Чому рішення Мессі залишитися в Барсі – це погано для всіх

Від великого до смішного - один крок. Але Ліонель Мессі, ще вчора не тільки найкращий футболіст планети, але і людина з незаплямованою репутацією, примудрився його здолати всього за місяць. Тепер ідол уболівальників «Барси» виглядає радше посміховиськом. Особливо в очах уболівальників протилежного табору. І його офіційне рішення залишитися виглядає скоріше криком відчаю загнаної в кут людини, ніж прозрінням людини, яка молиться й побачила нарешті посмішку Всевишнього.

Капітан і душа «Барселони» вибрав самий невдалий час для того, щоб піти. Провал в чемпіонаті Іспанії, до сих пір не підібраний літературний епітет до 2:8 в чвертьфіналі Ліги чемпіонів від «Баварії», хаос в управлінській моделі клубу - в таких умовах це не відхід. Це втеча. Вибачте, це боягузтво. Футболіст такого калібру, як Мессі, заслуговував піти красиво. Або хоча б так, як ішов із «Реала» його головний антагоніст Кріштіану: по-англійськи. Роналду покинув «королівський клуб» в статусі володаря трофея Ліги чемпіонів, причому володаря три рази поспіль. Ну, ви пам'ятаєте. Далі була прострація на обличчі Флорентіно Переса, і «Ювентус». А тепер відчуйте різницю, як йшов Лео. Так, прострації і здивування укупі з суїцидальним відтінком на обличчі Хосепа Бартомеу було в рази більше. Але, на відміну від Крі Ро, Мессі йшов по-єврейськи: тобто, довго прощався, але так і не пішов. Мовляв, «я ніколи не буду судитися з клубом всього мого життя, тому залишаюся».

Ага, ось ми всі так відразу повірили, розплакалися і кинулися скуповувати його футболки. На жаль, в цій аж ніяк не голлівудській історії залишилося дуже мало щирості. Пекельна машинка під назвою бюрофакс її, щирість, перемолола, немов горіхи в блендері, залишивши спостерігачам лише печію. Ложечки знайшлися, але осад все одно залишився - це якраз підходить до нашої історії. Адже «тому залишаюся» вийшло з-за того, що хтось (і ми всі знаємо, хто) просто не захотів платити за «намісника футбольного Бога на Землі». І мова ж іде не про виплату клаусули - горезвісних 700 мільйонів євро, а про банальну, як для такого випадку суму 150 мільйонів плюс не дуже потрібні футболісти. У «МанСіті» тверезо порахували, що на даному етапі їм зоряний геморой ні до чого. Їм свого вистачає з лишком: того, який сидить на тренерській лаві, обіцяючи який вже рік поспіль виграти Лігу чемпіонів.

Так, відхід Лео в такій ситуації дійсно був би втечею. Але трохи пізніше його можна було б зрозуміти. І навіть пробачити. Тому що його рішення залишитися виглядає ще гірше.

Коли Мессі все ще намагався пробити лобом юридичні нюанси свого контракту, якщо ви помітили, з футболістів його рідної команди свого капітана підтримали публічно тільки двоє - Суарес і Відаль. Решта дружно набрали в рот води. У тому числі і «сенатори» - Піке і Бускетс. Можна припустити, і вельми сміливо, що ситуація з постійними демаршами Лео дістала навіть таку толерантну і терплячу людину, як Бускетс. Він краще за всіх нас з вами розуміє, що Мессі з головного козиря «Барселони» вже перетворився на її головний тягар. 0:3 в Римі, 0:4 на «Енфілді», 2:8 від «Баварії» - у всіх цих та багатьох інших випадках «Барселона» формально грала з Лео, але фактично - без нього. Його результативні дії в таких, лобових зустрічах - нуль цілих, нуль десятих. Не кажучи вже про те, що він з флегматичністю священної корови дозволяє собі не брати участь в груповому пресингу. Тобто, «Барса» в озвучених вище випадках де-факто мала на одного гравця менше. А в тих епізодах, коли її ряди «захищав» і Суарес - то відразу мінус два. У часи, коли груповий високий пресинг зведений в ранг ледве не «Отче Наш», така штучна «кастрація» колись кращої команди світу виглядає недозволеною розкішшю. Рудиментом. Всі тренери, котрі сиділи після Пепа на «Камп Ноу» в якості господаря, прекрасно розуміли суть проблеми, але вирішити її не могли. Не вистачало яєць. Тому Мессі грав так, як йому хочеться. Тобто, проти умовних «Алавесу» і загребського «Динамо» він незмінно феєрив, але коли попадався хтось хоч трішки могутніший і спритніший, на кшталт «Севільї», його запал кудись дівався. Так, Куман виглядає велетнем на тлі Вальверде і особливо Сетьєна; людина начебто з характером і своєю думкою. Але в даному випадку вже мова не про тренера, а про футболіста: навряд чи хто зараз здатний змусити Мессі займатися чорновою роботою. Не царська це справа. Тим більше, що царю вже 33 роки.

Вбачається, що і наступний сезон Ліонеля в «Барсі» буде функціонально таким, як і минулий: я граю так, як хочу, а ви грайте так, як скаже тренер.

Але навіть не це найголовніше. І найсумніше в нашій історії. «Більше, ніж клуб» через Мессі банально залишається «менше, ніж команда». Навіть якщо Куман вирішиться ламати Ліонеля «через коліно», не завжди його випускаючи на поле (хоча в це дуже важко повірити), залежність команди від свого лідера нікуди не випарується. «Віддай м'яч Мессі - він знає, що з ним робити» - під цим девізом команда грала майже десятиліття. Іншого методу, іншої формули просто не хотіли придумувати. Або не могли. І навіть коли Мессі старів, втрачав швидкість, вставав не з тієї ноги або йому просто було в облом - формула все одно залишалася колишньою. Ви можете собі уявити щось подібне в «Баварії» чи «Ліверпулі»? І я ні. Ось тому «Баварія» і «Ліверпуль» і виграють ЛЧ. А «Барселона» лише красиво виконує реквієм. З року в рік.

Показово, що залежність «Барси» від Мессі проявляється не тільки на футбольному полі. Платіжна відомість клубу - ще одна його ахіллесова п'ята. За даними іспанської преси, майже п'ятдесят відсотків від усіх зарплат в клубі (якщо бути точним - 42%) йде в «казну» аргентинця. «Барселона» давно перетворилася на організацію, яка обслуговує потреби в першу чергу Мессі. Так, блауграна залишається все ще найприбутковішим клубом світу, оскільки продаж атрибутики з найвідомішим футбольним прізвищем все ще дає результат. Але, з іншого боку, у клуба дуже серйозні борги - близько мільярда доларів (понад 800 мільйонів, якщо бути точніше). І в кращу сторону ситуація не зміниться. Додайте сюди і бездарну трансферну політику нинішнього клубного керівництва - майже мільярд євро витрачено за останні п'ять років на покупки (950 мільйонів), але толку все одно немає.

Якби «Барселона» таки продала свого капітана зараз, вона б непогано заробила, розвантажила платіжну відомість і побудувала нову боєздатну команду, в якій нікому не буде привілеїв, зате буде шанс довести. А Мессі просто б змінив обстановку, отримав нову мотивацію і, дивись, виграв би ще два Золотих М'яча - єдине, чого він по-справжньому хоче. І, ясна річ, при всьому при цьому залишився б навіки в клубному музеї на «Камп Ноу».

Але віз залишився на колишньому місці. «Англійська королева «Барселони», яка вже втратила вплив і статус, буде на м'яких подушках намагатися і далі в'їхати в вічність.