Нові зірки біатлону: 5 головних відкриттів минулого сезону

Практично щороку біатлонна еліта поповнюється новими спортсменами, які починають стабільно показувати високі результати. Рідко кому вдається стартувати з місця в кар'єр і вже в першому повноцінному сезоні на Кубку світу не тільки виграти кілька золотих медалей чемпіонату світу, а й серйозно боротися за Великий кришталевий глобус.

Набагато частіше виникає ситуація, коли біатлоніст, перш ніж «вистрілити», кілька сезонів проводить на посередньому рівні й звикає до неймовірної конкуренції. А комусь і зовсім перші серйозні результати в особистих гонках вдається показати тільки до 27 років.

Нижче – п'ятірка найбільш прогресуючих біатлоністів планети. Ще в минулому листопаді було складно уявити, що хтось із них готовий претендувати на медалі в особистих гонках, однак їм вдалося голосно заявити про себе як про претендентів на олімпійські медалі.

Дінара АЛІМБЕКОВА, 25 років

Ця білоруска заявила про себе на увесь світ ще в 2018 році, коли стала олімпійською чемпіонкою в жіночій естафеті. Але того успіху не було б без участі Дар'ї Домрачевої та Надії Скардіно. Втім, вже тоді Алімбекова звернула на себе увагу любителів біатлону.

Але після Олімпійських ігор в Пхьончангу яскравого прогресу в результатах Дінари не сталося. Особливо розчарувала своїх уболівальників спортсменка в сезоні-2019/20 – жодного потрапляння у топ-30 в особистих гонках і 76 місце в загальному заліку Кубка світу. Нічого не віщувало успіхів у найближчому майбутньому.

Однак в минулому сезоні вона з першої ж гонки відчула, що здатна боротися за найвищі місця. Дінара додала як в точності стрільби, так і у швидкості, причому в другому компоненті – дуже помітно.

Як підсумок – перша в кар'єрі особиста перемога в гонці Кубка світу, три других місця і безліч потраплянь у топ-10, куди раніше їй не вдавалося забігати. А на додачу ще й два подіуми в естафетах. На жаль, медаль чемпіонату світу Алімбековій не підкорилася, оскільки саме на лютий припав спад функціональної форми.

Але все одно Алімбекова, напевно, щаслива, адже про сьоме місце у загальному заліку ще нещодавно могла тільки мріяти. Ще один приємний бонус – перемога в заліку «до 25 років». Поки складно сказати, чи вдасться їй стати новою Домрачевою, проте передумови до цього вже є.

Стурла ЛЕГРЕЙД, 24 роки

А цей норвежець в свої 24 ледь не виграв Великий кришталевий глобус. Легрейд показував хороші результати ще на юніорському рівні, проте в збірній Норвегії конкуренція просто зашкалює, а тому у нього були всі шанси загубитися серед сотень талантів, і так і не пробитися до основної команди. Шанси ці збільшилися після того, як він повністю пропустив міжнародний сезон-2018/19.

Заслужити поїздку на Кубок IBU Стурла зміг лише в лютому 2020 року, і вже в другій гонці фінішував першим, вигравши мас-старт. А трохи пізніше став віце-чемпіоном Європи у гонці переслідування. Ці результати дозволили йому отримати від тренерського штабу аванс у вигляді можливості дебютувати на Кубку світу. І тим шансом він скористався сповна – 10 і 11 місця в перших двох гонках в Контіолахті.

Той сезон був достроково завершений через пандемію коронавірусу, а тренери не скупилися на компліменти, називаючи дебют Легрейда фантастичним. Але якщо ті результати були фантастикою, то яким словом можна назвати перемогу в першій гонці сезону-2020/21? Ймовірно, багато хто подумав, що це щаслива випадковість, проте надалі Стурла виграв ще шість особистих гонок, дві з них на чемпіонаті світу.

Легрейд досить швидко став лідером збірної Норвегії й нав'язав Йоганнесу Бьо боротьбу за перемогу в загальному заліку Кубка світу. Йоханнес трохи вигравав у швидкості, але йому не вистачає стабільності у влучності стрільби. А Легрейд якраз у цьому компоненті – ідеальний біатлоніст. Можливо, щоб виграти Великий кришталевий глобус, йому не вистачило досвіду, але все ж цей сезон для нього був суперуспішним.

Друге місце в загальному заліку, титул найкращого новачка світового біатлону, два Малих кришталевих глобуси, чотири золоті медалі чемпіонату світу (разом з естафетами) і мільйони вболівальників по всьому світу – неймовірні досягнення, а особливо для хлопця, про якого ще півроку тому мало хто чув. Тепер же в ньому бачать майбутнього домінатора чоловічого біатлону і порівнюють з Мартеном Фуркадом. Але очевидно, що Стурла, якщо продовжить в тому ж дусі, може навіть перевершити головні успіхи легендарного француза.

Ліза ГАУЗЕР, 27 років

Можливо, поява в списку цієї австрійської біатлоністки багатьох здивує. Все-ж-таки для Гаузер минулий сезон став восьмим на Кубку світу, та й перемоги в одиночних змішаних естафетах вона здобувала. Але в той же час вона була звичайним середняком, і в особистих гонках через нестачу швидкості лижного ходу на медалі претендувати не могла. Тому сенсації, подібні перемозі Катаріни Іннергофер в 2014 році у спринті Поклюки, їй не світили.

Гаузер наче підмінили на початку 2021 року. Якщо раніше їй жодного разу не вдавалося забігти до трійки призерів, то в січні вона зробила це в п'яти з шести особистих гонок, причому одного разу взагалі піднялася на найвищий щабель п'єдесталу пошани. Сенсацією такий прогрес ніяк не назвеш, в той момент вона стала чи не найстабільнішою біатлоністкою планети. І зберегти ту феноменальну форму Лізі вдалося аж до головного старту сезону.

Австрійка на Мундіалі в словенській Поклюці завоювала срібну медаль у гонці переслідування, а також показала найкращий результат в індивідуальній гонці, отримавши на додачу до золота ще й перший в кар'єрі Малий кришталевий глобус. Гаузер стала першою в історії Австрії чемпіонкою світу серед жінок, а нинішній сезон завершила на високому шостому місці загального заліку. Складно сказати, що на Лізу чекає в майбутньому, але вже зараз вона може пишатися своєю кар'єрою. А в 27 кар'єра не закінчується...

Мартін ПОНСІЛУОМА, 25 років

У 2018 році цей швед сенсаційно посів третє місце в спринтерській гонці на етапі в чеському Нове-Мєсто, після чого довгий час і близько не демонстрував подібних результатів. В першу чергу через стабільні проблеми на вогневих рубежах, які за його швидкості не давали шансів залишатися в боротьбі. Але тренерський штаб продовжував надавати спортсмену довіру, і він її виправдав з лишком.

У минулому сезоні Понсілуома став одним з кращих бігунів, часто біг майже в одні ноги з самим Йоганнесом Бьо. Два особистих подіуми в грудні, а також бронзова медаль у стартовій гонці чемпіонату світу додали йому впевненості, і в головній для себе гонці сезону йому вдалося закрити 10 з 10. Головні фаворити без промахів не обійшлися, і Мартін вперше в кар'єрі завоював золоту медаль чемпіонату світу, ставши найкращим спринтером.

Очевидно, що стабільності Понсілуомі поки не вистачає, і в наступному сезоні навряд чи щось зміниться. Але за вдалої стрільби він в будь-якій гонці може претендувати на медаль. Цікаво, чи ризикнуть тренери збірної Швеції поставити його в естафету на Олімпійських іграх-2022?

З одного боку, є ймовірність, що він привезе штрафне коло (може й не одне), але з іншого – очевидно, що без нього вдруге поспіль стати олімпійськими чемпіонами шведам буде практично неможливо, оскільки у норвежців фантастично рівна команда, якій поки просто немає рівних.

Ганна СОЛА, 25 років

Ганна Сола – єдина з цього списку, хто завершив сезон поза топ-10 загального заліку Кубка світу. І навіть не у топ-20. Однак, на відміну від іншої білоруски Дінари Алімбекової, їй вдалося завоювати першу в кар'єрі медаль чемпіонату світу, ставши бронзовою призеркою спринту. У 2020 році в Рупольдінгу Сола зупинилася за крок від потрапляння у трійку (4 місце), тому сказати, що вона стрибнула вище голови, можна було лише з натяжкою. Але були й ті, хто вважав, що їй просто пощастило.

Ганна не словом, а ділом заткнула роти хейтерам, фінішувавши третьою в гонці переслідування на етапі Кубка світу в шведському Естерсунді. У тій гонці їй вдалося краще за багатьох інших впоратися з поганими погодними умовами. Крім того, Сола разом з Алімбековою двічі ставала третьою в естафетах і демонструє навіть кращу швидкість, ніж більш титулована співвітчизниця.

Очевидно, що в міжсезоння Ганні необхідно провести не один десяток годин на вогневих рубежах, оскільки з менш ніж 70% точності стрільби в світовому біатлоні боротися за високі місця в загальному заліку практично неможливо. Навіть легендарна Магдалена Нойнер стріляла дещо краще, хоча в її час конкуренція не настільки зашкалювала, як зараз. Але точність – не швидкість, в більшості випадків її поліпшити куди простіше. В даний момент це одне з головних завдань коучів збірної Білорусі.