10 найкращих бомбардирів, які зараз виступають в УПЛ

З приходом, точніше, з поверненням в чемпіонат України Артема Мілевського наш клубний футбол повинен стати трішки яскравішим. А може, і не трішки, враховуючи харизму і талант цього футболіста. Але крім цього, Міля напевно ще скаже своє вагоме слово і в бомбардирських розборках. Саме так. Ні, на лаври Євгена Селезньова, який прагне стати першим серед перших в списку бомбардирів чемпіонату країни всіх часів Артем не зазіхне - занадто істотний розрив між цими нападниками. Але ось в історичному реєстрі чинних голеадорів Мілевський може як мінімум зміцнити свою нинішню позицію. А то і стати на сходинку вище, чим чорт не жартує.

Сьогодні ми представляємо топ-десять чинних снайперів чемпіонату країни. І в нашому списку - знайомі всі особи.

10. Пилип БУДКІВСЬКИЙ, 35 голів
Клуб: «Десна»

Уродженець столиці України на дорослому рівні ні за один київський колектив поки що не грав. Є вихованцем «Шахтаря», однак і за донецьку команду грав мало. Точніше, за основну команду «гірників» не провів жодного офіційного поєдинку. Зате довго поневірявся по орендах. То в «Іллічівці», то в «Зорі». Забивав не так багато. Може, тому, що форвард він специфічний: заточений переважно на гру на «другому поверсі» (в силу габаритів). Ну і непоганий в самій завершальній фазі атаки. Зараз виступає за «Десну». Може, саме в цій команді він нарешті знайде своє бомбардирське щастя.

9. Євген КОНОПЛЯНКА, 39 голів
Клуб: «Шахтар»

Один з найталановитіших вітчизняних футболістів свого покоління. У чемпіонаті України зіграв за два клуби - «Дніпро» і «Шахтар». Дебютував у чемпіонаті країни в клубі з берегів Дніпра. Дебютував дуже яскраво: за його неординарний талант, техніку і швидкість Євгена порівнювали з самим Мессі. Але, на відміну від барселонського бомбардира, дніпровський самородок забивав небагато. Хоча часто його м'ячі були справжніми шедеврами. Стрімкий рейд по флангу зі зміщенням в центр і кручений удар в дальній кут - ось його «коронка». У 2015-му перейшов з «Дніпра» в «Севілью».

Після поневірянь Європою в 2019-му повернувся в УПЛ, але вже в «Шахтар». На новому місці відзначився лише чотирма голами. Виною всьому - висока конкуренція в колективі. І травма, через яку Євген вибув на довгий час. Але, віриться, свого останнього слова Коноплянка-бомбардир ще не сказав.

8. Артем ГРОМОВ, 45 голів
Клуб: «Зоря»

У кар'єрі уродженця Львівщини було (та й є) два головних клуби: «Ворскла» і «Зоря». В команді з Полтави він починав свій шлях у великому футболі. За шість років виступів у першій команді «Ворскли» Громов відзначився 25 забитими м'ячами. Не густо, взагалі-то. Але обов'язково потрібно враховувати той факт, що Артем в Полтаві практично не грав форварда. Його позиція - або фланговий, або атакуючий півзахисник. З 2016-му перейшов в «Динамо», але закріпитися в столичній команді не зумів. Не відзначився і результативними діями.

А ось з переходом в 2017-му в «Зорю» його справи пішли успішніше. Спочатку Артем в команді грав у півзахисті, але з приходом в луганську команду Віктора Скрипника Громов перекваліфікувався на нападника. Незважаючи на свої 30 років, Громов все ще володіє високою швидкістю і хорошим ривком. Так що напевно свої нові голи за «Зорю» він ще заб'є.

7. ТАЙСОН, 50 голів
Клуб: «Шахтар»

Футболіст рідкісного таланту, але суто бомбардирські якості в його багатому арсеналі грають далеко не першу роль. Тайсон - природжений плеймейкер, півзахисник, який веде гру. А точніше, пов'язує воєдино лінію атаки і лінію захисту. У чемпіонаті України грав всього за два клуби - «Металіст» і «Шахтар». У харківській команді найчастіше діяв на лівому фланзі півзахисту. Відрізнявся, крім усього іншого, неймовірною швидкістю.

У 2013-му році з Харкова перебрався до Донецька, ставши згодом незамінним виконавцем «Шахтаря». У складі «помаранчево-чорних» бразилець виступав на багатьох позиціях, окрім «рідної»: і в центрі поля, і на місці «десятки», і навіть на вістрі атаки. Часто виконував стандартні ситуації. Контракт Тайсона з «Шахтарем» добігає кінця, так що цілком може бути, що нинішній сезон для цього неординарного гравця стане останнім в УПЛ.

6. Віктор ЦИГАНКОВ, 56 голів
Клуб: «Динамо»

За середніми показниками забиті м'ячі/проведені матчі Циганков в нашому списку поступається тільки форварду «Шахтаря» Мораесу. Але в зв'язку з цим потрібно розуміти, що Віктор, на відміну від свого колишнього одноклубника, ніколи не грав на вістрі атаки. Його стихія - правий фланг півзахисту. А разом з цим динамівський віце-капітан ще й веде гру своєї команди в атаці, є штатним виконавцем стандартів. У нього теж є улюблена манера: зміщення в центр і подальший удар з лівої у дальній кут. Однак, на відміну від багатьох своїх колег, Віктор здатний забивати на різний смак. І багато. До того ж, у порівнянні зі своїми візаві, у нього є ще одна незаперечна перевага: він молодий.

У нашому списку лише двоє тих, хто молодше 30 за років: він і Будківський. Якщо Віктор все ж вирішить і далі залишатися в УПЛ, своє місце в нашому реєстрі він безсумнівно поліпшить. Причому вже в найближчому майбутньому.

5. Артем МІЛЕВСЬКИЙ, 57 голів
Клуб: «Минай»

А ось і наш «шибеник». Всі свої м'ячі в чемпіонатах України новоявлений «десятий номер» дебютанта УПЛ «Минаю» забив за «Динамо». Саме в київській команді розкрився неординарний талант цього нападника. Чи повністю розкрився - не тема нинішньої замітки. Ми лише констатуємо, що свого часу, а це майже десять років тому, Артем Мілевський був найкращим форвардом країни. І це при тому, що особливої ​​швидкості у нього не було. Та й грати головою він не був особливий мастак. Але ось гра корпусом, бачення поля, техніка - всього цього у нього було з лишком.

Зараз йому вже 36 років, і про колишні бомбардирські успіхи, напевно, складно мріяти. Але «свої» голи, як його ровесник з «Колоса», Мілевський безсумнівно заб'є. Пенальті виконувати він точно не розучився.

4. МАРЛОС, 66 голів
Клуб: «Шахтар»

Як і його друг і колега по «Шахтарю» Тайсон, який в команду зі столиці Донбасу теж перебрався з «Металіста», Марлос практично всю свою українську кар'єру провів, граючи півзахисника. Флангового, відтягнутого, центрального, під нападниками - ігровий арсенал нашого натуралізованого бразильця був і залишається дуже широким. Втім, як і його технічні характеристики. Якщо відмінною рисою Тайсона завжди була швидкість, то «візитка» Марлоса - техніка. Справжня бразильська. Він забивав і після сольних проходів, і після дальніх ударів, і просто підкарауливши відскок. Загалом, на будь-який смак. Напевно забив би ще більше, якби грав на вістрі атаки. Але цього мініатюрного «фантазісту» ми знаємо, в першу чергу, як неперевершеного розпасовщика, диригента. Нинішній сезон для Марлоса почався не так яскраво: травми, залежність від ротації. Може, у другій половині ми побачимо справжнього Марлоса?

3. Олександр ГЛАДКИЙ, 88 голів
Клуб: «Зоря»

Перший з представників «важкої артилерії» (і забив багато, і на відміну від колег внизу списку, є за амплуа типовим форвардом). Гладкого вже зараз сміливо можна назвати унікальним футболістом. У всякому разі, ніхто з його опонентів по нашому рейтингу не перемінив стільки клубів у своїй кар'єрі (мається на увазі в Україні). І, що показово, Олександр майже у всіх своїх командах незмінно забивав. Крім «Динамо», де гравцеві, за великим рахунком, так і не дали шансу.

Найкращі роки Гладкий провів у «Шахтарі», куди перебрався в 2007-му в якості кращого бомбардира «Харкова». Забивав нападник багато і в донецькій команді. Особливо головою - це свого роду його автограф. Однак стати повністю своїм в «Шахтарі» Гладкому не вдалося: почалися поневіряння по орендах і «селах». Після турецького «відрядження» форвард повернувся в чемпіонат України - в «Зорю», де, здається, знайшов своє місце: в його активі вже чотири м'ячі.

2. Жуніор МОРАЕС, 98 голів
Клуб: «Шахтар»

За графіком «швидкострільності» кращий нападник останніх сезонів УПЛ запросто дасть фору своїм колегам-нападникам, оскільки «клепав» голи із завидною постійністю. Але в сезоні 2020/2021 в налагодженому механізмі Мораеса щось зламалося. Чи то конкуренція в атаці підвищилася, чи то травми дістали, чи вік - як-не-як, вже 33. Так чи інакше, але в поточному сезоні наш натуралізований бразилець не вражає.

Цілком можливо, що це просто затишшя перед бурею. І в другій частині сезону ми нарешті побачимо справжнього Жуніора Мораеса. А який він справжній? В першу чергу забиває голи на різний смак. Але переважна їхня більшість - з меж штрафного майданчика. Хороша швидкість, техніка, гольове чуття - у Мораеса є всі необхідні якості для хорошого форварда. І він їх з лишком використовував і в донецькому «Металурзі», і в «Динамо», і особливо в «Шахтарі».

1. Євген СЕЛЕЗНЬОВ, 116 голів
Клуб: «Колос»

Якщо незабутнього Олександра Рикуна вдячні вболівальники охрестили «майстром останнього дотику», то його колишній одноклубник Євген Селезньов напевно увійде в історію українського футболу, як «майстер завершального удару». Так вже вийшло, що ні феноменальною швидкістю, ні відмінною майстерністю природа Селезньова не нагородила. Він брав своє за рахунок інших чеснот. В першу чергу, це працездатність, гольове чуття, гра корпусом. Ну, а на «другому поверсі» в нашому чемпіонаті йому практично не було рівних. Як і в умінні опинитися в потрібний час в потрібному місці. Напевно, це парадокс, що вихованець «Шахтаря», який вважає саме цей клуб своїм рідним, забив за «гірників» не так вже й багато. У столичному «Арсеналі» і особливо в «Дніпрі» він грав куди більш помітну роль. Та й забивав частіше.

Після турецького вояжу Євген вирішив повернутися в чемпіонат України - в «Колос». Щоб, ні багато, ні мало, замахнутися на «вічний» бомбардирський рекорд Максима Шацьких. І, з огляду на непогану скорострільність нинішнього форварда «аграріїв», завдання «наздогнати і перегнати» здається цілком реальним.