Невідомий Марадона. Талановитий Уго, що виявився тінню Дієго Армандо

Сьогодні, 28 грудня 2021 року, в Італії у віці 52 років помер молодший брат Дієго Марадони Уго. Він також був професійним футболістом, хоч і не зміг дістатися неймовірних вершин, котрі підкорив його брат. Детальніше про життя та кар'єру Уго Марадони – у матеріалі нижче, який був вперше опублікований блогером Sport.ua 24 січня нинішнього року.

***

У нетрях YouTube є старе відео 1979 року, на якому можна побачити двох братів Дієго Армандо Марадони - Рауля на прізвисько «Лало» і Уго на прізвисько «Ель Турко». На момент запису першому було 12 років, другому - 9. У якийсь момент журналіст повертається до Уго і питає його: «Турко, ти граєш за «Архентінос Хуніорс», чи не так?» «Так», - зніяковіло відповідає Марадона-молодший. «А на якій позиції ти граєш?» - продовжує інтерв'юер. «Я граю «дев'ятку», - відповідає Уго, немов розуміючи, до чого веде дорослий. «Думаєш, ти зумієш бути схожим на Дієго», - намагається викрутити цікаву відповідь журналіст, сподіваючись, очевидно, на звичний дитячий максималізм. «Ні», - каже Уго, і додає: «Ні, тому що мій старший брат - марсіанин».

Але Дієго Армандо, якому судилося стати одним з найвидатніших футболістів в історії, не був такої ж думки про талант наймолодшого зі своїх двох братів. У тому ж 1979 році Дієго в інтерв'ю France Football заявив: «У мене є брат, який грає краще за мене і володіє винятковими навичками в роботі з м'ячем. Думаю, він може стати великим футболістом. Зараз він грає в молодіжній команді «Архентінос Хуніорс».

Якби Дієго Армандо мав рацію, то його брат Уго дійсно легко міг би брати участь у міжгалактичних футбольних баталіях, якщо такі взагалі реальні, адже складно собі уявити людину, що володіє кращими, ніж у Дієго Марадони, навичками у поводженні з м'ячем. Вже сьогодні ми розуміємо: ті слова були даниною любові старшого брата до молодшого. Любові щирої та безмежної. Насправді, кар'єра Уго Марадони склалася досить непогано, але він у серйозній мірі став заручником слави свого старшого брата - тінню найбільшого майстра Дієго Армандо ...

Уго в Аргентині

У сім років Уго Марадона вступив до академії «Архентінос Хуніорс». Для багатьох він тоді був просто братом Дієго Армандо, який у 15 років дебютував за «червоних жуків» і швидко став одним з найяскравіших аргентинських гравців того періоду. У дитячому віці Уго був неймовірно схожий на свого старшого брата, через що в «Архентінос Хуніорс» не могли натішитися, чекаючи від Марадони-молодшого схожих досягнень, як і у Дієго Армандо.

У 1985 році Уго дебютував на професійному рівні за «Архентінос Хуніорс» у віці 16 років 7 місяців і 1 дня, ставши другим після брата наймолодшим гравцем, що зіграв за дорослу команду цього клубу. Хтось може запідозрити, що Уго отримав такий шанс виключно через свою спорідненість із Дієго Армандо, але ж до юнацької збірної Аргентини Уго почав викликатися ще раніше, і зовсім не через брата. Зокрема, Уго допоміг аргентинцям відібратися на перший в історії юнацький чемпіонат світу U-17, фінальна частина якого відбулася у 1985 році в Китаї.

На першості світу серед юніорів Уго Марадона вистрілив в останньому поєдинку групового турніру, який в цілому Аргентина провела невдало. У стартовому матчі південноамериканці програли Австралії (0:1), після чого зіграли внічию з ФРН (1:1), і лише в заключній грі обіграли команду Конго (4:2), причому два м'ячі забив Уго Марадона. До плей-оф Аргентина не вийшла, пропустивши вперед збірну ФРН, причому лише за різницею м'ячів, яка у німців виявилася на один краще...

Уже після того чемпіонату світу Уго почав залучатися до ігор за «Архентінос Хуніорс», а в колі фахівців заговорили, що брат Дієго Армандо дійсно дуже нагадує свого родича, роботу з м'ячем якого майже всі в Аргентині вже тоді вважали геніальною.

Італійська історія

Влітку 1987 року Дієго Марадона грав за «Наполі» і якраз уперше в історії став з неаполітанцями чемпіоном Італії. У пресі заговорили про бажання «Золотого хлопчика» покинути Неаполь (згодом такі розмови після кожного сезону стали майже буденними, а змінювалося лише трактування вимог футболіста), якщо президент клубу Коррадо Ферлайно не купить молодшого брата аргентинця Уго. Функціонеру довелося піти на ці умови, і хоча «Наполі» заплатив 300 тисяч доларів «Архентінос Хуніорс», але після здійснення угоди Ферлайно заявив, немов припечатав: «Уго Марадона, ймовірно, схожий на свого брата в усьому. У всьому, крім геніальності на полі».

З урахуванням того, що «Наполі» не мав можливості в той момент зареєструвати двох іноземців, бо одним був Дієго Марадона, а іншим якраз став бразилець Карека, Ферлайно довелося екстрено підшукувати варіанти для Марадони-молодшого. Спочатку «Наполі» хотів домовитися про перехід Уго до «Авелліно», але там відмовилися від такої угоди, чим завдали практично особистої образи Дієго, який згодом вкрай неприємно висловився в пресі про «біло-зелених». Потім неаполітанці вели переговори з «Емполі», «Пескарою» і «Пізою», перш ніж нарешті змогли узгодити трансфер молодого аргентинця в «Асколі», який орендував відразу трьох гравців «Наполі»: Селестіні, Караннанте і Уго Марадону.

 Поки Уго освоювався в «Асколі», Дієго Армандо особисто зайнявся переїздом іншого свого молодшого брата, Рауля, з «Бока Хуніорс» в іспанську «Гранаду». За цей трансфер Дієго заплатив особисто, пообіцявши також взяти участь разом з братами в одному зі спарингів «насрідів». У підсумку, завдяки паузі в Серії А, 12 листопада старший з братів Марадона прилетів до Джидди на товариський матч проти «Аль-Ахлі», за який отримав від організаторів 90 тисяч доларів, а потім 16 листопада прибув до Іспанії, надівши вже футболку «Гранади» в товариському поєдинку зі шведським «Мальме». Команда з Дієго, Раулем і Уго Марадоною у складі виграла з рахунком 3:2, а матч надовго запам'ятався для уболівальників «Гранади» і став по-справжньому історичним з точки зору скупчення на одному квадратному метрі в атаці однієї команди гравців із прізвищем Марадона.

Персона Уго Марадони привернула серйозну увагу уболівальників «Асколі». Від аргентинця чекали чудес, але забували, що йому було всього-навсього 18 років, в той час як багато «акул пера» вже казали, що Марадона-молодший має всі якості, щоб перевершити свого старшого брата, що був уже тоді справжнім генієм футболу.

У перших двох матчах після переходу в «Асколі» Уго Марадона опинявся в стартовому складі, але його дуже швидко змінювали (наприклад, в дебютному поєдинку аргентинець провів лише перший тайм, після чого відразу поступився місцем іншому футболісту). Хлопчина не демонстрував нічого особливого, завершивши сезон в результаті банальним футболістом ротації. На його рахунку не було десятків голів, як у Дієго Армандо, а виявилося лише 600 хвилин проведеного на полі часу і декілька гольових передач. Тому влітку 1988 року Уго повернувся до «Наполі» досить тихо і скромно, хоча сам він продовжував стверджувати, що до рівня Дієго Армандо йому ніколи дорости не вдасться, і буквально благав журналістів перестати порівнювати його із зірковим старшим братом.

Сьогоднішні італійські журналісти в більшості своїй називають досвід Уго Марадони в «Асколі» катастрофічним. Вони майже завжди сходяться на думці, що трансфер молодого аргентинця був «сміттєвим» для «Асколі», хоча забувають, що на момент переїзду до Італії Уго було всього 18. Фізично аргентинець не був готовий до вимогливого футболу в Серії А, але на це мало хто звертав уваги. Багато просто хотіли, щоб в «Асколі» був свій Марадона, який би ні в чому не поступався тому, який тягнув нагору «Наполі». Але це було лише мрією уболівальників, а ніяк не проблемою Уго, якого з самого першого дня в Європі буквально завішали ярликами очікувань ...

Уго в Іспанії

Влітку 1988 року Уго знову опинився на «перехресті семи доріг»: залишатися в «Наполі» він не міг, та й в Італії не дуже хотів, але грати десь було потрібно. В результаті боси неаполітанців погодили оренду Марадони-молодшого в «Райо Вальєкано», який навіть виплатив італійцям порядку 20 мільйонів песет за цей трансфер.

Переїзд до Іспанії вийшов для Уго досить гучним. Його, як і раніше, підтримував старший брат, який в пресі продовжував говорити, що «Уго просто потрібен час і можливість відчути себе затребуваним». Крім того, про молодшого з братів дуже компліментарно відгукувався Карлос Білардо, який працював на той час головним тренером національної збірної Аргентини. Цей фахівець, коментуючи переїзд Уго Марадони з Італії до Іспанії, говорив пресі, що «Уго - це правильна версія Дієго».

І в цілому переїзд позитивно позначився на кар'єрі Уго. У «Райо Вальєкано», що грав в той час у Сегунді, Марадона-молодший за сезон провів 35 поєдинків, записавши на свій рахунок 6 забитих м'ячів. Його гра не залишилася непоміченою на батьківщині, і Уго викликали в збірну Аргентини, мотивуючи це рішення тим, що він «є одним з небагатьох аргентинців, які в 20-річному віці грають у Європі». Щоправда, шансу дебютувати за «біло-блакитних» молодий брат Дієго Марадони так і не отримав, але його ім'я фігурувало в списку кандидатів на поїздку на Кубок Америки-1989.

Сезон завершився для «Райо Вальєкано» підвищенням у класі, і мадридці погодили з «Наполі» продовження оренди Уго ще на рік. На жаль, але чемпіонат Іспанії-1989/90 видався провальним для «Райо Вальєкано», який фінішував на останньому місці з серйозним відставанням навіть від зони перехідних матчів. Уго Марадона забив 3 м'ячі в 21 поєдинку, а свій кращий матч видав в дербі проти «Атлетіко», яке завершилося фантастичною нічиєю 4:4, де один з голів забив молодший брат Дієго Армандо.

Шлях до Японії

Після чемпіонату світу-1990 кар'єра Дієго Марадони в «Наполі» з відомих усім причин пішла під укіс. Старший брат вже не мав можливості допомагати Раулю і Уго, а тому ті шукали власні шляхи. І якщо Рауль, опинившись без підтримки, швидко пішов у небуття, то ось наймолодшому з братів все-таки вдалося відшукати себе.

Влітку 1990 року Уго Марадона був викуплений віденським «Рапідом», де провів усього 3 матчі (за даними іншого джерела - 6, третього - і зовсім 17), а потім опинився в Уругваї, де його футбольний шлях розпочав відверто затухати. Але в 1992 році Уго Марадона перебрався до Японії, де спершу виступав за «Тосу Ф'ючерс», а потім перейшов у клуб «Авіспа Фукуока», з яким у 1995 році виграв другий дивізіон чемпіонату Японії, забивши 27 голів у 27 поєдинках!

У 1996 році, продовжуючи грати за «Авіспа Фукуока», але вже на рівні Джей-ліги, Уго Марадона провів 21 поєдинок, в яких записав на свій рахунок 8 голів і 3 результативні передачі, але це не допомогло команді аргентинця вціліти в еліті, а в наступному сезоні той і зовсім вважав за краще змінити клуб.

У 1997 році Уго виступав за «Консадоле Саппоро» у другому дивізіоні, і разом з командою знову виграв підвищення в класі. На цей раз сезон у Джей-лізі видався для Марадони-молодшого менш яскравим, але він все одно забив 5 голів в 28 матчах. Найчастіше - це м'ячі зі стандартних положень, адже до тридцяти років Уго розгубив колишню швидкість і вважав за краще діяти на техніці і власному розумінні футболу.

Саме в Японії Уго Марадона по-справжньому відкрив себе футболу і футбол в собі. В азіатській країні аргентинець не відчував того тиску на себе, який супроводжував його на батьківщині і в Європі. Для більшості японців він був Марадоною - обраним, у чий талант потрібно просто вірити, а не постійно тестувати його і піддавати оцінкам.

Після Японії Уго провів буквально пару матчів за канадський «Торонто», де мав можливість порубитися пліч-о-пліч зі своїм братом Раулем, але згодом той зізнавався, що «люди навколо хотіли бачити Дієго Марадону, а не Лало або Ель Турко». Остання фраза, мабуть, ідеально розкриває сенс футбольної кар'єри самого Рауля, так само, як і його брата Уго. «Ель Турко», правда, був все-таки досить талановитим, але розкритися зумів лише в далекій Японії, залишившись для переважної більшості уболівальників в глибокій тіні свого старшого брата. Втім, фігура Дієго Армандо Марадони настільки велична, що абсолютно не соромно бути в його тіні. Куди більш соромно для Уго було б не усвідомлювати масштабів старшого брата у світовому футболі, але з подібним у «Ель Турко» проблем не було ще з юних дев'яти років, і його першого серйозного відеоінтерв'ю, зі згадки якого і починалося наше оповідання ...

Олексій ШАТІЛОВ