Артем ФРАНКОВ: «Навіщо в Польщу поперлися? Кому потрібні ці товарняки?»

Футбольний журналіст Артем Франков проаналізував події, пов'язані зі збірною України, і різко розкритикував дії Української асоціації футболу:

«Отже, вирішальний матч Швейцарія – Україна скасований УЄФА з досить виразною послідовністю дій: медична влада кантону Люцерн визнала те, що відбувається в збірній України, спалахом зарази і посадила на карантин її всю (одного Маліновського в день гри до трьох напередодні виявилося цілком достатньо, можна не згадувати «рецидивістів» Кривцова і Мораеса – не в них справа); футбольна влада Швейцарії вимушено підкорилася; іншої, нековідоносної збірної України в розпорядженні делегації гостей не було; остаточне рішення по матчу передано в КДК УЄФА. Ризики, в принципі, очевидні, скільки не нарікай на несправедливість долі.

Стоп. А така вона несправедлива, ця доля? Та ні! Занадто багато зробило керівництво вітчизняного футболу, щоб довести і без того безрадісне становище до маразматичного піку.

За великим рахунком, до глибини душі дістає тільки одне. Пам'ятайте, як я розорявся з приводу потроєних матчів, коли і в жовтні, і в листопаді до пари матчів Ліги націй навісили березневі товарняки? Про безцільність такого витрачання людського ресурсу, яке, крім усього іншого, призвело до поразок і падіння рейтингу збірної України напередодні жеребкування відбору ЧС-2022.

Але все це дрібниці, основна відмінність в іншому. Раніше це були спортивні міркування, що мали якісь за і проти, але тепер-то вони для будь-якої розумної людини повинні були відступити перед медичними, чи не так? Навіщо ви, рідненькі мої, поперлися в польський Хожув в листопаді, коли вже найтупішому мало стати ясно, що розгулявся коронавірус та косить ряди не тільки італійських пенсіонерів, а й українських футболістів? Це після епідемій-то в стані «Шахтаря» і «Динамо»!

Повідомлення для особливо обдарованих: саме Сілезьке воєводство, де розташовується Хожув, впевнено лідирує в Польщі за кількістю хворих – більше трьох тисяч в день? Це я повинен був вичитувати, я – знати, я – бити на сполох? Напевно, я, більше ж нікому – в Федерації звикли гроші отримувати, а не роботу працювати.

Це до якої міри треба начхати на долі своїх гравців або ж яким дурним і безпорадним сцикуном треба бути, щоб не домовитися про скасування або перенесення цього тричі нікому не потрібного спарингу?! Всього-то й треба було ткнути пальцем в екран і подзвонити своєму польському колезі Збігневу Бонеку. Щоб спокійно закрити питання, не піддаючи зайвому ризику ні збірну України, ні збірну Польщі!

По-простому: ну кому ще не ясно було, що будь-яка поїздка, будь-який візит зараз пов'язані з додатковою загрозою підчепити ковід, і тому логістика повинна була бути зведена до мінімуму?! 

І після всього цього ви, дорогі мої менеджери ФФУ / УАФ, можете починати розповідати. Мовляв, в нашому футболі в цілому і в першій команді країни зокрема панує повний порядок. Соціальна дистанція та інші заходи безпеки свято блюдуться що в літаку, що на обіді, що на тренуванні. Тест-контроль проводиться після приїзду в розташування і т.д. Ну і головне: коронавірус в збірній це страшний форс-мажор, який міг статися з кожним, але здолав чомусь лише українців.

Ось тільки після гротескної історії з поверненням до місця приписки п'ятірки в складі Ярмоленка, Сидорчука, Циганкова, Комардіна і Коваленка («необхідності поспішати не було, посиділи б пару діб»; тут є окреме зауваження: якщо ФФУ / УАФ і її спікери в особі Маркевича, мого шановного колеги та ін. зажадають істинної картини, як все відбувалося і коли конкретно заметушилися менеджери Федерації, вони її отримають – тільки потім без образ; хоча, зізнатися, зовсім не хочеться, з одного боку, педалювати динамівську тему, з іншого – стверджувати, що для клубів ненормально піклуватися про своїх гравців!) абсолютно не віриться в цю благоліпність, ви вже вибачте. Не залишили ви і мені, і будь-кому, хто відчайдушно намагається поглянути на те, що сталося, неупереджено, вибору – тому що за підсумками вашої діяльності України в унікальній ямі з високими і слизькими краями.

З якої ми зможемо вибратися тільки завдяки непередбачуваній поблажливості УЄФА.

Пам'ятається, попередню замітку про діяльність ФФУ / УАФ я назвав «Що це – дурість? Підлість?», щось в цьому роді. На жаль, змушений повторити питання: чи є межа вашому «проФФессіоналізму», що визнає тільки один принцип – хапнути побільше? Зовсім вже поїхали дахом – аби бабло фасувати на зарплати своїй верхівці, сподіваюся, не з ковід-фонду. Шановна держава Україна, вже не знаю, до якоїще особи в тобі звернутися! Коли нарешті будуть хоч якісь новини хоча б про футбольні крадіжки і корупцію?! Невже ти маєш намір терпіти все це до нескінченності.

М-да. Голос волаючого в пустелі. А ви що, серйозно вважаєте, ніби результат матчу Швейцарія – Україна – це в чистому вигляді зла доля і підступи ворогів? Тоді вітаю, у нас все добре. Продовжуємо розвиток».