Награлися. 10 відомих футболістів, які завершили кар'єру в сезоні, що минає

Сезон-2019/20 видався найбільш ненормальним і ненормованим в історії. Пандемія коронавірусу призвела до того, що звичний розклад, який верстався роками, в найкоротші терміни довелось переробляти. Внаслідок цього футбольна Європа втратила традиційний чемпіонат континенту, який був перенесений на 2021-й рік, а більшість національних чемпіонатів довелося догравати екстреними темпами, щоб в кінцівці встигнути поставити крапку ще і в єврокубках...

Тому поки, незважаючи на те, що вже стартувала кваліфікація Ліги чемпіонів-2020/21, сезон-2019/20 формально є незавершеним. А тому ми порахували це прекрасним приводом, щоб встигнути озирнутися і виділити десятку найбільш відомих футболістів, які, поки Сергій Кравченко з «Дніпра-1» все ще не здається, все ж вирішили завершити професійні виступи і, як каже заяложене журналістське кліше, повісити бутси на цвях.

Мілан БАРОШ

Напевно, багато хто зараз здивується – як, він все ще грав? Насправді, так. Легендарний чеський форвард Мілан Барош, який в 2004 році став бронзовим призером чемпіонату Європи, а також виграв титул кращого бомбардира того турніру, останні три сезони провів в рядах рідного «Баніка» з Острави. Грав досить регулярно і навіть забивав, але в сезоні-2019/20 вже все частіше виходив з лави запасних. Вочевидь, це і наштовхнуло Бароша на думку про те, що з кар'єрою футболіста пора зав'язувати, хоча йому і так вдавалося відтягувати це практично до останнього, адже в жовтні Мілану виповниться вже 39 років.

Головними досягненнями Бароша в якості гравця залишаться перемога з «Ліверпулем» у Лізі чемпіонів-2004/05 (той самий легендарний стамбульський фінал, в якому «червоні» відіграли три м'ячі фори у «Мілана», а потім виграли в серії пенальті), а також титули чемпіона Франції (сезон-2006/07) і Туреччини (сезон-2011/12) в стані «Ліона» та «Галатасарая» відповідно.

Лейтон БЕЙНС

Бейнс прощається з футболом в 35 років після видатної кар'єри в рядах «Евертона». Видатної, перш за все, для історії «ірисок», кольори яких Лейтон невпинно захищав протягом останніх 13 сезонів, залишаючись вірним команді, незважаючи на безліч чуток і пропозицій від топ-клубів. Не дивлячись на амплуа захисника, Бейнс може похвалитися 39 голами і 67 результативними передачами (в 420 матчах за «Евертон»), що є абсолютно приголомшливим досягненням для гравців з цієї позиції.

На жаль, розжитися якимись значущими трофеями Бейнсу в футболці «Евертона» (так само, як і раніше, виступаючи за ще більш скромний «Віган») так і не вдалося, але для уболівальників «ірисок» він завжди буде втіленням працездатності, корисності і відданості.

Аріц АДУРІС

Нарешті прийшов до рішення про завершення кар'єри і легендарний іспанський форвард Аріц Адуріс, найбільш відомий по виступах за «Атлетік» з Більбао. Втім, зрозуміти його можна, адже в 35 років Адуріс ще демонстрував солідну за мірками Ла Ліги результативність – 20 голів в 34 матчах. Але в останні три сезони справи Аріца поступово йшли по похилій, а в сезоні-2019/20 він зіграв 14 матчів, причому всі – з лави запасних, відзначившись лише 1 забитим м'ячем. Як то кажуть, це був вже явний знак, та й вік, хоч як крути, а солідний – 39 років.

Як і Лейтон Бейнс, великого числа трофеїв Адуріс за професійну кар'єру гравця не здобув. Згадати можна лише Суперкубок Іспанії-2015, коли «Атлетік» за сумою двох матчів не залишив жодних шансів на успіх «Барселоні» (4:0, 1:1), а сам Адуріс провів чотири з п'яти м'ячів своєї команди в цій дуелі. Крім того, двічі (у сезонах-2015/16 та 2017/18) Аріц ставав кращим бомбардиром Ліги Європи.

Андре ШЮРРЛЕ

Підкорити європейський топ-рівень в рядах «Челсі» і дортмундської «Боруссії» Шюррле так і не вдалося, але у стані «Байєра» та «Вольфсбурга» в Андре траплялися досить вдалі відрізки кар'єри. Останній сезон німець провів в Росії, де на правах оренди виступав за московський «Спартак». Відіграв, як і «червоно-білі» в цілому, невдало, що, напевно, і підштовхнуло Шюррле попрощатися з футболом всього-навсього в 29 років.

Втім, картати футболіста навряд чи в чомусь можна, адже йому пощастило виграти головний трофей – чемпіонат світу в 2014 році на тлі якого дещо тьмяніє навіть титул чемпіона Англії, видобутий з «Челсі» за підсумками сезону-2014/15.

Штефан ЛІХТШТАЙНЕР

Вихованцю академії «Грассхопперса» вдалося зробити серйозний ривок вгору в своїй кар'єрі, коли він в 27 років опинився в рядах туринського «Ювентуса». Хоча і до цього Ліхтштайнер встиг пограти за «Лілль» і «Лаціо», але саме виступи в туринському гранді принесли Штефану найбільшу популярність і, звичайно ж, море трофеїв. Після «Ювентуса» Ліхтштайнер рік пограв за «Арсенал», а сезон-2019/20 провів у Німеччині за «Аугсбург», якому допоміг виконати головне завдання на чемпіонат по збереженню місця в еліті. Власне, це і стало «лебединою піснею» в кар'єрі 36-річного Штефана.

Всього Ліхтштайнер виграв 17 трофеїв за час виступів у футболі, з яких 14 припадають на період кар’єри в «Ювентусі». Це, перш за все, 7 титулів чемпіона Італії, а також 4 Кубки та 3 Суперкубки країни. На жаль, взяти Лігу чемпіонів Штефану і «старій синьйорі» так і не вдалося, незважаючи на дві участі в фіналі турніру в сезонах-2014/15 та 2016/17.

Клаудіо ПІСАРРО

Легендарний за мірками німецької Бундесліги бомбардир все-таки вирішив зупинитися – в 41 рік. За свою 24-річну професійну кар'єру Пісарро встиг пограти за ряд відомих колективів – зокрема, «Челсі» і «Баварію», але найбільшу славу і любов уболівальників здобув, звичайно ж, у «Вердері». За кількістю голів Клаудіо є найкращим бомбардиром за всю історію бременської команди – 143. Власне, останні два сезони перуанець провів саме за «Вердер», в рядах якого, що дуже символічно, і прийняв рішення попрощатися з футболом.

Найбільш гучною перемогою в кар'єрі гравця для Клаудіо Пісарро є, звичайно ж, виграш Ліги чемпіонів в сезоні-2012/13 з «Баварією». Також з мюнхенцями форвард 6 разів ставав чемпіоном Німеччини, 5 разів перемагав в національному Кубку, а також вигравав клубний чемпіонат світу і Суперкубок УЄФА. Але і в стані «Вердера» Клаудіо пощастило розжитися одним трофеєм – Кубком Німеччини за підсумками сезону-2008/09.

Емре БЕЛЕЗОГЛУ

В історії турецького футболу не так багато успішних і яскравих гравців, яким вдавалося зробити непогану кар'єру, але Емре Белезоглу безумовно один з них. Вихованцю «Галатасарая» вдалося пограти за «Інтер», «Ньюкасл» і «Атлетіко», перш ніж він повернувся на батьківщину, де і догравав спершу в «Фенербахче», потім – в «Істанбул Башакшехірі», а сезон-2019/20 знову відіграв за «жовтих канарок». У свої 39 років Емре провів 26 матчів в чемпіонаті, з яких 16 – в стартовому складі. Проте в кінцівці сезону все ж повісив бутси на цвях, погодившись стати спортивним директором «Фенербахче».

Свій головний трофей в футболі Емре Белезоглу завоював в «Галатасараї», коли виграв Кубок УЄФА-1999/2000, а потім – Суперкубок УЄФА-2000. Власне, це і дозволило хавбеку виїхати в чемпіонат Італії, але в Європі серйозними трофеями Емре так і не розжився. Втім, про сенсаційну «бронзу» зі збірною Туреччини на чемпіонаті світу-2002 також забувати не варто.

Маріо ГОМЕС

Були часи, коли Маріо Гомес вважався одним з найбільш грізних форвардів континенту. Пік його кар'єри припав на період виступів за «Баварію» з 2009 по 2013 роки, коли він забив 113 голів у 174 матчах. Потім Гомес поїхав в Італію, де в рядах «Фіорентини» забивати так часто йому вже не вдавалося, але воскресив реноме бомбардира в «Бешикташі» в сезоні-2015/16. Після від'їзду з Туреччини Маріо виступав в Бундеслізі за «Вольфсбург» та «Штутгарт». Зі «швабами» в сезоні-2018/19 вилетів у другу Бундеслігу, але прийняв рішення залишитися, і допоміг команді відразу ж повернутися назад. Власне, після цього з почуттям виконаного обов'язку Гомес вже і заявив про відхід на спокій – в 35 років.

Свій головний трофей в футболі Маріо Гомес виграв з «Баварією» в сезоні-2012/13. Це була перемога в Лізі чемпіонів. Також з мюнхенцями форвард виграв два титули чемпіона Німеччини (ще один – раніше зі «Штутгартом»), а з «Бешикташем» перемагав в чемпіонаті Туреччини. Не можна забувати і особисті досягнення Маріо – зокрема, його титул кращого бомбардира Євро-2012, який проходив на полях України та Польщі.

Венсан КОМПАНІ

Вихованець «Андерлехта» Венсан Компані гучне ім'я в європейському футболі заробив в рядах «Манчестер Сіті», де грав з 2008 по 2019 роки, ставши одним з улюбленців місцевих уболівальників, незважаючи на досить часті проблеми зі здоров'ям. Влітку минулого року Венсан покинув Манчестер і повернувся до Бельгії, причому в ряди рідного «Андерлехта». Там Компані спершу провів сезон в якості граючого тренера, а кілька днів тому оголосив про завершення кар'єри футболіста і повний перехід на посаду наставника.

Можна стверджувати, що до своїх 34 років Компані виграв далеко не всі трофеї у футболі, але в якості гравця він чотири рази ставав чемпіоном Англії і два рази вигравав «золото» в бельгійській лізі.

Микита КАМЕНЮКА

Ну, і куди ж без вітчизняних героїв? Мабуть, найбільш авторитетним і яскравим гравцем з українським паспортом, який встиг оголосити про завершення кар'єри футболіста став Микита Каменюка. У середині липня 35-річний захисник провів свій останній матч за «Зорю», після чого прийняв пропозицію клубу увійти до тренерського штабу юнацької команди луганчан. Відзначимо, що Каменюка є вихованцем академії «Зорі», а тому був своєрідним талісманом в команді, хоча в останні роки грав не так часто.

Нажаль, трофеїв за свою кар'єру гравця Каменюка так і не здобув, а його вищим досягненням став вихід з «Зорею» в фінал Кубка України-2015/16. Той матч проти «Шахтаря» став останнім на тренерському містку «гірників» для Мірчі Луческу, а тому донеччани постаралися зробити все, щоб відхід коуча вийшов красивим і успішним, здобувши «суху» перемогу з рахунком 2:0.

Олексій СЛИВЧЕНКО