. І ті тенденції, які спостерігаються на кожних наступних Іграх, показують, наскільки стрімко ми еволюціонуємо чи навпаки, зупиняємося в розвитку.

Sport.ua згадує наші головні успіхи та невдачі на Олімпіадах у Пекіні, Лондоні, Ріо-де-Жанейро і Токіо.

Пекін-2008: звитяги, підкориговані допінгом

Україна: 22 нагороди (7 золотих – 4 срібних – 11 бронзових), 11 місце у медальному заліку

На Ігри у Китай Україна відправилася найчисельнішим за часи незалежності складом – 243 атлети на чолі з чотириразовою олімпійською чемпіонкою Яною Клочковою, яка за станом здоров’я вийти на доріжку не змогла, але несла на церемонії відкриття Олімпіади стяг нашої держави. Медалей наша команда у Пекіні теж здобула найбільше – відразу 27. Інша річ, що відголосся допінгових історій змушували окремих наших атлетів повертати взяте шляхом омани навіть через вісім років. У підсумку сума українських нагород на пекінських Іграх зупинилася на тій же кількості, що й за підсумками Афін-2004.

За підсумками рейду, здійсненого Всесвітньою антидопінговою аґенцією в 2016 році, Україна втратила срібні нагороди борця вільного стилю Василя Федоришина в категорії до 60 кг і важкоатлетки Ольги Коробки (категорія понад 75 кг), а також бронзу п’ятиборки Вікторії Терещук, легкоатлета-стрибуна з жердиною Дениса Юрченка і важкоатлетки Наталії Давидової (до 69 кг).

Проте найгучніший допінговий скандал спіткав Україну безпосередньо в Пекіні. За два дні до того ми раділи найбільшому за часи незалежності успіху наших атлеток на Іграх в окремо взятому виді. Вперше в історії на вершині олімпійського п’єдесталу стояли дві представниці України. Наталія Добринська з сумою 6733 в легкоатлетичному семиборстві перемогла, а Людмила Блонська здобула срібло. Однак через два дні настало «похмілля» у вигляді позитивної допінг-проби Людмили, котра, враховуючи попередній допінговий шлейф, не лише втратила медаль, а й отримала довічну дискваліфікацію.

Між тим, українські атлетки на двох щаблях п’єдесталу одночасно в Пекіні таки стояли. Мова про Ірину Ліщинську й Наталію Тобіас, які виграли срібло й бронзу з бігу на 800 м.

А перше українське золото тих Ігор здобули дівчата-фехтувальниці у командній першості шаблісток. Наш квартет був наймолодшим серед вісімки учасниць олімпійського турніру, а перемоги у чвертьфіналі над росіянками (45:34) і у півфіналі над американками з дворазовою олімпійською чемпіонкою Маріель Заґуніс на чолі (45:39) мали присмак сенсації. У тих боях за нашу команду поряд зі звичними Ольгою Харлан та Оленою Хомровою виступала Галина Пундик. У фіналі тренер Валерій Штурбабін вирішив замінити Галину на Ольгу Жовнір. Правда, визначальну роль у здобутті золота відіграла 17-річна Харлан, котра в особистій першості у Пекіні посіла 13-те місце. Ольга вийшла на доріжку проти лідерки китаянок Бао Ін’їн за рахунку 35:43, а після того, як суперниця нанесла ще один точний удар і довела перевагу своєї команди до 37:44, взагалі не мала права на помилку. Однак Харлан провела вісім результативних атак поспіль і принесла Україні яскраве золото.

Не менш красиво тріумфував у Пекіні 19-річний боксер з Білгорода-Дністровського на Одещині Василь Ломаченко, котрий представляв вагову категорію до 57 кг. На Ігри Василь відправлявся в статусі чемпіона світу-2006 серед юніорів і віце-чемпіона світу-2007 серед дорослих. Саме в фінальному бою першості планети в Чікаґо Ломаченко зазнав єдиної в аматорській кар’єрі поразки, причому невдача в бою з росіянином Альбертом Селімовим мала не дуже добрий присмак через дивне суддівство. Волею жеребу саме з Селімовим Ломаченко зустрівся на старті олімпійського турніру. І відбоксував так, що в росіянина не було жодного шансу. Потім Василь з легкістю пройшов узбека Баходиржона Султонова, китайця Лі Яна, турка Якупа Кіліка, а француза Гедафі Джелгіра у фіналі здолав достроково, в першому ж раунді. Не дивно, що разом із золотою медаллю Василь за підсумками змагань отримав Кубок Вела Баркера, трофей для найтехнічнішого бійця олімпійського турніру.

Ще одну особливу перемогу здобув стрілець із лука Віктор Рубан. Харків’янин на шляху до фіналу здолав єгиптянина Меґеда Юссефа, австралійця Майкла Нерея, поляка Яцека Проця, японця Рюїті Морію і росіянина Баїра Бадьонова. А в фіналі була звитяга над дворазовим олімпійським чемпіоном, чотириразовим чемпіоном світу Паком Гьон-Мо з Кореї, де стрільба з лука – національний вид спорту.

Також несподіваною була й перемога майстра-кульовика Олександра Петріва у стрільбі з швидкісного пістолета з 25-метрової відстані. Ще одне золото в кульовій стрільбі Україні приніс у стрільбі з положення лежачи з пневматичної гвинтівки з 50-метрової відстані кримець Артур Айвазян. Для 35-річного спортовця то була третя Олімпіада в кар’єрі. На попередніх двох він зупинявся неподалік від п’єдесталу – п’яте і сьоме місця. На жаль, після анексії Кримського півострова в 2014 році Артур отримав російський паспорт. Але виступити за країну-окупанта на Іграх-2016 йому не дозволили.

Веслувальниця Інна Осипенко-Радомська в Афінах-2004 здобула бронзу у складі байдарки-четвірки. В Пекіні Інна виступала на байдарці-одиночці і здобула ефектну перемогу в фіналі 500-метрового спринту.

Серед нагород іншого достоїнства, які в Пекіні-2008 здобули українці, варто виділити бронзу гімнастки Анни Безсонової. Донька легендарного футболіста київського «Динамо» повторила своє афінське досягнення, що для цього виду спорту – явище небуденне. Впродовж двох олімпійських циклів триматися серед лідерів у художній гімнастиці здатні лише унікальні спортсменки. Вихованка Альбіни та Ірини Дерюгіних, яка за рік до того стала чемпіонкою світу в індивідуальному багатоборстві, до таких належить.

Лондон-2012: унікальна команда боксерів і непереможні веслувальниці
Україна: 20 медалей (6 – 4 – 10), 14 місце

Напередодні цієї Олімпіади скандалом відзначилися легкоатлети. Провідні спортсменки на чолі з чемпіонкою світу з потрійного стрибка Ольгою Саладухою і чемпіонкою Європи в естафеті 4х100 м Єлизаветою Бризгіною показали, в яких умовах вони до цих Ігор готуються. То був бунт проти тодішнього керівництва національної Федерації на чолі з Валерієм Борзовим, який у підсумку призвів і до відставки Валерія Пилиповича, і до зміни тренерського штабу на чолі з Валерієм Александровим. Але кадрові зміни відбудуться після Олімпіади. З якої та ж Саладуха, яка вважалася головною фавориткою змагань з потрійного стрибка, привезла бронзу. Замахнутися на нагороди вищого достоїнства Ользі тоді завадили травми – у секторі вона виступала з чисельними тейпуваннями на тілі, що підкреслювало наявність проблем зі здоров’ям наочно. Чудовий фініш Бризгіної вінчав почате Олесею Повх, Христиною Стуй і Марією Ремень і допоміг українській команді здобути ефектну бронзу в естафеті 4х100 м.

Ще одна легкоатлетична бронза дісталася України через п’ять років після завершення лондонської Олімпіади, коли унаслідок дискваліфікації російських атлеток третіми стали дівчата, які бігли естафету 4х400 м. Таким чином, олімпійські медалі отримали Аліна Логвиненко, Ольга Земляк, Анна Рижикова (Ярощук) і Наталія Пигида, які стали четвертими в фіналі, а також Юлія Баралей, Юлія Олішевська, Дарина Приступа і Анна Тітімець, які представляли нашу команду в кваліфікаційних забігах Олімпіади-2012.

Ще одну додаткову бронзу Лондона Україна отримала в серпні 2016-го, після того, як WADA оголосила про дискваліфікацію золотої і бронзової призерок вагової категорії до 53 кг у важкій атлетиці – казахстанки Зульфії Чиншанло та молдованки Крістіни Йову. Як наслідок, на третє місце з п’ятого пересунулася одеситка Юлія Паратова.

Ці пост-фактумні здобутки частково компенсували три пов’язані з порушенням антидопінгового законодавства втрати. В України відібрали золото важкоатлета Олексія Торохтія, срібло легкоатлета-списометальника Олександра П’ятниці і бронзу важкоатлетки Юлії Калини.

Загалом на Олімпіаду в Лондон поїхало 238 спортовців. Прапор на церемонії відкриття ніс дзюдоїст Роман Гонтюк, який на попередніх двох Іграх здобував срібло і бронзу у ваговій категорії до 81 кг, а в 2012-му поступився у стартовій сутичці бразильцеві Тьяґо Каміло.

Найперше ті Ігри увійдуть до історії українського спорту завдяки блискучому виступу боксерів, які здобули п’ять медалей у семи вагових категоріях – золото Василя Ломаченка (до 60 кг) і Олександра Усика (до 91 кг), срібло Дениса Беринчика (до 64 кг), бронзу Тараса Шелестюка (до 69 кг) і Олександра Гвоздика (до 81 кг). Окрім того, чинного чемпіона світу у категорії до 75 кг Євгена Хитрова у чвертьфінальному бою з британцем Ентоні Оґоґо відверто засудили.

Ломаченко, якого впродовж усього міжолімпійського циклу активно сватали у професіонали, своє друге поспіль золото виборов дуже впевнено: Аріаса Ромеро з Домініканської республіки він двічі відправляв у нокдаун, пуерториканця Фелікса Вердехо переміг 14:9. Головного супротивника Яснієля Толедо, якого Василь побив у фіналі чемпіонату світу-2011, цього разу вихованець Анатолія Ломаченка здолав у півфіналі. З корейцем Ган Сун-Чголем у бою за золото Лома розібрався у грайливому стилі – 19:9.

Усик, який на Олімпіаді в Пекіні програв у другому колі чинному чемпіонові світу Клементе Руссо з Італії, в Лондоні з усіма основними опонентами розправився дуже красиво. У чвертьфіналі Олександр переміг 17:13 чемпіона світу-2009 Артура Бетербієва із рф, у півфіналі здолав призера двох Євро Тервела Пулєва (21:5), а в фіналі розібрався з уже згадуваним Руссо – 14:11. Перемогу Усик, який напередодні Ігор разом зі ще кількома українськими боксерами вистриг собі на голові козацького чуба, відсвяткував виконанням гопака безпосередньо на ринзі.

Так само очікуваним, як перемоги боксерських зірок, було й золото жіночої четвірки парної в академічному веслуванні. У міжолімпійському циклі наші дівчата стали чемпіонками світу-2009, виграли бронзу світового чемпіонату-2010 і двічі тріумфували на чемпіонатах Європи. В Лондоні Катерина Тарасенко, Наталія Довгодько, Анастасія Коженкова і Яна Дементьєва суперницям шансів теж не залишили.

Красиву перемогу у веслувальному спринті під час перегонів каное-одиночок на дистанції 200 м здобув Юрій Чебан. У Пекіні-2008 Юрій на 500-метрівці здобув бронзу. А найпам’ятніша його олімпійська перемога була ще попереду. Ще одне золото здобула фехтувальниця Яна Шемякіна, яка виграла особисту першість шпажисток. У фіналі Яна перемогла чемпіонку Пекіна-2008 Брітту Гайдеманн з Німеччини.

Також за підсумками Ігор-2012 варто відзначити дублі наших легенд. Веслувальниця Інна Осипенко-Радомська виграла срібні нагороди в змаганнях байдарок-одиночок на 200 і 500 м і довела кількість особистих олімпійських медалей до чотирьох. Чемпіонка Афін-2004 Олена Костевич після безмедального Пекіна у Лондоні відзначилася бронзами в стрільбі з пневматичного пістолета з 10-ти і 25-метрової відстаней.

Ріо-де-Жанейро-2016: найгірший виступ в історії
Україна: 11 медалей (2 – 5 – 4), 31 місце

Стан української команди на попередніх Іграх став ілюстрацією до майже повної бездіяльності держави в контексті інтересів спорту в перші 20 років незалежності. Підґрунтям попередніх спортивних успіхів була інфраструктура і кадровий потенціал, залишений з часів СССР. Однак з роками старіли не лише люди, а й доходили до занедбаного стану зали, басейни й стадіони. Більшість об’єктів, на яких готувалися, а іноді й понині готуються українські олімпійці, давно не відповідають сучасним вимогам.

Крім того, суттєво вплинули на стан багатьох наших спортсменів нові обмеження від Всесвітньої антидопінгової агенції. Заборона мельдонію означала тотальні дискваліфікації для тих, хто цей препарат продовжував вживати. Україна ж за відсутності мельдонію втратила основний відновлювальний засіб. Тодішній заступник міністра молоді і спорту, екс-легкоатлет Роман Вірастюк прямо говорив авторові цих рядків, що неможливість використання мельдонію стала одним із основних чинників, які призвели до провалу на Іграх у Ріо. І то не тому, що без заборонених препаратів ми перемагати не можемо. Просто в час, коли інші країни знайшли дозволену альтернативу відновлювальних засобів, без яких у професійному спорті робити нічого, Україна цього зробити не змогла.

Саме через підозру у вживанні мельдонію пропустив Олімпіаду-2020 у Токіо головна наша зірка Ігор у Ріо – гімнаст Олег Верняєв. У Бразилії вихованець Геннадія Сартинського здобув золото за вправи на брусах і срібло в особистому багатоборстві. Причому перед останнім видом програми Верняєв, як тоді здавалося, впевнено лідирував. Але під час виступу на перекладині, виді, який для Олега є найслабшим, наш гімнаст допустив кілька помилок, що за умови не найвищої складності програми дало суддям підстави поставити йому низькі оцінки і вивести на перше місце японську легенду – чинного олімпійського чемпіона, десятиразового чемпіона світу Кохеї Учімуру.

Друге золото Україні приніс, ставши дворазовим олімпіоніком, каноїст Юрій Чебан. Причому перемога Юрія на коронній 200-метрівці була сповнена драматизму. Він міг зовсім не потрапити до фіналу, але за повної пасивності чиновників з рідної Федерації відстояв законне право виступати у вирішальному заїзді самотужки. У самому ж фіналі Юрій виграв фінішний ривок в іншого вихованця української школи веслування Валентина Дем’яненка, котрий представляє Азербайджан. Підсилив ефект від перемоги Чебана зовнішній вигляд його човна, на якому був зображений козак. Також паралельно пролунала історія про те, що Юрієва мама як волонтерка допомагає українським військовим, котрі боронять наші східні кордони від російських окупантів.

Ще одне золото в Ріо для України цілком міг здобути борець греко-римського стилю Жан Беленюк, але чинного чемпіона світу у ваговій категорії до 87 кг у фінальній сутичці проти росіянина грузинського походження Давіта Чакветадзе засудив грузинський суддя, який живе у росії.

Розраховував на перемогу на Олімпіаді-2016 і легкоатлет Богдан Бондаренко, чемпіон світу-2013, один із п’яти на той час спортовців за історію, якому вдалося стрибнути у висоту на 2,42 м. Проте у секторі Богдан боровся радше зі своїми травмами, ніж із суперниками. І, показавши однаковий результат з земляком Андрієм Проценком та британцем Роббі Ґрабаржем, випередив їх за кількістю спроб і здобув бронзу.

Натомість фехтувальниця Ольга Харлан у Ріо довела кількість власних олімпійських медалей до чотирьох. До командного золота в Пекіні і особистої бронзи першості шаблісток у Лондоні Ольга додала нагороди в обох цих видах на Іграх-2016. Командою разом із Аліною Комащук, Оленою Кравацькою і Оленою Вороніною Харлан тоді поступилася у фіналі росіянкам і отримала разом з дівчатами срібну нагороду. А в особистій першості Ольга стала третьою, трохи несподівано поступившись у півфіналі майбутній чемпіонці, росіянці Яні Єґорян.

Та загалом медалей у Ріо-де-Жанеро Україна здобула обмаль. Вдруге в історії наша країна залишилася без медалей у боксі. Внаслідок болючого процесу зміни поколінь від України в Ріо поїхало всього четверо боксерів-чоловіків, і всі вони програли в стартових раундах.

Справедливості заради відзначимо, що в кроці від нагород українці зупинилися ще у 18-ти видах. У нашому активі – по дев’ять четвертих і п’ятих місць. Серед «дерев’яних» медалей особливо треба відзначити олімпійського чемпіона Сіднея-2000, стрільця-стендовика Миколу Мільчева. 48-річний одесит, який був прапороносцем України на церемонії відкриття, міг здобути нагороду в скіті після 16-річної перерви, але програв у поєдинку за третє місце Абдуллаху Аль-Рашіді, кувейтцеві, який виступав під нейтральним прапором.

Додамо, що у Ріо Україна була представлена найменшою в історії кількістю учасників – 205-ма. Але хто б тоді подумав, що через п’ять років, коли відбуватиметься перенесена на рік Олімпіада в Токіо, наших учасників стане відчутно менше навіть у порівнянні з цією цифрою?

Токіо-2020: Професор Беленюк, боєць Світоліна й каскад допінг-скандалів
Україна: 19 медалей ( 1 золота — 6 срібних — 12 бронзових) — 44 місце в медальному заліку

Через пандемію коронавірусу і пов’язані з нею карантинні обмеження Ігри-2020 були перенесені на рік і проводилися у 2021 році. Кількісно українська команда мала найменше представництво в історії – 157 атлетів. Могло бути трохи більше. Чотирьох титулованих спортовців Україна не дорахувалася через порушення ними антидопінгового законодавства. Через позитивну допінг-пробу Ігри пропускала дворазова чемпіонка Європи з бігу на 800 м Наталія Кроль. Натомість важкоатлет Дмитро Чумак був звинувачений в ухилянні від здачі допінг-тесту на переможному для нього чемпіонаті світу в Москві. Так стверджують російські організатори, що, враховуючи зроблені Дмитром після здобуття золота антиросійські заяви, було схоже на помсту. Скандальний відтінок мало й відсторонення гімнаста Олега Верняєва, котрий змушений був пропустити Ігри через донос у WADA одного із представників української гімнастичної команди. А ось тріатлоністку Юлію Єлістратову через допінг не допустили до виступу буквально перед самим стартом.

Ще одна сильна легкоатлетка Ольга Ляхова, яка була призеркою чемпіонату Європи з бігу на 800 м, Олімпіаду пропустила попри те, що здобула ліцензію. Причина життєва – народження дитини. Натомість важкоатлетка Анастасія Лисенко не виступила на Іграх через перенесену коронавірусну хворобу.

Загалом для України ця Олімпіада була не дуже вдалою. Єдине золото нашій команді приніс борець греко-римського стилю Жан Беленюк (вагова категорія до 87 кг). Цю перемогу можна назвати унікальною в усіх розуміннях. По-перше, Беленюк виступав на Іграх у статусі чинного народного депутата. В процесі підготовки він поєднував тренування з роботою у Раді. По-друге, Жан виступав у Токіо з травмою плеча. «Не міг тримати руки навіть на рівні голови. Боровся на знеболювальних», – казав він в інтерв’ю Sport.ua.

Можна сказати, що то була перемога на тактиці й на досвіді. Як казав колишній головний тренер збірної України з вільної боротьби Руслан Савлохов, «Беленюк боровся, як професор». Тверезо оцінюючи свої можливості, Жан не зробив жодного зайвого руху, докладаючи рівно стільки зусиль, скільки потрібно, щоб виграти сутичку. Боровся українець не так яскраво, як зазвичай, але надзвичайно раціонально. Свого основного суперника, серба грузинського походження Зураба Датунашвілі, українець здолав у першій же зустрічі. Потім були звитяги над алжирцем Бахідом Сід Азарою, хорватом Іваном Гуклеком і угорцем Віктором Льорінцом, якого Беленюк переміг у фіналі 5:1 і додав до двох золотих медалей чемпіона світу і трьох нагород найвищого ґатунку на європейському рівні олімпійське золото та став найтитулованішим борцем в українській історії.

Дуже яскраво відборовся в Токіо і ще один борець-грекоримлянин, 22-річний Парвіз Насібов (до 67 кг). Срібло спортовця, найвищим досягненням якого до того було золото чемпіонату Європи серед юніорів і дві бронзи чемпіонатів світу серед кадетів і юніорів, стало справжньою сенсацією. На шляху до фіналу Парвіз переміг чемпіона світу-2018 москаля Артема Суркова, а в фіналі поступився 1:9 іранцеві Мохамеду Резі Ґераеї.

Тенісистка Еліна Світоліна натомість здобула бронзу, яка вартує золота. Заради виступу на Олімпіаді Еліна, напередодні одружившись з Ґаелем Монфісом, пожертвувала медовим місяцем. Сам шлях до медалі виявився неймовірно важким. Німкеню Лауру Зіґемунд у першому колі вдалося перемогти за три години і сім хвилин, австралійку Айлу Томлянович у другому – за дві години і 23 хвилини, грекиню Марію Саккарі в 1/8 фіналу – за дві години і 41 хвилину, італійку Камілу Джорджі в чвертьфіналі – за годину і 32 хвилини. Лише чешці Маркеті Вондроушовій у півфіналі Світоліна програла швидко – за 65 хвилин. Матч-трилер за бронзу, в якому Світоліна поступалася 1:4 у вирішальному третьому сеті Єлєні Рибакіній з Казахстану, але спромоглася на камбек і виграла 6:4, розтягнувся на дві години і 28 хвилин. А був ще матч парного розряду, який тривав годину і 22 хвилини. У сумі маємо 14 годин і 38 хвилин у семи матчах протягом семи днів у сумі. Ця медаль була першою для українського тенісу за всі часи виступів на Олімпіадах.

Історичною є й бронзова нагорода майстрині кульової стрільби Олени Костевич, для якої ця Олімпіада була п’ятою в кар’єрі. Історичною в усіх розуміннях. Бодай тому, що досі ніколи нагороди не вдавалося вигравати українцеві, який на церемонії відкриття Ігор ніс національний стяг. Але Олені, яка до того вже вигравала золото Ігор Олімпіади-2004 в Афінах і дві бронзи Ігор-2012 у Лондоні, вдалося перервати цю неприємну серію, здобувши разом із Олегом Омельчуком бронзу в мікстовій стрільбі з пневматичного пістолета. Для Олега, який драматично втрачав медалі у Пекіні-2008 і Лондоні-2012, ця медаль теж стала своєрідною нагородою за терпіння. А Костевич, звісно, в Токіо розраховувала на більше, проте в індивідуальній стрільбі з пневматичного пістолета з 10-метрової відстані стала четвертою, а в стрільбі з 25 метрів не пробилася в фінал.

По дві нагороди в Токіо здобули веслувальниця на каное Людмила Лузан і плавець Михайло Романчук. Людмила виборола бронзу на дистанції 200 м на каное-одиночці і бронзу разом із Анастасією Четверіковою в екіпажі-двійці. Натомість плавець-стаєр Романчук перед Іграми налаштовувався найперше на боротьбу з чемпіоном світу Флоріаном Вельброком з Німеччини і чемпіоном Олімпіади-2016 Ґреґоріо Пальтрінієрі. Й обох переміг. Першого – на обох дистанціях, другого - на одній. Але обидва рази на дистанціях 800 і 1500 м кролем Михайла і його досі основних конкурентів випередив, ставши справжньою сенсацією, 21-річний американець Ґреґорі Фінк. У підсумку Романчук задовольнився сріблом на дистанції 1500 м і бронзою на 800-метрівці.

Також по дві медалі виграли й представниці синхронного плавання Марта Федіна і Анастасія Савчук. Вони здобули бронзу в змаганнях дуетів і у групових виступах, у компанії з Єлизаветою Яхно, Владиславою Алексіївою, Мариною Алексіївою, Ксенією Сидоренко, Катериною Резнік і Аліною Шинкаренко. Це – перші олімпійські медалі українського синхронного плавання в історії.

Особливо прикрою була поразка боксера Олександра Хижняка у фіналі вагової категорії до 75 кг. Українець був непереможним з 2016 року та їхав у Токіо в статусі чемпіона світу, Європи і Європейських ігор і збирався доповнити цю колекцію золотом Олімпіади. Усіх найскладніших суперників за олімпійським турніром Хижняк здолав на шляху до фіналу й у бою за золото проти бразильця Еберта Консейсау вважався явним фаворитом. У перших двох раундах Олександр наніс супернику шквал з влучних ударів. Бразилець уник нокауту якимось дивом. Але за такої переваги Хижняк загрався і, захопившись атакою, пропустив лівий боковий, після якого отямитися не зміг – нокаут. Це була справжня драма. Але й мотивація для Олександра, який поїде за золотом уже на Ігри в Парижі.

Так само з думками про золото вирушає зараз у столицю Франції легкоатлетка Ярослава Магучіх. Нинішня рекордсменка світу три роки тому їхала в Токіо 19-річною надією, маючи за плечима срібло чемпіонату світу-2019. Тоді Ярослава здолала висоту 2,04 м і поступилася капітану збройних сил рф Марії Ласіцкене лише за кількістю спроб. На Іграх Магучіх поступилася не лише подрузі Шойґу, але й австралійці Ніколь Макдермотт, і виборола бронзу. Яка стала хорошим заспівом до майбутніх перемог. Головна з яких, сподіваємося, попереду.

Анжеліка Терлюга (куміте до 55 кг) і Станіслав Горуна (до 75 кг), здобувши відповідно срібло і бронзу, принесли Україні медалі на прем’єрному в олімпійській програмі виступі каратистів.

Бронзою в Токіо відзначилася й дзюдоїстка Дарина Білодід. З одного боку, ця медаль теж мала історичний присмак. Адже стала першою для українських дзюдоїсток за всі роки виступів на Іграх. З іншого ж – у період 2018-2019 років, до коронавірусної паузи, Дарина не програла жодної сутички, стала дворазовою чемпіонкою світу й Європи. Саме вона вважалася головною фавориткою Ігор у найлегшій категорії до 48 кг. Однак в тому й річ, що Дарина подорослішала і зганяти вагу їй стало складно. Українці бракувало притаманної легкості. Її поразка в півфіналі основній суперниці, японці Фуні Тонаці, виглядала цілком логічною.

Невиразно на цих Іграх виступили наші фехтувальники. Єдину медаль наших мушкетерів здобув 36-річний шпажист Ігор Рейзлін. Натомість шаблістка Ольга Харлан, яка поверталася з медалями з трьох попередніх Олімпіад і в Токіо їхала з чітким наміром здобути перше індивідуальне золото Ігор, у стартовому бою сенсаційно поступилася китаянці Ян Геню, 16-му номеру світового рейтингу, яка ніколи зірок з неба не хапала. Однією з причин невдачі Ольга назвала відсутність змагальної практики, що пов’язано з тривалою коронавірусною паузою.

Взагалі ж українці посіли місця в перших десятках у 61-му виді програми, що само по собі є результатом пристойним. А той факт, що поряд із п’єдесталом фінішували юні стрибун у воду Олексій Середа і метальник молота Михайло Кохан, вимальовує гарні перспективи вже у світлі Парижа-2024.