Чемпіон-аутсайдер. Як Блахович завдав Адесаньї першої поразки в кар'єрі

Правило про хорошого великого бійця, який завжди поб'є хорошого маленького, в останні роки втратило актуальність. Все тому, що дуже часто бійці з нижчих категорій розправлялися зі здорованями. Але в разі Адесаньї та Блаховича все спрацювало добре. Не відмінно, не на п'ять з плюсом, але все одно переконливо.

У стійці Адесанья був хороший. Але не вистачило м'язів

Ісраель Адесанья піднявся з середньої ваги у напівтяжі, проявивши, як то кажуть, дух авантюризму. Не можна сказати, що він усім усе довів, щоб йти далі, але колишній кікбоксер такий - епатаж, великі бої його заряджають.

Поєдинок проти Яна Блаховича назвати великим важко. Будь замість Ісраеля хтось інший, поляк міг би і не потрапити в мейн івент. Проте, перехід до нового дивізіону до цього абсолютного винищувача суперників цікавий усім.

З перших же секунд Ісраель позначив свої наміри: ніякого ризику, рубки і краси, як у бою з Костою. Впевнений набір очок, робота з дистанції, разючі лоу-кіки, швидкі руки - все це ключ до успіху. Блахович, теж колишній тайбоксер, щосили намагався скоротити дистанцію з довгоруким опонентом, намагався відповідати хай-кіками і мідл-кіками в район печінки. В голову не проходило нічого, по корпусу - іноді. Змагатися в ударах по ногах з Адесаньєю - і зовсім безумство.

Ісраель частенько натикався на джеб поляка. Кілька разів з'їв лівий боковий Блаховича, яким всі лякали до, і який так захоплював коментатора під час бою. Боковий, до речі, вразив або похитнув свідомість Адесаньї приблизно нуль разів.

Не можна сказати, що колишній кікбоксер якось занадто сильно домінував у стійці. Домінував він у тому ж бою з Костою, а тут спокійно працював з дистанції, іноді отримуючи у відповідь. Така тактична війна великого і не дуже великого суперника. Коли Ян включав міць і починав йти вперед, ставало абсолютно очевидно, наскільки він більший за свого опонента.

Перші три раунди, взагалі-то, пройшли в отакій позиційній боротьбі. Ісраель перекидав суперника з дистанції, Ян відповідав, але діставав опонента одиночними лише іноді. У третій п'ятихвилинці Блахович згадав про коріння, що ведуть його до боротьби, якою він займався в дитинстві. Побіг на суперника, притиснув того до сітки, спробував перевести. Все дійство в результаті закінчилося тільки клінчем, кількома бадьорими епізодами зі входом в нього і виходом звідти з ударом.

Навіть так-сяк поваливши Адесанью, перший раз у Блаховича нічого не вийшло - Ісраель вирвався, а потім насипав кілька комбінацій поспіль по всіх поверхах, реваншуючись за програний епізод. Після цього ж раунду Ян почав погано дихати. На відміну від молодого суперника, 38-річному поляку спроби поборотися у клітки далися непросто.

Але на те він і називає себе польською міццю, щоб продовжувати робити те, що виходить. Здавалося, що з таким диханням Блаховичу залишилося тільки збирати речі, щоб їхати додому. Але Ісраель почав заграватися, і Ян увірвався в партер, потім повалив опонента і ось там, лежачи на землі і важко дихаючи на суперника, провів половину четвертого і половину п'ятого раунду.

Блаховіч створював активність. У четвертому раунді, будучи зверху і працюючи по поверхах. У п'ятому - за тим же сценарієм і завершивши останні п'ять секунд серією ударів по лежачому під ним середньоваговику. Весь партер Ян однозначно забрав. Чи забрав стійку?

Двоє суддів нарахували якесь божевілля. За їхніми записками, Адесанья забрав тільки один з п'яти раундів. І якщо з приводу двох останніх питань не виникає, то куди поділися інші вдалі епізоди Ісраеля, абсолютно не ясно.

Це був явно не найкращий Адесанья в історії. Він може бути і небезпечнішим, і швидшим, і різноманітнішим. Проте, Ісраель точно був бадьорішим у стійці. Не можна перемагати суперника, який пробиває тобі шість-сім лоу-кіків, дістає руками, а ти у відповідь влучаєш побіжно по корпусу і одного разу важко лівим боковим. Як мінімум математично, це ніяк не складається.

Безумовно, враховуючи всю лише захисну історію Адесаньї внизу і максимальну активність Блаховича в останніх раундах, можна віддати йому за це перемогу. А можна і не віддавати, оформивши нічию - і ніяких питань не було б. Але віддати лише один раунд Ісраелю - це якийсь вкрай невдалий жарт, який навіть не хочеться намагатися зрозуміти.

Що далі?

Швидше за все, це починалося заради майбутнього поєдинку Адесаньї проти Джона Джонса. Можливо, передбачалося, що Ісраель стане чемпіоном і тут, а Джонс після вояжу в хевівейт, повернеться в напівважку вагу, де проведе вкрай медійний бій.

Але тепер очевидно, що в цьому немає ніякого сенсу.

Ісраель сказав, що це все було одноразовою акцією. Такою собі спробою знайти для себе ще якийсь виклик. Знайшов, спробував - вийшло так собі. Основне, що тут стало очевидним - Адесаньї не вистачає м'язової маси для боїв із такими хлопцями. Він переграє їх на швидкості, відбиває ноги, ловить швидкими руками, але не тягне фізично. Блахович просто дуже великий. З величезними біцепсами, спиною і фізухою.

Фактично, поляк просто повалив опонента, придавив вагою - і далі справа за малим. Про якого Джона Джонса може йти мова, враховуючи його габарити і те, скільки він зараз набрав?

У свою чергу, Адесанья в найближчі роки точно не перебереться в напівтяжі, а тим більше хевівейт, хоча передумови є, з огляду на зріст і решту антропометрії. Сам Ісраель це розуміє. Після бою він сказав, що залишатися в напівтяжах не буде і піде в рідну середню вагу.

Найближчим часом там і без Джонса є чим зайнятися. Віттакер і Коста скоро будуть з'ясовувати, хто є більш достойним бути номером один. Джаред Каннонір нікуди не подівся. Так, це не настільки медійні історії, але поєдинки будуть розривними і просто вагою ніхто нікого задавити не зможе.