Євген Коноплянка: I'll be back чи no mass

NB! Ви перебуваєте в розділі блоги читачів Sport.ua. Редакція не завжди поділяє точку зору авторів і не несе відповідальності за контент. Орфографія і пунктуація збережені.

Вчора з’явилася інформація, що «Валенсія» розглядає варіант із покупкою взимку гравця «Шахтаря» Євгена Коноплянки. «Кажанам» потрібен недорогий, але якісний гравець, який зможе посилити команду. Для 31-річного Коноплянки трансфер в «Валенсію» може стати останнім шансом реанімувати кар’єру, яка останні роки йде по низхідній. Але чи вчепиться за цей шанс Коно?

Іноді життя складається таким чином, що певні обставини змінюють наше майбутнє. Як говорить приказка: «знав би де впадеш - соломку підстелив би...». У футболі талант і працелюбність, звичайно, мають величезне значення, але окрім того, потрібно й везіння. І як це не сумно, саме останній фактор іноді відіграє визначальну роль.

***

Євген Коноплянка, вихованець кіровоградського футболу, розпочинав свою дорослу кар'єру футболіста в «Дніпрі», куди потрапив в 16 років. Дебютував в команді, вийшовши на заміну наприкінці домашнього поєдинку з ужгородським «Закарпаттям», ще за місяць до свого 19-річчя. Вже в 20 років, в сезоні 2009/2010, став основним гравцем дніпрян і в тому ж році Маркевич викликав його в головну збірну країни, а в 21 рік Коноплянка був визнаний «Футболістом року в Україні».

Його гра заворожувала вболівальників. Ця вишукана техніка і неймовірна швидкість з м'ячем не могли не подобатися. Прориви Євгена по лівому флангу зі зміщенням в центр і нанесенням удару по воротах стали його коронною фішкою. І хоча суперники згодом вже знали, як він буде діяти - зупинити його було дуже важко. А скільки ще й при цьому важливих м'ячів він забив за «Дніпро»! Ясна річ, що дуже швидко він став улюбленцем не тільки дніпровської публіки, а й всієї України. І навіть не дивно, що його почали порівнювати з самим Мессі. В 2011 році київське «Динамо» запропонувало за Коноплянку 15 млн. доларів, на що Хуанде Рамос відповів, що ціна гравця не менша, ніж 50 млн.

Минали роки, Євген ще двічі, в 2012 і 2013 роках ставав «Футболістом року в Україні» і було помітно, що він вже давно переріс свій клуб. Для подальшого прогресу потрібно було йти далі і пробувати свої сили в Європі. Взимку 2014 року нашим гравцем зацікавився «Ліверпуль» Брендана Роджерса. Епопея з можливим переходом тривала 31 січня протягом всього дня і новини, які ми отримували постійно змінювалися. Таке враження, що того дня ми переглядали латиноамериканський серіал і до кінця не розуміли, з ким залишиться «Хуліо». Коно вже був «на валізах», але з рештою перехід таки не відбувся. Зараз пізно говорити про те, як би склалася кар'єра Євгена, якби Коломойський все ж відпустив би гравця. Але, як наслідок, Коноплянка продовжив грати за «Дніпро».

Влітку 2014 року Ігор Валерійович знову вирішив його не продавати. 10-тий номер дніпрян покинув клуб лише наступного літа, після закінчення контракту. Звісно, з одного боку, позитивом можна назвати те, що Коноплянка встиг пограти ще один сезон під керівництвом Маркевича і дійти разом з командою до історичного фіналу Ліги Європи, але оглядаючись назад, стає зрозумілим, що ці півтора року він відверто «пересидів» в Дніпрі.

***

І ось нарешті настав довгоочікуваний момент і Євген разом зі своїм батьком-агентом влітку 2015 року починають шукати підходящий європейський клуб. В пресі головними фаворитами на Коноплянку вважався той же самий «Ліверпуль», «Тоттенгем» та іспанські «Атлетіко» і «Севілья». Вибір впав на останніх. Дебют за андалусійців припав на матч Суперкубку УЄФА з «Барселоною». Євген, вийшовши на заміну, за рахунку 4:2 на користь каталонців, своїм голом зумів зрівняти рахунок і перевести гру в овертайм, але там його команда все ж поступилася. Далі був початок чемпіонату Іспанії та груповий етап Ліги чемпіонів.

Перед початком Прімери авторитетний портал Whoscored помістив нашого гравця на обкладинку турніру разом з Мессі, Роналду і Грізманном, а українські вболівальники з нетерпінням чекали на початок сезону. Перші пів року Коноплянка відіграв доволі солідно, регулярно забиваючи голи та віддаючи результативні передачі (як приклад, забив по одному голу «Боруссії» та «Манчестер Сіті» в Лізі чемпіонів, а в матчі Прімери з «Реалом» він став гравцем матчу, віддавши дві гольові передачі). Але наступні півроку він вибув з основного складу, переважно виходячи на заміну, а у фіналі Ліги Європи, де «Севілья» зустрічалася з «Ліверпулем», головний тренер андалусійців Унай Емері його на поле взагалі не випустив. Влітку, після зміни тренера, здавалося, все зміниться.

Новий головнокомандувач Хорхе Сампаолі заявив, що розраховує на Євгена, а після чудового літнього збору, де Коно став найкращим бомбардиром команди, в це вірилося ще більше. Коноплянка змінив свій номер з 22-го на 10-тий і в матчі Суперкубку УЄФА з «Реалом», знову вийшовши на заміну,  забив гол, але при цьому команда програла. А далі вже поставав вибір. Тепер він залежав в першу чергу від самого Євгена. Боротися за місце в складі і доводити, що він може грати в основі чи шукати іншого щастя? Вибір, на жаль, впав на останній варіант. І знову ж, хто знає, чи зміг би він у своєму другому сезоні в Іспанії Коноплянка засяяти новими фарбами чи, може, так і продовжував би виходити лише на заміну? Проте, варіант з переходом в оренду до «Шальке» на правах обов'язкового викупу, як на мене означав, що Коно все ж здався.

***

Сезон 2016/2017 в «Шальке» знову розпочинався для Євгена доволі непогано, він забивав і асистував, але після нового року знову стався спад в грі і втрата місця в основі. Сезон команда провалила, зайнявши лише 10-те місце. Коноплянка розкритикував керманича Вайнцирля за боягузтво і в кінцевому результаті тренера звільнили. Прийшов Тедеско, Євген знову почав грати, показуючи час від часу хорошу ефективність та продуктивність, хоча стабільності йому відверто не вистачало. Сама ж команда видала чудовий сезон, зайнявши 2-ге місце в чемпіонаті, але в наступному сезоні відбувся спад. Тренер почав шукати рішення, постійно тасуючи склад, мов колоду карт. Коноплянка втратив довіру тренера і почав все рідше виходити на поле. Наприкінці сезону команда вже була змушена боротися за виживання, Тедеско звільнили і в підсумку «кобальтові» ледь зберегли прописку в Бундеслізі.

«Шальке» після цього вирішив позбутися високооплачуваного гравця, щоб покращити свою зарплатну відомість і тому Євген знову опинився на роздоріжжі. Поставав вибір: куди податися далі? Варіантів цього разу було вже не так багато. Все ж за декілька років в Європі Коно не зміг себе як слід реалізувати, тому клуби, звісна річ, не так активно запрошували його до себе. Але все ж вибір був - спробувати залишитися в одному з європейських топ-чемпіонатів і продовжити свій тернистий шлях в пошуках щастя, а можна було вдруге здатися. І знову Євген вибрав останній варіант повернувшись в Україну. Він, на жаль, вирішив піти в зону комфорту, яким був на той момент донецький «Шахтар».

«Гірників» якраз очолив Каштру, але на Коноплянку він сильно не розраховував, роблячи в основному ставку на бразильців. Євген час від часу отримував шанси, але сповна скористатися ними не міг, і тільки іноді відзначався результативними діями на полі. Крім того, було помітно, що на себе ініціативу на полі Євген бере вже не так охоче, але на захист, як і раніше, відпрацьовував неефективно. До того ж додалися і травми. Зараз Коноплянка відновлюється, і вже через місяць, за його словами, буде готовий повернутися на поле. Але чи засяє він новими барвами чи знову буде лише час від часу з'являтися на футбольному полі?

Мирон Маркевич в недавньому інтерв'ю виявляв впевненість про те, що Євген ще себе покаже. Що ж, залишається лише сподіватися на це. Коноплянці 31 рік і зрозуміло, що його кар'єра вже наближається до кінця, але все ж декілька років на високому рівні він ще дійсно пограти може. Його футбольне життя могло б бути набагато продуктивнішим, але не завжди він робив правильний вибір, а іноді йому відверто не щастило. Маючи такі неймовірні футбольні дані та талант, Євген часто попадав не в ту команду, не до того тренера та не в той час. Але зараз, як ніколи він має довести, що його зарано списали з рахунків, і що «є ще порох в порохівницях». Потрібно, як говорив колись Василь Кобін, «дістати свої яйця і показати, що добре граєш». «I'll be back» чи «no mass» - зараз все залежить від самого Коноплянки.

Автор: Олег Середенко