Неотесаний діамант з рідних місць Пеле. Чому Жажа так і не став зіркою

Цей гравець свого часу подавав величезні надії і міг би стати одним із топових футболістів із Бразилії, які скористалися своїм талантом, ставши відомими зірками. Утім, Джексон Авеліно  Коельо, він же просто Жажа, розпорядився природнім даром і фізичними даними геть не так, як міг,  обравши шлях веселого і безтурботного життя, в якому було місце алкоголю та порушенням режиму . Попри це українські  уболівальники футболу зі стажем назавжди запам’ятають шедевральні м’ячі цього нападника із нелегким характером, забиті ним із будь-якої відстані.

Тож сьогодні розповідь про одного з найпомітніших і найхаризматичніших легіонерів УПЛ кінця 2000-х , який у повній мірі так і не розкрив свій шалений потенціал бодай наполовину.

Із рідних місць Пеле - до Європи

Свої перші кроки у футболі юний Джексон Коельо розпочинав у клубі «Америка Мінейро» із Белу-Орізонті, хоча сам мешкав в місті Іпатінга, а це ні багато ні мало, більш ніж за 200 кілометрів від Белу. До слова, Іпатінга знаходиться в штаті Мінас-Жейрас, а це рідні місця самого Короля футболу Пеле. Високий, із потужним ударом форвард ніколи не був мегазабивним гравцем навіть в юному віці, і дебютувати за основу рідної команди Джексону так і не вдалося. Утім, на нього під час одного із матчів «молодіжки» звернули свою увагу скаути роттердамського «Феєноорда», які проводили «турне» по Бразилії, «полюючи» за місцевими талантами. Вони й запропонували форварду спробувати свої сили в Європі. Таким чином, Жажа  вперше за 18 років життя покинув межі Південної Америки, переїхавши до другого найбільшого міста Нідерландів після Амстердама.

Оренди за орендою і перший бунт Джексона

Молодий талант попри покладені на нього надії завоювати місце в основі команди, тренованої Руудом Гуллітом, так і не зміг. Ще б пак, боротися за місце під сонцем Жажі доводилося із такими монстрами атаки, як Дірк Кюйт, Соломон Калу, Данко Лазовіч тощо. Тож у  2005 році його відправили в оренду (яких у форварда ще буде чимало упродовж кар’єри) до сусідньої Бельгії, а саме в клуб «Вестерло», який на той час тренував не менш легендарний Ян Кулеманс. Прийшовши у ході сезону 2004/2005,  Джексон провів за середняка бельгійської першості 12 ігор і забив 1 гол. Причому єдиний влучний постріл був у ворота «Брюге», який в підсумку здобув золоті нагороди чемпіонату. У наступному році справи в бразильця пішли куди краще. Лівоногий форвард у 18-ти іграх першості відзначився 10-ма м’ячами. Тут боси «Феєноорда» заворушилися і вирішили трохи заробити на гравцю, який не вписався в командні дії роттердамців, тому у 2006-му Джексона Коельо продали до іспанського «Хетафе» із передмістя Мадрида за 1 мільйон євро . Там у бразильця явно «не пішло». За іспанців у той час виступали Даніель Гуіса -  майбутній чемпіон Європи-2008 з футболу та кращий бомбардир Прімери того ж року, Рікі,  Велько Паунович та Дієго Рівас. Щось показати у компанії таких одноклубників молодому футболісту було складно, тим більше, тодішній тренер «синіх» німець Бернд Шустер і не дав Джексону шансів себе проявити, двічі за сезон випустивши того на заміни в кінці гри. Тож у тому ж році Джексон Коельо відправився на батьківщину, в оренду до «Фламенго». 5 ігор і 0 голів – такі показники показав нападник у стані «червоно-чорних» і по поверненню до «Хетафе» знову відправився у «відрядження» до бельгійського «Генка», за який, до слова, тоді виступав український хавбек Олександр Яковенко. Утім, бразилець в команді Хуго Броса так і не заграв, і невдовзі повернувся до «Вестерло». Там Жажа знов згадав смак забитих м’ячів, провівши 4 голи в 9-ти іграх, але тоді ж і вперше проявився його бунтарський характер. Дізнавшись про інтерес до його персони з боку харківського «Металіста», бразилець почав відверто бунтувати, відмовившись тренуватися з командою. Закінчилася вся ця історія тим, що харків’яни виплатили 500 тисяч євро «Хетафе», якому належали права на Джексона і в 2008-му році форвард підписав із «Металістом» контракт на 3,5 роки.

Перехід в «Металіст»: неймовірні голи та 100 тисяч доларів від Ярославського

Дебютував бразилець в складі «Металіста» 8 березня 2008 року у виїзному матчі 20-го туру проти сімферопольської «Таврії» (0:0). А перший м’яч за харків’ян провів вже у четвертій грі за клуб 29 березня, вразивши в дебюті гри ворота Віталія Руденка із «Чорноморця». Цей гол у підсумку виявився переможним. Загалом до кінця турніру Жажа провів 11 ігор в чемпіонаті і забив усього 3 гола, нічим не виділяючись на фоні інших форвардів команди. «Металіст» же і сам наш герой здобули бронзові нагороди УПЛ. Здавалося б, Мирон Маркевич цього разу помилився, повіривши в бразильського не дуже забивного нападника.

Утім в наступному сезоні зірка Джексона засяяла новими барвами і він почав виправдовувати покладені на нього надії. У матчі 3-го туру 2 серпня 2008 року гол і пас Жажі допомогли харків’янам здобути сенсаційну перемогу в Києві над «Динамо» (2:1), а через кілька тижнів бразилець забив іншому фавориту змагань на його полі - донецькому «Шахтарю», допомігши команді здобути нічию (2:2).

Усього ж за осінній відрізок Прем’єр-ліги 50-й номер «Металіста» забив 10 м’ячів та поступився за цим показником лише динамівцю Ісмаелю Бангура. У розіграші останнього в новітній історії Кубка УЄФА бразилець теж почав просто феноменально. Після поразки у Стамбулі в першій зустрічі кваліфікаційного раунду від «Бешикташа» 0:1, у матчі-відповіді Жажа став героєм того неймовірного поєдинку, забивши 2 голи. А його перший влучний постріл у ворота Хакана Арікана став справжнім шедевром, який і зараз крутять по багатьох теле- і ютуб-каналах. Тоді харків’яни вчисту переграли турків з рахунком 4:1 і вийшли до групового етапу Кубка УЄФА, де «Металіст» дійшов до 1/8 фіналу турніру і спіткнувся лише на київському «Динамо». Програш в Київі 0:1 та перемога на переповненому «Металісті» 3:2, яка дозволила пройти далі саме киянам. Сезон завершився вже звичною «бронзою» слобожанської команди.

У наступній першості Жажа до останнього боровся за перемогу в гонці бомбардирів УПЛ  із Артемом Мілевським, але все ж таки Міля із 17-ма м’ячами на один влучний постріл випередив Джексона. До групового етапу новоствореної Ліги Європи «Металіст» не потрапив, поступившись у двох зустрічах австрійському «Штурму» (1:1 і 0:1).

Порушення режиму і від’їзд до Туреччини

Схоже, особистий успіх затьмарив голову Жажі Коельо  і третьої «бронзи» в Харкові йому було вже мало. Літом 2010 року бразилець пропустив передсезонний збір команди без поважної причини і був оштрафований клубом на кругленьку суму. З’явилися чутки, що Жажа постійний клієнт нічних клубів, де міг добряче прийняти «на груди». Сам бразилець в одному із своїх інтерв’ю, вже покинувши команду, не приховував цього факту і зазначив наступне: - «Не буду приховувати, я любив і люблю погуляти та випити. Але, якщо і випивав, то завжди знав міру і лише за 2-3 дні до гри. Рикун жартував, що якби я не пив, то міг би грати в «Барселоні».

Тож невдовзі Мирон Маркевич, який, по суті, реанімував кар’єру малозабивного форварда, на одній із прес-конференцій сказав, що Жажі в команди більше не буде. І в серпні 2010 року скандальний гравець підписав контракт із турецьким «Трабзонспором», який тоді тренував легендарний Шенол Гюнеш – нинішній наставник збірної Туреччини. Сума трансферу склала 4,5 мільйони євро. Варто сказати, що там він не загубився, хоч і конкурентом по нападу у нього був славнозвісний Бурак Їлмаз, який зараз захищає кольори «Лілля». У підсумку Жажа провів вдалий сезон, забивши 12 голів у 29 матчах турецької Суперліги. А команда із Трабзона здобула срібні нагороди першості, поступившись переможцю «Фенербахче» лише за додатковими показниками. Того року Шенол Гюнеш вивів свій клуб до групового раунду ЛЧ, але зіграти Жажі в найсильнішому футбольному турнірі планети так і не вдалося. Бразилець обрав інший вектор розвитку кар’єри, відправившись заробляти гроші до ОАЕ в команду «Аль-Ахлі». За рік покинув команду з Дубаю і повернувся на батьківщину в «Інтернасьональ», але і тут затримався ненадовго, адже знову взявся за старе, порушуючи режим.

Друге пришестя в «Металіст»: голи в товариських іграх і провалений чемпіонат

У кінці 2012-го року поповзли чутки, що Мирон Маркевич готовий надати «блудному сину» Жажі Коельо другий шанс. Цю інформацію невдовзі підтвердив і сам метр тренерського цеху України, зазначивши, що вірить в те, що гравець взявся за голову і принесе користь «Металісту». Тож у січні 2013-го року бразилець прилетів до Харкова, де підписав угоду, деталей якої не повідомляли. Відразу після цього форвард вилетів до Іспанії, де «Металіст» проходив збори. У першій же контрольній грі проти «Пясту» нападник відзначився дублем у ворота поляків (2:2). Здалося, що Жажа взагалі не покидав команду, але в чемпіонаті справи в бразильця геть не пішли. До кінця чемпіонату 2012/2013 нападник через незадовільну форму з’явився на полі усього три рази і забив один м’яч, проте «Металіст» здобув срібні нагороди УПЛ.

Така результативність і відношення до справи геть не влаштувала Мирона Маркевича і на одній із прес-конференцій він заявив, що готовий продати Жажу або відпустити в оренду. Знову поповзли чутки про «Трабзонспор», але в підсумку у липні 2013-го форвард пішов у чергову оренду в «Кайсеріспор». У команді Роберта Просінечкі Жажа  не провів і півроку, хоч дія орендної угоди була розрахована на рік. Забивши в 10-ти іграх чемпіонату 3 голи, Джексон Коельо повернувся до Харкова.

Тричі в одну річку не увійдеш? Жажа спростовує хет-триком «на коня»!

Приїхавши у розташування слобожанців до Іспанії, де ті проводили збори, Жажа так і не вразив Мирона Маркевича. Тож у березні 2014-го футболіст перейшов до «Коритіби» в річну оренду. А далі можна вже не гадати, скільки там пограв бразилець і куди повернувся тренуватися і доводити свою професійну майстерність. Звичайно – в Харків! Але вже не до того, хто розкрив його талант. На той момент Мирон Маркевич залишив Харків і очолив «Дніпро», також не було в команді і того, хто міг так щедро преміювати своїх футболістів за забиті голи – Олександра Ярославського. У першій половині чемпіонату 2014/2015 років новий наставник слобожанців, Ігор Рахаєв, дав шанс в офіційних іграх бразильцю, хоч той був, м’яко кажучи, не в кращих кондиціях. Утім, нападник віддячив тренеру за довіру, забивши в першому колі 5 голів у 10 матчах. «Лебединою піснею» бразильця став матч із «Зорею», зіграний в рамках 13-го туру. Приймаючи на власному полі луганську «Зорю», харків’яни переграли суперника з рахунком 4:2, а наш герой зумів відзначитися хет-триком у ворота Микити Шевченка. Після паузи в чемпіонаті Жажа полетів на батьківщину, обіцяючи у ЗМІ навесні продовжити свою гольову серію в УПЛ. Однак слова свого не дотримався, за бразильською звичкою запізнившись на збори команди. Ігор Рахаєв не став терпіти такого ставлення до справи, і майстер гарматних ударів остаточно залишив Харків. Усього за «Металіст» Джексон Коельо провів 99 ігор, в яких забив 43 м’ячі.

Життя після «Металіста» та сьогодення

Жажа Коельо недовго перебував без клубу і в лютому 2015-го перебрався до Піднебесної у клуб китайської Суперліги «Чунцін Ліфань». «Награв» опальний форвард там, як і в більшості своїх попередніх клубів – 6 ігор і 1 гол. Данна нестабільність бразильця не стала на заваді бельгійському «Локерену», який у тому ж році запропонував Жажі дворічний контракт. На диво у Бельгії, де його одноклубником був наш Сергій Болбат,  бразилець вже «не чудив» і відпрацював контракт від і до. Правда результативність зовсім впала, адже за два сезони зіграв за «Локерен» 32 гри і забив усього 5 м’ячів. У 2017-му наш герой перебрався до екзотичного Таїланду, де за три сезони трохи пригадав, що таке позиція форварда, забивши в місцевій Тай лізі 52 гола в 68 матчах. На даний час 35-річний футболіст із надпотужним ударом знаходиться в пошуках нового клубу, не плануючи завершувати свою кар’єру і, як зазначав у своїх інтерв’ю, мріє повторити свій фантастичний гол у ворота «Бешикташу» в офіційній грі.

Кращі голи Жажі

Олександр ШЕРШЕНЬ