Данія починає. Чи є у неї шанс повторити сенсаційний тріумф 1992 року?

Мабуть, не так багато в футболі сенсацій, які можуть бути порівняні з несподіваним тріумфом збірної Данії на чемпіонаті Європи 1992 року. Однак через майже три десятиліття в цій країні, здається, підібрався відповідний колектив для того, щоб як мінімум замахнутися на щось подібне. Виглядає це досить дивно, якщо врахувати, що п'ять років тому данці навіть не змогли кваліфікуватися на попередню континентальну першість, яка відбулася на полях Франції.

Нинішні суперзірки данського футболу, яких в команді підібралося чимало, апріорі готові до турніру набагато краще, ніж їхні попередники. У 1992 році підопічні Ріхарда Меллера-Нільсена, не зумівши кваліфікуватися на чемпіонат Європи, вже ніжилися на пляжах, коли чутки підтвердилися - «червона гвардія» покликана була замінити у фінальній стадії Євро понівечену війною та політичними негараздами Югославію, яка фінішувала першою у відбірковій групі, попереду датчан.

Справедливості заради, футболісти не були настільки погано підготовлені, як можна було б подумати. Знаючи про подібну можливість, а також знайомлячись з чутками, данці підозрювали, що можливість зіграти на Євро-1992 їм може представитися, тому яку-ніяку, а спортивну форму гравці намагалися підтримувати. Щоправда, переважна більшість фахівців та оглядачів справедливо вважали, що така збірна Данії буде брати участь на турнірі лише для того, щоб не позбавляти змагання обумовленого числа учасників. Іншими словами - «для галочки». Тим більше, що у фінальній пульці (тоді її учасниками були всього 8 команд, а не 24, як зараз) данці потрапили в групу А, де їхніми суперниками виявилися господарі турніру збірна Швеції, а також команди Англії (півфіналіст ЧС-1990) та Франції (переможець Євро-1984 і «бронзовий» призер ЧС-1986).

«Ми не могли зазнати невдачі, тому що від нас просто нічого не чекали. Якби ми тричі програли по 0:5, то це не мало б ніякого значення», - згадував згодом півзахисник данської збірної Кім Вільфорт (4 матчі, 1 забитий м'яч на турнірі).

Бліда стартова нічия (0:0) зі збірною Англії змінилася поразкою в другому турі від господарів турніру команди Швеції (1:2), яка поставила датчан на грань вильоту вже за підсумками групової стадії. Але «червоно-білі» намалювали свій сценарій подальших подій, який до цих пір для багатьох футбольних уболівальників цієї країни здається казковим. В останньому турі Данія сенсаційно обіграла Францію Жан-П'єра Папена та Еріка Кантона з рахунком 2:1, що дозволило скандинавському дуету (Швеції та Данії) завоювати путівки в півфінал турніру.

У воротах тієї збірної Данії був Петер Шмейхель («Манчестер Юнайтед»), в обороні виділявся капітан команди Ларс Ольсен («Трабзонспор»), а зіркою півзахисту, так само, як і всього колективу, був Бріан Лаудруп («Баварія»). Брат останнього Мікаель, який був основним гравцем «Барселони» тих часів, не поїхав на Євро-1992 через конфлікт із головним тренером збірної Ріхардом Меллером-Нільсеном, а тому підсумковий тріумф Данії здається ще більш фантастичним, адже роль головного забивали несподівано на себе приміряв Хенрік Ларсен з «Лонгбю» - команди, чия назва відома далеко не всім, навіть вельми просунутим футбольним уболівальникам.

У півфіналі Ларсен двічі забив Нідерландам, що допомогло Данії зіграти 2:2 в основний і додатковий час, а в серії пенальті обіграти звично невдачливих у цьому компоненті суперників з рахунком 5:4 (єдиний, і від того фатальний, промах допустив легендарний Марко ван Бастен). Збірна Данії, яка з’явилася на Євро-1992 фактично з нізвідки, сенсаційно дісталася до фіналу, де її суперником стала Німеччина - діючий чемпіон світу.

Але іноді події, які трапляються у футболі, повинні відбуватися саме в той момент, коли для них цей час був обраний самою долею. Тандерболт Йона Єнсена на 19-й хвилині шокував збірну Німеччини, а м'яч Кіма Вільфорта підтвердив те, у що не вірив ніхто - збірна Данії стала чемпіоном Європи! Це саме те досягнення, на яке тепер буде орієнтуватися команда Каспера Хьюлманда, адже успіх 1992 року показує нинішньому поколінню датчан, що у футболі немає нічого неможливого.

Теперішня збірна Данії навряд чи в чомусь слабкіша за ту, яка брала «золото» на чемпіонаті Європи 29 років тому. Мабуть, головною паралеллю між тією та цієї командами є позиція воротаря. Що тоді, що зараз місце в рамці віддано Шмейхелю. У 1992 році це був Петер, а зараз - Каспер, його син, який після сенсаційної перемоги з «Лестером» в англійській Прем'єр-лізі-2015/16, тепер прагне досягти і міжнародного тріумфу.

Однак не Шмейхелем єдиним сильна нинішня збірна Данії. Є в цій команді й інші відомі таланти, які виступають в АПЛ - півзахисник П'єр-Еміль Хейб'єрг з «Тоттенхема», а також захисники Андреас Крістенсен з «Челсі», Йоакім Андерсен з «Фулхема» та Яннік Вестергор із «Саутгемптона».

Досвіду цьому чудовому колективу додають Сімон К'єр з «Мілана» та Томас Ділейні з дортмундської «Боруссії», в той час як Крістіан Еріксен з «Інтера», як і раніше, залишається головною зіркою півзахисту. Дует хавбеків «Брентфорда», що завоював путівку в АПЛ, Крістіан Нергор - Матіас Єнсен знаходиться в хорошій фізичній формі, в той час, як в атаці тренерському штабу також буде з кого обрати - чого варті лише Мартін Брейтуейт із «Барселони», Каспер Дольберг з «Ніцци» та Юссуф Поульсен із «Лейпцига».

Потрапивши в одну групу з Бельгією, Росією та Фінляндією, ця збірна Данії просто зобов'язана виходити в плей-оф, а далі... Далі «червона гвардія» знає, що робити. «У нас не було кращих гравців, але у нас була краща команда», - таким був девіз датчан на Євро-1992, і нехай зараз на чемпіонаті Європи учасників рівно втричі більше, ніж 29 років тому, але Данія цілком здатна на новий сюрприз, хоча б тому, що ця континентальна першість також з самого початку збилася з плану (в 1992 році довелося терміново міняти одного з учасників, нині - переносити змагання на рік через пандемію коронавірусу), а це, можливо, вже якийсь сигнал від самої долі про те, що у неї свої плани і на переможця турніру.

Читайте також: Десять фаворитів Євро-2020