З легким паром. 5 висновків після матчу Україна - Фінляндія

Після гри нашої збірної на «Стад де Франс», однозначно оціненої як вдала, наймолодший в історії української національної команди капітан Олександр Зінченко сказав щось на кшталт «ця нічия знеціниться, якщо ми не виграємо найближчі два матчі».

В принципі, Sport.ua теж вторив півзахиснику «МанСіті» - і в звіті матчу в Сен-Дені, і в передматчевому прогнозі напередодні поєдинку проти Суомі. Але не допомогло. «Синьо-жовті» не зуміли перемогти «біло-синіх». І тепер перспективи посісти перше місце в групі для команди Шевченка суттєво «затуманилися». Чому ж не вдалося перемогти Фінляндію - давайте розберемося і підсумуємо.

1. Андрій Шевченко перехитрив самого себе

Те, що збірна Фінляндії буде грати з п'ятьма захисниками, ні для кого не було сюрпризом і секретом. Власне, за такою схемою команда Канерви грає практично проти всіх серйозних опонентів. Особливо на виїзді. Але ось те, що головний тренер української команди вирішить виставити практично дзеркальну схему на гру 28 березня, напевно, для дуже багатьох стало справжнім одкровенням. І, на жаль, не дуже приємним. Наш тренерський штаб виставив на матч трьох центрбеків - Забарного, Матвієнка і Миколенка, а на флангах захисту зіграли Караваєв (праворуч) і Соболь (зліва). «Цікавим», якщо не сказати жорсткіше, був і вибір опорного півзахисника: ним став Макаренко, поруч з яким діяв Зінченко. Під нападниками зіграв Маліновський, а два форварди - Яремчук і Зубков.

УАФ. Андрій Шевченко

Радше за все, в подібному поєднанні наша збірна зіграла в перший і останній раз. Експеримент не вдався. Вибір центрбеків себе не виправдав: Миколенко не дуже комфортно почувався на не «рідний» позиції. Здається, що на лівому крилі захисту він був би кориснішим за Соболя. Не найкращий матч провів і Макаренко. Яремчук і Зубков на передньому краї швидше заважали один одному, ніж допомагали. Вбачається, що Кривцов, Сидорчук та Шапаренко більш органічно виглядали б в стартовому складі і цього разу. Зрозуміле бажання Шевченка провести ротацію, приголомшити свого візаві. Але в підсумку цей хід нашого наставника себе не виправдав.

2. Завищена самооцінка

Після матчу і тренер збірної України, і його підопічні в один голос стверджували, що, мовляв, гра була виграшна, що наша команда «возила» суперника 85 хвилин, який тільки й думав про те, як відпочити від наших стрімких атак, і лише п'ять хвилин віддала ініціативу гостям і почала помилятися. Вибачте, звичайно, що, може, зруйную ідилію, але особисто я не побачив нашої ігрової переваги в ці самі 85 хвилин матчу. Так, ми більше володіли м'ячем (60 відсотків проти 40), більше били по воротах (12 проти 5), але ж реальна небезпека біля чужих воріт була тільки раз - коли Мораес забив свій історичний гол за нашу національну команду. В іншому - лише напівнатяки на моменти. А фіни, до речі, виглядали дуже здорово. Як команда, перш за все, як єдине ціле. У нас такої ігрової єдності, на жаль, не було. Так, це чудово, коли вважаєш себе гегемоном і авторитетом, але деколи треба дивитися і правді в очі. А вона така: ми не були кращими за фінів. І, якщо бути повністю відвертим, то на перемогу не награли.

УАФ

3. Вибачте, але знову про Буяльського

Відповідаючи вчергове на питання, чому виклик до головної команди країни не отримав найкращий на даний момент гравець УПЛ Буяльський, головний тренер нашої команди Шевченко сказав, що, мовляв, він дуже поважає Віталія, але викликати його заради виклику не буде. З тієї простої причини, що півзахисник «Динамо» не підходить під ігрову схему збірної. Ну, умовних Різника, Тимчика чи Довбика Андрій Миколайович викликав теж не для того, щоб вони мали ігрову практику. Але навіть не це головне. Якщо у нас зараз схема 5-3-2 (або її варіація 5-4-1) стала переважаючою, в ній би дуже комфортно почувався Буяльський. Віталій, як ніхто в чемпіонаті країни, вміє грати між лініями, може розкривати насичену оборону розрізними передачами. Та й брати гру на себе він теж вміє. Може, якраз саме такого гравця і не вистачило нам для перемоги?

4. Ярмоленко, Коноплянка, Степаненко і порожнеча

На жаль, доводиться констатувати, що без ветеранів і лідерів, які не відіграли в двох стартових поєдинках відбору, «синьо-жовта» збірна не виглядає краще, могутніше, впевненіше. Мова про колись солодку парочку вінгерів Ярмоленко - Коноплянка, і основного хвилеріза Степаненка. Тарас травмований, Андрій теж, ігрові кондиції Євгена далекі від кращих. Гідної заміни їм, на жаль, немає. Це не вина нашого тренерського штабу, це його біда. Але від цього не легше.

5. Казахстан потрібно перемагати будь-що

Зіграно лише два матчі, попереду ще дуже довгий турнірний шлях - ось ще один фундаментальний післяматчевий меседж наших футболістів і їх тренера. З одного боку, далекосяжні турнірні висновки після двох турів робити складно. Але з іншого - нам належить грати на виїзді проти фінів, у будь-якому разі складний домашній матч проти французів, яких приймаємо після важкого вояжу в Казахстан, та й закінчуємо відбір на виїзді в Боснії. Однозначно дуже складний календар, дуже непрості суперники. Так, все ще можна виправити, адже ще нічого не втрачено. Тому кров з носа потрібно перемагати в останній день березня вдома казахів. Якщо вирішимо це завдання - залишимося на коні. Але якщо ні - з перспективами потрапити на ЧС-2022 можна буде попрощатися вже зараз.