Шанс повернутися в збірну. Трансфер в АЕК здатен допомогти кар'єрі Данченка

Вихованець запорізького «Металурга» Олег Данченко ще 5-7 років тому вважався одним з найбільш талановитих і перспективних молодих правих захисників вітчизняного футболу. Не дарма Данченко, що яскраво показав себе в «Чорноморці», в 21 рік був придбаний «Шахтарем», який певний час награвав гравця в інших клубах на правах оренди, перш ніж дати шанс закріпитися в першій команді.

У донецькому клубі певні перспективи у Данченка розгледів Паулу Фонсека, який і дав Олегу в сезоні-2018/19 шанс дебютувати за «Шахтар» не тільки на рівні української Прем'єр-ліги, але й в Лізі чемпіонів, де фулбек зіграв практично повний виїзний матч проти «Хоффенхайма», що завершився для гостей з України блискучою перемогою (3:2).

Однак в цілому грі Данченка в «Шахтарі» не вистачало гармонії. На тлі колеги по лівому флангу Ісмаїлі Олег часто виглядав то недостатньо яскраво в атаці, то надмірно розбалансованим в обороні. Не можна сказати, що Данченко начисто програв конкуренцію Бутку, але на другу частину сезону Фонсека вирішив залишити в команді саме Богдана, а Олега відправили в оренду в російський «Єнісей». Для Данченка досвід виступів в РПЛ не став в дивину, адже сезон-2017/18 він провів в «Анжи», де був одним з лідерів команди, а тому українець досить високо котирувався в російському чемпіонаті.

Влітку 2019 року в «Шахтарі» відбулося чимало змін. Перш за все, команду покинув Паулу Фонсека, а на правий фланг з оренди в «Віторії» Гімарайнш повернувся Додо, з яким також в донецький клуб переїхав і головний тренер тієї команди Луїш Каштру. Очевидно, що керівництво донецького клубу планувало робити ставку на молодого бразильця, якого новий тренер прекрасно знав, а тому Данченко, який повернувся з «Єнісею», опинився не при справах. В результаті Олега було вирішено відпустити, благо пропозицій у футболіста вистачало. Природно, більша частина з них була з російських клубів, яким прекрасно були відомі здатності правого фулбека. Так Данченко і опинився в «Рубіні»...

У Казані провів хороший сезон, але став жертвою зміни регламенту

Прем'єрний сезон в «Рубіні» видався для Данченка досить непоганим. Тодішній наставник казанців Роман Шаронов регулярно довіряв українцеві місце на полі, і той виглядав дуже пристойно. Інша справа, що показники самого «Рубіна» не вражали, через що в кінці 2019 року Шаронов покинув Казань, а на його місце незабаром прийшов куди більш маститий, принаймні за російськими мірками, фахівець в особі Леоніда Слуцького.

ФК Рубін. Олег Данченко і Леонід Слуцький

Слуцький спочатку довіряв Данченку, але по весні той встиг провести всього три поєдинки, перш ніж отримав травму. Повернувшись до ладу через місяць, українець більше не отримав шансу проявити себе, досидівши залишок сезону в резерві. А потім в російському чемпіонаті відбулася зміна регламенту, яка стосується кількості легіонерів. Замість шести іноземців в складі на матч клубам була встановлена ​​квота у вісім легіонерів в заявці на сезон. При цьому, легіонерами перестали вважатися представники ряду країн, з якими Росія підтримує тісні політичні та економічні зв'язки - Вірменія, Білорусь, Казахстан і Киргизія.

У зв'язку з цим керівництву «Рубіна» потрібно було сідати і в буквальному сенсі цього слова починати рахувати своїх легіонерів на пальцях. З урахуванням кінцівки попереднього сезону, а також наявності низки російських футболістів (Зуєв, Зотов, Самошніков) на цю позицію, одним із «зайвих» виявився саме Данченко. Що правда, позбавлятися від українця назовсім в Казані не захотіли, охоче прийнявши пропозицію «Уфи» орендувати гравця на сезон...

В «Уфі» був на хорошому рахунку

В команді з Башкортостану Данченко нарешті знову отримав регулярну ігрову практику. В «Уфі» питання з легіонерами не стояло настільки гостро, як в «Рубіні», та й конкуренцію на фланзі Олег виграв без особливих зусиль. У підсумку до зимової паузи на рахунку Данченка виявилося 15 матчів і 5 асистів в РПЛ. З урахуванням того, що «Уфа» всього відзначилася тільки 14 забитими м'ячами, внесок українського легіонера виглядає дуже серйозним. Більш того, Данченко з великим відривом був найкращим асистентом команди, тому як жоден інший її гравець не зумів виконати більше однієї результативної передачі в поточному сезоні. Також поряд з ще чотирма футболістами Олег ділить нині перше місце за кількістю асистів в РПЛ-2020/21, причому всі його конкуренти представляють куди більш топові та успішні клуби, ніж «Уфа», що плететься на передостанньому місці в турнірній таблиці.

ФК Уфа

Крім цього, Данченко може похвалитися й іншими успішними показниками. Зокрема, Олег замикає топ-20 в РПЛ по числу виконаних обведень (76), йде на 11-му місці в чемпіонаті за навісами (65), а також на 18-й позиції за ключовими передачами (10). З урахуванням того, що Данченко домігся всіх цих цифр в рядах однієї з найменш успішних з точки зору гри на атаку команд нинішньої РПЛ, потенціал українця виглядає досить багатообіцяючим, а тому не дивно, що інтерес до Олега почали проявляти європейські клуби.

Фулбека з пристойним показником точності передач вперед (69%), лонгболлів (57%), кількості та якості обведень (6,2 в середньому за 90 хвилин при 58% успішних), а також участі в єдиноборствах (20 в середньому за 90 хвилин при 49% виграних) запримітив грецький АЕК, який вийшов на «Рубін» відразу з пропозицією про повноцінний трансфер. З урахуванням того, що в Казані на Данченка не сильно-то й розраховували в найближчій перспективі, а також принципової згоди «Уфи» розірвати достроково договір оренди, пішовши на поступки побажанням гравця, ситуація з трансфером вирішилася досить швидко.

За неофіційною інформацією, за Данченка «Рубін» виручив близько 1,5 мільйона євро. З «Шахтаря» фулбек перебирався в Казань на правах вільного агента, але з досить високою сумою підйомних, а тому «Рубін» у програші від трансферних маніпуляцій з українським легіонером точно не залишився.

Сам Данченко уклав з АЕКом контракт на 3,5 роки, інші умови якого не розкриваються. Втім, в Греції легіонерам прийнято платити досить непогані гроші, а тому навряд чи оклад Олега в афінському клубі виявився нижчим за той, що він отримував в чемпіонаті Росії. Більш того, з Греції Данченко може претендувати на те, щоб повернутися в розташування збірної України, знову опинившись в прямому полі зору Андрія Шевченка і його асистентів...

Перспективи повернення в збірну

До теперішнього моменту на рахунку 26-річного Данченка немає жодного матчу в складі національної збірної України, але Андрій Шевченко вже викликав цього футболіста «для знайомства» в табір команди. Зокрема, восени 2018 року Данченко був в заявці «синьо-жовтих» на два поєдинки Ліги націй (проти Чехії та Словаччини), але на полі так і не з'явився. Тоді Олег якраз мав стабільну ігрову практику в «Шахтарі», а тому не дивно, що Шевченко і його асистенти вирішили придивитися до футболіста, і нині він не є для тренерського штабу національної команди кимось погано вивченим.

ФК АЕК

Отримати виклик з чемпіонату Греції в збірну України - це теж зовсім не фантастика. Скажімо, Євген Шахов, який зараз буде одноклубником для Данченка, під час виступів за ПАОК досить регулярно приїжджав в розташування головної команди України. Так, з'являвся на полі Шахов не дуже часто, але конкуренція в центрі поля нині у «синьо-жовтих» дійсно вражаюча.

Інша справа - правий фланг оборони, де певні проблеми у збірної України все-таки існують. Олександр Караваєв в «Динамо» не демонструє того рівня, який був для нього звичним в «Зорі», а тому не виглядає залізобетонним гравцем основного складу і в збірній. 24-річного Олександра Тимчика та 21-річного Юхима Коноплю поки також не можна назвати фаворитами Шевченка в силу того, що перший чимало пропустив через травму, і поки не показав себе на повну в «Динамо», а другий за помітного прогресу в «Десні» все ще схильний здійснювати ряд помилок, усунути які допоможе тільки досвід.

У зв'язку з цим, якщо Данченко зуміє заграти за АЕК і стати для афінської команди настільки ж важливим футболістом, як Шахов і Чигринський, практично немає сумнівів в тому, що навесні ми знову можемо побачити Олега в стані «синьо-жовтих», якщо вже й не в рамках кваліфікації на ЧС-2022, то в товариських матчах, яких буде відразу декілька перед стартом Євро-2020.