ВЕРНИДУБ: «Били-били, не забили. Заважало поле: граєш в пас, м'яч дробить»

Головний тренер солігорського «Шахтаря» Юрій Вернидуб на післяматчевій прес-конференції пояснив, чому його підопічні не зуміли перемогти команду «Смолевичі» (0:0):

«Два тайми на одній половині поля сиділи: били-били і не забили. Так, у господарів був удар у поперечину. Що ще було? Тут особливо нічого коментувати. По грі переграли, але не забили м'яч. «Народжуємо» гол. Поки що ці пологи не відбулися. Треба забити – може прорве.

Травма у Шіндагорідзе? У кращому випадку – меніск, а може й хрестоподібні. Це футбол. Ви ж бачили, як отримав травму Бакай: приземлився на ногу, вона пішла на злам – і ніхто не заважав. Як Антич у нас зламався. Це чоловічий спорт. На жаль, дуже серйозні травми трапляються. Проте, будемо думати про краще. Може, все й пройде стороною.

Грають ті, хто цього хоче і у кого горять очі. Я хлопцям сказав, що ми повинні бути не стадом, ми повинні бути зграєю голодних диких вовків, які виходять на поле і хочуть тільки перемоги. Сьогодні я побачив цю зграю вовків. І гратимуть ті, хто буде рити землю і доводити. Я сьогодні поставив Вукманіча. Ви в перший раз його бачили. Я вважаю, що це дуже хороший футболіст. З його молодістю – це перспектива клубу «Шахтар», коли він розкриється, і дивіденди клубу. Мені подобається, коли виходять люди і борються за кожен м'яч. Крім боротьби, він правильно включається в атаку. Це заслуговує на повагу.

Я скажу, що і «Смолевичам», і нам сьогодні заважало поле. Не тієї якості, якого нам би хотілося. Говорили, що його поллють за півтори години до гри, але я цього навіть не побачив. Воно як було сухе, так і залишилося. Ви бачите самі, що, коли в пас граєш, м'яч дробить. Потрібно три-чотири торкання, щоб його обробити. Це ні в якому разі не докір працівникам стадіону, вони як змогли, так і підготували. Дякую й за це.

Що стосується «Смолевичей», то команда грає в футбол, у неї хороший контроль м'яча, команда молода. Вона теж, думаю, любить грати на швидкому полі, яке полито і де швидко ходить м'яч. На жаль, що є, то є».