Українська легкоатлетка вже два місяці не може повернутися з Кенії

Через пандемію коронавірусу 28-річна бігунка Ольга Ляхова вже більше двох місяців не може повернутися в Україну з Кенії, де перебувала на зборі.

«Під час чергової пробіжки, задумалася: скільки часу я вже тут? Дійсно, два місяці і невідомо, скільки ще попереду. Насправді постійно спілкуюся з консулом України в Кенії. Він мене тримає в курсі ситуації. Були у мене квитки в Україну на 31 травня, 19 травня і їх скасували. Тепер перший доступний квиток на 30 червня. Тому поки нічого невідомо. Але то одна проблема. Друга – коли потраплю в Європу, ще потрібно й звідти дістатися до України. Адже регулярні авіаперевезення закриті, літають тільки евакуаційні чартери.

Звісно, сумую за домом, за рідними. Разом з тим, з кожним днем здається, що я вже вдома і живу в Кенії. Понад 70 днів тут, як не як. Досі максимальний збір тривав 30 днів. Та й взагалі звикла до цього місця, до людей, до обстановки.

У Кенії Ольга Ляхова на зборах вже не перший раз. Але вперше збори вийшли настільки тривалими.

«Кенія насправді одна з найліпших країн для підготовки бігунів. Тут висота 2400 м над рівнем моря, що для бігунів на витривалість дуже важливо. Оскільки ми тренуємося в умовах гіпоксії, то коли спускаємося на рівень моря, стан поліпшується, кров також стає кращою після перебування в горах. Сукупність цих факторів покращує спортивні результати.

А ще мені імпонує: в Кенії завжди тепло, але не спекотно – близько 20-24 градусів тепла весь рік. Також подобається сама атмосфера – тут дуже багато бігунів і, здається, що всі бігають. Наше село Ітен називають Home of Champions. З цього району Кенії вийшло багато олімпійських чемпіонів і чемпіонів світу. Хоча бігати в Кенії – справа важка, тут практично скрізь гірки. Але коли приїжджаєш додому, то будь-які гори виглядають дрібничками.

Також подобаються кенійці. Вони вельми доброзичливі. Але найбільша моя любов – місцеві діти. Вони постійно радіють, як бачать білих. Завжди махають руками і кричать «How are you?». А коли ти їм відповідаєш «fine», або просто помахаєш у відповідь рукою, то стільки в них радості! І у мене теж посмішка не спадає з обличчя. Кенія для мене – дуже позитивна країна. Вона мене приваблює навіть із суто психологічної точки зору. Після зборів у Кенії ти вчишся цінувати все, що маєш і радіти дрібницям. Я вже тут вчетверте. І точно не востаннє».

Після перенесення Олімпіади-2020 на 2021-й рік Ляхова не втратила мотивацію і вважає, що за рік може стати сильнішою.

«Звичайно, сенс є. По-перше, ми спортсмени, у нас така робота, що ми завжди повинні бути активними. Ми не можемо просто взяти і поїхати на відпочинок, скласти руки і нічого не робити. Процес підготовки до Олімпійських ігор безперервний. Так, звісно, навантаження в порівнянні з тими, які були б у випадку змагань, змінилися, але все ж не до такої міри. Приміром, я бігаю багато кілометрів, але інтенсивність поки зовсім невисока.

Так, коли зрозуміла, що Олімпіаду цьогоріч не проведуть, то спершу засмутилася, але потім зрозуміла, що саме для мене це плюс. І я можу за цей рік стати ще сильнішою. Є час, щоб піднятися ще на рівень вище, щоб боротися за медалі в 2021 році. Наразі ж мотивації у мене вистачить на кілька людей. Хоч Олімпіаду й перенесли, але все ж трохи міжнародних стартів заплановано на серпень, вересень і жовтень. Я себе готую на кінець серпня», - сказала Ляхова.

Відзначимо, що з Африки Ляхова вела активну переписку з міністром спорту України Вадимом Гутцайтом, до якого зверталася з проханням належно фінансувати всі бігові дисципліни, які входять в програму великих міжнародних турнірів.