Біжи, П'єр, біжи. Чому Обамеянгу пора прощатися з Арсеналом

Ніякі пандемії і зупинки ліг не заважають розвиватися одним трансферним сагам і з'являтися іншим. За інформацією британського ресурсу Express, форвард «Арсеналу» П'єр-Емеррік Обамеянг подав офіційний запит на трансфер. Контракт нападника з лондонським клубом діє до літа наступного року, і найближче літо може бути останньою можливістю для «канонірів» щось заробити на гравцеві.

Перше, що хочеться відзначити з цього приводу: як же не везе «Арсеналу» з капітанами! Ван Персі, Фабрегас, Вермален, Галлас, тепер Обамеянг – всi грали за «канонірів» з перетягнутим біцепсом і саме в статусі капітанів рвалися в інші команди. Виникає питання, навіщо взагалі лондонці віддають пов'язку головним зіркам? Той же «Ліверпуль» довірив її Хендерсону, який, немає ніяких сумнівів, буде грати на «Енфілді» до тих пір, поки буде потрібен клубу. Може, хоча б після Обамеянга капітаном стане, наприклад, Бернд Лено…

Саме ці думки приходять в голову тому, що поведінка гравця не дивує абсолютно. Все просто: П'єр-Емеррік другий рік поспіль входить в топ найкращих форвардів ліги, хоча грає за команду не рівня навіть першої п'ятірки. Він став найкращим бомбардиром АПЛ в минулому сезоні, в поточному йшов на другому місці після Вардi – і навіть за тринадцять матчів сезону-17/18 (габонець перейшов в «Арсенал» взимку) поклав десять голів. Він стабільний: ще в «Боруссії» Обамеянг став найкращим бомбардиром Бундесліги-16/17 з запаморочливим 31 голом і взагалі довгий час був єдиним, хто чинив конкуренцію Левандовскі в боротьбі за звання найкращого нападника Німеччини.

До біса деталі – порівняємо результативність габонця з визнаними зірками футболу. За останні сім років, починаючи з моменту переходу Обамеянга в «Боруссію», у нього 147 голів в національних чемпіонатах. В Агуеро – 145, в Мауро Ікарді – 132, в Кавані – 138, в Кейна – 136… І так далі, і тому подібне. П'єр-Емеррік тримає рівень суперстабільно, не вилітає на довгий час і не злить уболівальників тривалими незабивними серіями. Про те, що у нього трохи не той рівень партнерів, я навіть не говорю: зрозуміло, що з Сілвою або Еріксеном в підтримці забивати дещо простіше, ніж з нинішнім Озілом.

При цьому Обамеянг – м'яко кажучи, не просто наконечник списа. У цьому сезоні Прем'єр-ліги габонець грав на лівому фланзі атаки, на правому, в центрі - і всюди відзначався забитими голами! Левову частку кар'єри він відіграв в якості центрального нападника, але в цьому сезоні його результативність вище в якості вінгера: якщо на вістрі він забив сім голів у чотирнадцяти матчах, то «зліва» – сім у восьми, а «справа» – три в трьох. Статус лідера кризової команди дозволив П'єру-Емерріку розвинути різноплановість,

Причини, чому такий форвард не виявився в топ-клубі раніше? Може, расизм? Ні, звичайно – Обамеянг просто пізно розкрився. Він представник видної футбольної династії: його батько зіграв 80 матчів за збірну Габону, грав у Лізі 1 і влаштувався в «Мілан» скаутом. Там, в одній команді з Кака, Роналдо й Індзагі, почав кар'єру наш герой – але це йому швидше завадило, ніж допомогло.

Оскільки пробитися в основу команди Анчелотті було неможливо, габонець почав йти в оренди. «Діжон» у Лізі 2, «Лілль», «Монако», що вилетів з ним – П'єр-Емеррік пробував свої сили у Франції, але ніяк не міг вийти на топ-рівень. Першою його командою став «Сент-Етьєн», з яким Обамеянг підписав повноцінний контракт. До 22 років у нього були смішні шістнадцять голів на професійному рівні – що, звичайно, зменшило кількість потенційних роботодавців, при всіх об'єктивних складнощах футболіста на старті кар'єри.

Цікаво, що в одній команді з Еденом Азаром Обамеянг раніше вже грав – у «Ліллі»

Зараз Обамеянгу вже тридцять – вік, в якому рахунок для нападників починає йти на місяці. У його нагородному листі тільки національні кубки Німеччини і Франції, нинішній «Арсенал», дуже м'яко кажучи, не в змозі задовольнити великі трофейні амбіції, і найближче літо може бути останньою можливістю не тільки для клубу щось серйозне заробити, але й для гравця – роздобути шанси щось серйозне виграти.

Яскравий у всіх відносинах футболіст має іспанські корені та з дитинства вболіває за «Реал». Питання в тому, чи потрібен Обамеянг «бланкос»: команда за останні два роки купила в напад Азара, Йовіча, Родріго і Вінісіуса Жуніора, виклавши за них більше двохсот мільйонів євро. І все-таки мені здається, що атака «Реала» зараз надто крихка, щоб відмовлятися від вільного топ-форварда на ринку. Йовiч поки зовсім не радує, за Родріго та Вінісіусом може бути майбутнє «бланкос», але їм потрібен стабільно результативний гравець тут і зараз.

Обамеянг вболіває за «Реал», але значно більше потрібен «Барселоні», яка з низкою трансферних промахів догралась до виходів у класико Мартіна Брейтвейта. Суарес травмований, але це півбіди – справжня біда в тому, що він на три роки старший навіть за Обамеянга. Усман Дембеле травмований постійно, на Коутiньо команда, схоже, вже не розраховує – в цiлому, різноплановий форвард потрібен каталонцям, як повітря. Цікава ситуація, якщо навколо гравця кола намотують представники обох клубів. Який з двох шляхів він вибере: більш близький серцю або більш правильний для кар'єри? ..

Зазвичай в подібних матеріалах прийнято обговорювати потенційну суму трансферу, але тепер вже пора згадувати винятковість ситуації, в якій розвивається трансферна сага імені Обамеянга. Кожен день карантину посилює кризу всередині клубів, причому ступінь глибини «захворювання» у різних колективів стає різним – відповідно, умовні 50 мільйонів євро в червні можуть означати зовсім не ті гроші, що означають зараз. Але, як би там не було: щоб Стен Крьонке не домовився з «Барсою» або «Реалом», потрібно, щоб іспанці були просто не зацікавлені в угоді.

Обамеянг ось уже майже десятиліття радує вболівальників своєю грою. Він довів свою готовність забивати в різних лігах, в різних командах, під керівництвом різних тренерів. Всі моральні борги клубам давно покриті – той же «Арсенал» швидше сам йому заборгував хоча б матчів в ЛЧ, не кажучи вже про титули. Пора бігти за трофеями, тим більше що бігати П'єр вміє чудово.