Олександр ДЕНИСОВ: «Шевченко стає тренером найвищого класу»

Генеральний директор телеканалів «Футбол 1/2/3» Олександр Денисов прокоментував нічию збірної України з Францією (1:1) на «Стад-де-Франс» в матчі кваліфікації чемпіонату світу-2022, а також дав детальну характеристику тренерському штабу й поточному рівню національної команди.

«Уже розклали і на кісточки, і на деталі тактику Шевченко в грі проти французів. Вже ми читали і не розуміючого цієї ситуації Дешама, якого Шевченко поставив на шпагат з цією тактикою. Вже читали і розгубленого після матчу Грізманна: «та як же так? Як же проти них грати? Так проти нас гратимуть і інші команди в нашій групі», і багато іншого.

Я б хотів поговорити сьогодні про нашу збірну і про Андрія Шевченка з перспективою назад - як це було і як це є зараз. Ми всі усвідомлюємо те, що як батьківщину не вибирають, так і не вибирають збірну. Ми задовольнялися тим, що було. Ми вболівали за ту збірну, яка найчастіше в минулому грала на морально-вольових. І напевно ми на морально-вольових, за рахунок свого серця, за рахунок свого здоров'я ось так і вболівали. Десь це було мукою, десь це було стражданням.

Чому раніше ми грали в футбол без посмішки на обличчях? Я згадую, як мені 19 років тому пощастило опинитися на перших зборах Невіо Скали в ОАЕ разом з Шахтарем, де тренер знайомився з командою. Там я вперше спостерігав, як буде змінюватися Шахтар з 90-х в той новий Шахтар, який ми знаємо на сьогоднішній день. Ось тоді Скала сказав одну чудову фразу футболістам, поставивши запитання: «Чому ви не посміхаєтеся? Ви граєте в футбол, займаєтеся тим, що любите, ви повинні кайфувати від цього». Мені здається, що в багатьох попередніх періодах ми мало посміхалися, коли дивилися на наших хлопців, та й вони посміхалися досить рідко. Мабуть, тільки 2006 ми можемо згадати, коли збірна пройшла з посмішками відбірковий цикл. Але знову ж таки - на морально-вольових і з дуже складними матчами.

Я б порівняв нашу збірну до Шевченка зі змаганнями з важкої атлетики, коли ми спостерігаємо, як важкоатлет піднімає штангу, він стоїть, офігіває від того, що він цю штангу тримає, ми офігіваємо від того, як він її тримає, і виникає одне питання - як би з цим всім не обісратися. Жартую, звичайно, але тим не менше.

До чого нас привчив Андрій Шевченко? Ми більше не маємо подібних сюрпризів. Навіть поразки мають свої пояснення. Нічиї теж мають свої пояснення і логіку, як і перемоги. У нас пішли сюрпризи, у нас пішла боротьба заради боротьби. У нас команда почала грати. Шевченко той самий тренер, який не сказав нам на початку шляху: «почекайте». Він почав будувати команду і не просив 2,4, 6 років. Почав будувати - і команда відразу почала грати. Так, ми пам'ятаємо нещастя з хорватами, але воно певною мірою було закономірним. У Шевченка кожен результат виглядає закономірним. Що сталося далі, ви прекрасно знаєте. Наш вихід на Євро - тому підтвердження.

Шевченко був геніальним гравцем, а зараз стає тренером найвищого класу. Він відбувся як особистість на тренерському містку. Ми розуміємо, що відбутися гравцеві і відбутися тренеру - це дві великі і різні історії. Немає жодного випадку, який виводив це в правило. Візьмемо недавній випадок з Андреа Пірло. Геніальний гравець, з геніальним баченням поля, з геніальним пасом, проте швидше за все відправиться у відставку після закінчення сезону. Ювентус програв все, що можна програти і на сьогоднішній день це не настільки розумна і інтелектуальна команда, яким був гравець Пірло. Шевченко, будучи яскравою індивідуальністю дуже чітко розуміє, що індивідуальності - це лише частини футболу, але не вони запорука успіху. Індивідуальності в особі Мессі і Роналду на сьогоднішній день йдуть в документалістику. Про них ми будемо дивитися документальні фільми, можливо і художні. Епоха Мессі і Роналду йде. Епоха тактики та командної гри - ось що виходить на перший план. Якими б талантами були Мбаппе і Холанд, вони не роблять ПСЖ і Боруссію брендами, на яких вони тримаються. Вони не тримаються на Мбаппе і Холанді, цього занадто мало для сучасного футболу.

Тому думаю, те, що Шевченко, виходячи на матч проти Франції, де зірок було вагон і маленький візок, протиставив тактику і правильну роботу зі своїми футболістами, і привело до успіху в Сен-Дені. Мало обрати тактику, важливо щоб ця тактика не виявилася безсилою, коли твій гравець не може зіграти один в один проти опонента. А французи якраз і говорили про те, що вони були здивовані тим, що індивідуально вони не змогли зіграти. І тактично і індивідуально наша команда опинилася тим самим міцним горішком, на якому зламали зуби Погба, Грізманн і всі інші. Тому результат абсолютно заслужений, з чим хотілося б привітати хлопців і нашого Андрія Шевченка», - сказав Денисов.