Артем БЕСЄДІН: «Луческу дав зрозуміти, що розраховує на мене»

Форвард «Динамо» Артем Бесєдін повернувся до тренувань з командою після річної дискваліфікації за вживання допінгу. Гравець розповів про свої враження.

- Артеме, як давно ти став до тренувань? Як настрій? Чим зараз займаєшся?

- Тренуватися почав із цього понеділка. Усе добре. Нарешті тренуюся з командою. До цього я працював індивідуально, з Віталієм Мандзюком, ми займалися практично щодня. Ми добре підготувалися, зробили практично все можливе, аби я підійшов до повернення у футбол у непоганому стані. Але, звісно, тренування з командою – це зовсім інше, коли працюєш із партнерами, відчуваєш зовсім інший ритм. Усе одно мені знадобиться час, щоб звикнути до таких навантажень. Мені поспішати нікуди, тому вважаю, що все буде нормально.

- На скільки відсотків оцінив би свою форму на цей момент?

- Бажання працювати у мене величезне, уже скучив за тренуваннями, за командою і базою. Я просто виходжу, тренуюся, роблю те, що від мене вимагають. А в якій я зараз формі, у якому стані – краще запитати у тренерського штабу, їм краще видно.

Те, що міг робити з м'ячем і без м'яча індивідуально – я робив. Але тренування в команді - це зовсім інше. Узяти до прикладу утримання м'яча. Під час тренувань у команді інтенсивність завжди на високому рівні. Це важче, ніж індивідуальна робота. Але я відновлююся і готуюся до тренувань заздалегідь. Я розумію, що багато пропустив, і потрібно добре готуватися до занять, відновлюватися після них. Я все це роблю. Наразі почуваюся добре, і це найголовніше.

- У моральному плані відчуття, що вже скоро ти повернешся на поле, будеш грати, тебе надихає, додає сил?

- Звичайно, надихає. Змінилася атмосфера, уже можна приїжджати на базу, тренуватися. Я цього дуже довго чекав. У моральному плані стало легше. Але все одно, коли починаю думати, що грати мені поки не можна, і цього року я, імовірно, не вийду на поле в матчі, у цьому плані нелегко. Я ходжу на стадіон, дивлюся матчі по телевізору, і звичайно, мені поки важко в моральному плані, що я не можу допомогти, не граю. Але це життя, потрібно це пройти, почекати. Залишилося не так уже й багато часу.

- Хто тебе підтримував весь цей час?

- Мене підтримували мої близькі люди – родина, друзі. Після індивідуальних тренувань, коли проводиш час із сім'єю, граєш із сином, трохи відволікаєшся від усіх цих проблем. Але загалом важкувато в психологічному плані.

- У тебе вже була якась розмова з Мірчею Луческу? Він сказав, що на тебе розраховує?

- Так, я з ним розмовляв. Він мені дав зрозуміти, що він мене чекає в команді, розраховує на мене. Для мене це найголовніше, мені цих слів цілком достатньо. Мені залишається тільки працювати, ставати краще і чекати на свій час.