Першої поразки Джонса могло не бути. Всьому виною дурість Роя

Поки великий бокс, як і весь інший спорт, через пандемію коронавірусу на паузі, оглядач Sport.ua згадує знакові бої в світовому боксі. Сьогодні - про першу поразку Роя Джонса.

Рой Джонс - одна з найважливіших боксерських особистостей в історії. Його рефлекси і загальна збалансованість вражала, а суперники довгий час лише отримували своє, не розуміючи, як діяти проти цього монстра. Але перша поразка американця Монтелл Гріффіна - повна дурість і відсутність контролю над собою.

Чого досягли Джонс і його суперник перед тим самим поєдинком?

У перших тридцяти чотирьох поєдинках Рой виглядав просто неймовірно. Шансів хоч у кого-небудь перемогти його принципово не було. На рахунку Джонса значилися перемоги над Бернардом Хопкінсом, Джеймсом Тоні і багатьма іншими класними бійцями, які просто не розуміли, що робити з цим хлопцем.

Рой не просто перемагав за рахунок боксерського рівня. Він виставляв більшу частину опонентів дурнями, сміявся з них, загравав з публікою і влаштовував шоу, фіналом якого часто ставав глибокий нокаут суперника. Джонс разом із Майком Тайсоном був уособленням епохи. Потужним, технічним, який вміє в рингу практично все.

У тридцять п'ятому професійному поєдинку Джонс зустрівся з Монтеллом Гріффіном - боксером, який був повною протилежністю Роя. Він не мав такого таланту, а брав своє, в основному, за рахунок важкої праці і постійного тиску. Лише деякі експерти говорили про складнощі для Джонса. Решта не вірили в те, що Гріффін зуміє влаштувати реальний бій Джонсу.

Хоча передумови були. Монтелл - методичний і спокійний боксер. Саме те, що потрібно для перемоги над таким гравцем, як Рой. Він завзятий, любив силовий бокс і битися на ближній дистанції. А ще двічі, нехай і спірно, перемагав Джеймса Тоні. А ще він найняв тренера Джорджа Фрейзера - Едді Фатча.

Тобто, він був зовсім не хлопчиком для биття, хоча такими на тлі Джонса виглядали майже всі.

І що, план Гріффіна спрацював?

З перших же раундів Монтелл показав, що не боїться Роя і готовий битися. Він пішов уперед, став працювати першим номером і постійно тиснути. А ще - намагався обробляти корпус, щоб уповільнити рухливого суперника.

Лівий боковий Джонса відмовлявся працювати так, як потрібно - Гріффін нівелював і це, намагаючись зближуватися і нав'язувати супернику силовий бокс. До середини бою стало ясно: Монтелл веде за очками, а Рою потрібно переставати грати і пустувати, а пора включатися. Цей хлопець не здасться просто так.

Власне, саме цим Джонс і зайнявся. Поєдинок спочатку вирівнявся, а потім перейшов у руки Роя. Він все більше влучав, а Гріффін, як би не хотів, просто не потягнув тиск і безупинну роботу проти такого суперника, і почав здавати фізично. У сьомому раунді відбувся перший нокдаун.

Не зовсім зрозуміло, був це повноцінний нокдаун або Монтелл послизнувся, але рефері вирішив відкрити рахунок. Гріффін тут же кинувся відіграватися і повертати упущені бали і програний раунд, але все більше ставало ясно: Рой забирає цей поєдинок за очками і буде це робити все впевненіше з кожним раундом.

У дев'ятому раунді Гріффін пропустив по-справжньому, і його повело. Монтелл намагався знайти точку дотику, яка припинить його довге падіння, а Джонс ганявся за ним у спробі влучити. І влучив. Кількома ударами поспіль, що призвело до того, що суперник опустився на одне коліно. Джонс секунду завагався, після чого зарядив спочатку з правої, а потім і з лівої.

Монтелл впав обличчям вниз і не піднявся до кінця відліку рефері, який дав відмашку, але вже через хвилину було оголошено, що Джонса дискваліфікують через удари після команди.

Джонс злився, але це нічого не дало

Природно, це викликало шквал обурення в кутку Роя і його команди, які на той час вже святкували чергову дострокову перемогу. Американець був дуже злий і звинувачував, у першу чергу, рефері.

За словами Джонса, якщо рефері вважав, що там нокдаун - повинен був зупиняти, а якщо ні, то чому тоді його дискваліфікують? Рефері відповідав, що команда була і взагалі бити боксера, що торкається третьою точкою до рингу, не можна.

Насправді, мають рацію обидва, але вирішальну роль зіграло падіння обличчям вперед від Гріффіна. Так, рефері помилився і повинен був бути ближче до бійців у такий момент поєдинку, а не бігати десь за спиною. З іншого боку, бити лежачого або сидячого суперника не можна ні в якому разі. Але Роя б не дискваліфікували, якби не нокаут, якого, як підозрював вже тоді Джонс, не було.

Ларрі Мерчант, який брав інтерв'ю у Гріффіна, запитав про те, чому після двох ударів він спочатку застиг, а лише потім впав, натякаючи на те, що ніякого нокауту там не було. Монтелл усе заперечував, наполягаючи на силі удару і несподіванці, з огляду на те, що він не захищався.

У підсумку, ця поразка стала першою в кар'єрі праймового Джонса, якого, здавалося, не можна перемогти. Швидше за все, в інший спосіб його тоді перемогти, дійсно, було неможливо.

І що, так все і залишили?

Ні. Рой казав, що хоче реваншу, а коли Монтелл став розмовляти більше, буквально вимагав його і через п'ять місяців вони зустрілися знову.

Джонс піднімався в ринг в імпровізованому смокінгу, показуючи, що він - справжній джентльмен, але з суперником возитися не став. Від Гріффіна на той час пішов тренер і ні про які плани або помилування від суперника не могло йти й мови. Рой вийшов знищувати.

З перших же секунд американець накинувся на суперника, прошиваючи захист під різними кутами і Монтелл тріснув. Нокаут у реванші - одна з найбільш видовищних перемог у кар'єрі Джонса. Гріффін намагався піднятися, щоб хоча б сісти, але марно.

Король боксу того часу повернувся так, як і повинен був.

Читайте також: Кличко домінував у бою з Пьюрітті, але той переміг за рахунок міцної голови