Шахаб, заходь!

Звичайна історія, взагалі-то. Футболіст, у якого через півроку закінчується контракт з клубом, підписує попередню угоду з іншим клубом. На цілком законних підставах. Його «рідний» клуб намагається напоумити гравця, а потім зрубати на його продажу хоч щось. У підсумку все закінчується хеппі-ендом: гравець йде не через півроку, а прямо зараз, новий клуб приймає його з розпростертими обіймами, а старий, змахуючи скупу чоловічу сльозу і перераховуючи пачку стодоларових банкнот, бажає своєму колишньому «щасливої ​​дороги». Загалом, нічого кардинально нового. Звичайна футбольна «битовуха», якої раніше у нас були десятки.

Але зараз, коли трансферні вікна, особливо зимові, перетворилися на «кватирки», а найбільш поширеними угодами стали або орендні, або залучення в свої ряди вільних агентів, подібна «битовуха» на кшталт блокбастеру. Наша футбольна публіка, яка фактично просиділа на голодному інформаційному пайку всю зиму, з цікавістю утягнулася в історію переходу вже колишнього гравця «Олімпіка» Захеді Шахаба в «Зорю».

І її, публіку (чи то пак всіх нас), зрозуміти нескладно. Іноді просто необхідно відволіктися, розрядитися, перезавантажити «систему» ​​і подивитися хорошу мильну оперу. Була велика спокуса побачити в якості такої закінчення ходінь по муках півзахисника «гірників» Тайсона, але там «мила» не вийшло: бразилець таки нікуди не пішов. Ситуація з переходом ще одного гравця «Шахтаря» Коваленка в «Аталанту» була більш цікавою по суті, але якоюсь «небагатосерійною», і вийшла без особливого «подвійного дна», без боротьби позитивного і негативного. Віктор просто вперся, і, незважаючи на всі аргументи і факти, вирішив змінити стан чемпіонів України на табір бронзового призера чемпіонату Італії. До того ж, донецький клуб отримав за трансфер свого гравця непогані, враховуючи реалії, що склалися, гроші. Загалом, немає гострих кутів, бійок, погонь і крові.

***

А ось перехід Шахаба з «Олімпіка» в «Зорю» вийшов набагато «смачнішим». Тут нам і майже «кинутий» колишній клуб, який ризикував залишитися біля розбитого корита, і правильний, але все ж хитрий новий клуб, який бажає отримати кваліфікованого нападника безкоштовно, і «репресії» від старого клубу стосовно нашого головного героя, і, нарешті, справжня «зустріч у верхах», яка, ура-ура, закінчилася компромісом. Більш того, ми навіть можемо стверджувати, що цей компроміс - та сама історія зі щасливим кінцем, адже практично всі сторони цього «трансферного фільму» залишилися при своїх інтересах. Як говориться в подібних випадках, «при зйомках ніхто не постраждав». Ну, чим не «Рабиня Ізаура» чи «Багаті теж плачуть».

Хоча зовсім ще недавно, в середині січня, реально здавалося, що ця історія може закінчитися плачевно практично для всіх, і в тій «війні» може не бути переможців, про що колега Слівченко докладно розповів.

Зараз немає особливого сенсу переказувати заново подробиці гучної трансферної справи - вони ще свіжі в пам'яті нашого читача, до того ж найцікавішою новиною в зв'язку з цим є, хіба що, інформація про те, що продаж Шахаба став рекордною для «Олімпіка» у фінансовому плані. Не знаю, як сприймати з цього приводу цифру 360 тисяч доларів (365 згідно з іншою інфою): дивуватися, радіти чи горювати? Додам лише, що угода між клубами відбулася не тільки через тверду позицію самого гравця і президентів двох клубів, але в першу чергу головного тренера «Зорі» Віктора Скрипника. За моєю інформацією, саме наставник луганської команди був головним ініціатором цього переходу. За даними моїх співрозмовників, які в курсі того, що відбувається, президент «Зорі» Євген Геллер був налаштований так, щоб отримати гравця безкоштовно, тобто влітку, після закінчення нинішнього сезону. Але саме Скрипник наполіг, якщо це слово тут доречно, щоб клуб купив іранця саме зараз.

Резон у Віктора Анатолійовича дійсно серйозний. «Зоря» до трансферу Шахаба відчувала певні проблеми в лінії атаки. Досвідченому Гладкому вже складно зі зрозумілих причин діяти протягом усього матчу з великою інтенсивністю і швидкістю, а молодому Сайядманешу - навпаки, не вистачає досвіду і авторитету, щоб завоювати місце в основі. Є ще варіант використовувати на позиції форварда Громова, але для Артема рідна стихія, все ж, у півзахисті. А завдання потрапити в єврокубки ніхто не відміняв, а майбутнє самого Скрипника в зв'язку з цим все так само туманне. Так що за будь-якого розкладу прихід Шахаба, чоловіка в повному розквіті сил - чи не ідеальне рішення всіх проблем «Зорі» в атаці. Команда отримує непоганого гравця, який за багатьма параметрами краще тих, хто є в обоймі і якому, за великим рахунком, не потрібно адаптуватися до наших умов. Гравець в свою чергу отримує додаткову мотивацію у вигляді можливості закріпитися в складі колективу, що бореться за зону Ліги Європи і поборотися за титул найкращого бомбардира сезону.

Так що в підсумку все зрослося воєдино: бажання тренера «Зорі», якому пішов на поступки (якщо це слово в даному контексті доречне) президент клубу, бажання самого гравця і спритність «Олімпіка», який зумів в даній ситуації вичавити практично максимум. Хеппі-енд, однак, інакше і не назвеш.

***

Але дозволю собі в цю бочку меду буквально трохи внести словесного дьогтю. За перше коло ми всі на адресу Шахаба видали стільки реверансів і оплесків, що деколи складається таке враження, ніби це Мессі або мінімум Ібрагімович таємно вселився в фактурного іранського форварда. Безперечно, лаври одного з кращих бомбардирів першої частини чемпіонату - сам по собі факт приємний. Та й базовими навичками Захеді не обділений. Але, все ж, може ми трохи зменшимо свій запал? Хіба наш винуватець торжества має швидкість хоча б Супряги чи техніку хоча б Марлоса? А чи знаєте ви, що Шахаб має славу справжнього футбольного літуна, змінюючи клуби за першої ж нагоди? А ще в його небагатій на трофеї, але багатій на події кар'єрі була допінгова історія, через яку він був поза грою цілих півтора роки. Тобто, в особі Шахаба «Зоря» отримала не тільки гарного футболіста, але і свого роду проблему. І чи вдасться її вирішити - поки що питання відкрите.

Але особисто я дуже хочу, щоб Захеді в «Зорі» заграв. Хоча б з тієї причини, що футболіст цей в нинішніх наших реаліях виокремлюється над рештою. Так, це саме ми настільки обміліли, а не він семи п'ядей у ​​чолі. Так, це дійсно звичайна історія, яка раніше навряд чи б вимагала статус «життєпису», але на даний момент ми маємо те, що маємо.

Нехай феєрить: чим більше в УПЛ буде таких цікавих особистостей, тим швидше в ній з'являться ще більш цікаві.