Проблеми справа і у фінальній третині. Що показав матч України проти німців
Олексій Сливченко - про значущі аспекти гри національної команди в Лейпцигу
Напередодні в Німеччині збірна України провела свій передостанній поєдинок в рамках другого в історії розіграшу Ліги націй. Його наша команда проводить в елітній лізі А, залишитися в якій дозволить фініш на будь-якій позиції в квартеті, крім останньої. При вдалому розкладі, вже за підсумками вчорашнього туру українці могли залишитися в «когорті обраних», але для цього обов'язковою умовою була перемога Іспанії на виїзді над Швейцарією. Експериментальний склад піренейців впоратися з цим завданням не зміг, хоча й мав масу шансів, включаючи два нереалізованих Рамосом пенальті. Нічия 1:1 між швейцарцями та іспанцями означає, що всі акценти в групі А4 будуть розставлені тільки після фінальних свистків в двох матчах останнього туру, коли Іспанія прийме Німеччину, а Швейцарія - Україну.
Вчора ж збірна України, незважаючи на в цілому досить пристойну гру, поступилася Німеччині з рахунком 1:3. Що цікавого розкрив цей поєдинок, і на які аспекти тренери нашої команди напевно звернуть увагу перед вирішальною битвою зі швейцарцями? Про це й поговоримо.
Правий фланг ослаб не тільки в півзахисті, але й в обороні
Ще перед грою виникали побоювання з приводу того, наскільки успішно вдасться Україні зіграти на правому фланзі, де команда зазнала серйозних кадрових втрат, як в обороні, так і в атаці. Зв'язка Конопля - Марлос читалася і, по суті, була безальтернативною для Шевченка. Тому коли у Німеччині в старті з'явився 27-річний дебютант (матч з Україною став для нього першим офіційним) Філіпп Макс з ПСВ, ніби як стало менш тривожно.
Однак Макс показав вражаючу гру, особливо на атаку. З урахуванням того, що Марлос вкрай неохоче відходив назад, Філіпп постійно влаштовував «солодке життя» Коноплі, який буквально не знав, що робити зі своїм опонентом. У підсумку на рахунку Макса виявилося відразу 5 торкань в штрафному, 4 забігання з м'ячем і 5 передач під удар. Фантастичні цифри для фулбека, які будуть виглядати ще більш вражаюче, якщо привести аналогічну статистику правого флангового захисника німців Гінтера: 1 торкання в штрафному, 1 забігання з м'ячем і 2 передачі під удар.
Недивно, що з точки зору ведення єдиноборств наш правий фланг істотно програвав лівому. Досить поглянути на відповідну графіку, щоб зрозуміти, наскільки проблематичною є ця зона в нинішній збірній України. Вочевидь, швейцарські аналітики не залишать цей факт в стороні, а тому в завершальному матчі Ліги націй нам буде ще важче.
Втім, однозначно «закопувати» молодого Юхима Коноплю не варто. Перш за все, потрібно розуміти, що для нього це абсолютно інший рівень, а ще необхідно виділяти, що попереду фулбек «Десни» виглядав дуже навіть непогано, що підтверджує статистика відборів м'яча Юхима та Едуарда Соболя (в обох по 8 відборів, але їхня «географія» абсолютно протилежна). Якщо перший більше проявляв активність в атаці і виділявся у відборі на чужій половині поля, то другий звично акуратно намагався працювати у своїх воріт, хоча як мінімум при двох пропущених м'ячах до повпреда «Брюгге» можуть бути питання...
Після гри Шевченко говорив про можливість довикликати когось. Втім, навіть теоретично тут вибір у нашого тренерського штабу невеликий. Хіба що можна спробувати Сергія Болбата, який інтегрований в нинішню гру «синьо-жовтих», але питання ігрових кондицій «гірника» напевно може бентежити Шевченка та його асистентів...
З володінням - порядок, з пасами в фінальну третину - проблема
У матчі проти Німеччини збірна України приємно здивувала тим, що не губилася під тиском і намагалася поєднувати обережну гру в обороні з виходами в атаку за допомогою комбінаційного футболу. Для цього нашим потрібно було по можливості якомога довше зберігати контроль над м'ячем, і в цілому Україна поступилася супернику у володінні зовсім небагато (47% проти 53%).
Важливо, що в цілому Україна не закривалася і вела матч за схожою моделлю з суперником. Так, Німеччина дещо інтенсивніше перепасовувалася (передачі за володіння: 7,9 проти 6,4 відповідно), і її атакуючі футболісти трохи більше висувалися вперед, але й наші фулбеки переважно прагнули грати високо, що дозволяло нам створювати моменти і не сильно програти суперникові в числі організованих позиційних атак (15 проти 24).
Якщо поглянути на середні позиції футболістів при володінні м'ячем, то стане очевидно, що в України, як і у Німеччини, на своїй половині поля, крім воротаря, переважно залишалися два центрбеки та опорний півзахисник. В іншому структура розташування гравців на полі у обох команд видалася досить схожою, хоча німцям вдавалося тримати більшу відстань між лініями, забезпечуючи при цьому ефективну їх взаємодію.
Втім, незважаючи на в цілому непоганий показник володіння, збірній України не вдавалося якісно проявити себе у фінальній третині, акцент на чому після матчу в своєму коментарі, зокрема, зробив Руслан Маліновський. Статистика передач у фінальну третину говорить не на користь українців. Якщо кількісно за пасами в останню третину поля ми поступилися Німеччині не настільки істотно (58:46), то ось за точністю програли вчисту (83% проти 70%). В цьому і полягала та сама різниця, яка дозволяла Німеччині набагато якісніше і ефективніше завершувати атакуючі дії.
Забарний і Степаненко в центрі не вселяють впевненості
Відверто не найкращий свій матч за збірну провели центральні захисники і опорник Тарас Степаненко. Втім, якщо огріхи Матвієнка в основному відбувалися ближче до флангу або центру поля, то ось Забарний і Степаненко часто помилялися і втрачали м'яч під тиском в безпосередній близькості до своїх воріт.
Зокрема, в центральній зоні першої третини поля у збірної України виявилося всього 13 втрат м'яча, з яких відразу 8 в пасиві пари Забарний - Степаненко. Молодий захисник допустив 5 втрат, а досвідчений опорник - 3. Причому обидва опинилися і в когорті «лідерів» матчу за кількістю втрат, після яких суперник завдавав удари - в пасиві Забарного і Степаненка по дві таких втрати...
При цьому, Забарний намагався компенсувати часті втрати м'яча ретельністю в єдиноборствах (виграв 6 з 6), а ще непоганою грою на випередження (в активі молодого бека 11 перехоплень - кращий показник серед всіх учасників матчу). А ось Степаненко, ймовірно, поки не набрав пристойної форми після одужання від коронавірусу. На рахунку Тараса було всього 6 єдиноборств, з яких він виграв 4. З урахуванням щільності ведення гри в центральній зоні, показник не настільки високий, особливо якщо врахувати, що в середньому за матч на рахунку опорника «Шахтаря» виявляється по 14-15 участей у єдиноборствах.
У будь-якому випадку, гра Забарного, Матвієнка та Степаненка викликає питання, якщо врахувати, з якої зони збірна Німеччина забивала голи. У кожному з епізодів тренерському штабу «синьо-жовтих» буде на що звернути увагу наших футболістів, а тому зі Швейцарією їм належить видати куди більш якісний матч, якщо Україна хоче досягти позитивного результату.
Німеччина добротно відіграла в обороні, нейтралізувавши небезпеку від суперника
Говорячи про гру в обороні, не можна не виділити той факт, що наш суперник незвично багато відпрацьовував у першій третині поля. Збірна Німеччини лише ненабагато поступилася Україні за перехопленнями м'яча - 42 проти 50, що говорить про рівень небезпеки, яку команді Шевченка вдавалося створювати у фінальній третині поля.
Зокрема, великий відсоток браку наших при передачах в останній третині поля багато в чому обумовлений якісною грою суперника на випередження. У першій третині поля Німеччина здійснила 64% своїх перехоплень, причому левову частку з них - безпосередньо в своєму штрафному.
Те, що Україні вдалося змусити суперника настільки ретельно відпрацьовувати в обороні неподалік від своїх воріт, говорить про в цілому досить добре поставлену гру нашої команди в атаці. Інша справа, що власний брак, плюс майстерність суперника не дали «синьо-жовтим» в повній мірі реалізувати свої шанси, доставивши значно більше проблем Нойєру.
Моменти є, і це вселяє стриманий оптимізм
Втім, сам факт того, що Україна не виглядала «хлопчиком для биття» на тлі Німеччини вселяє стриманий оптимізм напередодні ключової битви зі Швейцарією. Так, вчора «синьо-жовті» поступилися супернику за кількістю ударів (6:18) і влучань в площину воріт (1:6), проте не можна забувати про три штанги, які виступили союзниками Мануеля Нойєра і всієї збірної Німеччини.
У ряді епізодів нашій команді ще й пристойно не пощастило, але ж фарт дуже важливий андердогові для здобування позитивного результату в матчах з грандами. Інша справа, що Швейцарія не буде грати з нами так, як Німеччина. Швидше за все, в Люцерні нам належить побачити куди більш «тактичний» матч, ніж те, що сталося напередодні в Лейпцигу, де Німеччина грала сама, і дозволяла грати Україні.
Чи має Україна шанс досягти успіху в Швейцарії? Безумовно, хоча не можна забувати про важкий ігровий графік, в який потрапила наша команда. По суті, за шість днів «синьо-жовтим» доведеться зіграти три виїзні поєдинки. Після вояжу до Польщі і Німеччини, виїзд до Швейцарії буде, напевно, найскладнішим для команди Шевченка. По-перше, на цей раз над командою буде гостро висіти відповідальність за результат. По-друге, вона має ряд кадрових проблем, і поки невідомо, чи відстане COVID-19 від наших хлопців у Швейцарії. Нарешті, по-третє, Україна потрапила в «чорну смугу», програвши вже чотири виїзні поєдинки поспіль...
З іншого боку, при такій кількості проблем, Україні буде набагато простіше скинути непотрібний тягар відповідальності, і спробувати зіграти у вирішальному матчі так, як команда Шевченка вже навчилася в домашній битві з іспанцями - суворо в обороні і максимально ефективно в атаці. Якщо щось подібне нашим вдасться продемонструвати зі Швейцарією, то результат, будемо сподіватися, на цей раз виявиться для «синьо-жовтих» прийнятним. Зрештою, своєю грою в «групі смерті» Ліги націй ми вже точно не заслужили на виліт, і це «пані Фортуні», яка, як відомо, любить сміливих, пора б вже й взяти до відома!
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Чоловіки повернулися до суддівства після того, як пройшли горнило війни
Тренер воротарів Реала розкрив клубний «секрет»
На Ярмолу надіємося, що він може зіграти як раніше, на Зінченка, бо він сидить на лавці в самому МанСіті і т.д.
Що сталося з Коноплянкою? Він став ніким через відсутність ігрової практики.
Як може гравець, який виходить на поле на 15-20 хв і то не в кожному матчі, або навіть якщо він зіграє повний матч раз на місяць, бути лідером в збірній? Ярмоленко за збірну ще якось тайм може витримати, а потім ледве пересуває ноги, Зінченко, як і в МанСіті -одну гру на місяць нормально, а більше його краще не ставити, бо не встигає відновитися. Навіть Малиновський не стабільний, хоч і набагато кращий за інших.