КАРАВАЄВ: «Я чекав цього моменту 10 років, ще коли прийшов до Севастополя»

Півзахисник «Динамо» Олександр Караваєв поділився своїми емоціями після перемоги над «Інгульцем» (5:0) та здобуття чемпіонських нагород.

– Емоції трохи вщухли. Чи усвідомлюєте вже, що стали чемпіонами?

– Як «вщухли»? Я чекав цього моменту 10 років, коли прийшов у «Севастополь», який виступав у першій лізі. Тоді мій агент сказав, що все робиться поступово. Так воно сталося. Крок за кроком, сходинка за сходинкою – і нарешті я дійшов до своєї мети, заповітної мрії, заради чого було виконано дуже багато роботи. Тому це настільки цінне, те, заради чого ти живеш, заради чого починав спортивну кар’єру.

У моїй кар’єрі був тренер, Сергій Попов, який зараз працює в «Зорі». І він казав: «Потрібно вигравати трофеї». Спочатку був Суперкубок, потім Кубок – а чемпіонство залишалося недосяжним. Тому, звичайно, воно було бажаним. Сьогодні ніби все далося нам легко, виграли з великим рахунком, але потім приходиш до роздягальні й розумієш, що це те, до чого ти прагнеш, скільки роботи на тренуваннях виконано, скільки віддаєш свого здоров’я, енергії, сил – це не передати словами. Безмежно вдячний усім, хто був поруч – рідним, близьким. Або президент клубу Ігор Суркіс постійно приходить до нашої роздягальні, і, навіть коли не було результату, завжди підтримував, розмовляв із нами. Хлопці підтримували один одного, після чого ми ставали сильнішими. І коли цей час чемпіонства прийшов – ми святкуємо всі разом. І це цінне вдвічі.

– Сьогодні «Динамо» грало від першої й до останньої хвилини, було видно колектив на полі, величезне бажання. Що казав Луческу перед матчем, як налаштовував на цей останній крок?

– Усе те ж саме, що й перед кожною грою – розбір суперника, установку, яку ми маємо виконувати. Він передає нам свої вимоги, ми їх виконуємо – і це працює. І коли він нас налаштовує, він дає нам зрозуміти, що ми можемо бути переможцями в кожному матчі. Містер каже: «Я не хочу, щоб ви думали про нічию, поразку. Потрібно думати лише про перемогу й досягати її. Ви маєте повірити в це». У нас повна довіра в команді між всіма, і це дає свої результати.

– Чемпіонський кубок важкий?

– Так. Але це приємна важкість (посміхається). Є хлопці, які вже були чемпіонами, але коли воно перше – це великі емоції.

– А наскільки психологічно важко було йти до чемпіонства?

– Багато хто давав інтерв’ю, казав, що у нас немає шансів, що «Шахтар» недосяжний, що ми не візьмемо чемпіонство, що в нас перебудова. Але ще в серпні минулого року я сказав одному своєму другу, що відчуваю, що цей сезон буде нашим. Я вірив у це, і найголовніше, що всі хлопці повірили в це. А тренер із таким послужним списком трофеїв дав зрозуміти нам, що ми зможемо досягти поставлених цілей.

– Медаль на шиї кому хочеш присвятити?

– Вона одна, але хочеться присвятити її всім близьким, хто завжди поруч – і батькам, і дружині, і дитині, яка народилася цього року. Усім, хто з мого рідного міста, з ким я спілкуюся впродовж багатьох років. Ці люди завжди разом із тобою – неважливо, виграєш ти чи програєш. Якщо у твоєму житті є такі люди, значить і ти щаслива людина.