Арсенал: що пішло не так

Як так вийшло? «Арсенал» - 15-й у Прем'єр-лізі. Він ближче до зони вильоту, ніж до зони ЛЧ. Артета розповідає про невезіння і командний дух, але сухі цифри не дадуть збрехати - все погано. Колись члени «великої шістки», «каноніри» виявилися в компанії кандидатів на виліт.

Нинішній «Арсенал» відрізняється від того, який колись погрожував лідерам. Стандарти впали, а чемпіонський менталітет розміняли на атмосферу смирення і спокою. Тренувальна база в Колні залишається бункером, де ховаються від будь-якої критики.

Але для початку треба чітко розмежувати дві кризи, що вирують у клубі. Перша трапилася раптово, і тут можна звинувачувати тренера. Друга - більш глобальна, і вона назрівала давно.

Сам Артета не з тих, хто не готовий визнати провину. І він її визнає. Під його керівництвом лондонці видали свій найгірший старт сезону з 1974 року. Після поразки від «Бернлі» іспанський фахівець був так засмучений, що навіть відмовився говорити з гравцями. Адже спочатку здавалося, що все не так погано, але чим далі, тим більше помилок здійснював коуч.

Проблема, частково, в дисципліні і нездатності штабу щось із нею зробити. Іноді Артета справляється, а іноді - ні. Так, його звинуватили в подвійних стандартах після того, як він поставив Вілліана на матч проти «Лідс Юнайтед», не дивлячись на те, що бразилець без дозволу злітав у Дубай. Інших же карали жорсткіше за менші проступки. Інсайдери стверджують, що все більше футболістів спізнюються на тренування. Все більше гравців відкрито висловлюють своє невдоволення. Давид Луїс був у нестямі, що його не взяли на гру з «Манчестер Юнайтед». Його хотіли «поберегти», але сам він відчував себе прекрасно.

Наскільки відомо The Athletic, поки Артету звільняти ніхто не збирається. Він молодий тренер, а значить, йому дадуть час. Іспанця не вважають проблемою. У нього вірять. Тут готові чекати.

І все ж складно заперечувати те, що криза «Арсеналу» настала дуже швидко. Ніхто не чекав такого краху. Всього чотири місяці тому «каноніри» святкували перемогу в Кубку Англії. Під Артетою спорудили п'єдестал, з якого той майже відразу ж впав.

Але як так сталося?

***

Власники «Арсеналу» прекрасно розуміли, що період після відходу Арсена Венгера буде важким - вони вже бачили, що сталося з «Юнайтед». Була надія, що помилки «червоних» вдасться не повторити.

У 2013 році «червоні дияволи» втратили не тільки Фергюсона, але і виконавчого директора Девіда Гілла. Останній працював в клубі з 1997, але в тому році його покликав виконавчий комітет УЄФА, і він відповів згодою. Так і вийшло, що новому тренеру Девіду Мойесу довелося працювати з іншим новачком - Едом Вудвордом.

«Арсенал» всіляко намагався зібрати грамотну команду, яка б підтримала наступника Венгера. За кілька місяців до призначення Унаї Емері в клуб прийшли Рауль Санльєй і Свен Міслінтат. Ведучий трансферний представник Хусс Фахмі замінив Діка Лоу. Збиралася команда з досвідчених фахівців, які знали, що робити.

Все було добре, поки... раптово не покликав «Мілан», і директор Газідіс, на якому все трималося, пішов. Раз - і «Арсенал» виявився рівно в тій же ситуації, що й «МЮ». Ні тренера, ні директора.

Після відходу Газідіса постійне перетасування топ-менеджменту тривало протягом двох років. З 2017 року через клубу пішло вражаюче число людей: Газідіс, Міслінтат, Даррен Берджесс, Джейсон Розенфельд, Френсіс Каджиджао, Санльєй і Фахмі.

Що вже там, навіть роль Артети змінилася. Спочатку його величали «тренером», а тепер - «менеджером». Залишається відкритим питання, чи пов'язано це зі стилем іспанця, або просто клуб намагається навалити на недосвідченого спеціаліста ще більше обов'язків.

Будучи головним тренером, Артета фокусувався на гравцях, тренуваннях, підготовці команди і аналізі суперника. Головне - вичавити максимум з команди. Клуб всіляко намагався відгородити його від будь-яких відволікань або ускладнень. Всі інші зобов'язання лягали на чужі плечі. Тепер же, судячи з усього, іспанець відповідає за трансфери і оптимізацію робочого процесу. Він, можливо, і не проти.

В результаті відходу фахівців «Арсенал» уже розгубив колишній колір і став дуже зеленим. Самі посудіть: Артеті, Еду (технічний директор) і Винаю Венкатешаму (керуючий директор) 38, 42 і 39 років відповідно. І нехай Еду виконував ті ж обов'язки в бразильському «Корінтіансі», він тільки почав розбиратися в європейському футболі.

У минулому сезоні рада директорів «Арсеналу» запропонувала найняти легенду клубу Девіда О'Лірі, але не склалося. Перестановки не закінчуються - багато в чому через призначення Тіма Льюса в якості одного з директорів. Він обожнює «Арсенал», але в минулому він із футболом не працював - він є фахівцем в області юриспруденції. Фахмі теж треба замінити, але ось уже майже січень прийшов, а нового головного переговірника так і не знайшли.

Складно сказати, хто у всьому цьому винен. Власники нічого не могли вдіяти з Газідісом, але що не так з його планами? Навіщо починати процес спочатку?

***

В результаті всього цього хаосу в «Арсеналі» взагалі немає чіткої трансферної політики.

Начебто спочатку стало зрозуміло, що клуб вирішив зробити наголос на молодих, але поки що підтвердження таких планів немає. Влітку нові контракти були запропоновані Обамеянгу, Вілліану і Давиду Луїсу, яким вже стукнув тридцятник. Потім ще 45 млн фунтів пішли на підписання 27-річного Томаса Партея.

Таке трапляється не вперше.

З січня 2018 року «Арсенал» робив пропозиції багатьом досвідченим гравцям - Мхітаряну (29 років), Обамеянгу (28), Ліхтштайнеру (34), Сократісу (30), Луїсу (32), Седрику (28), Вілліану (32) і Партею . Більш того, 29-річному Озілу був запропонований рекордний для клубу контракт із зарплатою в 350 тис. фунтів. Все вказує на те, що жодна з цих угод себе не окупить.

По окремості багато з цих підсилень здаються логічними покупками. Вілліан досвідчений, а Седрик універсальний. Луїс - безсумнівний лідер. Але всі разом вони вказують на досить примітивну тактику. Як і свої манчестерські сусіди, «Арсенал» прагнув домогтися успіху тут і зараз, а не думав про довгострокову перспективу.

 «Челсі», де Вілліана давно цінували і поважали, запропонував бразильцеві тільки два роки. Так чому «Арсенал» відразу обдарував його контрактом на три роки? Ми говоримо про клуб, який хоче перемог прямо зараз, але наймає недосвідченого тренера «на виріст». Щось не сходиться.

При цьому не можна говорити, що «Арсенал» зовсім не витрачається. З 2016 клуб витратив майже 500 млн фунтів на покупки - і це не рахуючи компенсацій Венгеру, Унаї та їхнім штабам.

За шість місяців клуб двічі побив рекорд, спочатку підписав Ляказетта, а потім Обамеянга. Правда, ніхто знати не знав, як вони разом зіграються. Саліба прийшов у команду 17 місяців тому, але так і не вийшов на поле. Зараз керівництво думає про покупку ще одного захисника. Пепе обійшовся лондонцям у 72 млн фунтів, але все ще не став «своїм».

Реально щось виходило тільки тоді, коли гроші витрачалися на молодих. Кіран Тірні і Габріел Мартінеллі стали хорошими посиленнями, та й 22-річний Габріель Магальяс припав до місця. В академії теж є парочка вундеркіндів.

Минуле трансферне вікно, коли був куплений Партей, вважається успішним. Не вдалося тільки продати тих, хто не потрібен. Витративши з 2016 року 500 млн фунтів, «каноніри» заробили на продажах всього 198 млн. Все вказує на те, що незабаром Озіл піде безкоштовно. Як це зробили Ремзі, Санчес, Мхітарян і Велбек.

***

Це був важкий період для «Арсеналу».

У період Газідіса і Венгера він виділявся стабільністю, але тепер він застряг у перехідному періоді. З 2018 року команда керували три тренери (чотири, вважаючи в.о. Юнгберга) і стільки ж виконавчих директорів. Як тут придумаєш чітку стратегію?

Власники залишаються колишніми. Компанія Стена Кронке так чи інакше впливала на справи клубу з 2011 року. Там вважають, що зі структурою все в порядку - тільки результати потрібно підправити.

У «Арсеналу» дві проблеми: короткострокова і довгострокова. Криза і занепад. Одну можна виправити хорошими результатами, а ось над іншою доведеться попрацювати.

Як головний тренер, Артета відповідає тільки за перший пункт. Як менеджер - за все. Це дуже великий вантаж для фахівця-початківця.

Свого часу Венгер був фігурою настільки впливовою, що за його спиною ховався весь клуб. Але доручати стільки всього Артеті? Про це ще доведеться пошкодувати. Нехай іспанець і далі буде визнавати свою провину за провали, варто йому відійти в сторону, і ми побачимо реальних винуватців провалу.

Переклад і адаптація Денис КОШЕЛЕВ