Шахтар і Динамо: квиток на страту один, але такі різні ролі

І чемпіон України, і віце-чемпіон країни зайняли в своїх групах найпрестижнішого континентального турніру треті місця. Тепер в середині лютого наступного року і «Шахтар», і «Динамо» синхронно відкриють євровесну-2021 поєдинками 1/16 фіналу менш престижного турніру - Ліги Європи. З тією лише різницею, що на цій стадії під час жеребкування «гірники» будуть сіяними, а динамівці - ні.

Однаково віддаючи належне нашим грандам за євроосінь, все ж хочу зауважити, і впевнений, в своїх відчуттях я не самотній, що за «семантикою», за емоціями виступи двох наших кращих команд на груповому етапі чемпіонської Ліги вийшли різними. Причому радикально. Кардинально. І справа не стільки в різній кількості здобутих очок (вісім проти чотирьох). І навіть не в грі. Справа в непередбачуваному божевіллі, яке стало нормою для одних, і в тверезому розрахунку, який став панацеєю для інших.

***

Уже після першого туру без остраху помилитися і без докорів сумління можна було складати буквально пачками фрагменти в загальний пазл вражень динамівської і шахтарської гри в ЛЧ. Після буденної перемоги «Юве» в Києві, точніше, після того, як динамівці зіграли непогано, але без драйву, без розкритих вен і криків «позаду рейтинг країни», головний керманич «біло-синіх» Луческу з властивою сивині прагматичною мудрістю заявив, що «Динамо» в цій групі якщо і можна щось ловити, так це лише третє місце. Після другого туру, в Будапешті, слова київського Містера стали взагалі догмою. Його підопічні знову зіграли непогано. Але, знову-таки, занадто високого градусу напруги і емоцій в їх діях проти «Ференцвароша» з різних причин не було. Однак, з іншого боку, в їхніх діях вже не було і звичної досі приреченості. Ну, ви пам'ятаєте ці їхні очі, немов у хворого бездомного пса, після чергового вльоту якомусь «Мальме» чи «Яблонцю». І це без сумніву досягнення, прогрес. Тому що це «Динамо» почало привчати всіх нас до порядком призабутого часу, коли команда регулярно, хоч і без лоску, але брала «свої» очки.

А на іншій тарілці ваг - ця божевільна, божевільна перемога «Шахтаря» в стартовому турі в Мадриді. У столицю Іспанії команду Каштру проводжали, немов в останню путь. Але шлях виявився встелений трояндами. Так-так, це вийшло всупереч. Всупереч законам логіки і футболу. То був справжній театр абсурду, помісь «Воробушка» і «Загорецької», якщо хто в курсі. Але підсумок того дитячого саду імені Дентіньо - справжня бомба.

ФК Шахтар

Ну ось в наступній грі, проти «Інтера», того самого, який не так давно хлопнув без найменших шансів наш «Шахтар» в півфіналі ЛЄ 5:0, подібне не пройде. Приблизно так думали всі ми. Тим більше, що Каштру знову виставив той же ослаблений ковідом дитячий садок. (Так, епідемія коронавірусу - це друга спільна деталь «Шахтаря» і «Динамо» в цій ЛЧ. Більше збігів не буде). Але і в цей раз «Шахтар» зміг здивувати: його тренер чудово засвоїв (як тоді здавалося) серпневий тактичний урок від Конте, його команда показала, що у неї хоч і тонка кістка, але витримки і терпіння їй не позичати.

***

А далі знову все наперекосяк. І проти логіки і законів. Пам'ятаю, розмовляли після жеребкування з колегами, намагаючись знайти хоч щось хороше в смертельній шахтарській групі. І знайшли ось що: ну, хоч спарка буде з «Боруссією». Там ми точно візьмемо свої очки. Чотири - вже точно.

Але Каштру, який розучився відчувати ґрунт під ногами, знову виставив ту ж випускну групу дитсадка, хоча вже мав в обоймі майже всіх старожилів. І знову якийсь треш, прийом ЗНО по блату у двієчників, божевільні очі португальця і ​​чорна, навіть не сіра приреченість. Гра у відповідь з Гладбахом - то вже було тавро. Як тоді здавалося. Рібейро де Каштру Луїс Мануель, засланий УЄФА на трибуни, в повній прострації, Андрій Пятов - у такому ж подиві. Втім, як всі його колеги. Та й ми по той бік екрану. Від подібного вилікуватися майже нереально. Знову-таки, тоді саме це здавалося.

А «Динамо» в спарці з «Барселоною» шукало не добра від добра, і вже не жалість, а можливість просто непогано про себе заявити. У першій грі, на «Камп Ноу», це вдалося. З геройством нашого юного голкіпера. І їхнього голкіпера, аж ніяк не юного. Ах, якби трохи везіння, і «Динамо» могло б вивезти очки з Каталонії, журилися ми в унісон. Але не посипали голову. Ах, то був лише виняток із правила, - констатували так само дружно всі ми після візиту у відповідь «блауграни» до Києва. І все так само не посипали голову.

ФК Динамо

Виїзний матч проти «Юве» вийшов для «Динамо» таким же, як і першим: без надриву і стогонів, просто робоча закономірна поразка. «Для нас фінал в останньому турі» - продовжував життєрадісно вторити румунський філософ. І в підсумку опинився на коні: його команда виявилася кращою за команду Реброва. І на свій торт, нехай і без вишеньки, «Динамо» і його тренер точно заслужили.

А ось у «Шахтаря» кожен матч був фіналом. Причому приблизно таким, як в Стамбулі в 2005-му, коли спочатку в жар, потім в холод, а потім або в морг, або з парадного входу. Хоча, якщо чесно, нічого хорошого особисто я від другої гри проти «Реала» не очікував. Ну на цей-то раз королі Ліги чемпіонів, вже з мотивацією і найсильнішим (мінус травми) складом, покажуть кузькіну мать. Не показали. Тому що показав «Шахтар». Каштру, припертий до стінки, видав на-гора якесь своє Одкровення, і команда його, наступивши своїй пісні і супернику на горло, видала черговий сеанс нестримного божевілля. Ну що, що і чого ще чекати від цієї команди в грі проти такого ж, припертого до стінки Конте, жахливо невдачливого в єврокубках, але шалено просунутого за частиною тактики, як не чергової екзекуції? Але «Шахтар» і цього раз розірвав всі шаблони. Небачена досі схема 5-3-2, повна відсутність форвардів і повна присутність духу, а ще черговий бенефіс Трубіна, який знову осоромив скептиків (мене в їхньому числі).

«Шахтар» спочатку намагався витиснути з цієї групи максимум, але в підсумку вичавив мінімум, і це, з огляду на «екваторні» 0:10, майже удача. Каштру, як і його команда, і як команда його київського колеги, теж на коні. І теж, напевно, заслужила на десерт. Тільки на який саме - тут без Шустова дійсно не розібратися.

***

Що ж ми маємо в сухому залишку, так би мовити, на вихлопі? У «Динамо» в результаті прорізався такий-сякий клас, впевненість у завтрашньому дні, чи що. І це дуже класно. Якщо порівнювати нинішню команду з командами Хацкевича і особливо Михайличенка. Уже немає ходіння по муках, є гра, хоч і дуже далека від ідеалу і видовища. А ось про клас «Шахтаря» зараз можна говорити або з сокирою, або з діамантовою короною. У цієї донецької команди не було і не передбачається нормальної температури. Щоб ось так, у всіх 36 і 6. У них або під сорок, або явний занепад сил. Перше, як не дивно, всім подобається. Навіть стороннім. Друге - всім не подобається. Навіть посвяченим. Але головне - ця команда нікого не залишала байдужим. Після академічного футболу раннього Фонсеки і пізнього Луческу це теж справжній прорив.

ФК Динамо

Але, як не парадоксально це звучить, від нинішнього «Шахтаря», на відміну від нинішнього «Динамо» (точніше, до тих пір, коли в команді буде Луческу) не знаєш, чого чекати. Тому що між Полярною Зіркою і Маріанською западиною занадто багато порожнього, а головне незрозумілого. І як цей простір використає команда Каштру, і в першу чергу сам тренер - одному Богу відомо.

ФК Шахтар

Але і в цьому є своя принадність. Знаєте, така божевільна і неадекватна. Немов отримав квиток на страту, і не можеш довго зрозуміти, чи то ти актор, чи то ти глядач, а може, це саме ти жертва. На відміну від динамівської вистави, де ти точно впевнений, чого чекати від цієї трупи, і що в перерві точно встигнеш перехилити чарчину коньяку.

Це правда, все пізнається в порівнянні. Як і на смак і колір немає родичів. Але навіть в такому різнобарвному і протилежному дерзанні наших грандів в групі ЛЧ є чудові проблиски, може, і не щасливого, але цілком сонячного ранку нашого клубного футболу.