Іван Юрич одноосібно тягне Верону. Але скільки це може тривати?

Новизна ідеї повинна була вивітритися ще восени, а елемент сюрпризу випаруватися з приходом нового сезону.

У минулому сезоні «Верона» стала відкриттям Серії А, але після відходу головних зірок вона опинилася під загрозою вильоту. В Італії важко залишатися колективом, коли з усіх боків накидаються хижі «Фіорентина», «Наполі» і «Рома». Команди більш амбітні та імениті. Але тренер Іван Юрич все розумів. І коли він втратив вісім своїх підопічних, він сумував недовго. Ніколи.

Центральний захисник Амір Ррахмані та універсальний півзахисник Соф’ян Амрабат думали йти ще рік тому. Бомбардири Маттео Пессіна і Валеріо Верре повернулися в «Аталанту» і «Сампдорію», коли закінчився термін оренди. Виходець академії Мараш Кумбулла - головна знахідка Юрича - перебрався в «Рому».

Продажі принесли клубу близько 50 млн євро. Молодому спортивному директору Тоні Д'Аміко аплодували після того, як він вигідно продав Ррахмані і Амрабата, куплених за копійки з «Хайдука» і «Брюгге». У Бельгії Амрабат майже на поле не виходив - і як його талант взагалі вдалося розгледіти?

Але прибуток - це одне. Тренер - інше. А саме подвиги Івана Юрича дозволили скромній команді завершити сезон на дев'ятій сходинці. Таке - і після того, що коїлося у 2019!

Нагадаємо, що після звільнення Фабіо Гроссо надії «скалигерів» на автоматичне підвищення танули на очах. Місце біля штурвалу дісталося екс-нападаючому Альфредо Альєтті, який зумів довершити розпочате, і пройшов плей-оф. Після цього йому потиснули руку і вказали на вихід. Його місце зайняв Юрич, якому керівництво чомусь довіряло більше. Решта ж старанно ховали руки в кишені - бо так і хотілося покрутити пальцем біля скроні.

Хто такий Юрич? Це в минулому півзахисник, який повторив багато в чому шлях Джан П'єро Гасперіні. У 2006 році той покинув «Дженоа», і через 10 років Юрич зробив те ж саме - і дарма: президент Енріко Преціозі був відомий повною відсутністю будь-якої далекоглядності, так що досить швидко хорват був звільнений. А потім найнятий назад. А потім звільнений. А потім найнятий назад. І звільнений знову.

Але нічого - Юрич недарма вдає з себе людину незламну. І коли він нарешті остаточно розпрощався з генуезцями, Юрич був точно готовий до нового випробування. Легко не було: абсолютно всі пророкували «Вероні» швидкий виліт. Але вильоту не сталося, а сам коуч заслужив, мабуть, номінацію на Panchina d'Oro - «Золоту лавку», премію для найкращого тренера року. Якимось дивом, однією, здавалося б, силою волі, він направив «Верону» по траєкторії вгору.

Пік команди трапився незадовго до введення локдауну, коли «скалігери» переграли «Ювентус» із рахунком 2:1. Серія з дев'яти матчів без поразок - це найкращий результат «Верони» в цьому столітті. За всю історію клубу це був його третій найкращий сезон, і тільки в 1985, коли вдалося взяти заповітне скудетто, та у 2015, з його рекордною кількістю очок, було набрано більше пунктів. Тільки ось цього разу нападника рівня Луки Тоні не було. Його наступник Джампаоло Паццині завершив кар'єру в кінці минулого сезону і майже не брав участі в тріумфальній кампанії. Фабіо Боріні, що принизив «Юве» в лютому, теж пішов. Форвард Самуель Ді Карміне, який пограв у «Куїнз Парк Рейнджерс», вже не так забиває, як робив це в Серії Б, та й посилення - Нікола Калинич - форму часів «Фіорентини» повернути не зміг.

І все ж, якимось дивним чином розібрана, побита і невмотивована «Верона» все ще тримається у верхній половині таблиці. На початку січня вона показувала кращі результати, ніж роком раніше - і це незважаючи на те, що тут можна зібрати цілий склад з одних тільки орендованих гравців, 11 осіб! Інші ж герої теж на зірок не тягнуть: Корай Гюнтер, Дарко Лазович і Мігел Велозу прийшли безкоштовно з «Дженоа», щоб возз'єднатися з тренером, а допомагають їм минулорічні тріумфатори Марко Сільвестрі, Павел Давидович, Давиде Фараоні і Маттіа Дзакканьї. Здається, коли змінюється мало не весь колектив, дякувати можна тільки одній константі - тренеру. Але Юрич не погоджується.

«Давайте не будемо говорити про трансфери, інакше мене звідси турнуть, - напівжартома відмахнувся хорват, демонструючи сміливість, властиву Антоніо Конте. - Все це неправильно. Нам потрібно інше бачення. Не варто обманюватися результатами. Про що це я? Та про те, що не треба продавати своїх кращих гравців, а якщо вже купуєте нових, робіть це назовсім. Коли чогось бракує, спробуйте заповнити цю діру».

Твіттер Верони. Іван Юрич

Юрич із заздрістю поглядає на «Сассуоло», який утримав своїх героїв. А у «Сампдорії», «Дженоа», «Торіно», «Болоньї» і «Фіорентини» (команди, які залишилися позаду «Верони» в минулому сезоні) бюджети набагато більші. Що ж стосується «скалигерів», то їхній бюджет навіть стиснувся. Крім багатообіцяючого захисника Маттео Ловато, що коштував клубу 500 тис. євро, реальних підсилень, які не є орендами, взагалі не було.

Довелося робити те, що роблять усі в такому положенні - розвивати тих, хто є, включаючи Сільвестрі і Дзакканьї, які так перестрибнули свою голову, що на них звернув увагу навіть Роберто Манчіні зі збірної Італії. Він же відібрав собі Пессіну - найбільш забивного півзахисника минулого сезону.

Що цікаво (і що жодним чином не вказує на талант тренера, звичайно), жоден з футболістів, куплених у «Верони», не демонструє такого ж рівня в нових командах. «Він хороший гравець, але, і це відноситься до всіх підопічних Юрича, про його талант треба судити за виступами в інших командах» - резюмував спортивний директор «Фіорентини» Даніеле Праде, обговорюючи Ловато.

З цим просто неможливо сперечатися: система Юрича знову і знову дозволяє посереднім гравцям виглядати зірками першої величини. Це - ще одна характеристика, що поріднює його з Гасперіні. Тільки ось останній отримував можливість триматися за своїх підопічних і будувати навколо них колектив.

«Я хотів почати роботу над проектом, але нічого не зрослося, - бурчав Юрич. - Але не все втрачено. Життя тут хороше. Багато що стало краще, на зразок організації роботи. Якщо вдасться зайнятися проектом, буде здорово. Я хочу затриматися тут надовго. Коли я дивився за грою Едді Сальседо, я отримував справжнє задоволення, але будь-який тренер хоче купувати футболістів, а не брати їх в оренду. Тільки в такому випадку у будь-якого проекту є шанс на життя».

Наставник прекрасно розуміє, чим загрожує критика свого клубу, однак Юрич знає, що він тут майже недоторканна особа. У «Верони» - одна з найкращих оборонних ліній в країні. Вона знову видає серії без поразок. Вона заробила очки проти «Мілана», «Ювентуса», «Лаціо» і «Аталанти».

При цьому Юрич продовжують порівнювати з Гасперіні. Чи перевершив він свого вчителя? У листопаді він уже переграв його завдяки розумним замінам. «Я всім зобов’язаний Гасперіні» - сказав хорват згодом.

Їх і дійсно цікаво порівнювати. Паралелей багато: схема 3-4-2-1 «Верони», агресія центральних захисників і натиск півзахисників. Голи «Верона» теж забиває в дусі «Аталанти» - чого тільки вартий удар через себе в падінні Дзакканьї, який приніс його команді перемогу над «Спецією», або ж удар з лету Федеріко Дімарко проти «Торіно».

Твіттер Верони Нікола Калінич

«Поки що ми забиваємо тільки красиво» - сміється Юрич, намагаючись не звертати увагу на те, що визнані бомбардири Калинич, Ді Карміне і Фавіллі рідко щось демонструють. У минулому сезоні з нападниками теж була біда, та й в цьому знову виручають півзахисники на кшталт Адріена Тамеза.

Складно знайти іншу таку команду, яка б настільки залежала від свого тренера. Один елемент вирішує все, і елемент цей рано чи пізно приверне до себе увагу топ-клубів. Вже восени у Флоренції почали виявляти до нього інтерес, але хорват втримався. Він залишається ще на рік, але а що далі? Де ж його заповітний «проект»? І де опиниться «Верона» без своєї рушійної сили?

Тест: The Athletic
Переклад Дениса КОШЕЛЕВА