Бразильський експеримент. Як Шахтар став раєм для південноамериканців

«Це вже давно питання віри» - каже Жозе Боту.

Глава селекційного відділу в «Шахтарі» відповідає за скаутів, суми відступних агентів і контракти - і не тільки. Саме відповідальний за підтримку однієї з найунікальніших і найстабільніших трансферних стратегій у світі.

Якщо почати розмову про «Шахтар», то першими в голову лізуть такі імена, як Фернандіньо, Елано, Дуглас Коста, Вілліан, Луїс Адріано або Тайсон. Тож не дивно: з 2002 року «гірники» підписали не менше 34 бразильців. Додамо до цього списку Едуардо да Сілву - натуралізованого хорвата - і цифра підніметься до 35. Це близько двох південноамериканців на рік протягом двох десятиліть.

Це дивно, як не глянь. Уже давно ми з цікавістю і подивом спостерігаємо за тим, як українська команда перетворюється на далекий бразильський штат, але чим довше, тим більше тут вірять у цю стратегію. «Спочатку все було просто, ми просто експериментували, - каже Боту. - Бразильці опинялися тут випадково, але чим далі, тим більше ставало зрозуміло, що «проста ідея» перетворилася на клубну політику».

Зараз у «Шахтарі» 13 бразильців. У Лізі чемпіонів на поле частіше виходили саме південноамериканці, а не українці - ну, якщо рахувати за бразильців Марлоса і Жуніора Мораеса, які отримали українське громадянство. Мало хто сперечатиметься з тим, що в Європі просто немає більш «бразильського» клубу.

Але як так вийшло? Хто це все придумав, і до чого це призвело? Про це розкажуть безпосередні учасники експерименту.

***

Першим донецьким бразильцем став Брандао - молодий нападник з «Іраті». Він опинився тут у 2002 році. Хід був ризикований - все-таки футболіст був необстріляний. Він сам здивувався: «Я взагалі нічого про клуб не знав, - каже він в інтерв'ю The Athletic. - Я й гадки не мав, що з себе представляє Україна та її культура. Я просто хотів пограти у футбол в Європі».

За версією, яку гравець сам любить розповідати, він привернув скаутів неймовірною технікою, і тим самим ненароком став призвідником революції. Але насправді все було трохи інакше. Брандао навряд чи тягнув на роль першовідкривача. Він не став героєм у новій країні, а його гру, крім як «незручною», не назвеш. З ним «гірники» грали в утилітарний і не дуже привабливий футбол. Говорячи словами журналіста, взагалі не простежувалося ніякої «бразильської магії».

Читайте также: Брандао нетиповий бразилець, якого одразу називали «деревом»

Насправді, ця історія почалася у 2004. Власник «Шахтаря» мільярдер Рінат Ахметов вже давно хотів підняти команду на самий верх. Але після першого чемпіонства в 2002 році стабільності не спостерігалося: тренери змінювали один одного, а якогось плану не було. Так з'явилася ідея думати далеко наперед. Ахметов зібрав усіх і розповів про свої ідеї щодо майбутнього клубу. Він вклав в «гірників» величезні суми і найняв гендиректора Сергія Палкіна, який повинен був модернізувати організацію.

Останнім пунктом було призначення відповідного тренера, і ним став Мірча Луческу. Ахметов сподівався, що румунський фахівець змінить колектив і навчить його грати красиво. «Президент і я мріяли, щоб кожен матч «Шахтаря» був справжнім шоу. Ми хотіли залучати глядачів. Так і з'явилася ідея підписувати бразильців. Якби ми думали про щось інше, ми могли б підписувати аргентинців і уругвайців. Але тільки бразильці грають так ефектно».

Мігель Кардозу провів в Донецьку чотири роки. Спочатку він був координатором молодіжки, а потім - помічником головного тренера.

«Луческу обожнював бразильців, - розповідає він. - Йому подобається їхнє бачення гри. А президенту подобався їхній стиль. У «Шахтаря» є переважний стиль гри, який поділяли і тренери, навіть після Луческу (Паулу Фонсека і Луїш Каштру)».

«Це - основа всього. Президент чітко дав зрозуміти, що краще, щоб команда грала добре і програла, ніж грала погано і виграла. Частково це все ідеї Луческу, але сам президент завжди сам так дивився на речі».

Для того, щоб запустити проект, Луческу звернувся до старого знайомого, якого він знав ще з «Галатасараю». Це був франко-алжирський агент Франк Хенуда, який оформив операцію з трьома бразильцями, включаючи Маріо Жардела. Він працював із французькими клубами і командами з Середнього Сходу, але найкраще він розбирався в Бразилії - він був одружений на бразильянці і розмовляв португальською.

Насправді його історія вражає: екс-представник туроператора Club Méditerranée, він здружився з гравцями «ПСЖ», поки працював у приватному паризькому клубі. Потім він повернувся до Бразилії і відкрив там нічний клуб, в якому відбулася його випадкова зустріч з чемпіоном світу Жаірзіньо. І закрутилося...

Саме з ним Луческу поділився своєю ідеєю. Йому потрібні були молоді і технічні футболісти, які б виросли в зірок у Донецьку. «Луческу вірив, що зможе їх опрацювати і навчити тактиці, - розповідав Хенуда. - Що ж стосується техніки і швидкості... або ти все вмієш з самого початку, або вже нічого не поробиш. Ми зосередилися на футболістах від 18 до 20 років. За нашими уявленнями, їм треба було б близько шести місяців на адаптацію до Європи. Ми думали, що грати вони будуть років п'ять, після чого їх можна буде вигідно продати».

Перед тим, як скаутський відділ «Шахтаря» розрісся, Хенуда був головним джерелом інформації в Бразилії. «Для того, щоб таке провернути, потрібно жити в Бразилії. Там політика всюди. Головне - це особисте знайомство з президентами клубів».

У Хенуди були контакти, і серед бразильських агентів він користувався гарною репутацією. «Він розумний, - вважає один з його знайомих. - При ньому досвід і знання бразильського ринку, і він вміє придивитися до таланту. При цьому він уникає якоїсь слави і все тримає в таємниці».

Коли Луческу почав працювати, в його основі був тільки один бразилець - Матузалем. Але за допомогою Хенуди команду поповнили дві зірки чемпіонату Бразилії - Жадсон (21) і Фернандіньо (20). Елано, якому нещодавно виповнилося 23, незабаром до них приєднався.

«Ми уважно стежили за бразильською лігою. Наш президент вивчав трансферну політику клубів на кшталт «Барселони» і «Мілана». Як результат, до нас перейшли найкращі футболісти того сезону» - казав Луческу тоді.

До початку третього сезону румуна в клубі «Шахтар» поповнився ще трьома бразильцями - Луїсом Адріано, Вілліаном та Ілсіньо. Того року «гірники» відсвяткували третє за чотири роки чемпіонство. До того моменту вже стало ясно, що в Україні з'явився новий місцевий гранд. А ось Європа по-справжньому дізналася про «гірників» у 2009 році, коли ті відсвяткували перемогу в Кубку УЄФА.

Буде неправильно, втім, називати всі ці перемоги тільки бразильськими. Таланту вистачало: незмінний хорватський капітан Даріо Срна, румунський захисник Разван Рац і місцевий хлопець Дмитро Чигринський вмить стали зірками того сезону.

На стадії плей-оф бразильці забили 12 з 14 голів «Шахтаря». Запитайте сотню фанатів клубу, і майже всі вони назвуть найкращим моментом клубу дикі святкування Жадсона після переможного м'яча Ілсіньо. «І де «Динамо»? Де? - волав він на весь стадіон.

«Ми доклали максимальних зусиль, щоб взяти той титул, - каже Ілсіньо. - Ми знали, що в українському футболі немає протистояння більш принципового, ніж «Шахтар» - «Динамо». І тепер бразильці самі є частиною історії клубу. Ми залишили там свій слід. Люди все ще пам'ятають ту команду».

Але більше тріумфів у єврокубках не було. Ахметов вже давно марить Лігою чемпіонів, але поки що мрії не збулися. Втім, після звітного кубку президент почав витрачати ще більше, і в наступні роки в Донецьк прилетіли Алекс Тейшейра, Дуглас Коста. Алан Патрік, Дентіньо і Тайсон. Навіть Ілсіньо, який залишив команду в 2010 році, здивувався: «Коли я повернувся [в 2012], наша група стала в два рази більше».

Були успішні і не дуже успішні угоди. Фред і Марлос принесли успіх, а ось Веллінгтон Нем і Бернард місцевими зірками не стали. Після початку військових дій на Донбасі «Шахтар» був змушений переїхати, а робота селекційного відділу сповільнилася. Але зараз клуб, що розмістився в Києві, може похвалитися новою хвилею талантів. Маркос Антоніо, Тете і Додо вже привертають до себе інтерес. Боту, який перейшов з «Бенфіки» у 2018, впевнений, що змінювати нічого не треба.

Читайте також: Топ-10 бразильців в історії чемпіонатів України

«Гранди можуть купити кого завгодно, але я щиро вірю в успіх нашої політики. Ми купуємо молодих талантів. «Шахтар» не може на рівних протистояти «Манчестер Сіті» або «ПСЖ» - коштів немає. Тому ми знаходимо гравців до того, як про них дізналися інші. Упевнений, що через два-три роки чотири або п'ять наших футболістів перейдуть у провідні ліги».

***

Стиль - всьому голова. У всякому разі, в «Шахтарі». З цієї причини купуються насамперед бразильські півзахисники і нападники, а ось воротарі і захисники тут найчастіше з України та інших країн Європи. Тут, звичайно, втручається і обмеження на легіонерів. Хто знає, без нього «Шахтар» цілком міг би стати ще більш бразильським.

Боту визнається, що обмеження багато що змінює, але зазначає, що є й інші причини: «тут легше виростити захисника. Українська футбольна школа подарувала світові чимало відмінних гравців на цих позиціях. Ну а бразильці відомі насамперед технікою, спонтанністю і любов'ю до яскравої гри»,

Ніхто не сперечається з тим, що бразильці і дійсно тільки раді атакувати і атакувати, але є у них і інша якість - невибагливість. «Ми могли б знайти гравців для нас в Португалії, Франції чи Іспанії, але підписати ми можемо або середняків, або когось із нижчих дивізіонів. Звідти в чемпіонат України їхати не хочуть - навіщо йти на пониження? Вони вже в Європі».

Зараз Хенуда вже не такий активний. У Боту є один постійний скаут в Сан-Паулу, і він сам нерідко подорожує Бразилією.

За останні роки підхід до покупок трохи змінився. Раніше «Шахтар» підписував гравців основи, але тепер готовий розщедритися навіть на зовсім молодих і нерозкритих талантів. Тете - найяскравіший приклад нової тактики. Як і Фернандо, і Вітао.

***

Вілліаном цікавилися «Ліон» і «ПСЖ». Дуглас Коста міг опинитися в «Манчестер Юнайтед». Алекс Тейшейра був у планах «Інтера». Майкон отримував пропозиції від «Наполі» та англійських клубів. Але всі вони вибрали «Шахтар».

З точки зору спорту, їхня поведінка нелогічна. Як зізнавався сам Кардозу, «українська ліга мало що пропонує топ-футболістам». Є й інші причини не поспішати з купівлею квитка в напрямку України: холодна зима, чужа культура, мовний бар'єр. Але чому бразильці продовжують сюди їхати?

Спочатку переконати їх було нелегко. «На мені була важка задача пояснити наш проект, - розповідав Хенуда в 2015. - Гравці боялися йти на такий крок і зникати з радарів європейських клубів».

 «Донецьк - це не Київ. Він віддалений. Коли ми почали роботу, це було непоказне місто. Тут був усього один готель. В аеропорту багаж складався прямо на злітній смузі, поряд зі старими військовими літаками. Куди вже там до Парижа, Мілана або Севільї. Я переконував перших рекрутів наступним чином: спочатку я зняв на відео передовий тренувальний центр. Потім, влітку, я наробив знімків однієї з найкрасивіших площ поряд з готелем «Донбас Палас», коли навколо цвіли троянди. Назнімав крутих ресторанів. Я показував їм ці фотографії і розповідав, що жити вони будуть в маленькому містечку, яке обов'язково сподобається їхнім сім'ям. Не забував я і тренера-бразилофіла. Потім я згадував фіксовану зарплату і щедрі премії».

«Я пам'ятаю, як переконували Бернарда, - каже Кардозу. - Він сумнівався, але йому замовили приватний літак до Донецька. Додому він повертався вже з підписаним контрактом. Йому сподобалося, що він побачив, і які гроші йому запропонували».

Зарплата залишається найпривабливішим аспектом - особливо для тих, кому ледь платять в молодіжці. «Їхня пропозиція була дуже хорошою, - зізнається Пабло Буено, агент Тете. - Початкова зарплата приблизно рівнялася тому, що отримували зірки «Греміо».

Але були й інші, менш очевидні чинники. «Вони говорили, що у Тете з'явиться шанс заявити про себе на весь світ. Йому розповіли, як у клубі завжди довіряли молодим. За ним тільки залишалося скористатися шансом. Інтерес був, причому з боку великих клубів. Але я сказав, що туди треба сунутися тільки в статусі відомого гравця. Якщо ти - молодий талант в історичному клубі, тобі не будуть відразу довірятися. Він вибрав «Шахтар», тому що той обіцяв дати йому можливість виблиснути».

Сампайо, відповідальний за молодіжку «Палмейраса», продав Вітао. Він додає, що допомагає і атакуюча суть команди. «Вони звикають до темпу європейського футболу і грають у своє задоволення. Вони контролюють м'яч і фінтять. У них є свобода красуватися. Це подобається бразильцям».

Допомагає і те, що тренування проходить португальською. Почалося це ще з Луческу, який говорив ламаною мовою («дивна суміш португальської з іспанською та італійською» за словами Ілсіньо), і у якого був бразильський помічник Антоніо Карлос Заго. Фонсека і Каштру продовжили традицію. Українцям же допомагає перекладач.

За межами футбольного поля робота триває. Клуб наполягає, щоб усі працівники «Шахтаря» вивчали португальську, і щоб сім'ї гравців поводилися привітно. У Донецьку бразильці жили неподалік, а в Києві вони і зовсім ділять один будинок. «Всі відмінно ладнають» - говорить агент одного з гравців.

«Я тут майже вісім років, - розповідає досвідчений захисник Ісмаїлі. - Ті, хто в клубі довго, діляться своїм досвідом і допомагають з побутовими питаннями. Точно так же зі мною ділилися порадами Фернандіньо, Дуглас Коста та Ілсіньо».

Але не варто думати, що всі бразильці дружні. Кажуть, що Тете не ладить з гравцями постарше. Не допомогло інтерв'ю Тайсона з Бразилії, який зазначив, що Тете не тягне на нового Косту. Так почався скандал: молодий футболіст і його агент звинувачували ветерана команди в заздрості і заявляли, що в Україні все обговорюють тільки Тете.

Бувало й так, що незадоволеними залишалися українці, яких з основи вибивали «прибульці». Особливо це було помітно в епоху Луческу. Олександр Зінченко з «Манчестер Сіті» і Руслан Маліновський з «Аталанти» були змушені переїхати, бо в рідному чемпіонаті їм не довіряли.

 «Може, справа в тому, що українці коштують менше за бразильців, - спекулював Артем Федецький, якому майже не давали грати в «Шахтарі». - Якби не ліміт, у команді взагалі б українців не було».

Брандао, який провів у клубі сім років, розуміє, про що він: «Українці заздрили, це так. Навіть, коли я прийшов. Їм здавалося, що бразильці не так носилися і не так працювали, як вони. Це природно: уявіть, що ви прийшли з молодіжки, але ваше місце відбирає бразилець. Я завжди намагався в такі моменти пояснити, що ми хочемо тільки допомогти. Згодом приходить розуміння. Зараз все нормально, але спочатку було складніше».

Тренери теж не завжди розуміли філософію «гірників». Коли екс-тренера київського «Динамо» Олександра Хацкевича запитали, чи хотів би він тренувати «Шахтар», той відмовився: «Шахтар» більше не українська команда, а бразильська».

Когось відлякує «португальськість» складу і штабу, а кому-то вона заважає освоїтися в Україні. Багато бразильців і не поспішають звикати до місцевої культури. Тільки деякі, на зразок Фернандіньо, усвідомлено спробували вивчити російську. За це їх фанати полюбили ще більше.

 «Марлос і Мораес вивчили мову, все-таки вони - натуралізовані українці. Тайсон теж добре розмовляє. А інші - на зразок мене - можуть ледь щось розібрати» - розповідає Ісмаїлі.

Не всі фанати поділяють подібну інтернаціональність їхньої команди. «Трохи дивно, коли українські футболісти на зразок Тараса Степаненка вивчають португальську для того, щоб легше було працювати з тренерами. Це не обов'язково, це сам Степаненко вирішив, але ситуація далека від ідеалу» - вважає один з фанатів.

***

Після перемоги в Кубку УЄФА «Шахтар» чотири рази доходив до стадії плей-оф Ліги чемпіонів і двічі проходив до півфіналу Ліги Європи. На їхньому рахунку безліч чемпіонських титулів. Але все ж найкраще у клубу виходить заробляти.

Кілька гравців принесли Ахметову величезні дивіденди. Фернандіньо, якого купили за вісім млн, був проданий «Сіті» за 40 млн євро. Вілліан, який коштував 14 млн євро, пішов за 35 млн євро. Дуглас Коста коштував шість млн, а був проданий за 30. Тейшейра і зовсім перейшов до «Цзянсу Сунін» за 50 млн - це на 44 млн більше, ніж він обійшовся «гірникам».

Безумовно, допомагає той факт, що з ресурсами Ахметова «Шахтар» зовсім не поспішає когось продавати. Хтось, на зразок Тайсона, Марлоса або Ісмаїлі, і зовсім не хотіли йти. Зараз же в складі вже є цілий ряд талановитих бразильців, готових заявити про себе в Лізі чемпіонів. Є мало сумнівів в тому, що вони знову доведуть те, що система «Шахтаря» продовжує працювати.

Переклад Денис КОШЕЛЕВ