Віталій ВІЦЕНЕЦЬ: «Через травму закінчив рано і обрав шлях тренера»

Екс-футболіст «Шахтаря» Віталій Віценець улітку очолив команду Академії U14. Віталій розповів про підготовку до старту в ДЮФЛУ, свою роботу та характеристики хлопців.

– Багато футболістів, завершуючи професійну кар’єру, хоче стати тренерами. Я – не виняток. Так вийшло, що через травму закінчив рано. Пішов учитися на тренера, обрав цей шлях. Почав працювати з дітьми. Два з половиною роки вів саме цю групу 2007 року в Донецьку: півроку допомагав Дмитру Єфімову, а потім два роки вже сам. Зараз команда переходить на рівень ДЮФЛ – до категорії U14. Частина хлопців з Донецька, частину зібрано з усієї України. Дуже чекаю старту змагань.

– Наскільки складно працювати з підлітками? Які особливості?
– Насправді не дуже складно, якщо ти любиш це. Головне – відчувати дітей і любити їх. Навпаки, я кайфую, насолоджуюся роботою. Сподіваюсь, і я хлопців чогось навчу, і вони мене, дадуть мені певний досвід.

– Через карантин футболу не було майже півроку. Чим ви займалися? Як підтримували форму?
– Коли щойно почався карантин, були ще в Донецьку, і нас він у принципі надто не зачепив: буквально два-три тижні були певні зміни. Самого тренувального процесу ми не порушували. Було закрито школи, садки, однак заняття ми проводили у звичному режимі. Натомість тут, я знаю, хлопці по півроку були без тренувань. Проте загальна фізпідготовка у Zoom – це не ті тренування, що дають результат.

– В Академії змінився керівний склад. Які завдання сьогодні вам ставлять?
– Незалежно ні від чого, в «Шахтарі» завжди найвищі завдання – перші місця. На цьому етапі наша мета – виховувати футболістів для U19, дубля, аби згодом їх було якнайбільше в першій команді. Уважаю, останніми роками Академія дає гарні результати.

– Олександр Попович прийшов із проєкту «Давай, грай!». Наскільки він здібний? Які перспективи можуть на нього чекати?
– Хлопчик зі Львова, у нього є характер і працьовитість – цього не забрати. Він вихований, скромний. Добре сприймає інформацію та слухається. А далі – час покаже. Властивості в нього гарні, тому він і лишився тут, в Академії. Надалі все залежатиме й від нас, проте більшою мірою, звісно, від нього.

– Він у команді менш ніж місяць?
– Так, лише три тижні. Коли тривав перегляд, було 50 хлопців. Потім відсіяли одну частину, іншу… Наразі команду вже сформовано – готуємося з нею до матчів ДЮФЛ. Хлопці приїхали на перегляд одночасно, один одного мало хто знав. Частина з Донецька, частина раніше їздила на турніри – до Мінська й Вільнюса. А загалом усі знайомляться безпосередньо тут. Це нова команда. Гарні, виховані хлопці. Приємно, коли я приходжу, а вихователі або інші тренери мені говорять: U14 – молодці. Немаловажно, аби в побуті хлопці ставились до всього так само правильно, як і на полі.

– Ким ви себе бачите в майбутньому? Яких висот бажаєте дістатися в цій професії?
– На цьому етапі, передусім, хочу розвиватися й навчатися, домогтися з цією командою гарних результатів. Наразі я дістаю задоволення від цієї роботи та від дітей. А що буде далі, покаже час.