Він обірвав кар'єру. 20 років тому Кін мало не вбив батька Ерлінга Холанда

Кожен раз, коли у телевізорі з'являється Рой Кін, екс-директор «Манчестер Сіті» Девід Бернстін тягнеться до пульта, щоб переключити канал.

У Бернстіна є репутація людини порядної - такого собі джентльмена від світу футболу. Це особистість велика і відома, і два роки він провів у якості президента Асоціації футболу Англії.

Йому завжди було складно змиритися з тим, що Кіна отак от постійно запрошують на телебачення. Все-таки людина, чия думка весь час так всіх цікавить, відзначилася одним з найскандальніших і жорстких епізодів в історії манчестерського дербі.

Наступного місяця буде 20 років з того матчу, коли Альф-Інге Холанд (тепер більш відомий, як батько Ерлінга) зіткнувся з Кіном на «Олд Траффорд». І скільки б разів ви не переглядали момент того, як шипи Кіна находять на коліно Холанда, менш важко дивитися не стає.

«Я не можу забути той момент. Що стосується мене, то це найгірший такий випадок у моїй кар'єрі, і найгірша травма на моїй пам'яті. Будь-якій людині було боляче на таке дивитися».

Нове покоління уболівальників, може, і не знає навіть, яке минуле було у популярного фахівця, який щосили експлуатує репутацію «справжнього мужика» старої школи.

Холанд-старший, може, і не був гравцем найвищого рівня («його мати, напевно, була божественною футболісткою, тому що тато ледве пересував ноги» - сказав якось про нього Грем Сунесс), але він був універсальним і корисним футболістом, на рахунку якого 34 матчі в складі збірної Норвегії і майже 200 ігор в АПЛ.

Не без допомоги батька Ерлінга «Лідс Юнайтед» дійшов до півфіналу Кубка УЄФА. У складі «Ноттінгем Форест» він пройшов до чвертьфіналу другого найпрестижнішого змагання Європи.

«Альфі був хлопцем хорошим, - згадує Бернстін. - Порядний мужик, добротний футболіст і важлива ланка нашої команди. Те, що сталося - трагедія. Огидно просто, що таке може статися в рамках місцевого дербі на очах тисячі людей».

***
Ерлінг грав у кутку, а його брат Астор і сестра Габріель вже перебували в різдвяному настрої. На календарі - грудень 2003 року, і пройшло вже два з половиною роки з моменту, як Кін пройшовся по коліну свого суперника.

Холанд погодився провести одне інтерв'ю вже в якості екс-футболіста. Через травму він був змушений повісити бутси на цвях у 30 років. Він заявив, що не злився, проте тон його голосу видавав образу. Він не назвав Кіна на ім'я - або «він», або «його». Одного разу він назвав його «тією людиною». Він підтвердив, що планував засудити Кіна - а може, і «Манчестер Юнайтед», який, за його словами, «піклувався тільки про себе». Він намагався здаватися сильним, але обличчя видавало внутрішню боротьбу.

Тоді ніхто не знав, що Ерлінг, який повзає по підлозі, перетвориться на світову зірку, яку «червоні дияволи» будуть відчайдушно намагатися підписати.

«Я спостерігаю за прогресом його сина, - зізнається Еймон Данфі, чию роль в цій історії переоцінити складно. - Він буде зіркою світової величини. Я бачив, як він зіграв за «Боруссію» в ЛЧ... ух! Якщо він умовить агента Міно Райолу віддати його «Манчестер Юнайтед», буде сильно. Молодий Холанд - неймовірний футболіст».

Данфі - відомий письменник з Ірландії, який працював на телебаченні і радіо. Його власна кар'єра почалася на «Олд Траффорд» у шістдесятих роках.

Він важливий у нашій історії з тієї причини, що в 2002 році Данфі виступав в якості гострайтера автобіографії Кіна. Саме в ній було відкрито сказано, що півзахисник умисно вчинив фол. Це і спонукало сім'ю Холанда задуматися про суд.

«Я знаю, що претензія у мене серйозна, - говорив Холанд. - Уже 20 адвокатів хочуть взятися за цю справу, що вже багато про що каже. Я б уже, напевно, залишив усе позаду, якби не книга і не поведінка «Юнайтед». Після того, як він описав все в книзі, і того, як повівся клуб, я не можу з повагою ставитися до них. «Юнайтед» не менше винен, ніж він сам».

***

У Роя Моріса Кіна є одна якість: він нічого не забуває.

«Він був бійцем, - згадує Данфі. І Альф-Інге теж був бійцем. Але, можливо, цей бій йому не під силу».

Все почалося в матчі з «Лідсом» на «Елланд Роуд» у вересні 1997 року, коли Холанд виступав за йоркширців. Він грав у півзахисті, і хоч руйнівником як таким він ніколи не був, він знав, що робити. Міг він допомагати і в захисті - йому нічого не варто було кинутися в підкат і відібрати м'яч. Але в команді норвежця особливо ніхто не знав.

«Він був трохи дивакуватим, - зізнається колишній одноклубник. - Нічого поганого про нього сказати не можу, але він явно не вписувався в колектив. У роздягальні він не був особливо популярним».

Якось у «Форесті» Холанд вирішив підбадьорити Стена Коллімора, зазначивши той факт, що той постійно ходить на похорони, аби відкосити від тренування, і пригадавши слова тренера Френка Кларка про те, як дивно, що у Стена взагалі родичі ще залишилися. Це він даремно: недовго думаючи, Коллімор зарядив правий кулак, а Холанд розпластався на підлозі.

Потім трапився той самий матч за «Лідс», в якому, якщо вірити Кину, норвежець прямо-таки ув'язався за ним.

«Він мене дістав, - писав Кін в автобіографії. - Він намагався мене вивести з себе з першої ж секунди. Запізнілі підкати я перетерплю, це нормально. Але ось все інше - постійне чіпляння за футболку, поштовхи, коли я був без м'яча - мене дратувало. Часом Холанд взагалі ігнорував хід матчу і стежив тільки за мною».

На його скроні пульсувала вена, і те, що «Лідс» вигравав, не допомагало. На табло світилися 85 хвилин, і Кін кинувся на Холанда. Він хотів його збити з ніг, нічого особливого, але шипи зачепилися за газон, і він звалився на поле, чітко почувши, як хруснуло коліно. Поки він намагався впоратися з болем, над ним навис Холанд і видав: «досить прикидатися».

Це була травма хрестоподібної зв'язки - те, чого бояться всі футболісти. І лікар «Юнайтед» Дейв Фейвр підтвердив, що справа була поганою.

«Я пам'ятаю, як оглядав коліно і думав, як все було серйозно. Ну а Рой, будучи самим собою, відмахнувся зі словами, що готовий повернутися хоч зараз. У середу на нас чекав важливий матч із «Ювентусом», однак як би я не хотів заспокоїти його, вид його коліна вселяв у мене побоювання. Я порадився з фахівцем «Лідса» і попросив його поділитися думкою. Він зайшов в роздягальню і підтвердив мої побоювання.

Та травма вивела Кіна з ладу майже на рік, і, знаючи ірландця і його характер, можна було тільки уявити, скільки гніву і злості збиралося в ньому за той час. Така людина, як Кін, не могла пробачити Холанду кпини над ним, поки він валявся на землі, не в силах встати. Той образ норвежця, який глузливо дивиться на нього, врізався йому в пам'ять, і чим довше, тим злішим ставав півзахисник. Девід Везеролл, ще один гравець «Лідса», теж тоді попросив його не валятися, і це Кін теж прекрасно запам'ятав. Але Холанд був метою номер один.

Це - найвідоміша цитата з біографії будь-якого футболіста «Юнайтед»:

 «Я чекав на Альфі майже 180 хвилин - або три роки, якщо хочете. І ось у нього м'яч прямо у лінії бровки. І Альфі стояв і глумився. Я чекав достатньо. І я добре по ньому проходжу. М'яч був у нього (нібито). Отримуй, гнидо. Більше не будеш стояти наді мною і звинувачувати мене в симуляції. І не забудь сказати Везероллу, що його теж стосується».

З гравців «Лідса» найближче до рефері був Джефф Вітлі, і суддя Девід Еллерей, недовго думаючи, показав Кіну червону. «Страхітливий прийом, - каже Вітлі. - Я в той час до ладу не розумів, що сталося - тільки потім мені пояснили. Як я це розумію, Кін тоді хотів «зробити» Альфі, а в підсумку зробив самого себе. Молоді люди обожнюють зірок, і Кін тоді вважався лідером, переможцем. І такий його хід потряс».

Бернстін спостерігав з директорської ложі на «Олд Траффорд». За його словами, там були деякі «порядні люди» від «Юнайтед», яким було б соромно за дію гравця.

«Рой Кін встав над ним і, по суті, так і сказав: «отримуй, сволото». Все це було навмисно. Я так і не пробачив Кіна за це. Просто жахливо, що Кіна в футболі приймають. Після того, що він накоїв, це можна пробачити. Кожен раз, коли він з'являється у телевізорі, я не можу дивитися. Огидно, що він взагалі залишився в світі футболу. Буває всяке, різні травми, але ось так от спеціально зламати футболіста і в цьому зізнатися, це не можна пробачити».

Для протоколу відзначимо, що Данфі завжди зізнавався в тому, що навіть та цитата написана ним самим з властивим йому стилем. Кін просто прочитав книгу, поставив галочку, і та пішла в друк. Але саме конкретний стиль і мова Данфі змусили Кіна виглядати таким собі антагоністом з фільму Мартіна Скорсезе.

«Я беру на себе відповідальність за голос Роя в даному випадку. Автобіографію написав я під його ім'ям, однак написано все так, ніби цитата належить Рою, за що він поплатився не раз. Мені дуже шкода, що Рой стільки натерпівся через книгу».

Данфі також зазначає, що сам Кін стверджував, що не було у нього ніякої навмисної мети збити Холанда.

 «Я грав проти Холанда три або чотири рази між цими двома матчами. Якщо я був божевільним, схибленим на помсті, то чому я чекав декілька років, перш ніж травмувати його?»

З іншого боку, сам письменник і не заперечує, що Кін чітко хотів помститися. На його думку, півзахисник не випадково так вчинив.

«Таким був Рой. Він був великим гравцем завдяки своєму характеру. Часом він відчував лють. Був інцидент з Аланом Ширером, коли він втратив голову. Рой - це Рой. Він був одним з найвидатніших футболістів в історії, і така поведінка прописана в його ДНК».

Для того, щоб розслідувати інцидент, був запрошений Джим Стерман, який зазвичай розглядає справи про вбивства. За словами Кіна, він його «шмонав, що є сил». «Він мене на шматочки роздер, мудак. Така у нього була робота».

В результаті Кін був дискваліфікований на п'ять матчів - це на додачу до чотирьох ігор, які він вже пропустив. У «Юнайтед» у нього скасували зарплату на два тижні, а асоціація футболу Англії оштрафувала ірландця на 150 тис. фунтів.

***

З боку може здатися, що очевидніше нікуди. У норвежця було більш ніж достатньо доказів того, що Рой Кін вчинив злочин і повинен був понести покарання. Але не обійшлося і без цікавих «але». І головне «але» можна було знайти на власному веб-сайті норвежця.

Адвокати «Сіті» розслідували можливість подати в суд на «Юнайтед» за втрату співробітника, витрати на його лікування і падіння ринкової вартості на гравця. Холанд хотів отримати компенсацію за втрату зарплати і власного професійного статусу. Говорили про цифру в шість млн фунтів. Новини були великі, і вся ця ситуація неслабо зіпсувала відносини між двома манчестерськими клубами.

Але через два тижні після інциденту - ще за рік до виходу книги - на офіційному сайті Холанда з'явилася стаття, майже ніким на той час не помічена. І ця стаття цілком могла обернутися проти нього ж самого.

Заголовок говорив: «Травма коліна - не провина Кіна», а в тексті говорилося: «Я хочу окремо відзначити, що травма у мене не того коліна, яке постраждало в манчестерському дербі, що б там не казали фанати. Мене турбує ліве коліно, в той час як по телевізору чітко було видно, що удар був нанесений по правому. Ліве коліно мене турбувало вже три місяці».

Чи можна в такому випадку стверджувати, що його опорна нога отримала травму через удар по іншому коліну? Чи трапився рецидив після зіткнення? Саме це говорив Холанд у 2003 році: «Люди кажуть, що то було інше коліно, але це просто смішно. Запитайте будь-якого лікаря, і він підтвердить: якщо вас вдарили, то буде синяк і біль протягом кількох днів, але коли удар доводиться по опорній нозі, тоді і трапляється перелом».

Але не всі в «Сіті» так вважали.

«Будь нога Альфі опорною, вона б до сих пір парила на орбіті після такого удару, - писав тодішній тренер «Сіті» Джо Ройл у своїй автобіографії. - Альфі побачив, як до нього несеться Кін, і спробував ухилитися за секунду до зіткнення. Наш лікар тоді мені сказав, що буде в порядку, тому що він побачив, що зробить Кін, заздалегідь». Тоді піднявся величезний галас, відгомони якого чутні і тепер, і через це всі якось зовсім забули, що Холанд взагалі-то взяв участь у наступному матчі проти «Вест Хема».

Так, саме так. Через чотири дні після інциденту Холанд вже виступав за Норвегію в збірній, помітно при цьому накульгуючи. Придивіться до відео того матчу перед зіткненням двох гравців, і ви помітите, що ліве коліно норвежця вже перев'язане.

 «Факт полягає в тому, що, незважаючи на суворість прийому, Альфі не отримав травму, яка б загрожувала його ігровій кар'єрі» - резюмує Ройл.

Зрештою, юристи зійшлися на тому, що доказів провини Кіна було недостатньо. Все не було так просто, як здавалося Холанду. Навіть лікар «Сіті» Рой Бейлі не був упевнений, що думає: в ЗМІ повідомлялося, що під час слухання він зізнався Асоціації, що травма не була заподіяна Кіном і взагалі з ним не пов'язана.

Зараз Бейлі повертатися до питання не хоче - як і сам Холанд, якому стукнуло 48 років, і у якого в родині підростає новий футболіст. Йому абсолютно не потрібно відкривати старі рани.

Залишається одне цікаве питання: як ця історія вплине на вибір Холандом-молодшим нового клубу. Чи завадить це «Юнайтед» переконати юного нападника вибрати його, а не «Сіті»? У стані «червоних дияволів» впевнені, що ні, це не так вже й важливо, тим більше, що сам Уле-Гуннар Сульшер продовжував перебувати в контакті з гравцем ще з часів «Мольде».

Що ж стосується ірландця, то Кін ніколи не сумнівався в тому, що трапилося насправді. «Холанд дограв до кінця, а через чотири дні вже виступав за Норвегію, - писав він в автобіографії «Другий тайм», опублікованій у 2014 році. - Через пару років він спробував засудити мене, тому що нібито я обірвав йому кар'єру. Такий жахливий був прийом, що він все одно вийшов на поле через чотири дні».

Щодо самого інциденту, то Кін залишається вірним в собі при підбиранні слів: «Згадуючи минуле, я можу тільки сказати, що розчарований в інших гравцях «Манчестер Сіті». Вони не стали відразу захищати товариша. Я знаю, що якби хтось зробив таке з моїм одноклубником, я б вмить опинився поруч. Вони, напевно, теж вважали його мудаком».

«Городянину» не симпатизували в «Юнайтед» взагалі. Згадаймо хоча б обкладинку найбільш їдкого фанатського журналу Red Issue, на якій був зображений Холанд у футболці «Сіті» і гербом з написом «Капітан Телепень».

Наостанок - про відносини Кіна і автора, який все заварив. Зараз вони не спілкуються, і ірландець явно не в захваті від виконаної ним роботи. Другу його автобіографію написав Родді Дойл.

Текст: The Athletic

Переклад Денис КОШЕЛЕВ