Топ-20 легіонерів українського баскетболу. Частина перша

Уже двадцять дев'ять сезонів успішно розігрується українська баскетбольна першість, і за цей час через наші ігрові майданчики пройшло безліч легіонерів. Рівень приїжджих гравців був дуже різним, і свій слід в нашому баскетболі вони залишили вкрай полярний. Дехто явно опинився не в своїй тарілці і поїхав з України вже після кількох проведених матчів, значна частина гравців проводила свої ігри на середньому рівні, такі гравці не псували загальної картини, але й не ставали ключовими гравцями в своїх командах. Але нерідко нашим клубам вдавалося витягнути свій щасливий квиток і підписати відмінних виконавців, які ставали лідерами команд і справжніми Х-факторами в окремих матчах або ж цілих турнірах.

Під час баскетбольного міжсезоння Sport.ua пропонує згадати найкращих легіонерів в історії українського баскетболу, гравців пам'ять про яких досі живе в серцях наших уболівальників.

Відразу скажу, що вибрати найкращу двадцятку було справою дуже непростою, адже якісних варягів в українському баскетболі було набагато більше. Для визначення найкращих був використаний ряд критеріїв, де крім якості гри, таланту і яскравості гравця були присутні також його внесок в успіхи команди і загальний результат, якого зміг добитися колектив під час виступів того чи іншого баскетболіста. Звичайно, це відразу зменшило шанси на потрапляння в рейтинг гравців з клубів-середняків українського баскетболу (наприклад, Брайан Грін або Віллі Дін). Досить суворий погляд був і на баскетболістів, які прибували в Україну в статусі зірок або ключових підписань для свого колективу, але не виправдали покладених сподівань. Тому Пі Джей Таккер, Даріус Сонгайла і деякі інші гравці не увійшли до топ-20, хоча знаходяться зовсім поруч з нею.

Також нагадуємо, що будь-який рейтинг - справа суб'єктивна і не претендує на істину в останній інстанції. Особливо на такий великий часовий проміжок як 29 сезонів. Тому цілком нормально, якщо хто-небудь з читачів вважає, що Владана Вукосавлевіча необхідно замінити на Шона Кінга або Мірослава Радульїцу, Генрі Дугат явно гірший за Вайкіна Келлі, а певних гравців необхідно підняти/опустити в рейтингу на десяток позицій. Кожна думка має право на життя. Тож почнемо:

20. Владан Вукосавлевіч (виступи в Україні - «Львівська Політехніка», сезон 2011/12)

Сезон 2011/12 був багатий на талановитих великих легіонерів в українському баскетболі, серед яких особливо виділялися виступаючі, що не дивно, не в топових клубах Владан Вукосавлевіч ( «Львівська Політехніка») і Шон Кінг (БК «Одеса»). Сербський центровий, який досі не хапав зірок з неба, приїхав виступати в таку ж скромну за нашими мірками «Львівську Політехніку» і це було стовідсоткове влучання в ціль селекції клубу. Під керівництвом свого співвітчизника Желько Лукаїча Владан став одним з домінуючих центрів в Суперлізі. Завершити гру з дабл-даблом 20 очок + 13 підбирань або ж зі схожими цифрами для нього було звичною справою. Вукосавлевіч став одним з найкращих гравців того чемпіонату за рейтингом ефективності. Львівський клуб фінішував в сезоні 2011/12 на четвертому місці, що стало найкращим результатом клубу в його історії, а внесок серба в це досягнення просто величезний.

19. Генрі Дугат («Будівельник», 2016/17, «Дніпро» 2019/20)

Після сезону 2013/14, коли остаточно пішли в минуле часи «золотої Суперліги», загальний рівень українського чемпіонату дуже сильно просів. Також впав рівень і легіонерів, які грають в нашій країні. Одним з небагатьох справді якісних варягів став Генрі Дугат. Уродженець штату Техас був мозковим центром столичного «Будівельника» в сезоні 2016/17, а його якісна і орієнтована на партнерів успішна гра стала однією з головних причин тріумфу київського клубу в чемпіонаті. Сам Дугат не залишився без індивідуального визнання і отримав титул MVP сезону в Суперлізі.

Схожу характеристику можна дати Генрі і за результатами зім'ятого коронавірусом сезону 2019/20. Знову якісна гра, знову чемпіонство. Тільки ось титул MVP керівництво ФБУ віддало більш яскравому Терреллу. Але у Дугата ще буде час заробити собі нагороди в Україні, адже він прийняв рішення залишитися в «Дніпрі» і на наступний сезон.

Можна сказати, що включення Дугата в даний рейтинг є певним авансом. Адже за часів «золотої Суперліги» навіть у складах середняків і аутсайдерів чемпіонату виступали дуже яскраві розігруючі. Але історія не знає умовного часу, а в свій час Генрі виявився не просто важливим, а ключовим гравцем команд-чемпіонів.

18. Артур Лонг («Азовмаш», 2004/2005, 2005/2006)

Один з найсильніших (якщо не найсильніший) центрових в історії Суперліги. Але з лишком отримавши від природи баскетбольного таланту, в Арті так і не сформувався спортивний характер.

В «Азовмаші» Лонг випалював трисекундну зону і домінував під обома щитами, але американський центровий створював проблеми не тільки суперникам на майданчику, а й своїй команді поза нею. Арт Лонг міг зчепитися з партнером на тренуванні, а міг на ньому ж впасти в меланхолійний настрій і абстрагуватися від усього того, що відбувається. Знайти підхід до нього було дуже важко і те, що покійний нині Рімас Гірскіс зумів це зробити, було не менш складною заслугою, ніж завоювання ним чемпіонських титулів на тренерському містку маріупольського клубу. Але повернемося на ігровий майданчик, а на ньому Артур Лонг був найсильнішим гравцем.

У сезоні 2004/05 Арт завоював срібло Суперліги і був перепідписаний на наступний сезон. Їхній дует з Халідом Ель-Аміном обіцяв стати одним з найсильніших в українському баскетболі, але Лонг був відрахований з команди. За численним чуткам, за побиття одного з членів технічного персоналу «Азовмаша».

Завершив кар'єру в 2010 році, а в 2015 був засуджений до семи років в'язниці за торгівлю наркотиками і зброєю.

17. Роландас Ярутіс («Азовмаш», 2005/2006, 2008/2009, 2009/2010, «Черкаські Мавпи», 2006/2007, 2007/2008, БК «Полтава», 2008)

Три рази литовський розігруючий приходив в «Азовмаш» по ходу поточного сезону і всі три заходи були для нього чемпіонськими. Прибалт ніколи не був ключовим гравцем в чемпіонських складах «Азовмаша», але завжди був в основній обоймі, десь під лідерами. Він не просто давав відпочити топам задньої лінії маріупольців, а й ніс вкрай небезпечну загрозу суперникам. А в деяких матчах Роландас і зовсім виходив на перші ролі і наносив ключові удари по опоненту, причому часто такі перфоманси припадали на єврокубки і ключові поєдинки Суперліги.

Трохи інша була у Ярутіса роль в «Черкаських Мавпах». Команда була скромніше, ніж «Азовмаш», але там від Ярутіса і чекали більшого. У литовського розігруючого цілком виходило бути одним з лідерів команди. Найяскравішим епізодом для Ярутіса в українському баскетболі став скажений триочковий зі своєї половини майданчика проти кіпрського клубу «АПОЕЛ» на останніх секундах матчу кваліфікації Єврокубка сезону 2007/08, яка дозволила «Мавпам» перевести гру в овертайм і дотиснути суперника.

16. Манучар Маркоїшвілі (БК «Київ», 2007/2008, 2008/2009)

Молодий грузинський гравець на момент свого приїзду в Україну був уже досить відомим в Європі, але підписувався в БК «Київ» зразка 2007/08 з явним прицілом на майбутнє, адже компанія там підібралася дуже зіркова. Але поступово Манучар став відбирати все більше і більше часу у своїх іменитих колег і ближче до кінця сезону перетворився на одного з ключових гравців команди.

Ману залишився в Києві і на наступний сезон, і спочатку диспозиція була дуже схожа з торішньою. БК «Київ» зразка 2008/09 навіть перевершував за первісною силою складу свій торішній варіант. Але по-справжньому Маркоїшвілі проявив себе після того як через фінансові проблеми клуб покинули майже всі ключові гравці.

У складі залишилися Артур Дроздов, Маркоїшвілі і все. Ах так, ще було багато голодної до гри молоді (яка в майбутньому виросте в зірок українського баскетболу). Тут і проявився на повну ігровий талант Маркоїшвілі. Грузинський легіонер на пару з Дроздовим на подив багатьох витягували матч за матчем і змогли затягнути команду до чвертьфіналу Єврочелленджу і завоювати четверте місце в Суперлізі, по шляху покусавши набагато більш потужні при такому розкладі сил БК «Донецьк» і южненський «Хімік». Сам Маркоїшвілі був визнаний MVP сезону 2008/2009 і назавжди заслужив визнання київських уболівальників.

15. Панайотіс Ліаделіс («Азовмаш», 2005/2006, 2006/2007, 2007/2008)

Грецький захисник прийшов в «Азовмаш» вже гравцем-ветераном. Як тоді багато хто вважав, догравати і заробити собі на безбідну старість. Але так вийшло, що в Маріуполі син Еллади став одним з ключових гравців і затримався на три сезони.

Ліаделіс володів убивчим проходом під кільце, який ставив в глухий кут найсильніших персональників суперника, і прекрасно поставленим триочковим кидком. Панайотіс з легкістю міг закрити позиції першого і другого номерів і що важливо, своїм стилем гри він обмежував від критичного впливу на команду велике ігрове его Халіда Ель-Аміна. Дует грека й американця в задній лінії є одним з найкращих в українському баскетболі.

Ліаделіс виграв в Україні три чемпіонства в 2006, 2007 і 2008 роках, а також допоміг «Азовмашу» вийти у фінал Кубка Європи сезону 2006/2007. Після виступів за клуб з Маріуполя завершив кар'єру.

14. Деррік Зіммерман («Будівельник», 2008/2009, 2009/2010, «Говерла» 2010/2011, БК «Київ» 2011/2012, «Дніпро-Азот», 2012/2013)

Максимальна самовіддача на майданчику і божевільні данки. За це  Зіммермана любили уболівальники, а тренери цінували за безпосередній вплив на результат у всіх командах протягом українського періоду його кар’єри. Деррік запам'ятався уболівальникам всіх чотирьох клубів, де він виступав. Та що там чотирьох клубів, уболівальникам по всій Україні. Зіммерман був прекрасним захисником і на нього дуже часто залишали найнебезпечніших гравців у складі суперників. Деррік з ними справлявся. Були у нього і слабкі сторони, наприклад, дуже нестабільний як для захисника кидок і поганий відсоток реалізації штрафних. Але ще раз повторюся, самовіддача і фантастичні данки з лишком перекривали все вищеперераховане.

Американець завоював у складі «Будівельника» срібло УБЛ сезону 2008/2009 і повторив цей результат в об'єднаному чемпіонаті Суперліги 2009/2010. А в наступному році допоміг «Говерлі» досягти кращого результату в історії клубу, ставши одним з ключових гравців у бронзовому для івано-франківців чемпіонаті 2010/2011.

13. Лінн Грір («Азовмаш», 2012/2013)

У чемпіонаті Суперліги 2012/2013 маріупольці вважалися одними з головним претендентів на медалі, забивши свій ростер якісними легіонерами. Але по факту все виявилося набагато складніше, і майже весь сезон тягнути команду на собі довелося розігруючому маріупольців Лінну Гріру. А коли в силу різних причин (травми, відрахування і.т.д.) від розсипу легіонерів до ігор плей-оф залишилося лише три людини, на «Азовмаш» вже не дивилися як на претендента на золото.

Але Грір видав просто фантастичну кінцівку сезону і вийшов з клубом у фінал плей-оф Суперліги, прибравши з дороги наповнений зірками БК «Донецьк» і найсильніший «Ферро». У фінальній серії проти «Будівельника» Лінн мало не поодинці дотягнув команду до вирішального сьомого матчу, а діапазон набраних очок для нього в фіналі коливався від 17 до 34.

Грір став найкращим розігруючим для маріупольців з часів Халіда Ель-Аміна і одним з найяскравіших перших номерів українського баскетболу часів «золотої Суперліги».

12. Фред Хаус («Азовмаш», 2009/2010, 2010/2011, «Дніпро», 2011)

Підписаний по ходу сезону 2009/2010 американський свінгмен став одним з ключових гравців у складі маріупольського клубу на цілих два сезони, а легіонерська трійка Рамел Каррі - Фред Хаус - Діметріус Александер наводила страх на опонентів по всій Суперлізі. У Маріуполі Хаус сумлінно відпрацьовував на обох сторонах майданчика, не тільки справно набираючи очки, але і справедливо закріпивши за собою звання одного з найсильніших захисних гравців на своїй позиції.

Найкращим в Україні для Фреда вийшов перший рік виступів, коли в сезоні 2009/2010 він приміряв титул чемпіона України і став найрезультативнішим гравцем в двох з п'яти поєдинках фінальної серії. Сезон 2010/2011 вийшов для його команди не таким успішним (виліт у чвертьфіналі від «Ферро»), але Хаус продовжував радувати уболівальників і тренерів якісною грою. А короткий шестиматчевий відрізок в «Дніпрі» і розрив контракту сприймати всерйоз не варто, американець вже всім все довів за минулих два сезони.

11. Річард Гуін (БК «Полтава», 2008, «Азовмаш», 2008/2009, «Будівельник», 2009/2010, «Ферро-ЗНТУ» 2011/2012, 2012/2013)

Розпочавши виступи в Україні в складі БК «Полтава», який на той момент був мало не офіційним фарм-клубом «Азовмаша», Гуін досить швидко перебрався до складу «старшого брата» і став для свого клубу одним з ключових факторів у чемпіонстві-2009. Після цього на великого з дуже хорошим триочковим кидком звернули увагу в столиці. Річард перейшов в «Будівельник» і в кінці сезону 2009/2010 приміряв на себе срібні медалі української Суперліги.

Зробивши річну зупинку у Франції, американець повернувся до України, щоб підсилити склад «Ферро». Ставка тренерського штабу спрацювала, і Гуін став одним з наріжних каменів подвійного бронзового успіху запорожців, попутно отримавши виклик на Матч Всіх Зірок-2012.

Таким чином, американський великий став одним з небагатьох гравців, які володіють повним комплектом медалей української Суперліги (золото, срібло і дві бронзи).

Далі буде...