Ліверпульці, які створили диво в Стамбулі: де вони зараз?

25 травня 2005 року певна кількість людей раз і назавжди навчилися дивитися футбол до кінця: «Ліверпуль», програвши перший тайм фіналу Ліги чемпіонів 0:3, зміг відігратися і вирвати перемогу в суперзіркового «Мілана». Ця перемога виглядала дивом, тріумфом волі, про неї зняті цілі фільми і написані книги – а гравці «червоних» стали легендами.

У п'ятнадцяту річницю стамбульського дива ми вирішили згадати, як склалася подальша доля кожного з гравців того «Ліверпуля».

Єжи Дудек, 47 років
У тій ЛЧ: 10 матчів

Людина, про сейви якої Андрій Шевченко нещодавно сказав, що до сих пір не може на них дивитися, вже в сезоні-05/06 програв конкуренцію Пепе Рейні. Після «Ліверпуля» Дудек міг перейти в «Бетіс», але вирiшив що краще статус дублера Ікера Касільяса в «Реалі». Чотири роки на лавці «бланкос» принесли по одній перемозі в чемпіонаті, кубку і Суперкубку Іспанії – шкода, що не вдалося стати одним з небагатьох гравців, які виграли ЛЧ з двома різними клубами.

Цікаво, що останній матч за збірну Польщі Єжи зіграв через два роки після фактичного завершення кар'єри. Щоб увійти в Зал слави польського футболу, потрібно зіграти не менше 60 ігор, і Дудеку не вистачало одного-єдиного матчу, щоб здобути цей почесний статус. У 2013-му році сорокарічний поляк взяв участь в матчі проти Ліхтенштейну (2:0) і остаточно повісив рукавички на цвях. З тих пір живе в Кракові, взяв участь в гоночному турнірі Volkswagen Castrol Cup – загалом, насолоджується життям.

Кріс Кіркленд, 39 років
У тій ЛЧ: 4 матчі

Один із символів неймовірності тієї перемоги – факт перманентних виходів в основі такого воротаря, як Кіркленд. Гравець, яка відіграв в основі більшу частину групового етапу, виявився дуже посереднім воротарем і часом програвав конкуренцію навіть у «Вігані», за який відіграв шість сезонів. Після шести сезонів в Чемпіоншипi за чотири різні команди закінчив кар'єру, зараз працює у власній академії.

Скотт Карсон, 34 роки
У тій ЛЧ: 1 матч

Перспективний воротар зіграв у ЛЧ домашній матч проти «Ювентуса», але так і не зміг стати топом на рівні Прем'єр-ліги. Уже в наступному сезоні Скотт грав у Чемпіоншипi за «Шеффілд Венсдей», протягом кар'єри вилітав з АПЛ з трьома різними клубами («Лідс», «Чарльтон» і «Вест Бромвіч Альбіон»), а минулого літа перейшов… у «Манчестер Сіті»! Англійський ліміт на легіонерів змушує будь-який клуб певну кількість своїх в заявці, і нашпигований іноземцями клуб взяв англійця третім воротарем.

Джеймі Каррагер, 42 роки
У тій ЛЧ: 15 матчів

737 матчів за «Ліверпуль», статус легенди і втілення «червоних» в одній людині. Його, на відміну від Джеррарда, нікуди не кликали з «Ліверпуля», що злегка зменшує його культовий статус у світі, але він ніколи з «Енфілда» і не рвався, ставши навіть великим кумиром для простих ліверпульців. За сімнадцять сезонів у складі «червоних» вічний 23-й номер виграв Лігу чемпіонів, Кубок і Суперкубок УЄФА, три Кубка Ліги, по два Кубка та Суперкубка Англії – всі титули, крім одного. По завершенні кар'єри став експертом на британському ТБ, зараз регулярно бере участь в спільних ефірах зі своїм колишнім суперником Гарі Невілом.

Самі Хююпяя, 46 років
У тій ЛЧ: 15 матчів, 1 гол

Справжній стовп оборони, який навіть перевершує Ярі Літманена за кількістю нагород кращому фінському футболісту року. До останнього дня в грі Хююпяя був символом надійності: навіть у «Байєрі», який він поповнив в віці 35 років, він удостоївся включення до символічної збірної сезону. По завершенні кар'єри став тренером, але не відбувся в професії: з «Байєра», «Брайтона» і «Цюріха» фіна звільняли за слабкі результати.

Йон-Арне Ріїсе, 39 років
У тій ЛЧ: 15 матчів, 1 гол

Після перемоги в ЛЧ норвежець відіграв ще три добротних сезони, в кінці останнього з яких відзначився автоголом на останній хвилині півфіналу ЛЧ. Багато в чому через нього «Ліверпуль» програв місце в московському фіналі «Челсі», а Ріїсе влітку пішов в «Рому».

В її складі Йон відіграв ще три сезони, пережив виліт від «Шахтаря», після чого перейшов в «Фулхем». Ще три сезони потому (фінал ЛЄ у «дачників» був ще до нього) Ріїсе взявся догравати: за якихось два з половиною роки він пограв за кіпрський АПОЕЛ, індійські «Делі Дайнамос» і «Ченнай Тітанс», а також норвезькі «Олесунн» і «Роллон». Після закінчення кар'єри футболіста заявив про плани стати агентом, деякий час працював спортивним директором мальтійської «Біркіркари».

Стів Фіннан, 44 роки
У тій ЛЧ: 12 матчів

Гравець, якого через травму замінили в першому таймі стамбульського фіналу, дистанціювався від футболу, як ніхто інший. У десяту річницю Стамбула легенди «Ліверпуля» збиралися на символічний вечір, і Стіва просто не могли знайти! Після завершення кар'єри в 2010-му двожильний райт-бек зайнявся роботою в сфері нерухомості і відмінно себе почуває без футболу. За «Ліверпуль» він грав до 2008-го року, після трохи пограв за «Еспаньол» і «Портсмут», але немає ніяких сумнівів, що всі свої кращі матчі ірландець зіграв у червоній футболці.

Джиммі Траоре, 40 років
У тій ЛЧ: 10 матчів

В історію можна увійти, можна вляпатися – а історія Джиммі розповідає, що можна зробити те й інше одночасно. Траоре перейшов в «Ліверпуль» за Жерара Ульє, за перші півтора року не зіграв жодного матчу в чемпіонаті, та й через три з половиною сезони в його активі було лише вісім ігор в АПЛ. Тим не менш, він залишився в команді і за Бенітеса, відігравши в основі більшу частину сезону, в тому числі й фінал ЛЧ.

Захисник з Траоре був дуже слабкий, що і визначило його подальший хід кар'єри. «Ліверпуль» в сезоні-05/06, «Чарльтон», «Портсмут», «Ренн», навіть «Бірмінгем» у Чемпіоншипi – Джиммі всюди програвав конкуренцію. Кар'єру малієць (до речі, в збірної Траоре теж ніколи не був важливим гравцем) закінчив у «Сіетл Саундерс», де зараз працює асистентом тренера. До цього дня Траоре називають найвипадковiшим переможцем ЛЧ в історії.

Хосемі, 40 років
У тій ЛЧ: 5 матчів

Вихованець «Малаги» став одним з найперших трансферів Рафаеля Бенітеса після призначення в «Ліверпуль». Що називається, вдало зайшов: іспанець не зміг виграти конкуренцію, вже в січні 2006-го повернувся в Іспанію але не відбувся, за великим рахунком, ніде. «Вільярреал», «Мальорка», «Іракліс», «Картахена», «Левадиакос», «Ксанті», «Атлетіко» (Калькутта) - ніде іспанець не затримувався довше, ніж на два роки.

При всій повазі до подвигiв футболiста Хосемі, можливо, головні дні у своєму житті він переживає зараз. Начальник команди в «Малазі» кожен день починає тренування команди з вимірювання температури гравців, роздачі масок і рукавичок, контролю кожного протоколу здоров'я. «Анчоуси» переживають дуже важкі часи, зараз з гравцями вже розривають контракти – але напряму коронавірус команди не торкнувся.

Стівен Джеррард, 39 років
У тій ЛЧ: 10 матчів, 4 голи

Говоримо «Ліверпуль», думаємо «Джеррард» – говоримо «Джеррард», думаємо «Ліверпуль». Цього могло і не бути: в сезоні-04/05 один з найкращих півзахисників світу всерйоз роздумував піти в «Челсі» або «Реал». Він прийняв рішення залишитися – і якраз Кубок Чемпіонів зіграв велику роль для прийняття цього рішення. Джеррард так і не виграв чемпіонат Англії, але залишився для червоної частини «Ліверпуля» одним з головних кумирів і орієнтирів по життю.

Зараз Джеррард тренує «Рейнджерс», який він вивів у 1/8 Ліги Європи.

Луїс Гарсія, 41 рік
У тій ЛЧ: 12 матчів, 5 голів

І не просто п'ять голів, а м'ячі «Челсі», «Ювентусу» і «Байєру» (3) в плей-оф! Внесок Гарсії в ту перемогу неможливо переоцінити – він видав ще як мінімум по два хороших сезони в «Ліверпулі» і «Атлетіко», але таким корисним не був ні до, ні після. «Енфілд» він покинув в 2007-му, за наступні 9 років зіграв за сім різних команд, але повністю розкрити свій потенціал не зміг через травми. Зараз працює послом «Ліверпуля».

Дітмар Хаманн, 46 років
У тій ЛЧ: 8 матчів, 1 гол

А це гравець, внесок якого в перемогу дико недооцінюють. «Ліверпуль» провів перший тайм фіналу фактично без опорника, Кака просто розривав центр поля на чистих м'ячах – і тільки вихід німця замість фіна дозволив стримати атакуючу міць «Мілана». Через рік після Стамбула Дітмар покинув команду (все-таки віковим гравцем він був уже тоді), дограв у «Ман Сіті» і «МК Донс», спробував себе на тренерському терені, але після невдачі влаштувався на німецьку версію Sky.

Хабі Алонсо, 38 років
У тій ЛЧ: 7 матчів, 1 гол

Якось дико сприймати той факт, що блискучий півзахисник був у тому «Ліверпулі» ще й не зовсім основним. Домашній матч з «Ювентусом» Хабі просидів на лавці, з «Челсі» взагалі не потрапив до складу. У фіналі Ліги чемпіонів Бенітес сказав йому бити зароблений Джеррардом пенальті, незважаючи на те, що для Алонсо це був би перший удар з «точки» в кар'єрі! Баск і не забив, але вчасно зорієнтувався і добив м'яч, що відскочив від штанги.

Як би там не було, Алонсо провів кар'єру одного з найкращих півзахисників покоління – мабуть, єдиний гравець «Ліверпуля», для якого перемога в Стамбулі стала нехай яскравим, але все-таки епізодом кар'єри. Перемоги на чемпіонатах світу і Європи зі збірною, в чемпіонаті Іспанії і ЛЧ з «Реалом», у трьох чемпіонатах Німеччини з «Баварією» – Хабі перемагав усюди.

Після завершення кар'єри Алонсо моментально перейшов на тренерську лаву: близько року він працював з командою «Реала» U-14, а зараз тренує дубль рідного «Реалу Сосьєдад».

Володимир Шміцер, 47 рокiв
В тiй ЛЧ: 6 матчiв, 1 гол

Найстарший гравець тієї команди продовжив камбек після голу Джеррарда – і вже влітку покинув команду. Ані в «Бордо», ані у «Славії» Володимир не зміг грати регулярно через постійні травми і був змушений в 2009-му році закінчити кар'єру. Балотувався в європейський парламент, але не досяг успіху, деякий час працював асистентом головного тренера в «Славії».

Ігор Біщан, 42 роки
У тій ЛЧ: 8 матчів

Хорватський оборонець провів на «Енфілді» п'ять років, але в жодному сезоні не був основним. Після перемоги в ЛЧ покинув «Ліверпуль», провів сім років в ПАО та загребському «Динамо», після чого став тренером. Зараз Ігор очолює молодіжну збірну Хорватії.

Антоніо Нуньєс, 41 рік
У тій ЛЧ: 8 матчів

Коли Майкл Оуен вирішив втекти в «Реал», Бенітес зажадав, щоб в угоду був включений гравець «бланкос» Антоніо. Краще б взяли грошима: Нуньєс нічого на «Енфілді» не показав і вже після першого сезону повернувся в Іспанію. Характерно, що всього через два роки Антоніо грав уже в Сегунді, з якої до вищої ліги так і не повернувся. «Сельта», «Мурсія», «Уеска», «Депортіво», «Рекреативо» – скромний шлях скромного гравця, який після завершення кар'єри відкрив благодійний фонд.

Харрі К'юелл, 41 рік
У тій ЛЧ: 7 матчів

Один з небагатьох гравців божевільного «Лідса» О'Лірі, які зуміли проявити себе десь ще. Харрі не завжди був гравцем основного складу, але коли виходив, був корисний – недарма Бенітес відправив його в стартовий склад і на фінал. На жаль, травма завадила австралійцю проявити себе в Стамбулі, але в рейтинг головних героїв того походу за «клаповухим» він, безумовно, входить.

Після перемоги К'юелл провів в червоній футболці ще три сезони, потім грав за «Галатасарай», «Аль-Гарафу» та два клуби на Батьківщині. Відразу після завершення кар'єри став тренером, встиг попрацювати з юнаками «Вотфорда», «Кроулі Таун» і «Ноттс Каунті». Зараз, щоправда, без роботи.

Мілан Барош, 38 років
У тій ЛЧ: 13 матчів, 1 гол

Чех котирувався як один з найперспективніших гравців команди – на одному рівні з Джераррдом, Алонсо та ще одним хлопцем, мова про якого нижче. Все-таки найкращий бомбардир чемпіонату Європи! Нехай чемпіонату дуже дивного, який виграли греки, але тим не менше.

Якщо судити за гамбурзьким рахунком, то покладені на нього надії Барош не виправдав. Результативністю він не відрізнявся навіть у той самий сезон, а після нього дуже швидко став нападником не рівня вищої ліги. «Ліверпуль», «Ліон», «Астон Вілла» – ніде Мілан так і не зміг жодного разу забити двозначну кількість голів за один чемпіонат, що й визначило його трансфер у «Галатасарай» всього в 26 років.

Там, правда, Барош грав набагато краще за більшість зірок: в першому ж сезоні став найкращим бомбардиром Суперліги, всього провів на «Алі Самі Єн» п'ять років і поїхав зі Стамбула, тільки коли на горизонті замаячила потужна фігура Дідьє Дрогба. Барош грає до сих пір: за рідний остравський «Баник».

Джібріль Сіссе, 38 років
У тій ЛЧ: 13 матчів, 1 гол

А ось і ще один гравець, який не виправдав аванси – але у нього була, м'яко кажучи, поважна причина. Сіссе чи не єдиний футболіст в історії, який зумів побудувати непогану кар'єру, незважаючи на переломи обох ніг. Ліву йому зламав захисник «Блекберна» в 2004-му, праву – захисник збірної Китаю в 2006-му.

До цього Сіссе роздавали аванси на рівні чи не найперспективнішого форварда світу, але після таких ударів долі він пішов по похилій. За десять років після Стамбула він пограв за десять різних команд: серед них були і «Марсель», і «Кубань», і «Ліверпуль», і «Сен-Пьеруаз» (Реюньйон). У 2015-му Сіссе закінчив кар'єру… щоб через два роки повернутися! Клуб «Івердон» з третього дивізіону Швейцарії отримав в нагороду за довіру 24 голи (Джібріль став найкращим бомбардиром сезону), а Сіссе навіть пішов в італійську «Виченцу» – але в клубі недоречно вибухнула криза, і через борги француз за команду так і не зіграв.

Днями Сіссе знову нагадав про себе. «Ви знаєте, що у футболістiв є любов до голів, любов до цифр: 25, 50, 75… Мене переслідує планка в 100, у мене було 96 голів у Лізі 1, коли я пішов. Мені не вистачає чотирьох, і я не дуже добре це переживаю, це зводить мене з розуму. Хочу повернутися в Лігу 1, щоб забити їх. Якщо якийсь клуб прийме мене, можу бути готовий через два або три місяці… Я готовий повернутися грати безкоштовно, без оплати, тому для клубу немає великого ризику». Всім би таку любов до гри, що ще сказати.

Рафаель Бенітес, 60 років

Ознайомившись зі списком людей, якi стали найсильнішою командою Європи в сезоні-04/05, ви не могли не зрозуміти: перемогти з їхньою допомогою «Мілан», «Ювентус» і «Челсі» було видатним тренерським подвигом. Бенітес виграв два чемпіонства з «Валенсією» ще до «Ліверпуля», приїжджав на Альбіон як один з найперспективніших тренерів світу – і, за великим рахунком, відбувся як топ-тренер. Перемога в ЛЧ з «червоними», в ЛЄ з «Челсі», якісна робота з «Наполі» – незважаючи на невдачі в «Інтері» та «Реалі», можна сказати, що Бенітес був успішним у різних командах і лігах. Щоправда, Стамбул залишається найяскравішим моментом його кар'єри й через 15 років.