«Кінний спорт - це довгий шлях, і на півдорозі тут не зупиняються»

Президент Всеукраїнської Федерації кінного спорту Андрій Мілованов - про парубоцькі вечори на стайні та звичку жити в кризі, про відмінності між нашою і західною школами верхової їзди, про те, як формується склад збірних України, свою ірландську мрію і завдання федерації на найближчі 4 роки.

- Андрію Анатолійовичу, хотілося б дізнатися, коли і з чого почалося ваше захоплення кіньми? Іншими словами, як ви «захворіли» кінним спортом?
- Це трапилося випадково. Ще будучи студентом, я разом з друзями почав займатися бізнесом, пов'язаним з сільським господарством. А коли в 1999 році вийшов закон про розпаювання землі, ми придбали господарство Орлівщина в Новомосковському районі Дніпропетровської області.

Там, крім іншого, був племконезавод з кінно-спортивним комплексом. В той момент я був ще холостяком, вечорами робити було нічого, і кожен вечір проводив на стайні, потихеньку долучився до кінного спорту, почав запрошувати до своєї команди спортсменів, тренерів. Сам верхи теж їздив, але на змаганнях не виступав. До речі, в 2001-2002 роках саме в Орлівщині проходили чемпіонати України з кінного спорту.

Потім я став власником Петриківського племконезаводу. За кілька років мені вдалося досягти успіху в цій новій для себе сфері, і сьогодні мене, як конезаводчика, знають у багатьох країнах. У мене є ліцензія конезаводчика США, я є членом жокей-клубів США, Англії, Франції, Ірландії та Польщі. 

«Захворівши» кінним спортом, я ще в 2004 році задумав організувати обласну федерацію кінного спорту, яка була офіційно зареєстрована в Дніпропетровській області на початку 2005 року, і з часом стала однією з кращих в Україні.

- А ваші діти у сідлі впевнено почуваються?
- Верхи їздили всі. Дочка й досі іноді їздить. Але ніхто з них спортсменами себе не бачить. Вірніше, віддають перевагу іншим видам спорту. Це як чоботар без чобіт (посміхається).

- Як вам вдається зберігати позитивну динаміку розвитку українського кінного спорту в умовах економічної та політичної кризи в країні?
- Ми, напевно, вже звикли жити в кризі. Деякі взагалі вважають, що в Україні криза триває з 1991 року (посміхається). Але якщо дивитися на все позитивно, то у столітті цифрових технологій людям хочеться чогось теплого і доброго. І якщо ти захворів кіньми, а це - в прямому сенсі хвороба, то кинути це вже неможливо. Кінний спорт - це довгий шлях, і на півдорозі тут зазвичай не зупиняються.

- Як тварини пережили карантин? З кіньми в цей час хтось працював?
- Ну звичайно. З кіньми треба працювати кожен день, незважаючи на карантини і все інше. Коні, як і спортсмени, повинні постійно бути в тонусі, інакше потім доведеться витратити місяці, щоб відновити їхню спортивну форму. Тому коней не тільки тренували, але навіть проводилися закриті змагання. А вже на початку червня почалися старти, які зараз проходять щотижня в різних містах України. За змаганнями всі скучили.

- Перші міжнародні старти після скасування карантину вже відбулися, в самій Україні вже проводяться регіональні змагання. А коли планується відновити проведення в нашій країні міжнародних змагань FEI по конкуру?
- На жаль, в цьому році їх уже точно не буде. Розраховуємо на 2021 рік. Розумієте, основна проблема - в обмеженнях на пересування людей і коней. І коли ці обмеження будуть зняті, відповіді зараз вам ніхто не дасть.

- Не секрет, що в недалекому минулому Федерація кінного спорту України була, по суті, іграшкою в руках одного олігарха. Зараз, коли ВФКСУ вже не є кишеньковою організацією однієї людини, на які кошти вона утримується?
- Ну, для початку давайте повернемося до екс-голови Федерації. Якщо ви маєте на увазі Олександра Романовича Онищенка, то ця людина дала величезний поштовх розвитку кінного спорту в Україні, більшою мірою він вкладав особисті фінанси. Завдяки Онищенко в Україні в середині 2000-х прийшли етапи Кубка світу. Завдяки йому Україна виступала на чемпіонатах світу і Олімпіадах. Так, він брав на роботу іноземних спортсменів, але вони виступали під прапором України.

Команда ВФКСУ на Олімпійських іграх. Лондон, 2012 р

Можу сказати на власному прикладі. Коли я прилітав в якусь країну, де дуже розвинений кінний спорт, і на паспортному контролі говорив, що прибув з України, а мета візиту - кінно-спортивна діяльність, чув у відповідь: «О! Онищенко!». Тобто, він там був на слуху, його знали. Він наробив тоді великого галасу в Європі. Україна посіла 4 місце на чемпіонаті світу-2006 в Німеччині. А якби не 1 штрафне очко за час, коли стрибала Катя Оффель, ми могли б взагалі стати другими.

Після цього у нас в країні багато заможних людей, побачивши такі результати, почали також вкладати гроші в кінний спорт. Тобто Онищенко послужив своєрідним локомотивом. А якщо говорити про нього, як про спортсмена, людина прийшла в кінний спорт у віці після 30 років і стала учасником двох Олімпіад - це теж заслуговує на повагу.

А як зараз? Зараз ВФКСУ живе незалежним життям, ми фінансово ні від кого не залежимо. Тому бюджет наш невеликий, але вся інформація - звідки з'являються і на що витрачаються гроші - абсолютно відкрита. Як би там не було, Федерація живе правильним життям, розвивається, а головне - зараз зібрався дуже хороший колектив однодумців.

Андрій Мілованов і Михаило Пархомчук (тренер лідера украинскої виїздки Інни Логутенкової)

- Яка дисципліна кінного спорту у вас в більшому пріоритеті - конкур або виїздки?
- За масовістю вони приблизно однакові. Триборство менш популярне, через складність програми.

- У чому на Ваш погляд полягають основні відмінності в підготовці наших і зарубіжних вершників? І взагалі в чому відмінності між нашою і західною школами верхової їзди?
- На Заході люди більш професійно ставляться до своєї роботи. Якщо людина займається конярством, вона розуміє, що хоче присвятити цьому все життя. Якщо це спортсмен, то він реально оцінює свої можливості з урахуванням тієї конкуренції, яка існує, ставить собі цілі на майбутнє і йде до них. Люди підходять до цього більш виважено, розуміючи, що це їхня професія, їхнє життя.

А у нас народ намагається жити занадто швидко, і, на жаль, занадто швидко хоче отримувати результати. До того ж у нас на сьогоднішній день немає жодного вищого навчального закладу, який би готував фахівців з кінного спорту. Тому, маючи досить велику кількість спортсменів, ми відчуваємо величезний дефіцит ветеринарних лікарів, конярів, ковалів. Тобто різниця, звичайно, є, і велика. Але наші люди більш цілеспрямовані, займаються з великим бажанням отримати результат - в цьому наші плюси. Тому на позитиві - тільки вперед! Тим більше, що українські коні, особливо для конкуру - одні з кращих в Європі. Те ж саме стосується і нашого маточного поголів'я.

- Вершники в основному тренуються індивідуально, зі своїми тренерами. Але для злагодженої командної роботи необхідні колективні збори. Як часто вони проводяться?
- Такі збори обов'язково проводяться, мінімум раз на рік. Як правило, вони проходять в кінці осені на території Жашківського кінного заводу в Черкаській області, де є відмінна база. Тривають близько тижня. А потім, в тому числі за їхніми підсумками, приймається рішення щодо кандидатів або членів збірних команд України.

На ці збори в якості тренерів запрошують відомих фахівців, які переглядають молодих підростаючих хлопців, і на підставі їхньої думки приймається рішення - хто буде в збірній, а хто ні. Власне, навіть бути кандидатом у збірну України вже дуже престижно. А в саму збірну потрапити дуже складно, дискусії проходять по кожній кандидатурі - на тлі емоцій дітей, батьків, тренерів. Якщо до збірної потрапляє дитина з державної школи, то школі це гарантує збільшення фінансування на майбутнє. Тому це дуже престижно, і всі туди намагаються потрапити. І завдання Федерації - гарантувати, щоб туди потрапили дійсно найдостойніші.

Бувають, звичайно, дзвінки з проханнями включити того-то і того-то, але ми незалежна структура, і тому завжди відповідаємо: «Вибачте, є результати змагань і є рейтинг». І за 4 роки, гадаю, вже всі звикли, що ми в такі ігри не граємо, для нас найголовніше - спортивний результат, тому до збірної потрапляють тільки найсильніші.

Чемпіонка України з виїздки Інна Логутенкова і лидери молодіжної збірної - Олександра Потієнко і Данило Коновалов

- Чув, що ви плануєте запустити проект Федерація онлайн. Можна про це трохи докладніше?
- Ну, ця ідея вже не нова на світі. Сенс її в тому, щоб будь-який зареєстрований член Федерації, сплативши членські внески і скачавши додаток, міг отримувати положення про змагання, в онлайн-режимі бачити результати змагань, зміни в рейтингах. Одним словом, щоб Федерація стала таким віртуальним офісом, і людина за допомогою свого смартфона в будь-який момент могла дізнатися, що в ній відбувається.

До речі, ми використовуємо цифрові технології і для піклування про здоров'я спортсменів. Ми уклали партнерство з мобільною клінікою «Добродок+». Клініка безкоштовно підключила до свого додатку близько півтори тисячі членів Федерації кінного спорту. Тепер для них доступні консультації лікарів більше 10-ти спеціальностей. Члени Федерації можуть написати медику в онлайні, розповісти про свої симптоми, отримати консультацію або направлення на аналізи, і все це безкоштовно.

У Федерації має з’явитися віртуальний офіс, додаток «Федерація онлайн», щоб член федерації за допомогою свого смартфону в будь-який момент через додаток міг отримати необхідну спортсменам інформацію.

- Якщо вже ми заговорили про членів ВФКСУ, то зараз їх близько 1400 - зовсім мало для 40-мільйонної України. Особливо на тлі озвучених вами цифр по Німеччині. Яку цифру ви собі ставите за орієнтир?
- Однозначно замало. Але ми хочемо, щоб за найближчі 4 роки ця цифра досягла 50 тисяч. Я вірю в це і вважаю це абсолютно реальним.

Збірна України на Чемпіонаті Європи з виїздки серед юніорів, юнаків та дітей. Італія, липень 2019 р

- А яким чином члени Федерації можуть доносити інформацію про свої проблеми і запити? Як здійснюється комунікація між керівництвом ВФКСУ і рядовими членами федерації?
- Ну, за великим рахунком, будь-який член Федерації, якщо у нього є бажання, може мені просто зателефонувати. І, до речі, багато хто цим часто зловживають (посміхається). Адже я людина досить товариська і не нова у кінному спорті. Тому будь-хто може мені зателефонувати, а якщо я не відповім - відправити SMS, на яке я точно відповім. Але це, за великим рахунком, не зовсім правильно.

В принципі, комунікація повинна бути гранично простою. Наприклад, ви - член Федерації, входите в осередок Київщини. З будь-яким питанням ви повинні звертатися до своєї регіональної федерації, яка повинна вас консультувати, підказати, роз'яснити. Якщо у них не вистачає компетенції або знань, або це просто не входить в їхні повноваження, тоді вже вони звертаються в ВФКСУ.

Щоб не було зіпсованого телефону, я прошу, щоб всі осередки і всі активні члени Федерації зверталися до нас або електронною поштою, або в письмовому вигляді - щоб інформація не загубилася, і ми могли б дати відповідь. Тобто ми завжди відкриті до спілкування.

- Ми знаємо, що протягом останнього десятиліття у нас в країні постійно з'являлися нові періодичні видання (журнали і навіть газети), які позиціонували себе як кінні. Однак, проходив рік, два, і вони згортали свою діяльність. Як Вам вдалося протягом десятиліття зберегти журнал HORSES UKRAINE?
- Так, в друкованому вигляді цей журнал регулярно, раз в два місяці, почав виходити з січня 2007 року, а в 2017 році ми перейшли на електронний формат - читачі масово йдуть в інтернет. Зараз він доступний всім бажаючим. І мушу сказати, що статистика відвідуваності сайту журналу говорить про доцільність його видання. У HORSES Ukrainе, і це дуже важливо, професійно і оперативно подаються новини поточного кінноспортивного життя країни, в тому числі багато статей про регіональні змагання, про зарубіжжя, матеріали про відомих особистостей в кінному спорті, ветеринарії, конярстві і конезаводстві - словом, саме те, що цікаво кінникам. Тому я і є спонсором цього журналу.

Журнал HORSES Ukrainе. На обкладинці Чемпіон Вестфальського керингу

- За яку збірну, крім України, ви ще вболіваєте?
- За збірну Ірландії з конкуру. Так вийшло, що мій старший син народився в Ірландії, і я взагалі дуже люблю цю країну. Для мене Ірландія - зразок того, як треба любити кінний спорт. У країні 4 мільйони мешканців, і з них половина як мінімум раз на рік відвідують або скачки, або кінноспортивні змагання. 

Я бував там і бачив іподроми, забиті людьми: від немовлят до бабусь-дідусів, яким глибоко за 80. Для них це такий варіант сімейного проведення часу, спосіб життя. Ось до чого нам треба прагнути! Щоб і наші люди йшли провести вихідний в колі сім'ї на кінноспортивних змаганнях: добре відпочити, добре повболівати, поспілкуватися з друзями, зробити невеликі ставки, поїсти. Я мрію, що ми коли-небудь теж прийдемо до такого спільного азарту і такої залученості.

Чемпіон з подолання перешкод Костянтин Боярко, Президент ВФКСУ Андрій Милованов, Генеральний секретар ВФКСУ Анна Скабард, радник міністра молоді та спорту Андрій Петров. 2019 р

- Ви повторно висунули свою кандидатуру на пост Президента ВФКСУ. З чим йдете? Яка програма?
- Наше завдання на наступні 4 роки не тільки зберегти нинішні позиції, але і покращити їх. Зокрема через участь українських вершників на Олімпійських Іграх 2024 року в Парижі у всіх трьох олімпійських дисциплінах кінного спорту. Важливо забезпечити участь українських спортсменів в усіх без винятку олімпійських дисциплінах на молодіжних чемпіонатах Європи. Україна повинна бути представлена ​​в усіх вікових категоріях вершників, в тому числі і на поні. Ми неодмінно повинні завоювати першу в історії незалежної України медаль переможця або призера молодіжних змагань.

Не варто забувати і про аматорський рух у кінному спорті України, який став локомотивом його популяризації і розвитку як насправді масового явища. Ми плануємо збільшити кількість змагань серед аматорів і створити максимально комфортні умови для їхнього проведення.

Чемпіон України з подолання перешкод (конкур) Костянтин Боярко, Жашків (Черкаська обл), 2019 р

Серед першочергових завдань на наступне 4-річчя - досягти угоди з Міністерством молоді та спорту, місцевими органами влади про збільшення фінансування кінного спорту. І починаючи з 2022 року проводити в Україні як мінімум по 3 етапи Кубка світу з виїздки, разом з тестами для дітей, юніорів та юнаків, і по одному етапу Кубка світу з конкуру.

Спілкувався Едуард КІНЗЕРСЬКИЙ