Юліан БОЙКО: «Хочу стати особливим снукеристом, таким як Ронні О'Салліван»

14-річний українець Юліан Бойко став наймолодшим гравцем, який отримав путівку у Світовий снукерний тур. Юний талановитий снукерист розповів про реакцію на історичну новину, найближчі плани та цілі:

«Відкрив сайт World Snooker Tour і прочитав новину про те, що тепер є професіоналом. Ми обидва з батьком були шоковані. Думав, що відразу після чемпіонату світу серед любителів на Мальті мені дадуть карту в тур, або взагалі не дадуть. А в підсумку пройшло півтора-два місяці, і я зараз про це дізнався.

Перемога на чемпіонаті Європи з шести червоних? Поки що це мій найгучніший успіх! Якщо чесно, особливого настрою на цей турнір не було. Не можу його назвати безглуздим, але з чотирьох турнірів (U-18, U-21, 6 червоних і дорослий) чемпіонат за скороченою версією снукера був у найменшому пріоритеті. Все-таки за цей турнір путівку в тур не дають. Початок турніру я провів розхлябано, ледве-ледве вийшов з групи. Уже в плей-оф, де були складні і сильні суперники, з'явилася мотивація, з'явилося бажання грати. Навіть такі турніри приємно вигравати.

Як правило, на змаганнях разом зі мною завжди знаходиться тато. Набагато рідше їх відвідує мама, а ще зі мною на аматорських турнірах знаходиться мій близький друг і спаринг-партнер Сергій Ісаєнко. До моєї появи він був беззаперечним лідером снукеру в країні. Я б сказав, що у нього є шанси потрапити в тур. Я вже проводив матчі проти профі: Paul Hunter Classic, кваліфікація German Masters, Shootout. Розумію рівень туру, але зараз мені складно оцінити свої шанси. Буду робити все від себе залежне і сподіватися на краще.

21 липня починається кваліфікація чемпіонату світу в Шеффілді. Зараз ми працюємо над отриманням візи. Будемо відштовхуватися і від того, що скаже World Snooker Tour (WST): треба йти на двотижневий карантин чи ні. Багато що залежить від WST і британської влади.

Коли я був дитиною, мені було простіше грати в снукер, ніж, наприклад, в російський більярд. Кулі легші – лузи більші. До речі, не пам'ятаю, щоб грав у пул. Може, коли зовсім маленький був, один турнір провів. У російський більярд років в 7–8 з татом трохи грав. Коли вже почав професійно займатися снукером, то ні в російський, ні в пул більше не грав. Одна річ, за яку я люблю і дякую батькам, – свобода вибору. Ніякого тиску ні з боку батьків, ні з боку близьких я не відчував. Мені сподобався снукер – моя сім'я прийняла це рішення. Думаю, що і сьогодні, і ще довгий час вони будуть мене підтримувати. Ніхто не пошкодував.

Спонсора у мене немає. Батьки беруть на себе всі витрати. Думаю, що проблем в майбутніх сезонах бути не повинно в цьому плані. Вони розуміють, які кошти потрібно вкласти заради участі в мейн-турі, заради того, щоб тренуватися, наприклад, в академії Шеффілда. Мені здається, ресурсів вистачить, щоб я грав і розвивався. Мій кумир – Марк Селбі. Це мій улюблений гравець. Мені подобається, як він перебудовується по ходу матчу, варіює гру. Буває, перебуваючи в поганій формі, він все одно виграє турніри. Селбі хороший у виборі удару і змушує суперників помилятися.

Я працюю над тим, щоб збалансувати атаку. Всі говорять, що у мене проблеми з відіграшами, але якщо переглянути, наприклад, 70% моїх ігор, то в основному я помиляюся саме в атаці, а не у відіграшах, тому що атакую ​​набагато більше, ніж відіграюсь. Це моя думка, і воно підтверджено фактами: є відео, які ми дивимося і аналізуємо. Насправді мене частіше підводить атака. Але я впевнений, що зможу стати суператакуючим гравцем. Хочу стати особливим, яким був Ронні в свою епоху. Була ера Ронні, тепер Трампа, і я дуже сподіваюся, що коли-небудь настане час гравців іншого покоління і я стану лідером цієї нової епохи.

Я буду грати без винятку на всіх турнірах, на яких зможу. Перерв на відпочинок у мене не буде. Буду працювати, бо перший і другий сезон дуже важливі. Якщо зможу закріпитися, то далі вилетіти буде вкрай складно. Головна мета на два майбутніх сезони – залишитися професіоналом, а ось чи реально це, ми побачимо, коли я зіграю хоча б п'ять матчів. Тоді можна буде про щось судити. Дивно до початку сезону загадувати, залишуся я там чи ні, хоча ще жодного фрейму не зіграно. Поки незрозуміло, яким буде сезон.

Є певне хвилювання, але це не страх. Я не боюся грати з сильними суперниками, не боюся програвати, не боюся навіть вильоту з туру. Я просто хочу насолоджуватися цим часом, який проведу в турі, хочу насолоджуватися красивою грою суперників і, сподіваюся, своєю красивою грою. Вірю, що все вийде, що я зможу грати на рівних, що зможу перемагати».