Може, ми прощаємося не назавжди. Головний тренер Шахтаря U-21 залишає клуб

Головний тренер «Шахтаря» U-21 Фернандо Валенте залишає донецький клуб, оскільки після закінчення сезону 2020/21 в Україні прийнято рішення про скасування чемпіонату U-21.

Португальський наставник очолював молодіжний склад «помаранчево-чорних» на протязі двох років (з 2019 року). ФК «Шахтар» подякував Фернандо Валенте за професійну роботу, відповідальність, ідеї, самовіддачу і внесок у виховання молодих гравців.

– З наступного сезону команда «Шахтар» U-21 припиняє своє існування. Що можете сказати про два проведені в клубі роки?

– Це приголомшливе випробування і величезний досвід. Я дуже вдячний «Шахтарю» за надану можливість. Дуже радий за виконану нами роботу у всіх аспектах за ці два сезони, починаючи з досягнень з розвитку футболістів і закінчуючи результатами. Крім успіхів за ці 2 роки, ми також не повинні забувати пов'язану з карантином паузу, оскільки в молодіжному чемпіонаті ми спочатку йшли на 1-му місці з відривом у 4 очки, а після перерви відстояти позиції не вдалося. Але найважливіше – прогрес гравців, створені для них умови, спосіб мислення, який ми постаралися прищепити хлопцям, те, як ми граємо, оскільки, як вам відомо, я приїхав сюди для зміни стилю гри в Академії. Вважаю, нам вдалося. І я дуже пишаюся цим, тому що було зовсім непросто переймати стиль гри першої команди з великою кількістю бразильських виконавців. Звичайно, в плані розвитку футболістів ще багато чого можна зробити. Потрібно йти вперед і, як і раніше, намагатися робити все можливе.

– Кого можете виділити з гравців, з якими довелося попрацювати?

– У минулому сезоні ми підготували двох хлопців: Бондаренко залишився в першій команді, а також Мудрик. У цьому сезоні відчуваю гордість за Судакова, В'юнника, Очеретька, того ж Мампассі, який перейшов в «Маріуполь», плюс Драмбаєва. Тобто ми вивели 5 гравців на рівень української Прем'єр-ліги. А Судаков і Бондаренко вже виступають й за національну збірну. Мені здається, вони найкраще сприйняли нашу установку. Тобто фактично ми готуємо виконавців не тільки для першої команди. Пам'ятаю, як одного разу я сказав Судакову: ми дійсно готуємо всіх вас до перемоги в Прем'єр-лізі, але англійській (сміється.) Наш перший склад – це один щабель з декількох. Судаков – чудовий футболіст, як і інші хлопці. Ділитися з ними ідеями – честь для мене. Але головне в моїй роботі – змінювати їхній образ мислення, прищеплювати конкурентоспроможний менталітет. І нам це поступово вдається: більше хлопців виходять на топ-рівень.

– Наскільки складно було виїхати і працювати в Україні?

– Я закохався в Україну. З самого першого дня мені сподобалися люди, які мене оточують. Відчуваю себе як вдома. Зараз мене переповнюють емоції, оскільки мені подобається працювати з цими людьми. Ці два роки стали великим сюрпризом для мене, всі моменти, які пережив разом з українцями. Тренерський склад, персонал, керівництво Академії... Всі вони – чудові люди. Вважаю, мені пощастило перебувати в такій атмосфері і відчувати таке добре ставлення. Я дуже вдячний українцям за це, вони залишаться в моєму серці.

– А що відчуваєте зараз, коли маєте залишити клуб і Україну?

– Звичайно, це трохи несподівано, але я розумію ситуацію. І жартома сказав пану Палкіну, що моя «шахтарська» історія ще не закінчена. Оскільки у футболі буває все. Як тренери, ми іноді не можемо контролювати всі, – це залежить від певних рішень. Найголовніше: я відчуваю, що і людям, і клубу моя робота сподобалася. Але зараз потрібно виїхати, провести якийсь час з сім'єю, почекати... Подивимося, можливо, ми прощаємося не назавжди.

– Що ви хотіли б побажати вболівальникам «Шахтаря»?

– З моменту мого приїзду і з моєї найпершої групи я завжди говорив про «шахтарський дух». Це те, що я відчуваю в клубі, це один з слоганів, що просуваються мною і гравцями . Ми – «Шахтар». «Шахтарський дух» – це щось неймовірне. Ми не вдома, не в рідному місті, далеко від домашнього стадіону і решті інфраструктури, але ми не скаржимося і не шукаємо виправдань. Йдемо далі, боремося, перемагаємо і стаємо чемпіонами, команда завжди підтримується нашими вболівальниками. Такого я ніколи в житті не бачив. Це я називаю «шахтарським духом». Гідний приклад того, як клуб може боротися і досягати успіху далеко від дому. І я завжди відчував підтримку вболівальників. Така атмосфера і підтримка – унікальний випадок в моєму житті. Я зазвичай кажу про футбол і життя. І цей приклад – справжній приклад з реального життя. Ніяких сварок і пошуку виправдань, тільки концентрація на наших цілях та їх досягнення за підтримки вболівальників і високопрофесійного персоналу.