ЛЧ-шна фішка Челсі – зміна тренера як шлях до фіналу турніру

Лондонський «Челсі», незважаючи на популярність в рідній країні, довгий час в європейському футболі був нічим не видатною командою, яка не претендує на найвищі досягнення. «Сині» брали Кубок володарів кубків у 1971 та 1998 роках, але на тріумф у Кубку європейських чемпіонів і переформатованій з нього Лізі чемпіонів не претендували.

Все змінилося після приходу в «Челсі» шалених грошей імені російського олігарха Романа Абрамовича. З того часу «сині» відчули власну силу на трансферному ринку, а разом з нею - значимість, важливість й певного роду винятковість. Втім, гроші Абрамовича не дозволили «Челсі» миттєво виграти таку омріяну Лігу чемпіонів. Цього трофея уболівальникам «синіх» довелося чекати дев'ять років після приходу нового власника і його капіталів.

Цікаво, що перший вихід у фінал Ліги чемпіонів «Челсі» заслужив у 2008-му, але тоді команда не змогла виграти змагання, а піднятися на вершину зуміла у 2012-му. Зараз, у 2021-му, «сині» знову вийшли до фіналу Ліги чемпіонів, причому, що цікаво, дісталися туди знову після зміни головного тренера по ходу сезону. Останнє, схоже, стає вже своєрідною ЛЧ-шною фішкою «Челсі»...

Сезон-2007/08. Рокіровка Моуріньо - Грант

Сезон-2007/08 «Челсі» починав в статусі віце-чемпіона країни під керівництвом португальця Жозе Моуріньо. Роком раніше «синім» не вистачило зовсім трохи для того, щоб скласти більш серйозну конкуренцію «Манчестер Юнайтед» в битві за чемпіонство, хоча друге місце в чемпіонаті в сукупності з виходом до півфіналу Ліги чемпіонів-2006/07 навряд чи можна було вважати провалом.

Але в серпні 2007-го «аристократи» спершу програли в Суперкубку Англії «Манчестер Юнайтед», а 18 вересня команда Моуріньо несподівано не змогла здолати у рідних стінах норвезький «Русенборг» (1:1) в поєдинку першого туру групового етапу Ліги чемпіонів. Через два дні пресу сколихнула ще більш сенсаційна звістка - Моуріньо покинув пост головного тренера «Челсі», як тоді повідомив офіційний сайт клубу, «за взаємною згодою сторін». У кулуарах подейкували, що у португальця виникли розбіжності з Абрамовичем, які й послужили головною причиною розставання «Челсі» з «Особливим».

На зміну Моуріньо прийшов, відверто кажучи, маловідомий на той момент ізраїльський фахівець Авраам Грант. Його пов'язували дружні стосунки з Абрамовичем, через що багато в чому це призначення і стало можливим. Російському олігархові, перш за все, захотілося мати під рукою більш прогнозованого та контрольованого менеджера, ніж Моуріньо, який почав літати понад хмарами від своїх успіхів. Можливо, подібна рокіровка й зовсім готувалася заздалегідь, адже Грант прийшов в клуб за кілька місяців до відходу «Особливого», зайнявши спершу пост спортивного директора.

Цікаво й те, що на момент призначення у Гранта не було Pro-диплому УЄФА, а тому він не мав права займати пост головного тренера першої команди «Челсі», будучи таким де-факто, але не де-юре. Останні обставини серйозно ускладнили босам клубу і самому тренеру життя в перші місяці після відходу Моуріньо, який був дуже болісно сприйнятий фанатами команди.

Свій дебютний матч в «Челсі» Грант програв «Манчестер Юнайтед» (0:2), після чого команда не змогла обіграти «Фулхем» (0:0), але через кілька турів голосно прихлопнула «Манчестер Сіті» (6:0), який тоді ще не був арабським. У підсумку в чемпіонаті Гранту вдалося більш-менш стабілізувати результати, закріпившись спершу в топ-4, а на фініші опинившись на другій сходинці слідом за все тим-таки «Манчестер Юнайтед».

А ось в Лізі чемпіонів «Челсі» після стартової осічки з «Русенборгом» досить впевнено пройшов залишок групового раунду, вийшовши в плей-оф із першого місця. В 1/8 фіналу «сині» без особливих проблем пройшли «Олімпіакос» (0:0, 3:0), а ось в чвертьфіналі, здавалося б, опинилися на грані вильоту. У першому поєдинку проти «Фенербахче» в Туреччині «Челсі» програв 1:2, а на своєму полі довгий час лідирував з мінімальною перевагою в рахунку, і лише за три хвилини до фінального свистка Лемпард зробив підсумок куди більш комфортним для «аристократів» - 2:0.

У півфіналі «Челсі» влаштував епічну дуель проти «Ліверпуля», який вибив лондонців з турніру на цій же стадії роком раніше. Обидва поєдинки команд завершилися з однаковим рахунком 1:1, у зв'язку з чим довелося грати додаткові два тайми по 15 хвилин. І тут успішнішим виявився «Челсі», який забив супернику два м'ячі, а пропустив у свої ворота лише один.

У фіналі «Челсі» знову довелося зійтися з земляками - на цей раз з «Манчестер Юнайтед» Алекса Фергюсона, якому «сині» в сезоні-2007/08 вже віддали Суперкубок і чемпіонат Англії. Дощовий московський фінал не приніс успіху команді Авраама Гранта, хоча вона була дуже близькою до того, щоб знищити «червоних дияволів». Основний і додатковий час завершилися нічиєю 1:1 (відкрив рахунок Кріштіану Роналду, а за «Челсі» його зрівняв Френк Лемпард), й володаря трофею довелося виявляти за допомогою серії пенальті. Тут шанси Едвіна ван дер Сара, який до цього програв чимало післяматчевих серій 11-метрових зі збірною Нідерландів, не здавалися кращими, ніж у Петра Чеха, але у вирішальний момент «Челсі» підвів той, від кого подібного чекали найменше - капітан Джон Террі. Він пробивав п'ятим у складі своєї команди, і в разі голу «аристократи» перемагали б, але... Захисник послизнувся, й хоча і обдурив ван дер Сара, пробивши в інший кут воріт, але і промахнувся повз площину... Через одного гравця кіпер «Манчестер Юнайтед» потягнув постріл Анелька, і приніс «червоним дияволам» перемогу, а контракт з Грантом за кілька днів був розірваний за рішенням клубного керівництва.

Сезон-2011/12. Рокіровка Віллаш-Боаш - Ді Маттео

Влітку 2011 року «Челсі» підписав у свої ряди коуча «Порту» Андре Віллаш-Боаша, який вважався на той момент неймовірно перспективним. Фахівець, якому було всього-на-всього 33 роки, встиг виграти з «драконами» Лігу Європи, чемпіонат, Кубок і Суперкубок Португалії, після чого відбув до Лондона на куди більш «соковитий» контракт та яскраві перспективи.

Однак досягти успіху з «Челсі» Віллаш-Боашу не вдалося. Команда, що починала сезон в статусі віце-чемпіона Англії, вимагала зміни поколінь, провести яку безболісно молодому наставнику не вдалося. У Віллаш-Боаша почалися конфлікти з деякими старожилами колективу, частина з яких за віком була старшою за самого головного тренера, а тому говорити про хороший мікроклімат у стані «аристократів» не доводилося. Все це проривалося назовні у важливих матчах - «Челсі» по ходу чемпіонату програв обидва матчі «Ліверпулю» (1:2, 1:4), й не зміг виграти жодного разу у «Манчестер Юнайтед» (1:3, 3:3) , «Арсенала» (3:5, 0:0) і «Тоттенхема» (1:1, 0:0).

У Лізі чемпіонів «Челсі» потрапив досить в міцну групу з «Байєром», «Валенсією» та «Генком». Однак тут особливих проблем у «синіх» не було. Команда Віллаш-Боаша на своєму полі впевнено розбила всіх опонентів з сумарним рахунком 10:0, а на виїзді зіграла внічию з «Генком» та «Валенсією», мінімально програвши «Байєру» (1:2). У підсумку «аристократи» фінішували першими, вибравшись в плей-оф на «Наполі».

21 лютого 2012 року «Челсі» в першому поєдинку 1/8 фіналу Ліги чемпіонів на виїзді програв «Наполі» з рахунком 1:3. За цим відбулася перемога в чемпіонаті над «Болтоном» (3:0) й фіаско проти «Вест Бромвіча» (0:1), після якого Віллаш-Боаш був відправлений у відставку, а його місце зайняв екс-асистент португальця Роберто Ді Маттео.

З італійцем на чолі команда майже миттєво змінилася на краще. І якщо в чемпіонаті багато чого вже було втрачено, і «Челсі» фінішував лише шостим, то ставка на Лігу чемпіонів себе виправдала. У матчі-відповіді проти «Наполі» лондонці в додатковий час здобули перемогу з потрібним рахунком (4:1), зумівши прорватися до чвертьфіналу. Там «аристократи» спокійно пройшли «Бенфіку», наразившись в півфіналі на «Барселону», яка була діючим володарем трофею. Однак каталонці з Хосепом Гвардіолою на чолі не змогли стати перешкодою для «Челсі» на шляху до фіналу. У першому матчі «Барселона» програла на виїзді (0:1), а в другому розбазарила здобуту по ходу гри перевагу в два м'ячі, зігравши внічию 2:2, й вилетівши з турніру.

У фіналі ЛЧ-2011/12 «Челсі» зустрічався з «Баварією». Матч відбувся на домашній для німців «Альянц Арені», однак цей фактор не допоміг мюнхенцям святкувати перемогу. «Баварія» відкрила рахунок на 83-й хвилині зусиллями Мюллера, але за п'ять хвилин забив Дрогба, перевівши зустріч у додатковий час, який минув без голів. У серії пенальті на цей раз, на відміну від подій чотирирічної давнини, тріумфував вже «Челсі» - 4:3. У лондонців не забив Мата, а у мюнхенців свої спроби не реалізували Оліч та Швайнштайгер, причому останній своїм ударом влучив у стійку, чим доля немов повернула «боржок» лондонцям за московський промах Террі.

Після цього тріумфу Роберто Ді Маттео, який працював до кінця сезону-2011/12 на правах тимчасового тренера, отримав повноцінний контракт із «синіми». Однак початок наступного сезону виявився для італійського тренера невдалим. Його команда спершу поступилася «Манчестер Сіті» в матчі за Суперкубок Англії, потім програла Суперкубок УЄФА «Атлетіко», а в листопаді після поразки від «Ювентуса» в п'ятому турі групового раунду Ліги чемпіонів Ді Маттео був відправлений у відставку. Примітно, що в тому розіграші найпрестижнішого клубного турніру Європи «Челсі» потрапив в одну групу не тільки з туринцями і датським «Норшелланном», а й з «Шахтарем», який в Донецьку зумів виграти у «аристократів» (2:1), а на виїзді упустив нічию вже в компенсований час (2:3), проте все одно фінішував другим, пройшовши в плей-оф, і відправивши «Челсі» в Лігу Європи, яку лондонці виграли вже під керівництвом Рафаеля Бенітеса, який змінив Ді Маттео знову-таки по ходу сезону...

Сезон-2020/21. Рокіровка Лемпард - Тухель

Сезон, що завершується, «Челсі» починав під керівництвом Френка Лемпарда, і якщо на груповій стадії Ліги чемпіонів команда з особливими проблемами не зіткнулася, то ось у чемпіонаті показала не найкращі результати. 25 січня 2021 року, коли футбольний світ дізнався про звільнення Лемпарда з поста головного тренера «Челсі», команда займала дев'яте місце в турнірній таблиці англійської Прем'єр-ліги.

Змінив Лемпарда на посаді коуча «аристократів» Томас Тухель, який буквально за місяць до цього був відправлений у відставку з поста наставника «Парі Сен-Жермен». Під керівництвом німецького фахівця «сині» змогли видати ударну кінцівку сезону в чемпіонаті, обігравши «Ліверпуль», «Манчестер Сіті» та «Лестер», й фінішувавши в топ-3, завоювавши попутно путівку в наступний розіграш Ліги чемпіонів.

У Лізі чемпіонів «Челсі» з Тухелем пройшов непростий шлях до фіналу, здолавши в 1/8-й «Атлетіко» (1:0, 2:0), який згодом став чемпіоном Іспанії, в 1/4-й - «Порту» (2:0, 0:1), а у півфіналі - мадридський «Реал» (1:1, 2:0).

Фінал Ліги чемпіонів-2020/21, який відбудеться в Португалії на стадіоні «Драгау», стане третім в історії «Челсі». Поки у «аристократів» намічається баланс за кількістю перемог і поразок у вирішальних матчах (1:1), який обов'язково зміниться в якусь зі сторін вже за підсумками найближчої дуелі проти вкрай мотивованого «Манчестер Сіті». Хоча й «Челсі» мотивований не менше - для Тухеля цей фінал Ліги чемпіонів стане другим поспіль (в тому році німець довів до вирішальної стадії «Парі Сен-Жермен»), і двічі залишатися без трофею він навряд чи забажає.