Олексій ЖИТНИК: Маю намір боротися з вітряними млинами в українському хокеї

Президент ХК «Сокіл» Олексій Житник має намір поборотися за пост президента Федерації хокею України.

– Олексій, в цьому році сталося те, чого хокейна Україна чекала багато років: «Сокіл» повернувся в чемпіонат в професійному статусі. Як відбувалося відродження легендарного клубу?
– Величезна заслуга в цьому цілої групи людей, але найбільше, на мою думку, для відродження клубу зробив наш прославлений воротар Костянтин Сімчук. Крім нього і мене в цьому процесі допомагали В'ячеслав Завальнюк та Влад Сірик. Це була давня ідея. Все-таки, «Сокіл» - це бренд міжнародного масштабу, команда існувала з 1963-го року і грала на дуже високому рівні, випустила дуже відомих хокеїстів за всю свою історію. Хлопці грали і за збірну тоді ще Радянського Союзу, і в молодіжних збірних. Пізніше «Сокіл» був базовим клубом збірної України, яка виступала до 2008 року в топ-дивізіоні, грали і з Канадою, і з США, і з тими ж чехами, росіянами. І грали гідно, тому, питання відродження «Сокола» був принциповим. Я вихованець ДЮСШ «Сокіл», грав два роки за команду на початку 90-х років. Саме «Сокіл» дав мені дорогу у великий хокей.

– Чи правда, що у відродженні клубу вам допомагала міська влада?
– Так, міська влада в особі спортивного департаменту надала допомогу. Тоді ще там працював Вадим Маркович Гутцайт, він нам дуже допоміг. І зараз Юлія Миколаївна Хан очолює цей департамент, ми відчуваємо і її підтримку, і дуже вдячні міській владі за це. Без їхньої підтримки було б дуже важко відродити «Сокіл». Київська влада на сьогоднішній день - дуже велика складова цієї команди. Сподіваюся, що ми продовжимо співпрацювати. Є ще команда «Крижані вовки», якій теж допомагає КМДА. Тому, влада активно бере участь в становленні хокею в місті.

– Хто є основними спонсорами та партнерами «Сокола» сьогодні?
– На сьогодні спонсори - це юридична фірма «Європейський правовий захист». Другий великий спонсор - «Санагро Україна». Третій спонсор - американська компанія Cooper&Hunter , яка випускає кондиціонери. Вони великі спонсори Florida Panters. Весь стадіон команди обвішаний банерами цієї компанії.

– Виходить, можна стверджувати, що залучити цього спонсора допомогли ваші зв'язки в США?
– Це не мої зв'язки, ні. З агрохолдингом допоміг наш знайомий, який дуже любить хокей. А американська компанія - це не моя заслуга, теж допомогли старі знайомі.

– «Сокіл» домашні матчі проводить на арені АТЕК. Чому саме ця арена? Чи є ймовірність, що в майбутньому клуб переїде на інший лід?
– По-перше, це єдина арена, яку нам вдалося розморозити. Там взагалі не було ніякого хокею. Ця арена знаходиться на території заводу «Червоний екскаватор». У нас в Києві всього лише дві ковзанки: приватна на ВДНГ і ковзанка «Шалетт», це колишня «Крижинка», на Дарниці. У «Шалетт» грає і тренується школа «Крижинка». Єдиний варіант арени з трибунами для нас - це АТЕК.

Дуже шкода, що поки не введений в експлуатацію і не відремонтований наш хокейний центр «Авангард» на вулиці Мельникова. Хлопці стараються, щоб все було приведено в порядок, але в останні 6-7 років йде судовий процес, є спроби вибити гроші, тому що об'єкт знаходиться на балансі Міністерства спорту. З об'єктивних і суб'єктивних причин, поки ремонт не завершено, було зроблено 20% від задуманого: покупка обладнання, заливальних машин і так далі. Але монтаж і все інше поки стоїть на якомусь рівні, який не дозволяє тренуватися. За нормального фінансування, я думаю, за шість місяців можна все зробити. Сподіваємося, що в цьому році після прийняття бюджету буде врахована ця стаття. Для міста, в якому проживає 5 мільйонів людей, дві ковзанки - це катастрофічно мало. Я не беру до уваги «Термінал» у Броварах або інші ковзанки за межами Києва. У Торонто 200 ковзанок на великий мегаполіс, а у нас 2,5. Тому всім пов'язаним із хокеєм людям є, про що подумати.

– Ви сказали, що «Сокіл» - це потужний бренд. У нього завжди було багато вболівальників. Як вони сприймають відродження клубу? Чи вважають вони ваш клуб спадкоємцем того «Сокола»?
– Після першої гри ми зустрічалися з уболівальниками. Я, Костянтин Симчук і головний тренер Олег Шафаренко спілкувалися з ультрас «Динамо» Київ. Свого часу вони і нас підтримували, «Сокіл» був популярний, і ми конкурували за столичного вболівальника з ФК «Динамо» в 90-і роки. Хокейна збірна грала в першому дивізіоні на найвищому рівні. Вихованці «Сокола» виступали і в Європі, і за океаном. Відродити клуб у наш важкий час, все-таки, непросто. Вболівальники пообіцяли нам усіляку допомогу з їхнього боку.

– На даний момент «Сокіл» займає третю сходинку в турнірній таблиці УХЛ. Ви задоволені стартом?
– Поганий той солдат, який не хоче бути генералом. Ми з самого початку розраховували просто заявитися на чемпіонат і показувати гідний хокей. У нас команда молода, всіх зібрали з нуля. На сьогоднішній день, результат мене здивував, у хорошому сенсі цього слова. Ми намагаємося конкурувати. Я дивився ігри з «Дніпром» та «Донбасом», це топові команди в українському чемпіонаті. Одного суперника ми перемогли, з другим гідно боролися. Третє місце - це хороший результат, але не можна зупинятися. Завжди потрібно рухатися вперед, є над чим працювати, є, де посилювати гру. Хлопці, які безпосередньо працюють з командою, Олег Шафаренко та Костянтин Симчук, розуміють проблематику, розуміють, де треба додати. Сподіваюся, що команда буде прогресувати.

– Відштовхуючись від старту чемпіонату, чи є вже певні завдання на сезон? Який результат вас влаштує?
– Я вже сказав, що потрібно рухатися вперед. Визначених завдань ми не ставили, потрібно відштовхуватися від наших можливостей і підготовки. Хотілося б боротися за перше місце, але якщо будемо входити в трійку, це вже буде добре. Повторюся, перше місце - це мета, до якої треба прагнути. Нехай і не відразу, але якщо взяти команду Las-Vegas Knights, то в першому ж сезоні вони вийшли в фінал Кубка Стенлі. Нічого нездійсненного немає. Було б бажання і можливості. Треба завжди орієнтуватися на найвище місце.

– У грудні мають відбутися вибори президента Федерації хокею України. Ви говорили, що можливо, будете балотуватися. Що ви хочете змінити в українському хокеї?
– Я буду брати участь у виборах, вони пройдуть 18 грудня. Відносно змін: Федерація відповідає за хокей у всій Україні. Дзеркалом хокею в будь-якій країні є національна збірна. Зараз посилилася Українська хокейна Ліга, але це досягнення не Федерації, тому що вона делегувала свої права УХЛ. Ліга сама шукає можливості і фінансові, і спортивні, щоб розширюватися. В одному тільки поточному сезоні з'явилися команди в Маріуполі та Краматорську, відродився «Сокіл». Я сподіваюся, що такі міста, як Харків, Дніпропетровськ, Львів, можливо, Одеса, підключаться до цього процесу. Це міста, які можуть дозволити собі хокейний клуб. Думаю, що УХЛ буде розвиватися. Але знову ж таки, це досягнення не належить Федерації. Багато в чому розвиток українського хокею відбувається завдяки приватним особам. Наприклад, Борису Вікторовичу Колесникову, який вже близько 10 років займається хокеєм на меценатських позиціях.

Я вважаю, що в Федерації повинні бути представники хокею. Вже багато років у керівництві ФХУ не був присутній жоден хокейний функціонер. Там є всі, починаючи від бізнесменів різних рівнів, але представників хокею я там не бачив. Якщо мені хтось покаже, що в ФХУ хтось грав у хокей хоча б на якомусь середньому рівні, то я здивуюся. Кожен повинен займатися своєю справою. Якщо ти спортсмен або колишній спортсмен, ти не обов'язково будеш хорошим менеджером. Я згоден з таким твердженням, але це не означає, що будь-який менеджер, який не розбирається в хокеї, може керувати Федерацією. Я ж не стаю міністром енергетики або керівником Нафтогазу. Якщо я в цьому не розбираюся, то я не беруся за цю справу. Для мене репутація стоїть на першому місці.

Якщо люди 15 років перебували на посаді і у них не виходило розвивати хокей, то треба йти і дати дорогу іншим. За 15 років в Києві не побудовано жодної ковзанки. Замість «Крижинки» побудували ковзанку на «Шалетт». Але це називається «одну ковзанку замінили іншою», одну зруйнували, одну побудували. Зате закрився «Авангард», єдина гідна арена, де ми могли б приймати міжнародні змагання. Зараз у нас такої немає, тому я не розумію, коли керівники ФХУ кажуть про якісь досягнення. Отже, будемо боротися з вітряними млинами у керівництві українського хокею.