Словенська битва в Країні Басків. Підсумки тижня в велоспорті

Гонки тижня

5 - 10 квітня - Тур Країни Басків (Іспанія)

Через перенесення Париж - Рубе єдиною гонкою Світового туру, яка проходила цього тижня, був Тур Країни Басків. Головною інтригою «Ітцуліі» було перше очне протистояння в нинішньому сезоні між двома словенськими суперзірками - Пріможем Роглічем і Тадеєм Погачаром. І в підсумку ця дуель таки відбулася, хоча словенський дует був далеко не єдиними героями першого плану.

Переможцем з цієї дуелі вийшов Рогліч - хоч і слабка, але хоч якась розрада і реванш за болючу поразку на торішньому Тур де Франс. Капітан «Jumbo Visma» взяв гонку під контроль вже в перший день, вигравши розділку на 13,9 км в Більбао. Ця перемога Пріможа показала, що базово, без фактора втоми на третьому тижні Гран Туру, він все ж роздільник трохи вищого рівня, ніж Погачар, який фінішував п'ятим з 28-секундним відставанням.

А головною загрозою перемозі Рогліча в розділці був партнер Погачара по «UAE Emirates» Брендон Макналті, який лідирував на першій половині дистанції і в підсумку програв Роглічу всього 2 секунди.

На наступних етапах Погачар відчайдушно атакував Рогліча, намагаючись відіграти отримане відставання, але безуспішно - лідер «Jumbo Visma» захищався дуже впевнено. Не зумівши перемогти свого суперника силою, «UAE Emirates» вирішили зробити це тактичною хитрістю. На четвертому етапі на останньому спуску зуміла відїхати група, в якій був Макналті, а також Емануель Бухманн, Пельо Більбао, Йон Ісагірре і Естебан Чавес. Делегувала в цю групу свою людину і «Jumbo Visma» - Йонаса Вінгегора.

Ця група зуміла виграти 50 секунд у пелотону. Розмін «Макналті на Вінгегора» у відриві здавався набагато більш вигідним для «UAE Emirates» - американець перехопив у Рогліча лідерство в загальному заліку. Однак заключний етап перевернув все догори ногами.

Рогліч зумів на спуску з перевалу Елосуа втекти від Погачара і Макналті разом з Давідом Году, Мікелем Ландою, Алехандро Вальверде і дуетом з «Астани» - Алексом Аранбуру і тим же Ісагірре. У відриві у них також був Омар Фрайле - казахстанська команда після об'єднання цієї групи з відривом отримала чисельну перевагу і зуміла відвезти це формування від групи Погачара і Макналті.

І тут «UAE Emirates» вирішили зробити ставку на Макналті в загальному заліку, в той час як Погачару доводилося навіть проводити зміни на рівнині в спробах наздогнати лідируючу групу. Це рішення стало фатальним для команди Джузеппе Саронні. У наступному підйомі американець потрапив у кризу, випав з групи під час зміни Погачара і в підсумку програв на етапі майже 8 хвилин, відступивши в загальному заліку аж на 17-те місце.

Рогліч на тому ж підйомі на Крабелін зумів від’їхати від більшості суперників разом з Давідом Году і Х'ю Карті. Працювала цю група злагоджено, в той час, як в групі Погачара словенцеві не допомагав практично ніхто.

В результаті Рогліч поїхав за перемогою в загальному заліку, віддавши етап Году - після критики на Париж - Ніцца Прімож цього разу вчинив по-джентльменськи. Все що вдалося Погачару - це скинути в підйомі на Аррате Пельо Більбао і принаймні прорватися на подіум загального заліку - третє місце позаду Рогліча і ще одного гонщика «Jumbo Visma», Вінгегора.

Розмін Макналті на Вінгегора на четвертому етапі здавався тактичною перемогою «UAE Emirates», проте глибока криза американця перевернула все з ніг на голову. Черговий доказ того, що якою б геніальною не була твоя тактика, якщо тебе підводять виконавці, то з цим нічого не зробиш.

Чинний чемпіон гонки, Йон Ісагірре, захистити свій титул не зміг і став лише 10-м в загальному заліку - все одно найкращий результат для «Астани». Проте, провальною гонку для казахстанської команди не назвеш. До Туру Країни Басків «Астана» підходила без єдиної перемоги в сезоні, а зусиллями Ісагірре і Алекса Аранбуру здобула одразу дві.

Не дуже добре напередодні Арденнських класик виглядав Якоб Фугльсанг. Втім, це ж можна сказати і про багатьох інших гонщиків, які вважаються фаворитами майбутнього Арденнського тижня - і про Максімільяна Шахманна, і про Марка Хірші, який більш-менш солідно проїхав лише стартову розділку - 12-те місце. Хоча списувати з рахунків їх точно не варто.

Брав участь в Турі Країни Басків і Марк Падун. Якимись подвигами український гонщик «Bahrain Victorious» не запам'ятався, але і статистом у гонці не був. На другому етапі Падун в пелотоні активно включався в роботу з переслідування відриву, а на заключному, шостому етапі він брав участь у відриві, в який пізніше переклався Рогліч на шляху до своєї перемоги в загальному заліку.

Наступний тиждень

18 квітня - Амстел Голд Рейс (Нідерланди)

Ще вчора, 11 квітня, з горем навпіл стартував Тур Туреччини. Перший етап довгий час був під загрозою скасування через снігопад, але в підсумку організатори все ж знайшли вихід із ситуації: маршрут першого етапу помітно перекроїли і скоротили до 72 км, але все ж провели.

Головна подія Тура Туреччини - це анонсоване повернення в гонки Фабіо Якобсена. Для нідерландського спринтера це перша гонка після жахливого падіння на Турі Польщі-2020 і важких травм, які ставили під сумнів не тільки подальшу кар'єру, а й життя Фабіо.

На першому етапі Якобсен навіть не пробував лізти в спринтерські розборки, і ніхто критикувати його за це не буде – звісно ж, той жахливий інцидент в Катовіце залишив свій слід на психології нідерландського гонщика.

Поки ж Фабіо розбирається з демонами в своїй голові, головною спринтерською ставкою «Deceuninck Quick Step» на Турі Туреччини став Марк Кевендіш. На першому етапі він фінішував четвертим, поступившись Арвіду де Клейну, Крістофферу Халворсену і П'єру Барб'є. Так, не найгучніші імена, але при цьому легендарний британець випередив таких людей як Яспер Філіпсен, Андре Гайпель чи Мануель Беллетті. А вже сьогодні, в понеділок, Кевендіш виграв другий етап - для нього це перша перемога з 8 лютого 2018 року, коли він виграв етап Туру Дубая.

Не будемо забувати, що минулого тижня Кевендіш став третім на престижній спринтерській одноденці Схелдепрейс, програвши тільки тому ж Філіпсену і Сему Беннетту. Так, звичайно, Марк надалі далекий від своєї кращої форми і можливо, до неї вже ніколи не повернеться (ми прекрасно розуміємо, що в Туреччині він обіграв далеко не найсильніших суперників), але реанімувати свою кар'єру після переходу в «Deceuninck Quick Step» йому вдалося. Хоча після абсолютно кошмарного минулого сезону здавалося, що це вже неможливо.

Проте, Тур Туреччини в останні роки втратив статус гонки Світового Туру, тому головна подія тижня відбудеться в неділю - пройде перша із трьох Арденнських класик, Амстел Голд Рейс. Маршрут гонки такий, що дає шанси на перемогу максимально широкому колу претендентів - від спринтерів-універсалів на кшталт Майкла Меттьюза до багатоденників, таких як Прімож Рогліч.

Чергової дуелі між Матьє Ван дер Пулом і Воутом Ван Артом ми не побачимо: нідерландець Амстел пропускає - на цьому його сезон весняних класик завершено. Що стосується Ван Арта, то він весняний сезон буде закривати саме Амстелом, незважаючи на те, що Льєж - Бастонь - Льєж також підходить під його характеристики. Однак Воут вирішив не штовхатися ліктями з партнером по команді Роглічем, та й сили не безмежні після такого інтенсивного стартового відрізка сезону.

Хто ж ще буде претендувати на найвищі місця? Недавній призер Туру Фландрії Грег Ван Авермат, чемпіон світу Жуліан Алафіліпп, чемпіон Амстела-2015 Міхал Квятковскі, Тім Велленс та інші. Серед фаворитів також Якоб Фугльсанг, Гійом Мартен, Альберто Беттіоль і Марк Хірші, хоча всі вони нинішньої весни розчаровують.

Підстрахувати Беттіоля в складі «Education First» може Серхіо Ігіта. Команда Падуна «Bahrain Vitorious» робитиме ставку на Сонні Кольбреллі і Матея Мохоріча - італієць на Турі Фландрії виглядав дуже непогано. Два капітана і у «Bora Hansgrohe» - це Максімільян Шахманн і Вілко Келдерман. Два лідери і у «Trek Segafredo» - Бауке Моллема і Яспер Стуйвен. Хоча, цілком ймовірно, для одного Амстел виявиться занадто простим по рельєфу, а для другого - навпаки, занадто складним.

Варрен Баргіль несподівано добре виглядав на фламандських класиках - чекаємо від нього сильних результатів і в Арденнах, які підходять йому набагато краще. Тіш Беноот намагатиметься врятувати провальний весняний сезон для DSM, не забуваємо також і про Маттео Трентіна.

Дайджест новин

- Гонщик «Total Direct Energie» Ромен Сікар оголосив про завершення кар'єри у віці 33 років. Такий ранній і раптовий вихід на пенсію пов'язаний з проблемами з серцем. Після завершення кар'єри француз сподівається залишитися в велоспорті в іншій якості. Що ж, тепер точно можна констатувати: Сікар так і залишився нереалізованим талантом. В молоді роки йому видавали дуже багато авансів - ще б пак, адже в 2009 році він став чемпіоном світу серед молоді і виграв Тур де ль'Авенір - Тур де Франс для молоді. Однак у дорослій кар'єрі його найкращим результатом так і залишилося восьме місце в загальному заліку Крітеріума Дофіне в 2016 році - негусто.

- Ремко Евенпул продовжив контракт з «Deceuninck Quick Step» аж до кінця 2026 року. Такі довгострокові угоди - дуже велика рідкість для велоспорту, але й сам Ремко гонщик унікальний. Показово, що Патрік Лефевр, який з легкістю прощається зі своїми зірками, коли їхні фінансові апетити ростуть, відпускати Евенпула не збирається - він явно планує будувати команду навколо нього в довгостроковій перспективі. Або, принаймні, отримати за нього велику компенсацію, якщо його захочуть переманити якісь товстосуми.

- А вже у 2022 році приєднатися до «Deceuninck Quick Step» може Петер Саган. Контракт словацької суперзірки з «Bora Hansgrohe» закінчується в кінці сезону, і сам німецький клуб поки не проявляє інтересу до продовження співпраці - в першу чергу, через великі запити Сагана по зарплаті, які в останні роки все менше і менше відповідають його рівню результатів .

Витрачати більшу частину бюджету на згасаючу суперзірку, яка перевалила через свій пік - не в стилі Патріка Лефевра. Однак здійснити цей перехід може допомогти виробник велосипедів «Specialized», який залишається одним із спонсорів «Deceuninck Quick Step». «Specialized» готовий взяти на себе всі витрати на утримання Сагана в «Deceuninck Quick Step».

Для самого Сагана перехід в команду Лефевра - чи не останній шанс перезапустити свою кар'єру і повернутися на піковий рівень. Кілька років тому Лефевру вдалося зробити те ж саме з Філіпом Жильбером, зараз йде робота над реанімацією Кевендіша - чому б Сагану не стати наступним?