Де Дзербі і Шахтар: варіант цікавий, але не оптимальний

Тут у нас не якийсь там дим, а справжнісіньке багаття: «Шахтар» дійсно дуже серйозно просунувся в переговорах з головним тренером італійського «Сассуоло» Роберто Де Дзербі. 41-річний італієць вже цього літа може повести «гірників» до світлого майбутнього.

На користь саме такого сценарію говорять не тільки інсайди всіх мастей і географій, називаючи вже і розмір зарплати нового шахтарського Містера (чотири мільйони євро на рік), і термін його угоди з донецьким клубом (два роки), але і сам Де Дзербі прозоро натякає, що хотів би спробувати чогось нового, тому «проводить безсонні ночі в роздумах про своє майбутнє».

***

В принципі, для зміни робочої (та й не тільки) обстановки зараз для Роберто самий підходящий момент. За розхожим твердженням італійських медіа, тренер «Сассуоло» досяг у своїй нинішній команді стелі. Він створив цікаву і боєздатну банду, на яку не без втіхи задивляється вся Італія, але ось стрибнути вище своєї голови ні Де Дзербі, ні його «Сассуоло» вже не можуть. Яким би не був новатором цей тренер, він не здатний кинути рукавичку Конте чи Пірло. Та й Гасперіні теж. Тому що «Сассуоло» за кадровим підбором поступається не тільки «Інтеру», «Юве» і «Аталанті», а й обом римським клубам, а ще й «Мілану» з «Наполі». Пробитися в єврокубки в нинішньому сезоні «Сассуоло» вже не зможе, а якщо в міжсезоння продасть своїх лідерів (особливо Берарді і Локателлі), то з мрією про євроарену можна розлучитися надовго. Тому якщо Де Дзербі хоче рости, як тренер, йому потрібно йти саме зараз.

Ключове в даній ситуації питання - «куди». В Італії на нього відповідають традиційно просто: потрібно не поспішати з різкими рухами, а дочекатися кінця нинішнього сезону. Там напевно виявиться, що умовні «Рома», «Фіорентина» або «Наполі» потребуватимуть нової молодої крові на тренерському містку. І нинішній тренер «Сассуоло» в зв'язку з цим був би дуже затребуваний. Тому що його трансфер в одну з цих команд бачиться дуже логічним і правильним: уродженець Брешіа вже встиг добре зарекомендувати себе в команді-середняку, чому б йому не спробувати щастя на новому, більш амбітному місці.

Мені здається, в даному випадку, тобто якби Де Дзербі очолив умовний «Наполі», склалися б воєдино всі фігурки конструктора лего. Яким би не був фаховим і нестандартним цей тренер, він все одно ще «сируватий» для занадто радикальних ходів, для кардинальної зміни декорацій. Де Дзербі стажувався у Гвардіоли в «Баварії», тому він схиблений на «тікі-таці», його називають другим Саррі, хоча сам Мауріціо це і заперечує, але от чогось свого, автентичного, Роберто поки ще не явив серії А. Не явив не в останню чергу тому, що дуже складно стати Гарібальді, спираючись лише на кволу фортецю периферії.

Для того, щоб Де Дзербі вийти на новий рівень, причому не просто новий, а якісно новий, тобто очолити команди на кшталт «Юве» чи «Боруссії», йому, на мій погляд, потрібно «поваритися» в команді, яка не просто претендує , а грає в єврокубках. Він повинен спробувати грати через три дні на четвертий, повинен спробувати перевиховати не тільки збитого льотчика Боатенга, але і когось молодшого і яскравішого, повинен відчувати тиск з боку клубного керівництва, а не режим тотального схвалення. І ось тоді, коли він дізнається на смак, що таке єврокубки на постійній основі, як готувати команду для боротьби на кількох фронтах, як по-справжньому працювати з зірками, тоді можна замахнутися і на «Вільяма нашого Шекспіра». Одним словом, Де Дзербі зараз потрібен більш амбітний проект, ніж «Сассуоло», але менш ризиковий, ніж «Шахтар».

***

«Шахтарю» на даному етапі потрібен, на мій погляд, тренер штибу Невіо Скали, тобто усталений авторитет-прагматик, який миттю наведе порядок, а не молодий романтик, який буде намагатися перебудовувати, шукати нові резони і шляхи зближення з колективом, а це загрожує загрузнути в багні проблем. А то і зовсім згинути під їх руїнами. Аллегрі і той же Саррі, як на мене, були б набагато підходящими клієнтами для розбору завалів імені Каштру. За рахунок найбагатшого досвіду і «залізного кулака» ці двоє (і їм подібні) миттєво випалили б єресь і змусили очі горіти.  

Де Дзербі в силу і ніжного, як для тренера, віку, і іншого профільного світогляду - він прихильник швидше «степ бай степ», еволюції, що передбачає спочатку розламати старе, а вже потім будувати щось нове - навряд чи зможе «перезапустити» проект «Шахтар» відразу, в новому сезоні, щоб до кінця сезону команда виглядала, як нова копійка. Мені здається, часу для розкачки в «Шахтарі» у Роберто не може бути за визначенням.

Але ж цей час йому конче знадобиться. Тому що він прийде в абсолютно нове для себе середовище, настільки нове, що півроку піде лише на те, щоб звикнути до київського готелю і українського побуту. Адже це не Мірча Луческу, який приходив в «Шахтар» в статусі бонзи, а в «Динамо» - в статусі всезнаючого гуру. Потрібно розуміти, що такої підтримки президента клубу, яка була в свій час у Мірчі, у Де Дзербі не буде: і тренер не того калібру, і президент не тих емоцій. Та й з бразильським «табором» йому навряд чи доведеться просто. Досі Де Дзербі не мав можливості працювати пліч-о-пліч з такою чисельною легіонерською колонією (у його нинішній команді «синів Копакабани» лише двоє). До того ж, в разі приходу в «Шахтар» Де Дзербі обов'язково зіткнеться з вирішенням проблеми зміни поколінь. І якщо Фонсека вискочив сухим з ​​води завдяки раніше напрацьованому багажу, то ось Каштру провернути подібний трюк не зміг. Де гарантія, що це зможе зробити молодий і «не тертий» наставник, який звик більше вирощувати «Бабу Ягу в своєму колективі», а не шукати чи перепрофілювати кадри з чужого господарства.

Загалом, захоплення Де Дзербі ідеями Гвардіоли, його ставка на тотальний контроль м'яча, безліч коротких передач, передовсім - гра, а не результат - всі ці та інші характеристики і нюанси начебто говорять про те, що молодий італійський тренер за групою крові підходить під філософію «Шахтаря». Тільки ось ця філософія, як на мене, зараз потребує неабиякого коригування.  Забезпечити захмарний відсоток володіння м'ячем «гірникам» міг і Каштру. Як і місцями підлаштуватися під манеру гри «Реала» і «Інтера». У зв'язку з цим можна не сумніватися, що справу прямолінійного португальця Де Дзербі продовжить, а може і примножить. Але зараз же головне інше - привчити команду не втрачати «свої» очки, навчити її реалізовувати цю саму ігрову перевагу, відразу провести перебудову: впровадити нових гравців, попрощатися з непотрібними. Чи здатний на це Де Дзербі? Сумніваюся. Тому що він ще не стикався з подібного рівня проблемами і викликами. І чи вирішить він їх - це, в кращому випадку, п'ятдесят на п'ятдесят. А це невеликий відсоток удачі: швидше кіт в мішку, ніж Месія.

Але якщо в підсумку біля керма «Шахтаря» все-таки опиниться нинішній тренер «Сассуоло», особисто мені за його стражданнями і метаннями на новому місці буде як мінімум цікаво спостерігати. Тому що шлях найменшого опору, який вибрали в донецькому клубі після Луческу, вже порядком набив оскому. Прийшла пора повністю поміняти батарейки. Де Дзербі - навряд чи ідеальна кандидатура для цієї місії. Точніше, зовсім не ідеальна. Але він на відміну від двох останніх тренерів «Шахтаря» таки здатний на вчинок, що вже щось.