«Не мойєсовський нападник». Чому Вест Хем продав Себастьяна Аллера

На перший погляд здається, що все закономірно. Проданий в «Аякс» Себастьян Аллер був незадоволений своїм перебуванням у «Вест Хемі», за який він забив якісь 14 голів за 54 матчі. Зараз 24-річний нападник виступає за «Аякс», якому обійшовся в 22,5 млн євро - вірте чи ні, це рекордна сума для нідерландського клубу. У той час, як «молотобійці» вважають француза, що коштував їм 45 млн фунтів, провалом, у Нідерландах мають іншу думку з цього приводу. І одне це є цікавим.

З настанням січня одне стало зрозуміло точно: «Вест Хему» Аллер був не потрібен, а Аллер не хотів залишатися у «Вест Хемі». Девід Мойєс тут працює над своїм проектом, і рекордне підписання лондонського клубу (ще один рекорд, який побив Аллер), у нього не вписувалося. «Аллер - не мойєсовський нападник. Йому більше до душі гравці на кшталт Антоніо, які задають тон усієї гри» - вважає джерело.

Ще до відходу француза у «Вест Хемі» підібрали цілий ряд потенційних замін Аллеру. Головний претендент - Мусса Дембеле, однак інтересу з боку гравця немає. Інший варіант - Айвен Тоуні з «Брентфорда» - буде коштувати дуже багато. Цілком можливо, що склад команди Мойєса поповнить або Булайє Діа, або Джош Кінг, або Абдалла Сіма. Гроші на них є - керівництво виділило кошти, отримані за Аллера.

З огляду на історію помилкових трансферів, «Вест Хем» планує не поспішати. У минулому році Томаш Соучек і Джеррод Боуен прийшли в самому кінці січня. Фахівці хвалять «молотобійців» за їхню обережність - занадто вже багато було помилок в минулому. По суті, пошук ідеального нападника триває ось уже понад десять років - за весь період правління Девіда Саллівана і Девіда Голда. Перепробували все: від багатообіцяючих європейських вундеркіндів до вихідців із Чемпіоншипу і неогранованих алмазів з Південної Америки. І майже всі - мимо. Але ж скільки надій покладали на Мідо, Бенні Маккарті, Веллінгтона Паулісту, Бріана Монтенегро, Марко Боррьєлло і Маруана Шамаха!

Аллер - 35-й нападник, який покинув клуб після хоча б одного виходу на поле. Свого часу він повинен був зайняти порожнечу, що утворилася після відходу Лукаса Переса, Марко Арнаутовича і Енді Керолла. Він - рішення всіх проблем. І, в принципі, «Вест Хем» можна було зрозуміти: рекордну суму він виклав за результативного гравця, який забив за «Айнтрахт» 33 голи у 77 іграх. У свій останній сезон перед відходом він взяв участь у 24 голах Бундесліги - лише Левандовскі продемонстрував кращу цифру (29).

Фанати були раді: склад вимальовувався солідний, та й новачок влаштовував, здається, всім. Почалося теж класно - з акробатичного гола «Вотфорду». Причому з приходом Майкла Антоніо француз тільки додав - здавалося, що парочка незабаром буде тероризувати всю АПЛ.

Твіттер Вест Хема

Але потім Антоніо отримав травму і вилетів на три місяці. Без партнера Аллер знітився і забив всього двічі за 16 матчів. У своєму дебютному сезоні у нього теж була погана серія з восьми матчів без жодного м'яча.

Можна припустити, що якби не та травма Антоніо, і кар'єра Аллера склалася б інакше. Незважаючи на те, що Мануель Пеллегріні віддавав перевагу схемі 4-2-3-1, він всерйоз починав замислюватися про 4-4-2 з Аллером та Антоніо на вістрі. По суті, француз був реально хороший тільки в тандемі з англійцем. У грудні 2019 року стали говорити про звільнення тренера, і саме гол Аллера допоміг добитися такої важливої ​​перемоги над «Саутгемптоном». Але чи забив би він, не грай тоді Антоніо?

Варто було повернутися Девіду Мойєсу, як дні Аллера в команді були злічені. І він це відчував: у грі проти «Саутгемптона» в лютому француз відчайдушно намагався забити або хоча б зробити результативну передачу. І майже вийшло, але красивий пас рабоною був змазаний. Після гри по обличчю Аллера чітко було видно, як відчайдушно він сподівався відзначитися.

Після локдауну все змінилося. Майкл Антоніо раптово розігрався так, що став незамінним, в той час, як Аллер поступово все частіше опинявся на лаві запасних. Складалося відчуття, що він частіше лінувався, граючи сам, і що жорстка англійська гра була йому не до снаги. Вболівальники висловлювали думку, що француз просто не викладався на всі сто.

Статистика вказує на те, що вся справа не в кількості виконаної роботи, а в ефективності дій. У середній третині поля Аллер, насправді, пресингував побільше за інших. Кількість відборів, фолів і перехоплень за 90 хвилин теж не викликає нарікань - очевидно, що він намагався внести свій вклад. Аналіз від smarterscout дає зрозуміти, що і інтенсивність оборонних дій була на високому рівні. Але коли мова заходить про реальні результати, то тут намічається інша картина: Антоніо частіше відбирає м'яч у суперника і пресингує успішніше. Що ж стосується атаки, то тут можна зрозуміти Мойєса, який нарікає на млявих нападників.

Справа в тому, що, за даними Opta, Аллер жодного разу не взяв участь у блискавичних контратаках; Антоніо - двічі, а Боуен - тричі. До речі, Тоуні з «Брентфорда» може похвалитися чотирма стрімкими виходами з оборони - четвертий такий показник у Чемпіоншипі серед форвардів.

Як одиничне вістря атаки, Антоніо був дуже хороший, а ось Аллер нерідко проводив усі 90 хвилин без жодного удару в площину воріт. Коли «Вест Хем» поступився «Ліверпулю» у жовтні, він жодного разу не торкнувся м'яча у штрафному суперника.

Ще одна незавидна риса француза - вміння втрачати м'яч. Він винен у пропущеному від «Лідса» голі, який приніс лондонцям поразку. Статистика вказує, що і за утриманням м'яча Антоніо набагато краще за Аллера.

Пеллегріні і Мойєс абсолютно по-різному будували свої команди, однак і той, і інший тренери намагалися домогтися максимуму від Аллера. Коли Антоніо отримав травму в матчі з «Манчестер Сіті», Аллер отримав ідеальний шанс заткнути скептиків. Він забив «Шеффілду» і «Кристал Пелас», але цього було мало: фанати продовжували волати про його небажання викладатися, і про те, що «молотобійці» з ним в обоймі нібито грали вдесятьох.

Про відхід Себастьяна Аллера мало хто буде шкодувати, але «Вест Хем» знову опинився у неприємній ситуації, коли знову потрібно вирушати на пошуки форварда. Тому що без сильного посилення цієї позиції про якийсь прогрес не може бути й мови

Текст: The Athletic
Переклад Дениса КОШЕЛЕВА