Чому Арсенал Артети здивує в цьому сезоні

У минулому сезоні «Арсенал», здавалося, пробив дно, фінішувавши на восьмому місці в «Прем'єр-Лізі». Правда, команді Мікеля Артети все-таки вдалося потрапити в євросезон, вигравши Кубок Англії. Фанам «канонірів» варто згадувати часи Арсена Венгера, як найкраще, що відбувалося з їхнім улюбленим клубом? Зовсім ні! Тактично гнучкий підхід молодого іспанського фахівця здатний підняти «Арсенал» до топ-4 Прем'єр-Ліги, а також наробити галасу і в єврокубках. За рахунок чого команда це зробить? Розберемося з вами разом!

«Арсенал» дорожить м'ячем

Ні для кого не секрет, що сучасні гранди прагнуть контролювати м'яч, тим самим, контролюючи хід гри. «Каноніри» йдуть тим же шляхом, володіючи м'ячем 56,7% (7-і в лізі) ігрового часу в цьому сезоні АПЛ. Наприклад, у «Ман Сіті» цей показник дорівнює 61% (вчитель перевершує учня), а у МЮ - і зовсім космічні 67,4%. Так, Габріель і Роб Холдинг - лідери за кількістю пасів в середньому за гру (98,5 і 83,5 відповідно). Але також у топ-5 за цим показником ми сміливо знаходимо головних конструкторів атак команди - Джака (88,5 пас/гра), Ельнені (63 п/г) і Тірні (78 п/г).

Показовим є розвиток атаки під час першого голу в сезоні для «Арсеналу»: перепасовка між собою центральних захисників команди з підключенням Тірні, який прискорився по лівому флангу. Цей маневр дозволяє відвернути на себе правий фланг захисту «Фулхема», а Обамеянгу і Мейтленд-Найлзу - зміститися ближче до лівого напівфлангу/центру атаки.

Чисельну перевагу «Фулхема» в захисті знівельовано (4 захисники проти 4 нападників). І Мохамед Ельнені запускає у відрив П'єра-Емеріка.

«Лівий панч» команди Мікеля Артети завершився взяттям воріт лише після підключення центральних півзахисників у атаці другого темпу, але подібні передачі з глибини поля на забігання форвардів стають «фішкою» «Арсеналу».

У «канонірів» немає ні Хаві, ні Іньєсти. І Сільви з Де Брюйне теж немає. Але команда показує божевільні 88% успішних передач за гру (другі після «Евертона»). Як у них це виходить? Зміщення Кірана Тірні у фланг, як уже сказано вище, дозволяють нападникам «Арсеналу» грати один-в-один із захисниками команд-опонентів. А маючи в складі надзвукового Обамеянга, «каноніри» закидають м'яч вперед (Холдинг та обидва центральних півзахисники команди) верховими передачами на хід, або Тірні заграє Обамеянга «низом». У такій ситуації ризик помилитися в передачі різко падає. Плюс до всього, підопічні Артети при білд-апі люблять використовувати діагональні паси на «слабку сторону». Як у випадку з третім голом у ворота «Фулхема».

Кожна атака повинна завершуватися ударом. Добре підготовленим

Як ми з вами вже з'ясували, «Арсенал» дорожить м'ячем. Це ж стосується і ударів по воротах. Команда серйозно ставиться до підготовки своїх атак. Як наслідок, підопічні Артети здійснюють лише 10 ударів за гру (13-і в лізі). Суператака «Ліверпуля» робить це в два рази частіше - 20 у/г. Але «каноніри» завершують свій напад куди ефективніше за «мерсисайдців» (25% проти 15%).

Чому так? Усе просто! Для умовного Салаха (3 голи) обіграти воротаря опонентів - завдання куди простіше, ніж для умовного Нкетія. Ось і доводиться тренерському штабу «Арсеналу» змушувати своїх гравців «заводити» м'яч у сітку в прямому сенсі цього слова. Прямо як у матчі з «Вест Хемом».

Що стосується дальності ударів, то лише 30% від загальної суми йдуть здалеку (7-е місце з кінця в лізі). Зате кожен 5-й свій удар футболісти «Арсеналу» завершують з меж воротарського майданчика (частіше це роблять тільки підопічні Моуріньо). Відзначимо з вами, що подібні удари - це не наслідок контратак «Арсеналу». Але це наслідок їхніх атакуючих комбінацій, побудованих на швидкісних якостях наявних гравців. Оптимізація атаки в повній мірі!

Формація і зони активності

Отже, повернемося до розстановки «Арсеналу». Команда має гнучку схему 3-4-3. При атаках йде чисельне перевантаження лівого флангу - 38% всієї активності виходить саме звідти. Виходить, закрий Тірні, постав швидкого захисника з Обамеянгом. Зрештою, перевантаж свій правий фланг захисту, і «Арсенал» зупиниться? Не тут-то було. Справа у команди є швидкий Ектор Бельєрін, який тільки і чекає свободи на своєму фланзі. Згадайте кубкову гру з «Челсі». Саме прорив на швидкості Бельєріна і став вирішальним у матчі. Та й майже третина атак команди йде через фланг іспанця.

Мікель Артета вчить своїх футболістів цінувати простір: скупчення футболістів зліва - значить, слід віддати м'яч направо. Справа/в центрі помітили швидке підключення Тірні/Обамеянга - передача вже йде туди. А як щодо атак через центр? Як у випадку з Себальосом, Нкетія і тим же «Вест Хемом».

З огляду на всі вищезазначені переміщення гравців під час матчу, ми з вами можемо зробити висновок, що схема «канонірів» здатна пристосовуватися до вимог окремо взятого епізоду. Але будь то схема 3-4-3 або 4-4-2 (з Обамеянгом у центрі атаки), ідеї «Арсеналу» здаються свіжими, а їхня реалізація - блискавичною (лише 27% своїх активних дій «каноніри» виробляють у фінальній третині поля ).

Наскільки вистачить такого швидкісного футболу «Арсеналу»? Покаже час. Але вже точно відомо, що підопічні Мікеля Артети здатні дивувати своїми результатами: перемоги над «Челсі», «Лестером» і «Ліверпулем» у різних кубках і максимум набраних очок із більш слабшими командами в чемпіонаті. Так чому б «Арсеналу» не здивувати всіх своїми досягненнями на внутрішній і міжнародній аренах за підсумками сезону?