Підтримати українських військових та людей, які постраждали через війну

Англія
| Оновлено 07 липня 2020, 19:07
13495
12

Жозе на узбіччі. Моуріньо вже нічого не здатний дати футболу

Пік кар'єри «Особливого» далеко позаду, впору всерйоз задуматися про написання мемуарів...

| Оновлено 07 липня 2020, 19:07
13495
12
Жозе на узбіччі. Моуріньо вже нічого не здатний дати футболу
Твіттер Тоттенхема. Жозе Моуріньо

У документальному фільмі Take The Ball Pass The Ball, випущеному в листопаді 2018 року і присвяченому успіхам «Барселони» під керівництвом Хосепа Гвардіоли, є кілька дуже цікавих історій, що досить повно розкривають філософію цього тренера.

Одна з них пов'язана з українцем Дмитром Чигринським, якого «блаугранас» за 25 мільйонів євро підписали у «Шахтаря» влітку 2009 року, але усього лише через сезон продали назад «гірникам» вже за 15 мільйонів. Український легіонер провів вкрай небагато матчів за «Барселону», і його справедливо включають до числа головних провалів Гвардіоли за кар'єру тренера.

Читайте також: 7 головних трансферних промахів Пепа Гвардіоли 

У зазначеному фільмі про Чигринського цікаву історію розповідає екс-нападник «Барселони» тих часів Тьєррі Анрі: «Ми грали проти «Осасуни» на виїзді. Памплонська команда не дуже добре обороняла центральну зону поля. Їхній півзахисник, відповідальний за позицію, не був на рівні. В той день в стартовому складі вийшов Чигринський, в якого була відмінна здатність видати довгий пас з правої або лівої ноги. Ми збиралися грати так, що центральні захисники повинні були віддавати передачі на Хаві. Всякий раз, коли ми переходили в атаку, Хаві був в потрібній зоні, щоб забезпечити взаємодію оборони і атаки. Але що було забавним в той день, так це те, що Чигринський двічі довгими передачами знаходив попереду Златана Ібрагімовича. І це виходило небезпечно, адже швед майже опинявся сам на сам із воротарем суперника. Але Пеп замінив Чигринського, бо той не поважав принципи ведення гри. Тренер вивчав суперника, і просив нас грати певним чином».

Слова Анрі дають уявлення про те, наскільки складним може бути футбол на топ-рівні, а також підкреслюють безкомпромісність поглядів на гру з боку Гвардіоли. Завдяки своїм принципам Пеп створив революцію в «Барселоні», а згодом творив дива і домагався успіху в «Баварії» та «Манчестер Сіті».

Вдала кар'єра Гвардіоли в «Барселоні» змушує згадати ще одну давню історію, широко обговорювану в закуліссі футболу. Подейкують, що в 2008 році, коли каталонці всерйоз підшукували нового головного тренера, в кінцевому підсумку в їхньому списку опинилися два ключових кандидати: Гвардіола і Моуріньо.

Очевидним вибором на той момент здавався Моуріньо, який за кілька місяців до цього як раз припинив трудові відносини з «Челсі», де за три сезони здобув два титули чемпіона Прем'єр-ліги. Однак в результаті вельми несподівано вибір босів «блаугранас» припав на Гвардіолу - тренера, який не мав серйозного досвіду на рівні першої команди, працювавши раніше тільки з дублем «Барселони».

Той вибір на користь Гвардіоли на перший погляд здавався нелогічним. У «Барсі» віддали перевагу маловідомому фахівцю на тлі інформації про можливе призначення коуча, який в той час знаходився на піку кар'єри і слави. Шанс, що Моуріньо зробив би каталонців успішними, безумовно, не настільки й малий, проте вкрай малоймовірно, що «блаугранас» стали б таким же феноменом в світі футболу, яким їх згодом зробив Гвардіола.

«Барселона» і до Моуріньо була добре знайома з прагматичною тактикою, перевагу якій віддавав «Особливий». В 1/8 фіналу Ліги чемпіонів-2004/05 задумки португальця спрацювали, коли «Челсі» за сумою двох матчів залишив за бортом турніру «Барселону», а згодом зумів дістатися до півфіналу.

Але тоді, в 2008-му, в «Барселоні» порахували, що команді потрібна людина, здатна підтримувати ідеалістичну футбольну філософію легендарного Йохана Кройфа. Незважаючи на те, що частина керівництва «блаугранас» виступала за призначення Моуріньо, вважаючи, що португальцю вдасться досягти миттєвих результатів, врешті-решт переважили козирі на користь Гвардіоли, і «Барселона» продовжила робити ставку на яскравий, сміливий і домінантний підхід у футболі.

Моуріньо після зриву варіанту з «Барсою» не залишився у програші - він очолив «Інтер», з яким виграв Лігу чемпіонів і два титули чемпіона Італії. Потім «Особливий» непогано попрацював з «Реалом», та й повернувшись в «Челсі» встиг виграти з «синіми» ще один титул чемпіона Прем'єр-ліги...

Однак в 32-му турі чемпіонату Англії-2019/20 відбулася подія, що красномовно вказує на відмінності в подальших кар'єрних траєкторіях Гвардіоли і Моуріньо. В один день «Манчестер Сіті» Пепа здобув переконливу перемогу над чемпіоном «Ліверпулем» (4:0), а «Тоттенхем» Жозе безславно поступився «Шеффілд Юнайтед» (1:3) і практично вибув з гонки за місце в Лізі чемпіонів на наступний сезон.


Твіттер Шеффілд Юнайтед

Останнім часом між успіхами команд Гвардіоли і Моуріньо спостерігається все більш і більш різкий контраст. Минуло вже три роки з тих пір, як португалець в останній раз вигравав будь-який турнір - Лігу Європи з «Манчестер Юнайтед», - і п'ять років з моменту його останнього тріумфу в Прем'єр-лізі... Для топ-тренера сучасності це вкрай мало, та й є стійке відчуття, що «Особливий» вже банально не тягне на цей статус - в фаворі зараз зовсім інші фахівці: і якщо Гвардіола залишається нагорі, а разом з ним в зеніті слави нині буквально розквітає кар'єра Юргена Клоппа, то ось про Моуріньо подібного не скажеш. Його стиль і тенденції роботи все частіше і частіше здаються фахівцям відверто застарілими і неефективними...

Якщо на початку своєї кар'єри Моуріньо, немов гриби після дощу, збирав численні титули у всіх своїх клубах, в тому числі й регулярно «наводячи шурхіт» в Лізі чемпіонів, то зараз топ-трофей континенту здається все більш і більш далеким від португальця.

Свого часу «Особливий» зробив собі ім'я в футболі з боку андердога. Після того, як його «Порту» обіграв «Манчестер Юнайтед» з рахунком 2:1 в 2004 році в рамках Ліги чемпіонів, розгніваний коуч «червоних дияволів» Алекс Фергюсон поскаржився на несправедливе, на його думку, вилучення Роя Кіна, через що ірландець не зміг зіграти в матчі-відповіді, а «Юнайтед» вилетіли з турніру.

«Я розумію, чому він був такий емоційний», - прокоментував тодішню поведінку Фергюсона Моуріньо. «Вам теж було б не по собі, якби в матчі вашої команди домінував суперник, чия сумарна трансферна вартість не перевищує 10% бюджету вашого клубу».

Через 16 років все кардинально змінилося: на місці тодішнього Моуріньо опинився коуч «Шеффілд Юнайтед» Кріс Вайлдер, а ось роль Фергюсона після поразки «Тоттенхема» від «клинків» на себе приміряв вже сам «Особливий», який заговорив про несправедливість, в тому числі і через рішення VAR («Ми не можемо вмирати психологічно через рішення Майкла Олівера, який відповідав за VAR. Ми володіли м'ячем у другому таймі, але у нас не було шансів змінити хід зустрічі», - заявив після поразки від «Шеффілд Юнайтед» Моуріньо).

 

 

Союз «шпор» і Моуріньо з самого початку виглядав цікаво. Хоча «Тоттенхем», очевидно, був далеко не таким успішним, як «Барселона», але ця команда також грала в яскравий атакуючий футбол. Деякі колишні тренери, які намагалися прищепити «шпорам» оборонний стиль ведення гри, зазвичай не досягали успіху. Наприклад, в 2004 році Жак Сантіні в «Тоттенхемі» почав робити ставку на те, що згодом у пресі назвали «нудним футболом». Француз протримався на своїй посаді всього 13 матчів...

Саме тому нідерландець Мартін Йол, який прийшов на зміну Сантіні, багато говорив про важливість гри в «приємний, атакуючий футбол». Практично всі наступні наставники «шпор» поділяли це переконання, аж до минулого сезону, коли команда Маурісіо Почеттіно опинилася залученою в, мабуть, два найбільш захоплюючих матчі Ліги чемпіонів - проти «Манчестер Сіті» (3:4) та «Аякса» (3:2).

Проте, після нерадісного початку кампанії-2019/20 керівник «Тоттенхема» Даніель Леві вирішив, що клубу далі не по дорозі з Почеттіно. Аргентинець був відправлений у відставку, а на його місце незабаром і прийшов Жозе Моуріньо. Втім, через 13 місяців після гри «шпор» у фіналі Ліги чемпіонів проти «Ліверпуля», «Тоттенхем» нині виглядає лише блідою тінню себе минулорічного. Крім того, не варто виключати, що за підсумками цього сезону лондонці й зовсім вперше за більш ніж десятиліття залишаться без путівки в єврокубки...

Звичайно, не варто скидати вину за результати з таких гравців, як Деле Аллі, або Тангі Ндомбеле, який минулого літа став рекордною покупкою в історії клубу, однак і роль Моуріньо в усій цій історії видніється далеко не в кращому плані. У «Особливого» в останні роки, здається, розвинулася звичка отримувати мінімум віддачі від футболістів, які здатні на значно більше. Це чітко простежувалося ще до «Тоттенхема» - в «Челсі» і «Манчестер Юнайтед»...

І якщо раніше португалець знаходив виправдання у відсутності ключових гравців команди, таких як Харрі Кейн або Сон Хин Мін, то в минулий четвер на «Брамолл Лейн» лондонці виглядали відверто невиразно навіть з лідерами в складі... «Тоттенхем» Моуріньо нині куди більше схожий на страждальця, що надмірно залежить від якості гри Харрі Кейна і довгих закидів на нього. А це як раз і є той стиль футболу, який Гвардіола ще понад десять років тому розпеченим залізом випалював з гри «Барселони». Але для 57-річного Моуріньо, здається, вже занадто пізно мінятися. Він встиг забронзовіти в історії і, можливо, цього для нього цілком достатньо. Зрештою, хто сказав, що сеу Жозе ставив перед собою завдання обов’язково стати кращим тренером всіх часів і народів?..

Олексій СЛИВЧЕНКО

Джерело Sport.ua
Оцініть матеріал
(51)
Повідомити про помилку

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть

Налаштувати стрічку
Налаштуйте свою особисту стрічку новин
Коментарі 12
Введіть коментар
Ви не авторизовані
Якщо ви хочете залишати коментарі, будь ласка, авторизуйтесь.
Sergio Петренко
Ему бы реально попробовать возглавить сборную. Может если Португалия провалится на евро, что очень вероятно в такой то группе, то Маур мог бы попробовать наконец себя в роли тренера сборной родной страны.
DKTheBest2
Маура перемогла жадоба до слави. Хоч мені він
Viktor Kovtun
правда, он фейк а не тренер, а как человек, уникальный !!!!!!!!!!
Александр Бондарь
Мемуары надо назвать "Как я убивал хороших футболистов"
svetlog
В ДК его надо, точно, хуже не будет...
Limb-Ur
Користувача заблоковано адміністрацією за порушення правил
Alexey Antonenko
Статью писал барсодрочер?