Джек Гріліш: Зрадник народу і вболівальник Астон Вілли до скону

Життя і кар'єра надобдарованого англійського півзахисника

Джек Гріліш: Зрадник народу і вболівальник Астон Вілли до скону
© Getty Images/Global Images Ukraine

В Англії останніх років нестачі талантів немає, але навіть у нинішніх умовах Джеку Грілішу вдалося виділитися на тлі талановитих співвітчизників. Він уже давно пройшов етап «вундеркінда» і зараз може запросто зватися зіркою, що відбулася. Він - герой «Астон Вілли» і надія «трьох левів» на майбутнє Євро-2020.

В наш час, коли футбольні глядачі бачили все і є вкрай критичними, Гріліш все одно привертає до себе інтерес. Англієць із бразильською технікою, з характерним стилем гри і безвідповідально крихітними щитками нікого не залишає байдужим. Когось він дратує, когось - захоплює. І так було завжди - запитайте скаута Джима Томаса, який таких ось хлопчаків за своє життя бачив чимало. Він звернув увагу на маленького Джека ще коли тому було шість років. І враження він справив неабияке - недарма досвідчений фахівець досі в деталях пам'ятає ту сиру неділю 2002 року.

«Його було складно не помітити, - сказав він в інтерв'ю газеті Birmingham Mail у минулому році. - Варто було мені підняти очі, як він уже схопив м'яч і втік у штрафний майданчик. По дорозі він пошив у дурні всю команду. Він був крихітних розмірів і нагадував чимось Марадону».

Не гаючи ні секунди, Джим представився матері Джека, Карен, і відразу запитав, чи хоче той приєднатися до академії «Астон Вілли». Відповідь! Звісно! Як і його батько Кевін, Джек був величезним фанатом «Вілли» - любов до бордового і блакитного кольорів він ввібрав з молоком матері. Вперше він відвідав матч «левів» у чотирирічному віці - це була захоплююча перемога над «Лідс Юнайтед» в Кубку Англії - 3:2. Коли йому стукнуло сім, Джек уже міг похвалитися сезонним абонементом.

Поки він ріс, Джек придивлявся до свого кумира Габбі Агбонлахора, який провів у «Віллі» 13 сезонів і став її найкращим бомбардиром в АПЛ. Колись претендент на звання нового зіркового нападника Англії, Агбонлахор вийшов у складі збірної всього три рази, проте в клубі його вважали безсумнівною легендою. І коли Гріліш пробився в основу, той все ще був у складі. Це був 2015 рік, а Джеку тоді було 19 років. На очах свого кумира він вперше вийшов на поле проти «Блекпула» в січні 2015 року, вперше дебютував у Прем'єр-лізі в квітні і допоміг втрутитися на шляху «Ліверпуля» по дорозі до фіналу Кубка Англії.

Для Джека Габбі - образ для наслідування, а той у відповідь не скупиться на компліменти своєму протеже. Він тільки радий підтвердити, що Гріліш - найобдарованіший футболіст, з яким він мав честь грати, і що порівнювати його можна хіба що з Андресом Іньєстою.

Рідко коли можна спостерігати за успіхом гравця, який би так сильно любив свій клуб. Але це було неминуче, адже його батько ось уже 40 років як ходить на кожен матч «Астон Вілли». Він на власні очі спостерігав за тим, як був узятий чемпіонський титул у 1981, як була завойована Європа в подальшому сезоні, або як футболісти піднімали над головою Кубок Ліги у 1996. Що вже там, прадід Біллі Геррет сам міг похвалитися золотою медаллю Кубка Англії, яку він виграв із «Віллою» у далекому 1905. На його ж рахунку був один вихід у футболці збірної Англії - за цим показником Джек уже вийшов вперед.

З такими футбольними країнами не стати футболістом було складно. Але Гріліш - не просто хлопчик, який любить грати, а природжений талант, яких мало. Починаючи, як і всі, зі спраги не розлучатися з м'ячем ні на секунду, він виріс у справжню зірку. Втім, один природний талант не виручить - потрібно працювати. І він працював, кожен день, де завгодно. Задній двір будинку в Саліхалле, де він виріс, міський парк, та де завгодно, лише б круглий був при собі. Кожен день знаходився новий фінт, який потрібно було освоїти, нове завдання або проект. Джек тренувався в «Астон Віллі» три дні на тиждень, але він з радістю був готовий долати шлях у 50 кілометрів щодня. Від футболу було неможливо втомитися.

Що ж стосується самого клубу, то там працювали не дурні: з самого початку усім було очевидно, що Джек - особливий. З цієї причини з ним поводилися вкрай обережно, намагаючись не квапити його розвиток. Тренери ламали голову над правильним балансом, адже з одного боку потрібно було навчити гравця самовираженню і експлуатувати його техніку, а з іншого - прищепити хороші звички. Доводилося ставити його на матчі вікових груп набагато старше, інакше йому було б занадто нудно. Його ставили на лівий фланг в надії, що там з ним не будуть обходитися занадто вже жорстко.

План був правильний, і в 16-річному віці, в березні 2012 року, Джек вперше дізнався, що таке АПЛ - довелося спостерігати з лавки запасних за тим, як його одноклубників перегравав «Челсі». У наступному сезоні він вже пограв у Європі, взявши участь в турнірі NextGen Series від УЄФА. Тоді у «Вілли» була ціла команда, але з усього складу «не відвалитися» вдалося тільки Джеку.

У сезоні 2013/14 Гріліша відправили грати з дорослими суворими хлопцями з третього дивізіону. У «Ноттс Каунті» технічного молодця штовхали, як могли, але він не скаржився і навіть просив добавки. І якби не було його п'яти голів і семи результативних передач, «сороки» цілком могли б і вилетіти.

У тому сезоні з трибун глядачі спостерігали за становленням майстра. Гріліш забив свій перший дорослий гол, навчився знущатися над захисниками і пробивати з будь-якої дистанції. Бачили вони і те, як Джек відсвяткував гол зі своїм батьком. Тоді рефері вручив йому гірчичник за перебір з відзначенням, але йому було все одно: вказавши пальцями в небо, півзахисник згадав брата Кілана, який помер ще в 2000 році.

Getty Images/Global Images Ukraine

Повернувшись додому, Джек відмовлявся пролітати повз основу. На щастя, новий тренер Тім Шервуд був тільки «за», і незабаром Гріліш уже святкував неймовірну перемогу над «Ліверпулем» у кубку Англії. У тій зустрічі він у черговий раз довів, що його не лякає ніяке випробування.

Футболіст, який стрімко набирав популярність, дозволив славі вдарити йому в голову, і таблоїди були тільки раді: жовті газетки рясніли гучними заголовками, в яких можна було дізнатися про пригоди нової надії збірної Англії. То він надихається гелію і заспіває пісеньку тонким голоском, то відлежиться на вуличці в Тенеріфе. Восени 2016 року «Вілла» оштрафувала Гріліша за гучну вечірку в готелі Бірмінгема, а в грудні у футболіста відібрали водійські права на дев'ять місяців за два порушення ПДР.

Не можна забувати праведний гнів всього ірландського народу, викликаного рішенням Гріліша виступати за Англію, а не за «хлопців у зеленому». Дідусь і бабуся Джека були саме з Ірландії, і саме за неї він виступав на юнацькому рівні. Своє рішення футболіст пояснив тим, що він народився і виріс саме в Англії. Але вболівальники такого рішення йому не пробачили - для них ця була перша тріщина образу «свого» хлопця з глибинки, який грав у гельський футбол в школі і пишався своїм корінням.

У вересні, через п'ять років після рішення офіційно стати англійцем, Гріліш дебютував у складі «трьох левів». Через місяць він взяв участь у товариському матчі з Уельсом, після якого спортивні журналісти розсипалися в похвалах. Їм був тільки радий вторити головний тренер Гарет Саутгейт. Він все ще не впевнений, що Гріліш повинен їхати на Євро-2020, а ось фанати навіть чути цього не хочуть: для них він - найкращий. І нехай його люблять звинувачувати в симуляціях, виправдати футболіста теж легко - ви тільки подивіться, скільки на ньому фолять! У минулому сезоні по ногах його вдарили 167 раз - рекорд чемпіонату. Приблизно такий же рекорд він тримав ще в Чемпіоншипі.

В Англії не буває легко, і Гріліш пройшов через багато що. Але його найкращий день, його ж словами, був тоді, коли він вперше застосував пов'язку капітана. Вболівальники скажуть, що саме з цього дня «Астон Вілла» остаточно перестала боятися вильотів і стала мріяти про кубки, а не про плей-офф Чемпіоншипу.

Коли «Астон Віллу» штормило, саме геройства Гріліша врятували її - а точніше, його гол «Вест Хему» в останній день чемпіонату. Уже тоді здавалося, що англієць піде в сильніший клуб, але замість цього він підписав новий п'ятирічний контракт. Тепер купити його буде набагато складніше, адже ціна виросла до 100 млн фунтів. Втім, не тільки цінник став більшим, але і сам гравець, який продовжує прогресувати. Кажуть, що він все одно піде, але якщо ми поглянемо на його біографію, то відразу стане ясно, що такий крок Джеку дасться нелегко.

Текст: World Soccer
Переклад і адаптація Денис КОШЕЛЕВ

Підписуйся на наш канал в Telegram і дізнавайся всі найсвіжіші новини раніше за всіх!

Юрій Штембєрг, Sport.ua

(7 голосів)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter.

Новини партнерiв
Коментарі
    Коментарі відсутні. Ви можете стати першим.
    Коментарі відсутні. Ви можете стати першим.
Ви не авторизовані.
Якщо ви хочете залишати коментарі, будь ласка, авторизуйтесь.
Якщо ви не маєте облікового запису, ви повинні зареєструватися.
Продовжуючи переглядати SPORT.UA, Ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності