Євген НІКОЛАЄВ: «Досвід Ліги чемпіонів допоміг нам виграти Кубок України»

Багаторічні чемпіонки України останніх років волейболістки «Хіміка» з Южного в сезоні 2019-2020 років через дострокове закінчення чемпіонату країни золотих медалей не завоювали. Проте, южанки заробили два трофеї, вигравши Кубок і Суперкубок України, а також вперше в своїй історії брали участь в груповому етапі Ліги чемпіонів. Саме про матчі найпрестижнішого європейського кубкового волейбольного турніру відбулася розмова з наставником «Хіміка» Євгеном Ніколаєвим.

- У травні минулого року, коли вже було відомо, що «Хімік» бере участь у Лізі чемпіонів, клуб залишили чотири гравці основного складу. Так що ми відразу почали селекційну роботу, щоб компенсувати втрату цих волейболісток. Одну з позицій в центрі сітки закрила досвідчена Катерина Фролова. Вакансію в дограванні, яка виникла з уходом  Катерини Дудник, зайняла Оксана Яковчук. Знайшли місця для Ольги Скрипак і Тетяни Козлової. Пам'ятаючи про в Лізі чемпіонів, провели влітку переговори з Ганною Кириченко. У неї залишилися невирішені питання в турецькому клубі, де вона грала. Тому було вирішено відкласти нашу розмову, як то кажуть, до кращих часів. Також необхідна була досвідчена центральна - спілкувалися з Юлією Герасимовою, яка виступала багато років за «Хімік» раніше, але вона також вирішила продовжити кар'єру в Туреччині.

- Наскільки важливу роль відігравали при запрошенні людські якості, або все ж, в першу чергу звертали увагу на ігрові характеристики?
- Ми завжди розглядаємо гравця в комплексі, враховуючи і людські якості, і суто волейбольні характеристики. Мікроклімат в колективі - це невід'ємна складова успіху. Тому в «Хіміку» завжди був дружний колектив і волейболістки, які виступали в різні роки за команду, думаю, погодяться зі мною. Останній сезон не став винятком. По ходу сезону дівчата згуртувалися і здружилися. Згуртованість колективу і стала одним з факторів виходу в груповий турнір Ліги чемпіонів і перемоги в Кубку України

- Чи повністю вас задовольняв підбір кадрів перед стартом сезону?
- Хотілося бачити в рядах команд ще одну більш досвідчену центральну блокуючу. Розглядали, як я вже казав, різні варіанти, але зупинилися на тому складі, який в результаті і вирішив завдання виходу до групового турніру Ліги чемпіонів. Відсутню вакансію в третій зоні закрила Юлія Микитюк, якій довелося перекваліфікуватися з діагонального гравця.
Для більш спокійного вирішення поставлених завдань, а саме перемоги у всіх трьох національних турнірах і виходу до групового турніру Ліги чемпіонів, на мій погляд, не вистачало потужного кутового нападаючого (догравальниці або діагональної), тому ми і розмовляли влітку з Ганною Кириченко. Але якщо мета була поставлена (а першим завданням по сезону був вихід до групового турніру Ліги чемпіонів), значить, треба виконувати тим складом, який є.
Участь у Лізі чемпіонів нам, перш за все, необхідна було для того, щоб отримувати досвід важких ігор з хорошими суперниками, при можливості, звичайно, давати їм бій - і з цим досвідом входити у вирішальну частину сезону. Плюс в таких матчах гравці ростуть набагато швидше.
Важко, з боями, ми все-таки вийшли до групового турніру, зробивши щасливими і себе, і наших численних вболівальників.

- У першому ж матчі єврокубка «Хімік» зазнав болючої поразки у Загребі від «Младості». В чому були причини такого результату?
- Сама по собі «Младость», яка мала зіграний склад з гравцями збірної Хорватії, цілком відповідала рівню групового турніру Ліги чемпіонів, що і підтверджує вихід до чвертьфіналу Кубку ЄКВ. Щодо «Хіміка», то на той момент, а це було, нагадаю, початок жовтня, ми не мали гарної ігрової практики з рівневими командами, щоб обкатати склад. І це, безумовно, позначилося на грі.

- До того ж, на той момент ви ще перебували в пошуках оптимального складу для Ліги чемпіонів. Так в Загребі в «старті» вийшли Оксана Яковчук та Юлія Микитюк, в наступному матчі стартовий склад змінився ...
- Одне випливає з іншого - не було можливості в бойових умовах знайти бойовий склад, вибачте за тавтологію. До домашній грі вдалося достукатися до волейболісток, переконати, що вони можуть не тільки змагатися на одному рівні з чемпіоном Хорватії, а й обігрувати його. Плюс домашні стіни - спасибі вболівальникам.
В період підготовки прийшли до висновку, що в «старті» вийде Дар’я Степанівська, яка допоможе команді, якщо не нападом, то самовіддачею і загальної грою, що ми побачили в наступних матчах. Та й у нападі Дар’я своє забивала.
У другій грі з «Младостю» ми розібралися з центральними блокуючими суперника, які принесли нам масу неприємностей в Загребі. Зіграли так, як повинні були зіграти, згідно з планом. Провели на одному диханні і сам матч, і «золотий сет». Думаю, що хорватська команда не була готова до такої гри з нашого боку. Матч вийшов щільним, напруженим, але ми виявилися сильнішими.

- У цьому матчі ви, виходить, і знайшли бойовий, він же лігочемпіонський, склад ...
- Так, і відповідно до цього вже варіювали склад по ходу ігор внутрішніх змагань, думаючи вже про фінальну частину Суперліги, де повинен був визначитися чемпіон країни.

- Наступний суперник - чеський «Оломоуц». У цій битві все вирішилося в «золотому сеті», який пройшов в Южному. Про нього і поговоримо. В домашній грі «Хімік» вів 2:0, потім програв три сети поспіль. Як вдалося повернути команду у бойовий стан перед вирішальною партією?
- Ми в хорошому стилі, в напруженій боротьбі виграли в гостях у чеської команди, укомплектованої гравцями збірних Чехії та Словаччини, та ще й американською зв’язуючою. Вели 2:0 у Южному. Але в третій партії стався якийсь злам. Не добили чотири м'ячі через свої ж помилки. Втратили впевненість і, як результат, програли три партії поспіль.
Що стосується «золотого сету», то тут відступати вже було нікуди. У нас був шанс вийти до групового турніру Ліги чемпіонів і ми повинні були його використовувати. Чого б нам цього не вартувало. І всі це чудово розуміли, в тому числі і гравці. Після поразки в п'ятій партії ми нікого не лаяли, намагаючись переконати гравців, що вони можуть вирішити поставлене завдання, і все в їх руках. Треба лише згуртуватися. І вони це зробили. Кінцівку взяла на себе Тетяна Козлова, проявивши і свій бійцівський характер, і високу майстерність, забила переможний м'яч.

- Не можу не акцентувати увагу саме на цьому моменті. Ви стояли біля витоків команди майже двадцять років тому, а якщо говорити про формування першого складу «Хіміка», то більше двадцяти років - з 1996-го року. Що відчували в момент, коли був забитий переможний м'яч?
- І радість, і гордість. За команду, за дівчат, за виконану роботу. Дуже сильні емоції. Все-таки ми дуже довго йшли до групового турніру Ліги чемпіонів.

- Перекид, який ви зробили, відразу після фінального свистка, це був експромт?
- Звісно. Аж надто сильними були емоції. Нічого такого не планував (посміхається). Якби виграли в трьох партіях, напевно не зробив би цього. Але тут просто накопичилося - дуже важкою і нервовою вийшла гра. І ще раз хочеться сказати велике спасибі всім, хто був причетний до цього великого успіху.

- В груповому турнірі «Хіміку» не вдалося здобути свою першу перемогу на цій стадії Ліги чемпіонів. Але вже в першому домашньому матчі був близький до успіху - вели 2:0 з «ЛКС», але в підсумку поступилися. Чи могло скластися по-іншому?
- Зараз можна все що завгодно говорити. Якби у нас була Кириченко і центральна блокуюча рівня Кез Браун, напевно так ... Але спорт, як і життя, не терпить умовного способу. Ми не впоралися тоді з досвідченою Ізабеллою Ковалинською, яка свого часу грала в зірковому «Хеміку» (Поліце) і в збірній Польщі. Вона, вийшовши на заміну, дала нам, як то кажуть, урок спортивної майстерності.

- Ще один матч втрачених можливостей - зі «Штутгартом», в якому «Хімік» вів 24:20 в четвертій партії, але в підсумку програв партію, а з нею і матч ...
- Ми не забили свої м'ячі. Позначився, знову ж таки, брак гравців з досвідом єврокубкових баталій, саме у Лізі чемпіонів. Можливо, якщо була б міць в атаці, був би інший результат. Можливо, підкреслю.
Після гри з «Оломоуцем» хотілося бачити іншу гру від Юлії Бойко. У вирішальні моменти не можна пом'якшувати, тут потрібно добивати. В «Штутгарті» така людина знайшлася в особі Кристал Ріверс - волейболістки, яка «тероризує» бундеслігу останні кілька сезонів. Цей гравець і з «Новарою» «проходить» поверх блоку - про що тут говорити. Знову ж таки, це досвід для нас. Ми побачили як треба грати у вирішальні моменти, щоб вирішувати завдання. Це зріст, це міць, тактична різноманітність. Десь не вистачило хороших матчів напередодні цього поєдинку. Хотіли зіграти з «Прометеєм» - для того, щоб отримати практику в бойових умовах - не склалося. Всього по трохи не вистачило ...
Напевно, повинні були дотискати. Але ... Того ж вечора, в іншому матчі Ліги чемпіонів, волейболістки московського «Динамо» ведучи з «Каннами» 24:19, не добили останній м'яч. Це волейбол. Так буває …
Якщо говорити в цілому, то ми поступово набиралися досвіду, але суперникам в цьому відношенні все-таки поступалися.

- Напевно, позначився ще й щільний графік ігор?
- Так, нам не вдалися ще й кілька матчів чемпіонату України в період виступу в Лізі чемпіонів. Але ми чудово розуміли, що треба посідати перше, або друге місце - неважливо, щоб приймати один з фінальних турів. І ми плавно йшли до цієї мети. Нашим завданням було дати ігрову практику всім, і побільше. Можливо, десь на шкоду результату. Розуміли, що витягти всі ігри другого етапу гравцям бойового складу буде складно, і потрібна буде ротація. Тому багато грали Євгенія Хобер, Анастасія Маєвська, Юлія Микитюк, Дар'я Великоконь. Важливо було, щоб молоді гравці знали як поводитися на початку, середині і наприкінці партії. Коли можна помилятися, а коли - небажано. Все це приходить з досвідом. У підсумку відсотків дев'яносто ігор чемпіонату і Кубка України були віддані гравцям, які повинні були допомагати в єврокубках, у фінальній частині чемпіонату країни.
Графік, як ви знаєте, був більш ніж напруженим. Часто грали через два дні на третій. Але дівчата з честю витримали його, вигравши на фініші цього календарного відрізку Кубок України.

- Який висновок зробили для себе за підсумками участі в груповому турнірі Ліги чемпіонів?
- Грати на цій стадії реально, але все ж потрібен сильніший склад. Необхідно мати в розпорядженні 6-8 гравців, які будуть створювати супернику реальні проблеми.
Чи потрібно грати в таких турнірах? Безумовно! Це величезний досвід - і для гравців, і для тренерського штабу, і для клубної інфраструктури, і для проведення телевізійної трансляції. Завдяки цьому клуб зростає, завдяки таким матчам про нас дізнаються в Європі.
Плюс Ліга чемпіонів - це дуже цікавий турнір і для уболівальників країни. Краще, звичайно, дивитися такі матчі наживо, так можна реально оцінити силу суперника, з яким ми граємо, і стати повноправним учасником цього волейбольного свята.
Можу з упевненістю заявити, що досвід, отриманий в Лізі чемпіонів, допоміг нам перемогти в Кубку України. Це однозначно. Заради такого досвіду ми, як кажуть, і «вплуталися у бійку».

За матеріалами сайту ВК «Хімік»