Шпаргалка для Каштру. Севілья показала Шахтарю, як перемагати Інтер

Вчора ввечері, напевно, багато хто з українських вболівальників відчув дежавю, коли «Севілья» у фіналі Ліги Європи здолала «Інтер» з рахунком 3:2. Сам хід цього поєдинку дуже нагадував те, що відбувалося в фіналі цього ж турніру, але в сезоні-2014/15. Тоді суперником «червоно-білих», нагадаємо, виступив «Дніпро», про який зараз, нажаль, доводиться згадувати лише в аспекті історії, або символічних команд...

У варшавському фіналі 2015 року «Севілья» також, як і вчора, досить швидко пропустила, потім забила два м'ячі і вийшла вперед, після чого дозволила опоненту зрівняти рахунок і піти на перерву за нічиєї 2:2. А вже в середині другого тайму іспанці забили третій і переможний м'яч, який забезпечив їм трофей. Так було проти «Дніпра» в Варшаві в 2015-му, так було і вчора проти «Інтера» в Кельні. Цікаво й те, що «дніпрянам» дубль відвантажив Карлос Бакка, а в воротах «нерадзуррі» вчора двома м'ячами відзначився Люк де Йонг.

Втім, вчора в Кельні проти «Севільї» цілком міг зіграти і повпред України - донецький «Шахтар», але у півфіналі «гірники» покірливо поступилися «Інтеру» з вельми непристойним рахунком 0:5. Чому «червоно-білим» вдалося в вирішальному матчі зробити те, що не змогли «помаранчево-чорні» в півфіналі, і за рахунок чого «Севілья» взагалі виявилася сильнішою за «Інтер»? Спробуємо розібратися...

«Інтер» не знав, що робити з м'ячем. Здається, це був план «Севільї»

Напевно, багато хто з вас ще пам'ятає, що в півфіналі проти «Шахтаря» «Інтер» значно менше, ніж «гірники», володів м'ячем. Підсумкові цифри були такими: 59% проти 41% на користь української команди. Однак, як вскривати при цьому досить насичену центральну зону «нерадзуррі», Луїш Каштру та його тренерський штаб так і не придумали. З цієї причини футболісти «Шахтаря» крутили каруселі з передач, але з просуванням м'яча, не кажучи вже про виходи на ударні позиції, відчували серйозні проблеми.

У трьох попередніх своїх матчах в плей-оф Ліги Європи «Севілья» володіла територіальною перевагою. Так було в 1/8 фіналу проти «Роми», коли у «червоно-білих» в активі було 57% по володінню м'ячем, в 1/4 фіналу проти «Вулверхемптона» (76%) і навіть в півфіналі проти «Манчестер Юнайтед» (57%). А ось з «Інтером» команда Юлена Лопетегі вирішила відійти від своїх звичних принципів, і зіграти інакше. Здається, це саме те, на що так і не наважився піти Луїш Каштру...

У фіналі «Інтер» домінував як у володінні м'ячем (56% на 44%), так і за кількістю виконаних передач (401 проти 364), проте, як з максимальною ефективністю використовувати подібну статистику на свою користь, команда Конте так і не зрозуміла. Якщо подивитися на усереднену карту передач команд, то стає очевидним, що «Інтер» банально не розумів, як виходити в атаки за допомогою пасів і комбінацій. Основна частина передач «нерадзуррі» проходила між захисниками (чим жирніша лінія на схемах нижче, тим інтенсивніше футболісти обмінювалися передачами), причому майже вся команда «Інтера» в середньому знаходилася на своїй половині поля. У «Севільї» справи йдуть зовсім інакше - тут в трійку лідерів за кількістю виконаних передач один одному входять зовсім не футболісти оборонного нахилу: Сусо - Навас (22 передачі: 11 - від Сусо, 11 - від Наваса), Хордан - Сусо (18 передач: 10 - від Хордана, 8 - від Сусо), Хордан - Банега (17 передач: 9 - від Хордана, 8 - від Банеги) і Банега - Сусо (17 передач: 9 - від Банеги, 8 - від Сусо).

У той час, поки «Інтер» активно долучав Хандановича (ще одне відсилання до гри «Шахтаря» проти самих «нерадзуррі») до розіграшу комбінацій, що призвело до збільшення відсотка перебування м'яча в першій і другій третинах поля, «Севілья» намагалася діяти максимально різко і агресивно в атаці. Завдяки цьому іспанці в середньому частіше перебували на половині поля суперника, більше пасували у фінальній третині (29% проти 20%), а також краще просували м'яч при в цілому меншій кількості виконуваних пасів (53 передачі з просуванням у «Севільї» проти 50 - у «Інтера»).

Настирливість і пресинг

Віддаючи м'яч супернику, «Севілья» не могла не розуміти, що для забезпечення результату команді доведеться агресивно і якісно проявити себе в пресингу. Очевидно, що Лопетегі чудово вивчив гру «Інтера», в тому числі і в півфінальному матчі проти «Шахтаря». Висновки тренерський штаб «Севільї» зробив, і зіграв проти «нерадзуррі» так, як ті діяли проти «гірників». Крім відданої переваги у володінні м'ячем, про що вже говорилося, «червоно-білі» невпинно створювали супернику проблеми, коли той намагався розігрувати комбінації. По суті, лише в середині першого тайму індекс пресингу «Севільї» на опонента обвалився до мінімального значення, але це пояснюється не відсутністю бажання боротися за кожен м'яч у іспанців, а тим, що саме в цю 15-хвилинку «червоно-білі» здобули тотальний контроль над м'ячем (в піковому значенні показник досягав 70%).

Після перерви, коли безпосередньо пішла гра на результат, «Севілья» грамотно повернулася до спочатку обраної тактики і провела тайм неймовірно стабільно в плані пресингу, що чиниться на опонента. «Інтеру» доводилося частіше грати поперек поля, а не вперед, але розкривати вільні зони в побудовах іспанців це команді Антоніо Конте не сильно-то й допомагало.

Крім того, «Севілья» взяла на озброєння ще одну тактику, успішно апробовану «Інтером» в матчі проти «Шахтаря». Поки «нерадзуррі» контролювали м'яч, і толком не знали, як ефективно розпорядитися своєю перевагою в атаці, «Севілья» організовувала швидкі вилазки на ворота суперника, прагнучи кожного разу обов'язково завершувати їх ударами.

Завдяки цьому «червоно-білі» статистично набули відчутну фору над італійцями за кількістю ударів - 14:9. У зв'язку з цим існувало тільки одне питання: чи вдасться «Севільї» конвертувати кількість у якість? Вдалося, так само як «Інтер» зміг реалізувати подібну тактику в життя в півфіналі проти «Шахтаря».

Урок для андердогів

До фіналу проти «Інтера» «Севілья» підходила в ролі аутсайдера зустрічі, наскільки такий статус взагалі можна виділяти для будь-якої з команд, що дісталася до вирішальної зустрічі. Однак букмекери фаворитом виділяли саме міланців, а ось «червоно-білих» виділяли з позиції андердога. Повертаючись до півфіналу, де «Інтер» вибив «Шахтар», можна знову-таки провести паралель і знайти залежність між результатами українців і іспанців проти одного й того ж опонента при однаковому статусі, так би мовити, не фаворита.

Крім деяких тактичних особливостей, про найбільш явні з яких ми поговорили вище, окремо варто зупинитися і на виконавській майстерності гравців «Севільї». У матчі проти «Інтера» іспанці виявилися здатні показати себе краще як в єдиноборствах в обороні (51% виграних у «Севільї» проти 50% - у «Інтера»), так і в єдиноборствах в атаці (відповідно - 50% на 49%) .

Високий пресинг команди Лопетегі призвів до того, що футболісти «Севільї» в більшій частині вступали в єдиноборства в другій і фінальній третинах поля, в той час як у «Інтера» переважна більшість дуелей за м'яч припадала на першу і другу третини.

Це призвело до того, що лідерами з єдиноборств в складі «Севільї» стали форвард де Йонг (24 дії) і вінгер Окампос (18), а ось у «Інтера» такими були фулбек Д'Амброзіо (19) і центрбек Годін (18), а Лаутаро Мартінес і Ромелу Лукаку мали куди більш скромні показники - 17 і 14 відповідно.

Примітно і те, що в фіналі проти «Севільї» лідер атак «Інтера» Лукаку з точки зору статистики зіграв як мінімум не гірше, ніж в півфіналі проти «Шахтаря». Це виражається в багатьох ключових показниках: наприклад, ефективності техніко-тактичних дій (63% - у фіналі проти 46% - у півфіналі) і якості ведення єдиноборств (71% виграних проти 47%). Однак в ключових компонентах оборона «Севільї» все ж не дала розвернутися бельгійцеві. Ударів він завдав менше (2, а проти «Шахтаря» було 4), обведень зробив менше (1, проти «Шахтаря» - 4), менше здійснив забігань з м'ячем (2, проти «Шахтаря» - 3), і значно рідше торкався м'яча в штрафному суперника (2, проти «Шахтаря» - 7).

Важливим аспектом в підсумковій перемозі «Севільї» стала і якісна гра голкіпера Буну. На відміну від ще більш вікового і куди більш досвідченого в єврокубкових баталіях Пятова з «Шахтаря», Буну не знітився в фіналі проти «Інтера» і зробив все, щоб «нерадзуррі» зуміли вразити його ворота тільки зі стандартів. В інших епізодах марокканець зіграв дуже надійно, в тому числі і на 65-й хвилині, коли за рахунку 2:2 нейтралізував вихід сам на сам від Лукаку, не дозволивши «Інтеру» повернути хід матчу на свою користь.

Як бачимо, перемагати цей «Інтер» цілком можна. «Севілья» в фіналі довела це і «Шахтарю», і «Байєру», які не побажали хоч трохи підлаштувати свою гру під суперника, вирішивши зіграти виключно на своїх сильних сторонах. Команда Конте блискуче показала себе в грі другим номером, а ось опинившись в фіналі з м'ячем, «нерадзуррі» якось знітилися, і навіть не зуміли організувати небезпечний фінальний штурм воріт «Севільї». Не вдалося «Інтеру» виїхати і на майстерності Лукаку, який забиває в 11 матчах Ліги Європи поспіль і став володарем рекорду турніру. Бельгійця багато хто навіть поспішив назвати «Королем Ліги Європи», але він покірливо поступився дорогою до слави справжній команді королів цього турніру, адже рекорд «Севільї» відтепер куди більш унікальний - 6 здобутих трофеїв при 6 участях у вирішальних матчах. Браво, «червоно-білі», і дякуємо за гарний футбол у фіналі!