Розібрані на запчастини. 10 топ-команд, які розкупили після успіхів

Спортивний принцип у футболі - явище досить відносне, так як нікому і в голову не прийде всерйоз порівнювати між собою клуби, що мають кардинально різні бюджети. Особливо яскраво в останні роки це доводять історії з «Манчестер Сіті» та «Парі Сен-Жермен», яким гроші їх багатих власників відкрили дорогу не тільки на вершину національних чемпіонатів, але і в когорту кращих клубів континенту.

Втім, періодично в футболі все ж трапляються винятки. Історія знає чимало команд, які здивували всіх, але чия зірка згодом досить швидко зайшла... Траплялося це через те, що кращих футболістів банально переманювали «сильні світу цього».

Багато хто вважає, що гранди і топ-клуби - це основа сучасного футболу. З точки зору маркетингу в цьому не виникає жодних сумнівів, а ось з точки зору адреналіну, емоцій і очікування непередбачуваності турнірів, куди корисніше було б, щоб конкурентних команд було якомога більше. Наприклад, таких, як ті, про які ми розповімо сьогодні...

АЯКС 70-х

Амстердамський клуб давно славиться своєю фантастичною системою молодіжних академій, яка дає «Аяксу» регулярне підживлення топ-кадрами. На початку 70-х років минулого століття голландській команді вдалося досягти феноменальної висоти - тричі поспіль виграти Кубок європейських чемпіонів, що є прабатьком нинішньої Ліги чемпіонів. У 1971 році «Аякс» у фіналі обіграв грецький «Панатінаїкос» (2:0), в 1972-му - італійський «Інтер» (2:0), а в 1973-му - ще одного представника Італії в особі «Ювентуса» (1:0). Крім того, в 1970, 1972 і 1973 роках «Аякс» вигравав чемпіонат Нідерландів, а в 1972 і 1973 роках - Суперкубок УЄФА.

Фантастичні успіхи призвели до того, що протягом трьох сезонів «Аякс» покинув ряд лідерів команди. Першим в 1973 році пішов Йохан Кройф, що став згодом легендарним та якого за 1,8 мільйони фунтів підписала «Барселона». Через рік каталонці забрали до себе ще одного топ-футболіста того «Аякса» Йохана Нескенса, а в 1975-му з команди пішли ще три важливих футболіста - Джонні Реп в «Валенсію», Хорст Бланкенбург в «Гамбург» і Арі Хан в «Андерлехт», після чого в Амстердамі, по суті, довелося починати будувати новий колектив...

АЯКС 80-х

В середині-кінці 80-х років Йохан Кройф, завершивши кар'єру футболіста, прийняв рішення попрацювати тренером, почавши свій шлях в рідному «Аяксі». В результаті амстердамська команда в 1987 році виграла Кубок володарів кубків, здолавши у фіналі «Локомотив» з Лейпцига з рахунком 1:0. У тому складі «Аякса» виділялися три гравці, які влітку змінили клуби - Марко ван Бастен за 1 мільйон фунтів перейшов до «Мілана», Франк Райкард за 2 мільйони - до лісабонського «Спортинга», а Сонні Сілой поїхав в паризький «Расинг».

Вже через рік, в 1988-му, покинув «Аякс» і сам Йохан Кройф, який, як колись і в час кар’єри гравця, подався в «Барселону», де за вісім сезонів виграв чотири титули чемпіона Іспанії і один Кубок європейських чемпіонів.

МАРСЕЛЬ 90-х

На початку 90-х років «Марсель» двічі завойовував титул чемпіона Франції, але головним досягненням тієї команди, якою керував Раймон Гуталс, стала перемога в 1993 році в Лізі чемпіонів. За два роки до того тріумфу «біло-блакитні» вийшли у фінал Кубка європейських чемпіонів, де поступилися югославській «Црвені Звезді» в серії пенальті. Але висновки були зроблені, і в 1993-му «Марсель» вже не пішов з поля переможеним, зробивши таким «Мілан» (1:0).

Успішна гра призвела до того, що протягом двох років з «Марселя» пішли сім ключових гравців: Алена Бокшича придбав «Лаціо», Марселя Десаї - «Мілан», Франка Созе - «Аталанта», Абеді Пеле - «Ліон», Дідьє Дешама - «Ювентус», Руді Феллера - «Байєр», а Базіля Болі - «Рейнджерс».

ЦРВЕНА ЗВЕЗДА 90-х

В кінці 80-х і початку 90-х «Црвена Звезда» була незмінним чемпіоном досить міцного на той момент чемпіонату Югославії, а в 1991 році, як уже згадувалося вище, здобула сенсаційну перемогу в Кубку європейських чемпіонів, здолавши у фіналі «Марсель». Згодом «Црвена Звезда» програла «Манчестер Юнайтед» (0:1) в матчі за Суперкубок УЄФА, але виграла Міжконтинентальний кубок, обігравши чилійський «Коло-Коло» (3:0).

Та команда Любко Петровича досить швидко «розійшлася» хто куди. Сам тренер вирушив до Іспанії працювати з «Еспаньолом», тому не дивно, що і його підопічні обрали інші варіанти продовження кар'єри: Роберт Просінечкі поїхав в мадридський «Реал», Деян Савічевіч - в «Мілан», Владимир Юговіч - в «Сампдорію», Дарко Панчев - в «Інтер», Міодраг Белодедич - в «Валенсію», а Сініша Михайлович - в «Рому».

ПАЛМЕЙРАС 90-х

У 90-х роках минулого століття, уклавши спонсорську угоду з відомим італійським виробником молочної продукції Parmalat, «Палмейрас» був одним з найбільш фінансово могутніх клубів Бразилії. Це допомогло команді виграти два титули чемпіона країни поспіль в 1993 і 1994 роках.

Розсип талантів, яка підросла в «Палмейрасі», була швидко оцінена скаутами зарубіжних клубів, завдяки чому досить швидко «зелено-білі» почали отримувати привабливі пропозиції. У підсумку з 1994 по 1997 рік «Палмейрас» покинули сім футболістів, які здобули згодом істотну популярність за межами рідної країни. Мова про Мазіньо (пішов з «Палмейраса» в «Валенсію»), Зіньо («Йокогама»), Сезара Сампайо («Йокогама»), Роберто Карлоса («Інтер»), Антоніо Карлоса Заго («Касіва Рейсол»), Рівалдо, Флавіо Консейсао і Джалмінью (всі перебралися в «Депортіво» в 1996-1997 роках).

АЯКС 90-х

Свою останню до нинішнього моменту перемогу в Лізі чемпіонів «Аякс» здобув уже добрих чверть століття тому - в 1995-му. І якщо в минулому сезоні багато хто захоплювався амстердамцями, які виявилися здатні пробратися в півфінал Ліги чемпіонів, то 25 років тому «Аякс» в плей-оф усунув з дороги «Хайдук» і «Баварію», а у вирішальному матчі розібрався з «Міланом» (1:0) завдяки голу Патріка Клюйверта.

Крім того, той «Аякс» протягом трьох сезонів поспіль (1993/94, 1994/95 і 1995/96) ставав чемпіоном Нідерландів, а також виграв в 1995-му Суперкубок УЄФА і Міжконтинентальний кубок, здолавши «Сарагосу» і «Греміо» відповідно. Недивно, що попит на гравців того «Аякса» був надзвичайно високим, що призвело до відходів Кларенса Зеєдорфа в «Сампдорію», Фініді Джорджа в «Бетіс», Нванкво Кану в «Інтер», Міхаеля Райцигера, Едгара Давідса та Патріка Клюйверта в «Мілан», а Марка Овермарса в «Арсенал».

БОРУССІЯ ДОРТМУНД 90-х

У 1995 році дортмундська «Боруссія» вперше за попередні 32 роки здобула титул чемпіона Німеччини. До тріумфу «чорно-жовтих» привів Оттмар Хітцфельд, під керівництвом якого дортмундці через сезон відстояли титул, а в 1997 році виграли Лігу чемпіонів, скоривши у фіналі «Ювентус» (3:1) із Зінедіном Зіданом, Дідьє Дешамом, Крістіаном Вієрі, Алессандро Дель П'єро та іншими зірками в складі.

Після того тріумфу Оттмар Хітцфельд залишив пост головного тренера, перейшовши на роботу спортивного директора, а «Боруссія» влаштувала серйозний розпродаж. Зокрема, Карл-Хайнц Рідле поїхав в «Ліверпуль», Паулу Соуза - в «Інтер», Пол Ламберт - в «Селтік», Йорг Хайнріх - в «Фіорентину», Штеффен Фройнд - в «Тоттенхем», а Штефан Клос - в «Рейнджерс».

ДИНАМО КИЇВ 90-х

У 90-х роках київське «Динамо» було справжнім гегемоном на внутрішній арені, здобувши сім титулів чемпіона України з восьми можливих. Комусь може здатися це дивним, але не маючи сильних опонентів у внутрішньому чемпіонаті, Валерію Лобановському вдалося створити приголомшливу команду, яка в 1999 році опинилася близька до того, щоб вийти у фінал Ліги чемпіонів. Взагалі в ті роки в рамках цього турніру «Динамо» успішно протистояло «Реалу», «Барселоні», «Арсеналу» і деяким іншим грандам європейського футболу. Були близькі «біло-сині» і до того, щоб пройти «Баварію», але в підсумку фатальною стала домашня нічия з мюнхенцями 3:3, хоча по ходу подій на полі рахунок повинен був бути куди більш переконливим для «Динамо».

Справжніми зірками тієї команди були Андрій Шевченко та Сергій Ребров. Перший влітку 1999 року за 25 мільйонів доларів перейшов до «Мілана», другий - через рік відбув в «Тоттенхем». Крім них, не можна не згадати відходи Олега Лужного в «Арсенал» і Кахабера Каладзе в «Мілан». Подейкували і про інтерес до інших лідерів тієї біло-синьої команди (Шовковського, Белькевича, Ващука, Головка, Косовського), але вони так і залишилися в лавах «Динамо», яке нещодавно видання FourFourTwo включило в топ-10 того, чого не вистачає футболу з 90-х.

ЛАЦІО 2000-х

У 2000 році «Лаціо» під керівництвом шведа Свена-Йорана Ерікссона сенсаційно здобув свою другу в історії перемогу в чемпіонаті Італії. Той сезон став, мабуть, найкращим в історії «орлів», які додали до «золота» чемпіонату також перемоги в Кубку і Суперкубку Італії, а в 1999 році перемагали в Кубку володарів кубків і Суперкубку УЄФА.

За наступні три роки європейські гранди і просто більш економічно потужні клуби як слід «пощипали» склад «Лаціо», в результаті чого той виявився лише здатним мріяти про трофеї. Першими «ластівками» у 2000 році стали від'їзди зі стану «орлів» Алена Бокшича в «Мідлсбро», Сержіу Консейсау та Матіаса Алмейди в «Парму». Через рік «Лаціо» покинули Хуан Себастьян Верон («Манчестер Юнайтед»), Павел Недвед і Марсело Салас (обидва - «Ювентус»), а в 2002-му в «Мілан» перебрався приголомшливо перспективний центрбек Алессандро Неста...

ПОРТУ 2000-х

На початку і середині «нульових» найсильнішим клубом Португалії був «Порту», ​​який частіше за інших вигравав на внутрішній арені. Однак інтерес до цього був би невеликий, якби в 2004 році «дракони» сенсаційно не виграли б в Лізі чемпіонів. У фіналі команда, ведена Жозе Моуріньо, здолала симпатичний «Монако» (3:0) молодого тренера Дідьє Дешама. До цієї перемоги «Порту» згодом додав виграш Міжконтинентального кубка, в суперечці за який здолав у серії пенальті колумбійський «Онсе Кальдас».

Після тих перемог Жозе Моуріньо подався працювати в «Челсі», здобуваючи собі в Англії статус «Особливого», а з числа футболістів «Порту» покинули Рікарду Карвалью і Паулу Феррейра, що відправилися услід за Моуріньо в «Челсі», а також Деку («Барселона»), Дерлей («Динамо» Москва), Карлос Алберто («Корінтіанс») та Педру Мендеш («Тоттенхем»).

Останнє десятиліття також подарувало футболу чимало якісних команд «другого ешелону», які потім буквально розібрали на запчастини товстосуми. Це, звичайно ж, і «Монако», і все той же «Аякс», і частково «Лестер», але про них прийде час поговорити трохи пізніше, коли вони завдяки успішним кар'єрам своїх екс-футболістів встигнуть дещо «забронзовіти» в історії...

Олексій СЛИВЧЕНКО