Олександр ФІЛІППОВ: «Робитиму все, щоб потрапити в збірну України»

У нинішньому сезоні 27-річний нападник «Десни» вихором увірвався в суперечку найкращих бомбардирів УПЛ. У 21-му матчі на рахунку Філіппова, який за весь минулий сезон забив всього 5 м'ячів, 13 голів і дві гольові передачі в чемпіонаті. Більше за форварда «Десни» забив лише Жуніор Мораес із «Шахтаря».

— Нинішній сезон - найкращий у кар'єрі і для вас особисто, і для «Десни» в УПЛ. Прикро, що він так перервався?
— Звичайно, прикро, але що можна зробити ... Так, сезон складався добре. «Десна» поступово до цього йшла: робота, яку ми виконували протягом усього сезону, дала результат. Що стосується паузи на карантин, то з пандемією коронавірусу зіткнувся весь світ і, напевно, ніхто не думав, що ситуація так повернеться. Але всі в світі знаходяться в однакових умовах. Найголовніше, щоб це все закінчилося, і тоді, сподіваюся, чемпіонат України ми дограємо. Я в це вірю.

— «Десна» відстає від «Зорі» і «Динамо» на три очки. Чи зможете, коли чемпіонат відновиться, нав'язати боротьбу за друге-третє місце?
— Подивимося. Багато що, вважаю, буде залежати від того, в якому стані ми вийдемо після карантину і як швидко зможемо набрати потрібні кондиції. Я вважаю, що у нас є все, щоб поборотися за високі місця — кваліфікований тренерський склад, хороші футболісти. Всі хочуть виходити на поле і перемагати. Упевнений, що іншого завдання у нас не буде.

— Останній матч «Десна» зіграла більше місяця назад, здобувши на виїзді нічию з «Динамо». За час карантину переглядали цю гру?
—Так, дивився. І не тільки гру з «Динамо», а й інші наші матчі. Якщо чесно, у мене таке вже відчуття, що після закінчення карантину ми заново будемо вчитися грати в футбол (посміхається). Думаю, якісь збори перед поновленням чемпіонату точно будуть потрібні.

— З «Динамо» в трьох матчах чемпіонату ви взяли чотири очки в трьох матчах, з «Колосом» - одне в двох. Тому говорили, що з «Колосом» важко грати?
— Ні. У нас з ними принципові матчі ще з Першої ліги. «Колос» для нас незручний суперник. Але, думаю, скоро ми поламаємо цю традицію.

— Які ключові фактори прориву «Десни» в цьому сезоні?
— У нас зберігся кістяк з минулого року, плюс ми посилилися хорошими гравцями - і влітку, і взимку. Олександр Рябоконь по цеглинці збирав цю команду кілька років і вибудовував гру. Звідси і результат.

— У вас є бажання виграти гонку бомбардирів?
— Якщо чесно, перед стартом сезону про це навіть не замислювався. Але зараз покрівлю душею, якщо скажу, що не ставлю такої мети. Якщо так забрався високо, то чому не спробувати стати найкращим бомбардиром. Звичайно, розумію, що у Жуніора Мораеса набагато більше шансів. Але я буду прагнути забивати в кожному матчі. Найголовніше, щоб голи приносили користь «Десні».

— Яке напуття Олександр Рябоконь давав перед відходом на карантин?
— Ми зібралися після матчу з «Динамо». Всі розуміли, до чого все йде — на той час чемпіонати вже зупинялися. Доктор нам відразу сказав, що найближчий місяць точно буде карантин. Тому місяць все в телефонному режимі.

— В якомусь футбольному челленджі за цей час взяли участь?
— Ні. Я туалетним папером не запасався, тому нічим було жонглювати.

— Яка в «Десні» фінансова ситуація? Керівництво не повідомляло про плани на час карантину знижувати зарплату?
— Ні, таких розмов не було. Якщо будуть - упевнений, що знайдуть оптимальне рішення для всіх. Так, в Європі і на 70 відсотків скорочують оклади, але у нас і зарплати не такі, як в «Барселоні». Але, думаю, хлопці поставляться з розумінням, якщо клубу потрібно буде допомогти.

***

— У цьому сезоні УПЛ ви вихором увірвалися в гонку бомбардирів. Упевнений, що багато людей, які не особливо пильно стежать за нашим футболом задавали собі питання: «Хто цей хлопець?». Розкажіть, як все починалося?
— Я сам з Авдіївки. У 18 років я потрапив до дублю київського «Арсеналу». Приїхав на перегляд, сподобався і підписав контракт. Спочатку, поки адаптувався, виступав у дублі, потім потихеньку Леонід Кучук став підпускати мене до першої команди. Я йому дуже вдячний, що він мене помітив, завжди підтримував. Казав: «Готуйся, будеш грати». Я тоді, напевно, не дуже вірив в свої сили, та й досвіду у мене, 19-річного хлопця, було небагато.

— Нагадайте, з ким доводилося конкурувати на місце в основі «Арсеналу».
— Підбір гравців у «Арсеналу» був дуже непоганий. У передній лінії грали Гоменюк, Ковпак, Мазілу та Шацьких. Гоменюк і Ковпак тоді в збірну викликалися, Мазілу був в повному порядку, а Шацьких, хоч і грав з глибини, і забивав, і віддавав.

— У кого з них більше почерпнули на тренуваннях?
— У кожного були свої сильні сторони. Гоменюк і Ковпак, начебто, невисокого зросту, але за рахунок вибору позиції дуже добре грали головою. Ковпак здорово на випередження грав, Мазілу форвард таранного типу, але міг один в один обіграти легко. Шацьких - це взагалі брила, найкращий бомбардир в історії чемпіонату України. Молоді гравці дивилися на них з відкритими ротами. На тренуваннях, працюючи з ними пліч-о-пліч, розумів, що ростеш. Шкода, що цей період тривав недовго: пішов Кучук, потім гравці помінялися, почалися фінансові проблеми і в підсумку «Арсенал» знявся.

— Сергій Симоненко говорив, що з ним повністю розрахувалися, коли він уже був в «Севастополі». Вам теж все виплатили?
— Ні. Борги закрили тим, хто пішов раніше. Мені заборгували десь за сім місяців. Зрозуміло, що з цими грошима все попрощалися - ніхто нічого не поверне.

— У вас був агент?
—Так. Я їздив на перегляд у кілька команд і опинився в «Іллічівці». Не можу сказати, що у мене там склалося. Після «Арсеналу», напевно, потрібно було зробити крок назад - піти в Першу лігу. При цьому я нікого не звинувачую - я сам десь зменшив, не був готовий до того обсягу роботи, який пропонував Микола Петрович Павлов.

— У підсумку, вам довелося зробити два кроки назад - через рік ви опинилися в клубі Другої ліги - «Нікополі» ...
— У мене закінчився контракт з «Іллічівцем». Тоді якраз почалися бойові дії на Донбасі, і ми з сім'єю вирішили переїхати до Запоріжжя. Я, по суті, ніде навіть не тренувався. Поїхав на перегляд до клубу Першої ліги - «Нафтовик». У «Нікополі» у мене були знайомі хлопці і тренер, якого я знаю багато років - Сергій Георгійович Жицький. Я попросився потренуватися з ними, щоб хоча б форму набрати. У мене ще й травма була невелика. Тому залишився там до кінця сезону, а наступний провів в «Авангарді» з Краматорська.

— В «Десну» ви перейшли в 2016-му році. Перед тим як опинитися в Чернігові їздили кудись на перегляд?
— Так, був в «Олександрії». У той рік у них Пономар багато голів забив. Напевно, мені було б важко тоді з ним конкурувати. Потім поїхав в «Десну», Олександр Дмитрович Рябоконь хотів мене бачити в команді, і я підписав контракт.

— Чи не опустилися руки, коли «Десну» в 2017-му році не пустили в УПЛ?
— Звичайно, було неприємно. На другий рік важко було знаходити мотивацію, і суперники на нас вже дивилися по-іншому. Але ми витримали і в перехідних матчах здобули право виступати в УПЛ.

***

— Ваші 13 голів в цьому сезоні напевно не залишилися непоміченими селекціонерами інших клубів. До вас або в «Десну» хтось звертався?
— Скажу чесно: точно я не знаю. Якщо і є якийсь інтерес, то все поки на рівні чуток. Нещодавно в інтернеті прочитав про київське «Динамо», але до мене ніхто не звертався. Упевнений, якщо буде серйозна пропозиція - керівництво доведе до відома і ми це обговоримо.

ФК Динамо. Олександр Філіппов проти Томаша Кендзьори

— Взимку ваш екс-партнер по команді – Артем Фаворов –  перебрався до Угорщини, підписавши контракт з «Академією Пушкаша». Як би ви відреагували на пропозицію пограти закордоном?
—Гадаю, кожен гравець хоче спробувати себе в європейському футболі. Я точно не виняток, але потрібно все зважити, оцінити. Якщо буде конкретна пропозиція - буду думати.

— В якому чемпіонаті хотіли б пограти?
— Я з дитинства вболіваю за «Мілан». Почав стежити, звичайно ж, через Андрія Шевченка. У дитинстві дивився всі матчі. За останні роки Серія А зробила великий крок вперед - турнір, як і в кінці 90-х-початку 2000-х, дуже цікавий.

— З 13 голів в нинішньому чемпіонаті ви 6 забили лівою ногою, 6 - правою. Яка у вас робоча?
— Ми з батьком теж обговорювали це недавно. Він стежить за статистикою. Робоча нога права, але з дитинства завдяки батькові я намагався розвивати і ліву ногу. Десь це мені й не подобалося. Але він завжди говорив: треба не тільки робочою бити, а й іншою. Так що це більшою мірою його заслуга.

— У той же час у вас відсоток виграних верхових єдиноборств - 29, що для центрального нападника - небагато. Над грою головою потрібно ще працювати?
—Так. Гра головою - це поки не мій коник. У цьому компоненті мені потрібно додавати. У більшості клубів УПЛ центральні захисники всі високого зросту, тому я намагаюся десь зіграти за рахунок хитрості, корпус підставити. Але основну ставку на гру внизу, обведення, швидкість.

— У нинішньому сезоні у вас, згідно зі статистикою Whoscored, набагато більше торкань м'яча в штрафному суперника. Ви стали діяти по-іншому або видозмінилася структура гри команди в атаці?
—У минулому сезоні я не завжди грав на вістрі атаки - часто виходив на позиції під нападаючим. В атаці у нас по черзі грали чотири форварда - Денис Безбородько, Діма Хльобас, Саня Ковпак і я. Як правило, я грав трохи нижче, а Безбородько - на вістрі.

Та й потрібно враховувати, що ми були новачками Прем'єр-ліги і не завжди грали першим номером, менше йшли в атаку. У цьому сезоні і я граю ближче до воріт суперника, і «Десна», вважаю, нікого не боїться і намагається грати в атакуючий футбол проти будь-якого опонента.

— Ще трохи статистики. У вас відсоток реалізації гольових моментів найкращий серед всіх гравців чемпіонату - 43. У Марлоса з «Шахтаря» - трохи більше 40. Чи задоволені?
— Якщо дивитися на статистику, то так. Але я з ходу можу згадати кілька забійних моментів, які не реалізував. Вважаю, нападник не повинен зупинятися і заспокоюватися. Потрібно працювати над собою, приносити користь команді - тоді і результат буде.

— Враховуючи кадрову ситуацію в атаці збірної України, багато хто очікував, що ви опинитеся в списку викликаних на березневий збір. Засмутилися, що не отримали запрошення?
— У глибині душі, звичайно ж, сподівався, що мене викличуть. У мене була хороша статистика і з огляду на дефіцит нападників, думав, що мені можуть дати шанс. Але з іншого боку - збірній України належало зіграти два серйозні матчі - з Францією і Польщею. Напевно, тренерський штаб збірної вважав, що в таких матчах гравець, який не знайомий зі структурою гри збірної, не допоможе.

— Але завдання потрапити в збірну України ставите?
— Звісно! Буду робити все, що від мене залежить, щоб тренери збірної звернули на мене увагу. Все залежить тільки від мене.

— Гра якого форварда в європейському футболі вам найбільш близька?
— Складно сказати, тому що хороших нападників багато. Я стежу за Фірміно. З одного боку у нього немає супершвидкості і видатних бомбардирських якостей, але він приносить величезну користь, збираючи на себе захисників. Завдяки йому Мане і Салах багато забивають. Подобається Роберт Левандовскі. Він просто гольова машина в штрафному суперника. Забиває лівою ногою, правою, головою добре грає. Добре діє у грі на випередження.

— А кого в чемпіонаті України можете виділити?
— Жуніор Мораес грає на хорошому рівні. У нього багато моментів - і він їх реалізовує. У нього багато чого можна почерпнути.

Сергій ЦИБА