Леонід БУРЯК: «За перемогу в Кубку кубків отримали космічну суму»

Колишній півзахисник київського «Динамо» Леонід Буряк згадав, як «біло-сині» виграли перший євротрофей.
 
- Леоніде Йосиповичу, з часів перемоги «Динамо» в Кубку кубків 1975 року пройшло 45 років. Для вас це було як вчора?
- Абсолютно вірно. Подробиці, перипетії, вони начебто досі стоять перед очима. Напередодні матчу з «Ференцварошем» проблеми були хоча б тому, що через дискваліфікацію у фіналі не міг зіграти Володимир Веремєєв, а через травми під питанням була участь в грі Володимира Мунтяна, Володимира Онищенка та Олега Блохіна.
 
- Хто тоді вважався фаворитом?
- Однозначно, «Динамо». Я не побоюся сказати, що в той час, коли ми грали хоч один матч внічию, для нас це була трагедія. Той поєдинок з «Ференцварошем» повинен був все розставити по своїх місцях. Тоді угорський клуб вважався дуже потужним, але ми були просто сильніші.
 
- Чи було хвилювання у команди напередодні вирішального матчу?
- Перед кожною грою завжди присутнє хвилювання, тим більше що тренерський штаб на чолі з Валерієм Лобановським говорив команді, що потрібно самоствердитися, здобути найважливішу перемогу на той момент.
 
- «Динамо» зім'яло суперника. Такою була установка?
- Це єврокубковий фінал. Ми вийшли на гру з деяким побоюванням, але з кожною хвилиною наша перевага наростала. Можна сказати, каток піднімали, а потім просто пустили з гори (посміхається). «Динамо» не залишило супернику жодних шансів.
 
- Гра була зроблена ще в першому таймі?
- Звичайно. Так склалося, що за рахунок своєї активності ми двічі засмутили суперника в першій 45-хвилинці, при цьому, як я вже говорив, перевага повністю була на боці «Динамо». Мені навіть складно пригадати, щоб суперник щось створив біля наших воріт. У другому таймі ми трохи зменшили оберти і думали трохи про інші речі...
 
- Після поєдинку шампанське лилося рікою?
- Ні. Були нагороди, теплі слова від керівництва УЄФА, святкова вечеря. А найприємнішим був момент, коли ми поверталися до Києва. Літак двічі заходив на посадку, щоб футболісти в ілюмінатори побачили, скільки людей нас зустрічає. Було приємно аж до мурашок по шкірі. А потім ми приїхали на базу, відпочили і почали готуватися до наступної гри чемпіонату.
 
- Цікаво почути про преміальні того часу або якісь бонуси.
- Якщо не помиляюся, нам тоді дали по 1 000 або по 1 500 доларів. На той час це була космічна сума. Я не знав, що з ними робити. Не пам'ятаю, як я витратив другу половину цих грошей, але першу частину ми з Олегом Блохіним на наступний ранок після матчу з «Ференцварошем» витратили на всілякі подарунки та сувеніри в швейцарських магазинах.
 
- Чи можна сказати, що в Європі після перемоги в Кубку кубків 1975 «Динамо» стали сприймати як суперклуб?
- Це був один з кроків до успіху команди, оскільки потім була перемога над «Баварією» в Суперкубку УЄФА. А вже після цього «Динамо» визнали найкращою командою року в Європі. Наприклад, в той час на внутрішній арені потрібно було просто вгадати, з яким рахунком «Динамо» переможе. Нам було все одно, де грати, це була просто машина.