Нічия з присмаком недомовленості

Напередодні в Харкові збірна України провела перший товариський поєдинок, який міститься у плані підготовки команди до фінальної частини Євро-2020. У цьому матчі допомогти «синьо-жовтим» не могли легіонери, а тому Андрію Шевченку випала гарна нагода подивитися, на що ж здатна його команда без лідерів, якими є Олександр Зінченко, Руслан Маліновський та Роман Яремчук.

На гру з Бахрейном українці вийшли з номінальною розстановкою 4-3-3, де Марлос і Зубков виконували функції флангових нападників, періодично міняючись один з одним позиціями. У центрі поля з перших хвилин вийшли Макаренко та Шапаренко, а в другій половині зустрічі першого замінив 18-річний дебютант збірної Судаков. На вістрі атаки опинився самотній Артем Бєсєдін, якому, забігаючи вперед, повноцінно замінити Яремчука не вдалося.

В цілому гра повністю йшла під диктовку збірної України. Наша команда мала відчутну перевагу у володінні м'ячем (72% проти 28%), але занадто довго «розгойдувалася». Варто сказати, що за стартові 30 хвилин наші завдали по воротах суперника лише два удари, в той час як бахрейнці - один. Після півгодини гри, начебто, остаточно намітився перелом на користь «синьо-жовтих». Хороший шанс мав Артем Бєсєдін, але форвард «Динамо», опинившись в непоганій позиції і перед двома гравцями оборони, вирішив за краще пробити (до того ж, дуже неточно) замість того, щоб спробувати зіграти тонше й віддати пас направо в вільну зону під забігання Марлосу.

На жаль, як показав подальший хід поєдинку, у Бєсєдіна бачення гри в завершальній фазі атак дещо розходилося з діями партнерів. Наприклад, вже через три хвилини у Артема знову був вельми неоднозначний епізод, в якому він прийняв рішення пробити. У цей момент перед гравцем знаходилося фактично три гравці команди-суперниці, а тому розраховувати в цьому випадку можна було хіба що на рикошет, але ніяк не на щось продумане й зважене. Чому Бєсєдін не ризикнув знову-таки зіграти більш тонко і спробувати знайти в центрі штрафного Шапаренка, який мав шанс вислизнути від опіки, або ж просто продовжити розіграш і відкотити м'яч на Зубкова - питання риторичне...

Не маючи можливості виходити на оперативний простір і знаходити хорошими передачами партнерів, Бєсєдін остаточно загубився на полі. За відведений йому тайм форвард відзначився трьома ударами, лише один з яких прийшовся у площину воріт. Ступінь небезпеки, яка надходила від форварда збірної України в цьому матчі красномовно передає сумарний показник очікуваних голів гравця в поєдинку - 0,16xG.

Тому рішення замінити Бєсєдіна на Довбика в другому таймі, яке прийняв Шевченко, виглядало абсолютно логічним. Форварду «Дніпра-1» вже на 68-й хвилині вдалося створити момент, який був найбільш небезпечним в матчі. Марлос помітив підключення партнера і блискучим пасом вивів того на вільний простір. Таких моментів у Бєсєдіна в першому таймі не було, а тому цей епізод виглядав просто «ковтком свіжого повітря» в грі збірної України. На жаль, виконавська майстерність вже в завершальній фазі атаки підвела Довбика і той, обвівши голкіпера, замість порожніх воріт поцілив у штангу із зовнішнього її боку...

Взагалі знаходити вільні зони в практично «автобусних» захисних побудовах гостей гравцям збірної України вдавалося вкрай рідко. Саме тому нашим частенько доводилося пробивати з дальніх дистанцій (8 з 25 ударів «синьо-жовтих» були виконані з-за меж штрафного майданчика).

Чому наші гравці йшли на дальні удари, які виглядали, відверто кажучи, малоперспективними? Досить оцінити момент Циганкова на 76-й хвилині. Змістившись з правого флангу в центр, вінгер «Динамо» в черговий раз усвідомив, що йому просто нема на кого віддавати передачу. Марлос та Довбик, які опинилися в штрафному, фактично були щільно взяті в кільце захисною групою суперника, що складалася одразу з семи (!) футболістів. Тому пішов досить прогнозований для воротаря удар в дальній кут, з яким Лутфалла впорався без особливих проблем.

Гра проти Бахрейну взагалі дуже нагадувала березневий поєдинок збірної України у відбірковому циклі до чемпіонату світу-2022 проти команди Казахстану. Тоді, нагадаємо, все завершилося нічиєю 1:1 при тотальній перевазі команди Шевченка у володінні м'ячем (71% на 29%), ударам (26:5), в тому числі і в площину (9:2). З Бахрейном «синьо-жовті» також мали тотальну перевагу у володінні, детальніше про яку вже згадувалося вище, та й за ударами лідирували дуже впевнено (25:7 - всього, 8:1 - в площину).

Важливо відзначати й те, що в поєдинку проти Бахрейну, як і раніше проти Казахстану, Україна переграла суперника в якості ведення єдиноборств. Напередодні в Харкові наші футболісти виграли 57% дуелей, залишивши за суперником лише 40%. Тому в обороні особливих проблем з самовіддачею не виникало навіть в матчі, коли ситуація не сприяла до постійного перебування гравців цього амплуа в тонусі.

Інше питання, що від позиційних помилок наші були не застраховані. Одну з них на 74-й хвилині зробив Анатолій Трубін. Молодий голкіпер, який встиг після гри вибачитися за свою помилку, необачно пішов назустріч гравцеві, якого захисники вже відтісняли в бік від воріт. В результаті Трубін і в м'яч не зіграв, і опонента «вронив», що призвело до призначення 11-метрового, а за ним - і до голу у ворота збірної України.

Взагалі гра Трубіна виглядала нервовою та незбалансованою. Молодий воротар часто потрапляв в «запари» під пресингом гравців збірної Бахрейну (!), і вважав за краще виносити м'яч від воріт довгими передачами. Однозначного успіху в цьому компоненті Трубін не досяг, адже лише 5 його лонгболлів з 9-ти в кінцевому підсумку знайшли потрібного адресата у вигляді партнера по команді. Обрізки ж дозволяли команді Бахрейну намагатися швидко переходити з оборони в атаку, й виглядати за рахунок цього відносно гостро біля воріт нашої збірної.

Опинившись в положенні сторони, що програє, Україна довгий час не могла придумати, як зламати ешелоновану оборону опонента. Спрацював в результаті той засіб, який в середині другого тайму винайшли Марлос з Довбиком - вривання з-за спин захисників у вільну зону. На першій компенсованій хвилині Довбик відмінно прийняв м'яч на груди в штрафному майданчику, миттєво розвернувся й прострілив у центр штрафного, куди на «п'ятачок» вибіг Циганков. Захисник і воротар Бахрейну не ризикнули піти на перехоплення, а тому м'яч долетів до вінгера «Динамо», який ударом з кількох метрів по фактично порожніх воротах і дозволив Україні піти з поля непереможеною.

Саме такі нестандартні епізоди, як з Довбиком на 68-й хвилині та Циганковим у компенсований час, здатні приносити результат в матчах з командами на кшталт Бахрейну і Казахстану, які глибоко сідають в оборону і намагаються діяти проти наших у фінальній третині за рахунок чисельної більшості. У фінальній частині Євро-2020 з Україною в схожій манері здатні зіграти представники Північної Македонії, тому дві крайні гри, в тому числі і вчорашня, дають чимало інформації для роздумів тренерському штабу «синьо-жовтих».

Що варто виділити з однозначно позитивних моментів: Україна, навіть не дивлячись на відсутність лідерів команди, зберегла свій малюнок гри. Гравці, які вийшли на поле, за винятком, можливо, лише Артема Бєсєдіна, чітко розуміли, який футбол хоче бачити від них тренерський штаб Андрія Шевченка. Тому в нас вистачало й комбінацій, й виграних єдиноборств, й руху.

Очевидно, що команда, перебуваючи під навантаженням, була не здатна видати свій кращий матч проти Бахрейну, але цього від неї і не було потрібно. Куди важливіше, щоб результат і гарну гру «синьо-жовті» припасли для всіх нас безпосередньо на фінальну частину Євро-2020, за виступами на якому ми вже й будемо робити більш масштабні висновки...