Viva la France! Підсумки сезону Ліги 1

«Веселі, брате, часи настали». Чемпіонат Франції став першим з приставкою «топ», який відмовився від продовження сезону через пандемію коронавiруса. У всіх команд, крім «ПСЖ» і «Страсбура», число турів застигло на позначці «28», ці два прославлених клуби зіграли на матч менше, через що в якості остаточного результату довелося фіксувати дроби: середню кількість набраних очок за гру… Але, так чи інакше, великий турнір закінчився, по його ходу сталося багато всього – і про найцікавіше варто розповісти.

Щасливчики сезону

«Марсель» став чемпіоном Франції серед простих смертних! У лізі, де за «Парі Сен-Жермен» грають 12 (!) найбільш високооплачуваних гравців ліги, друге місце – все одно що чемпіонство. І цей «титул» взяла команда, яка ще рік тому у багатьох не увійшла б навіть у першу трійку претендентів.

Ніде правди діти, скептицизму до команди Віллаш-Боаша у мене дуже багато. Думаю, що якраз зупинка сезону послужила «Олімпіку» на благо: команди португальця в усі часи вміли видати шикарний місяць, після якого слідував місяць виступів на рівні аутсайдерів. Власне, останні матчі перед перервою дали хороший привід запідозрити, що у «Марселя» закінчується бензин: домашня нічия з «Ам’єном», що вилетів, домашня поразка від «Нанта»…

Але, так чи інакше, «Марсель» пробився в ЛЧ, причому на комфортні шість очок випередив найближчого переслідувача. «Олімпік» в дуже багатьох матчах міг страждати, грати гірше за суперника, але виривати перемогу. І в цьому грандіозну роль зіграли дві людини, які робили різницю. Стів Манданда провів найкращий сезон у кар'єрі, але команди з воротарями-героями, буває, що і вилітають – в Лігу чемпіонів «ОМ» витягнула все ж інша людина.

Дімітрі Пайєт просто геніальний. Його техніка, вміння обіграти суперника на носовій хустинці дозволяють його командам розраховувати на позитивний результат завжди, коли він на полi – незалежно від імен суперників, партнерів та інших дрібниць. Ті дев'ять голів і чотири асисти, які накопичив Дімітрі за чемпіонат – ніщо в порівнянні з умінням протягати м'яч в небезпечні зони суперника: фактично вся атака команди тримається на ньому.

«Марсель» пробився в Лігу чемпіонів, коли це стало для нього критично важливо: склад у команди віковий та високооплачуваний, світова пандемія могла б загнати клуб у величезні борги. Не вірю в єврокубковий успіх «Марселя» на другий сезон роботи Боаша і на 34-му році життя Пайєта, але якщо той же «Ліон» може претендувати на результати завтра, то «Олімпік» зміг їх показати вже сьогодні – і це теж слід поважати.

Також, звичайно, варто відзначити досягнення «Ренна», який домігся найкращого результату в своїй історії: ще ніколи «червоно-чорні» не пробивалися до першої трійки. Опорник Едуардо Камавінга в 17 років виграв конкуренцію за місце в основі і заслужив інтерес самого «Реала», а досвідчений в свої 25 років Мбає Ньянг («Ренн» – його сьомий клуб) допоміг команді своїми десятьма голами.

Лузери сезону

«Ам'єну» має бути до божевілля прикро відправлятися в Лігу 2 після виїзної нічиєї з «Марселем»: ось вже хто міг би вибратися із зони вильоту, відігравши принаймні чотири очки від зони плей-оф. Але є команда, яка заслужила дострокову посилання в нижчий дивізіон навіть без всякого коронавiрусу: просто за невпинну ганьбу, з якою вона нерозривно асоціюється у Франції вже рік.

В останніх вісімнадцяти матчах у «Тулузи» всього одне (!!!) набране очко. Одинадцять поразок поспіль – антирекорд за всю історію клубу; потім була здобута нульова нічия з «Ам'єном», після чого «фіолетові» програли ще шість матчів. Навіть цікаво, на які антирекорди вони могли б замахнутися, якби не пандемія: показники деяких вмираючих представників УПЛ п'яти-шестирічної давності виглядають бенкетом духу на тлі цього.

Найцікавіше, що в «Тулузи» в складі є кілька відомих гравців: ті ж Градель і Яя Саного грали в АПЛ, а воротар Ловре Калiнiч в складі збірної Хорватії дійшов до фіналу останнього ЧС. Не варто було їм чіпати Алена Казанову: з тринадцяти наявних в активі очок вісім «Тулуза» набрала в перших п'яти турах, після чого тренеру не пробачили невеликий осінній спад.

Безумовно, сезон в актив не можуть занести і «Сент-Етьєн», який після відходу Крістофа Галтьє в «Лілль» пікірує все нижче і нижче, а також «Ліон». Але якщо ці команди можуть хоча б спробувати виправдатися достроковим завершенням сезону, то «To lose»'a все встигла програти і до цього.

«На валізах» сезону

95% учасників чемпіонату Франції занадто бідні, щоб утримувати своїх лідерів і не відпускати їх за кордон – або хоча б у 5%. Фактично, тут формується чи не половина майбутніх гравців топ-клубів: Ліга 1 і не настільки слабка, щоб за виступами в ній не можна було робити висновки, і не настільки сильна, щоб нові сільви та ндомбеле, фабіньйо та депаї планували проводити тут усю кар'єру.

Судячи з усього, черговим героєм, за якого цього літа будуть битися все топ-клуби, стане хлопець, якого недооцінювали всю кар'єру.

Шлях Віссама Бен Єддера нагору не був встелений трояндами. Досить сказати, що він перший футболіст в історії, який виступав за збірні Франції і по футболу, і по футзалу: просто в професійний футбол він потрапив тільки в двадцять років, а до цього грав за аматорський «Альфорвіль». Він дуже пізно розкрився (до 22 років у нього був один-єдиний гол на проф. рівні, і в сезоні-12/13 му довелося пограти навіть в аматорській лізі), довго переламувати недовіру до себе в складі «Тулузи», та й звідти пішов всього лише в «Севілью», а не в справжній гранд.

Але закінчився сезон-19/20, і за його підсумками Бен Єддер ділить перше місце за голами з Мбаппе. Ділить при тому, що умови для голів у них просто непорівнянні. Якщо Кіліан грає в команді зірок, то Віссам потрапив до кризового «Монако», який більшу частину сезону бовтався біля зони вильоту. Якщо Мбаппе грає в Парижі другий сезон і зіграв iз Неймаром, ді Марією та іншими, то Бен Єддер переїхав в князівство тільки в серпні.

Загалом, не дивно, що по Віссаму ведуть переговори «Атлетіко», «МЮ» і «Барселона». Йому весь час чогось не вистачало і дико не щастило. Єдиний сезон за вісім років, коли він забив менше десяти голів в чемпіонаті, відбувся якраз перед чемпіонатом світу в Росії – відповідно, Бен Єддер не поїхав на ЧС і не отримав медаль. Він багато часу втратив на «Тулузу», на «Севілью», на докази, що є чимось більшим, ніж містечкова зірка.

Але так чи інакше – за вісім сезонів, один з яких не була дограно, Віссам провів 157 м'ячів. Провів, виступаючи за постійно кризові команди (навіть в «Севільї» він застав постійну епоху змін), виступаючи в різних командах і турнірах, з кардинально різними партнерами. Важливо, що в єврокубках результативність Бен Єддера тільки росте: 29 матчів в Лізі Європи принесли від нього 22 голи. Дуже ймовірно, що навіть в «Реалі» Віссам може бути кориснішим, ніж куплений за 80 мільйонів Лука Йовiч.

«Броня» сезону

Ви здивуєтеся, але є статистичний показник, за яким «ПСЖ» має не найкращий показник в чемпіонаті Франції. Це якість оборони, кількість пропущених: у столичного клубу в пасиві 24 м'ячі, тоді як у скромного «Реймса» – всього 21. На секундочку: у «Барселони» та «Ман Сіті», які щоліта купують захисників за десятки мільйонів, по 31 пропущеному, у «МЮ» тридцять, у «Ювентуса» й «Інтера» по 24 – і навіть у воротах «Атлетіко» побував той же 21 м'яч.

Звичайно, «Реймс» грає в захисний футбол: по забитих голах ця команда передостання. Безумовно, тренер домігся з цією командою і більш масштабних досягнень: під керівництвом Давида Гійона «червоно-білі» вийшли з Ліги 2 і посіли високе шосте місце в таблиці. Зрозуміло, окремі гравці видали в «Реймсі» найкращий відрізок в кар'єрі: так, центральний захисник Юніс Абдельхамід до карантину зіграв у Лізі 1 66 матчів з 66 можливих, а в його розпал захопив громадськість, обладнавши в гаражі цілий спортзал.

Але головна заслуга в оборонних подвигах «Реймса» належить воротарю. Предраг Райковіч грав проти «Динамо» за тель-авівський «Маккабі» в тому самому сезоні, коли кияни востаннє вийшли в плей-оф ЛЧ – і, треба сказати, єврокубковий досвід допомагає йому відчувати себе справжньою зіркою Ліги 1. Ніякий Кейлор Навас не міг в минулому сезоні зрівнятися з Райковічем за вмінням витягти «мертвий» м'яч і керувати обороною.

Завдяки достроковій зупинці сезону дворазовий фіналіст Кубка Чемпіонів (ні в кого у Франції немає більше) вперше з 1963-го року пробився в єврокубки. Порадіємо за легендарний клуб: він один iз небагатьох, хто поніс від коронавирусу дійсно непоправні втрати. У квітні 60-річний лікар «Реймсу» наклав на себе руки після того, як йому поставили злощасний діагноз…

Плеймейкер сезону

Недобре піднімати такі питання в підсумках чемпіонату Франції, але все ж: як же шкода, що ді Марія покинув найпопулярніші ліги світу і вирішив половину кар'єри присвятити Парижу. Плеймейкер від бога, гравець iз блискучим почуттям пасу не просто став кращим асистентом сезону, а обійшов найближчих переслідувачів у два рази! В Анхеля у сезоні, що завершився, 14 асистiв, тоді як в Іслама Сліманi і Йоана Курта всього лише по сім.

«Парі Сен-Жермен» сезону

І все ж будь-який матеріал про сучасний чемпіонаті Франції приречений сходитися на темі «ПСЖ». Клуб давно безроздільно править Лігою 1, але при цьому змушений миритися з відношенням, яке найкраще характеризується сакраментальним «хороші, але не орли».

Ніхто при здоровому глузді не буде сперечатися, що нинішній «Парі Сен-Жермен» – сильна команда. Вона впевнено виграла чемпіонат, без шансів обіграла міцну «Боруссію» Фавра, має в своєму розпорядженні зірок першої величини… При цьому до рівня «Барселони», «Реала», «Баварії» французи не дотягують – і справа навіть не в Лізі Чемпіонів.

Ви чули хоч щось про бажання покинути «Реал» Касільяса або Рамоса, коли клуб п'ять років не міг пройти 1/8 ЛЧ? Ні, Королівський клуб швидше вів переговори про посилення топ-гравцями. «ПСЖ» ж, навіть виграючи щороку топ-чемпіонат, змушений жити з постійним бажанням Мбаппе або Неймара перебратися в інші команди. І не дуже зрозуміло, що з цим робити – тому що рівень ліги як такої не дотягує до рівня як мінімум АПЛ і Прімери.

Саме останній сезон вийшов для «ПСЖ» непоганим: команда впевнено захистила чемпіонство, вийшла у фінали обох внутрішніх кубків і, якби не їхнє скасування, була б в них явним фаворитом, в ЛЧ вийшла в чвертьфінал. Тухель домігся більш якісної командної гри, навіть Неймар підпорядкував свої дії на полі інтересам команди… Але «ПСЖ» ще й страшно невдачливий – в минулому сезоні він абсолютно незаслужено вилетів від «МЮ», в цьому не вилетів взагалі ні від кого – але, швидше за за все, нічого не доб'ється через відсутність практики, навіть якщо єврокубки будуть догравати.

Жаліти близькосхідних шейхів – одна з найдивніших речей, які можуть прийти в голову, але керівництво «ПСЖ» саме звалило на себе ношу, яка майже не має шансів стати приємною. Зібрати в Парижі найсильніший склад в світі практично неможливо, а без перемоги в ЛЧ команда не стане своєю в когорті топ-клубів. А золоті медалі чемпіонату Франції наче лепреконське золото – не приносять справжньої радості. Звичайно, «ПСЖ» – найсильніша команда чергового сезону, але чи є якісь сумніви, що той же «Марсель» своєму другому місцю радий більше?

Читайте також: Видання France Football назвало збірну сезону Ліги 1