5 історій про крутизну Анатолія Ломаченка

Анатолій Ломаченко разом із сином увірвався в професійний бокс, наводячи порядки з перших секунд. Яскраві перемоги його підопічного і сина, а також абсолютне чемпіонство Олександра Усика, яке б не відбулося без Анатолія Миколайовича, автоматично піднесли його в ранг одного з найкращих боксерських тренерів сучасного боксу.

Історії, що характеризують Ломаченка-старшого, як ніщо інше.

Самостійно розвивав бокс у Білгород-Дністровському

Частина інтерв'ю Анатолія Миколайовича у 2009-му:

«Ані боротьби, ані боксу в Білгороді-Дністровському в роки мого дитинства не культивувалося. Але, як і будь-якому хлопчиськові, хотілося вміти постояти за себе. Було бажання навчитися якимось прийомам. Самі з друзями збиралися, влаштовували імпровізовані «бої». Щось по телевізору помітили, щось у книгах прочитали. Захоплювався веслуванням, футболом, але ще тоді зародилася мрія, ні, скоріше, все-таки просто думка - створити в місті секцію, яка дала б можливість хлопцям займатися боксом професійно.

Часу до здійснення планів пройшло чимало. Десь мені пощастило, адже в армійській частині (службу я проходив в артилерії) бокс був у пошані. Там виконав норму першого розряду. Після вступу до Одеського педагогічного інституту імені Ушинського мрія почала втілюватися в реальність. Отримавши «червоний» диплом, мав право самостійно вибирати місце роботи. Вибрав Білгород-Дністровський, школу № 5, яку свого часу сам закінчив. І почав потихеньку тренувати.

У місті новому фахівцеві зраділи не всі. Хотів організувати секцію в дитячій спортивній школі і наткнувся на повну відмову. Цікаво мотивування звучало. Мовляв, ми спеціалізуємося на легкій атлетиці, а містечко у нас маленьке, тому при виникненні нової секції частина молоді піде в бокс. У підсумку кадри будуть розпорошуватися, і ми тільки втратимо таланти. Як вам?»

Не давав синові повноцінно займатися боксом, щоб розвинути в тому потрібні навички

Василь Ломаченко з п'яти років у рукавичках. Він бився на аматорських турнірах, у матчевих зустрічах, але довгий час батько забороняв синові займатися боксом повноцінно. Все для того, щоб Василь розвинув потрібні навички, які потім стануть у нагоді в рингу.

Батько не дозволяв синові ходити на бокс, поки той не почав регулярно займатися народними танцями. Все для того, щоб ноги були досить сильними для постійних пересувань і роботи ніг в рингу. Ну, і, звичайно ж, не обійтися без координації, якої в народних танцях хоч греблю гати.

Анатолій Миколайович створив умови для фізичної готовності сина, щоб через деякий час Ломаченко-молодший міг одразу запалювати.

Зробив з Усика того боксера, якого ми зараз бачимо

Мало хто зараз згадує, але Усик був на двох Олімпіадах. Перший раз йому не підкорилося ні золото, ні будь-яка інша нагорода. У 2008 році Олександр замінив Дениса Пояцику, а пізніше познайомився і з Василем, і з Анатолієм Ломаченком.

Усик вилетів уже в другому бою, програвши Клементе Руссо - майбутньому срібному призеру і своєму ж супернику по фіналу 2012 року. Але кримчанин був так вражений перемогами Ломаченка, що твердо вирішив спробувати себе в тренувальному таборі їхньої сім'ї.

Усик, незважаючи на всі застереження, вирішив дійти до кінця з Ломаченко-старшим. І поки йому говорили про те, що він лише знищить своє здоров'я, а ніким, окрім як другим Ломаченком, йому не стати, Олександр наполегливо працював. Результат нам відомий: друга зустріч із Клементе Руссо увінчалася успіхом з рахунком 14:11. Легендарне золото і танок серед рингу.

Працював додатково зі всією збірною. Звичайно, з тими, хто цього хотів

Історія від Тараса Шелестюка:

«Коли ми готувалися до чемпіонату світу 2011-го року, у нас фактично було дві збірних: основна і збірна Ломаченка - тобто ті, хто хотів тренуватися з Ломаченком-старшим. Там був Хитров, Гвоздик і всі інші, хто виграв чемпіонат світу - всі були там. Усик, Ломаченко, Берінчик...

І я виявився єдиним, хто виграв чемпіонат світу, не тренувавшись із Ломаченком».

Підготував Усика до абсолюту і не взяв за це жодної копійки

Олександр Усик важко пройшов Майріса Брієдіса в півфіналі Суперсеріі. Українець багато хворів під час підготовки та сама підготовка, за словами українця, була слабкою. Перед фіналом було трохи лячно саме через це, причому переживав і сам Усик.

Але, за словами боксера, як тільки він дізнався, що у Анатолія Миколайовича звільнився час і він зможе прилетіти допомогти йому, гора впала з плечей. Далі все пішло, як по накатаній. Потужний табір, повний контроль від Ломаченка-старшого і «Папаченко» від Олександра після бою, як підкреслення важливості Анатолія Миколайовича в його житті.

Після бою тренер ще й не взяв свій гонорар. Ані копійки:

«Він така людина, його гроші абсолютно не цікавлять. Як він мені сказав: «Адже для щастя небагато треба», - розповідав пізніше Усик.